Справа № 344/9584/21
Провадження № 22-ц/4808/620/23
Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.
Суддя-доповідач Томин
12 червня 2023 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючої Томин О.О.,
суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,
за участю секретаря Петрів Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 01 серпня 2022 року, ухвалене в складі судді Пастернак І.А., у справі за позовом Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області в інтересах споживача ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживача, зобов'язання провести гарантійний ремонт товару та відшкодування моральної шкоди,
У червні 2021 року Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області в інтересах ОСОБА_2 звернулося в суд з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживача, зобов'язання провести гарантійний ремонт товару та відшкодування моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_2 згідно видаткової накладної №4606 від 26.08.2019 року придбала у ФОП ОСОБА_1 диван-кут «Canada» вартістю 11500 грн. Після спливу 10 місяців з моменту покупки у товарі були виявлені недоліки. 23.07.2020 року диван-кут було направлено на гарантійний ремонт, а 31.07.2020 року повернуто споживачеві з ремонту. У грудні 2020 року диван повторно вийшов з ладу, однак ОСОБА_2 було відмовлено в проведенні гарантійного ремонту.
24.02.2021 року ОСОБА_2 звернулася до Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області зі скаргою про розірвання договору купівлі-продажу та повернення сплачених коштів за диван-кут «Canada». За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів встановлено, що під час гарантійного терміну диван вийшов з ладу. При первинному зверненні суб'єкт господарювання провів гарантійний ремонт товару. Проте при повторному зверненні ФОП ОСОБА_1 відмовив споживачу у проведенні гарантійного ремонту, чим порушив вимоги абз. 3 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів». З метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів, керуючись ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів», суб'єкту господарювання надано припис до акту перевірки від 17.03.2021 року №0027, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 зобов'язано усунути інші недоліки, що зазначені в акті перевірки, у тому числі за зверненням споживача провести гарантійний ремонт товару в чотирнадцятиденний строк.
06.04.2021 року СПД ОСОБА_1 надіслав відповідь на припис, відповідно до якого повідомив, що 28.07.2020 року зняв товар з гарантійного обслуговування, так як поломка дивану виникла не з вини виробника, а в результаті порушень правил експлуатації і рекомендацій по догляду. 30.03.2021 року у відповідності до вимог припису він провів обстеження товару, в результаті якого не було виявлено серйозних пошкоджень, а тільки природне зношення м'якості наповнювачів, що не є дефектом меблів чи заводським браком.
06.04.2021 року на адресу Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області надійшла заява ОСОБА_2 з проханням подати позов в її інтересах як споживача, провести гарантійний ремонт товару та стягнути моральну шкоду. Вказувала, що відповідач своїми діями щодо неналежного виконання зобов'язання наніс їй моральну шкоду, спричинену переживаннями, незручностями, які виникли у зв'язку з нерівностями ліжка, звернення до суду, докладання додаткових зусиль, витрачання часу для відновлення та захист своїх законних прав та інтересів, яку оцінює в 10000 грн.
Посилаючись на зазначене, позивач просив зобов'язати ФОП ОСОБА_1 провести гарантійний ремонт дивану-кута «Canada» та повернути його з гарантійного ремонту у справному стані, а також стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10000 грн.
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 01 серпня 2022 року позов задоволено частково. Зобов'язано ФОП ОСОБА_1 провести гарантійний ремонт дивану-кута «Canada» та повернути його з гарантійного ремонту у справному стані. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 09.03.2023 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Либовки А.В. про перегляд заочного рішення Івано-Франківського міського суду від 01 серпня 2022 року залишено без задоволення (а.с. 137-138).
Відповідач ОСОБА_1 подав на вказане рішення суду апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження обставин справи.
Зазначає, що ОСОБА_2 26.08.2019 року придбала в нього диван-кут «Canada», гарантійний строк на який складав 18 місяців, однак за проханням та домовленістю сторін такий був збільшений до 24 місяців з моменту придбання. Під час першої несправності дивану в період з 23.07.2020 року по 31.07.2020 року здійснювався гарантійний ремонт, а саме диван був переданий виробнику, який здійснює гарантійне обслуговування. Під час такого ремонту 28.07.2020 року виробником встановлено, що пошкодження каркасу матрацу в кількох місцях, наповнювача та оббивки відбулося в процесі експлуатації дивану в результаті порушення споживачем правил його експлуатації та рекомендацій по догляду. У зв'язку з цим 28.07.2020 року даний диван був знятий з гарантійного обслуговування, видано гарантійне свідоцтво з відміткою про зняття виробу з гарантійного обслуговування, складені відповідні акти, які надані споживачу. Однак, незважаючи на те, що виконаний ремонт не підпадав під категорію гарантійного, виробник, дбаючи про свою репутацію, здійснив гарантійне обслуговування - ремонт за власний рахунок. Вказані обставини є істотними для правильного вирішення спору, про них було відомо ОСОБА_2 , проте докази на їх підтвердження не були долучені нею до позовної заяви, а відповідач не мав можливості їх надати, оскільки не зміг брати участь у розгляді справи.
Крім того вказує, що в подальшому ОСОБА_2 не зверталася до нього із вимогою відремонтувати диван та жодних скарг на якість проведеного ремонту не мала. Про існування у неї претензій йому стало відомо після отримання листа від Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області.
Зазначає, що 30.03.2021 року комісія у складі продавця та представника виробника прибула до ОСОБА_2 , було обстежено диван, зроблено фото, встановлено, що заявлені споживачем недоліки товару не підтвердилися. В подальшому він отримав від ОСОБА_2 листа, в якому вона вимагала пропорційного зменшення ціни або безоплатного усунення недоліків товару. На даний лист ним надано відповідь, в якій зазначено, що незважаючи на те, що товар вже не перебуває на гарантійному обслуговуванні, можливо звернутися безпосередньо за адресою придбання товару, не заперечено проти добровільного ремонту в разі виявлення недоліків чи поломки. Проте жодних звернень від споживача не поступало.
При цьому згідно висновків Верховного Суду саме на споживача покладається обов'язок довести наявність істотного дефекту продукції, а на продавця покладено тягар доказування причин виникнення недоліку товару.
Отримавши гарантійне свідоцтво з відміткою про зняття виробу з гарантійного обслуговування, ОСОБА_2 не оскаржувала та не заперечувала даний факт.
Стверджує, що протягом гарантійного строку продавець зобов'язується у відповідності до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів» усунути дефекти, якщо вони виникли з вини виробника, а не внаслідок порушення покупцем правил використання, зберігання транспортування товару, дій третіх осіб. Натомість виробник залишає за собою право відмовити у гарантійному ремонті та обслуговуванні, водночас кваліфікувати його як платний, якщо меблі з дефектами, які виникли з вини споживача, внаслідок пошкоджень від навантажень, що перевищують установлені норми. А відповідно до видаткової накладної №4606, за якою був проданий диван, гарантія не розповсюджується на меблі, експлуатація яких проводилась з порушенням правил, яким була заподіяна шкода споживачем чи домашніми тваринами. Позивач була ознайомлена із цими положеннями, про що свідчить її власноручний підпис. Тому вважає, що ним було дотримано всіх вимог закону.
Вказує, що для повноти та об'єктивності судового розгляду варто допитати свідка - представника виробника дивану, який був присутній при першому його ремонті, і в подальшому при виїзному обстеженні у споживача.
Зазначає, що у судові засідання не міг з'явитись з незалежних від нього причин, оскільки судових повісток не отримував, адже за адресою реєстрації, куди направлялись судові повістки, не проживає, а проживає у квартирі, що належить його дружині ( АДРЕСА_1 ).
Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні. Вважає доводи апеляційної скарги безпідставними. Зазначає, що в ході проведення гарантійного ремонту виробником було складено дефектний акт №280720 від 27.07.2020 року, відповідно до якого виріб було неправомірно знято з гарантійного обслуговування. Вважає, що відповідач не надав відзиву на позовну заяву разом з доказами своїх доводів та заперечень, хоча був належним чином повідомлений про місце та час розгляду справи. А враховуючи, що про необхідність проведення експертизи щодо встановлення причин втрати якості продукції могло бути заявлено відповідачем, а також те, що обов'язок доведення належної якості проданого товару і належного оформлення претензії покупця щодо його недоліків та проведення перевірки якості товару із забезпеченням права споживача взяти участь у такій перевірці відповідно до ст. 12 ЦПК України покладено на продавця, вважає, що зазначених обставин відповідач не довів. Вказує, що з довідки Укрпошти вбачається, що відповідач відмовився отримувати позовну заяву разом з додатками, оскільки є відмітка про повернення листа за закінченням строку його зберігання від 15.07.2021 року. Тому вважає, що відповідач не використав надане законом право на подачу відзиву на позовну заяву, не з'явився в судове засідання з невідомих суду причин, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
В судовому засіданні апеляційного суду апелянт та його представник доводи та вимоги апеляційної скарги підтримали, просили суд її задовольнити.
Представник Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області щодо задоволення апеляційної скарги заперечила, просилав рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта та його представника, представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом апеляційної скарги судове рішення оскаржується в частині задоволених позовних вимог, а тому апеляційним судом переглядається тільки в цій частині.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 26.08.2019 року ОСОБА_2 придбала в магазині по АДРЕСА_2 , СПД ОСОБА_1 , диван-кут «Canada» вартістю 11500,00 грн., про що свідчить копія Видаткової накладної №4606 (а.с. 10 (зворот)).
Згідно даної накладної гарантія на товар становить 24 місяці. Гарантія не розповсюджується на: 1) меблі, експлуатація яких проводилась з порушенням правил; 2) меблі, які не мають фабричного паспорту або маркування, печатки магазину, дати продажу; 3) меблі, відремонтовані самостійно; 4) меблі, яким була заподіяна шкода споживачем чи домашніми тваринами; 5) якщо протягом вказаного терміну товар експлуатувався з порушенням правил експлуатації, або споживач не виконував рекомендацій виробника - ремонт і заміна здійснюється за рахунок споживача; 6) пошкоджене скло безкоштовному обміну не підлягає. Претензії щодо технічних характеристик, дизайну, невідповідності габаритів меблів розмірам дверей чи приміщення, а також невідповідності вподобанням покупця після продажу не приймаються.
24.02.2021 року ОСОБА_2 звернулася зі скаргою про розірвання вищевказаного договору купівлі-продажу дивану-кута та повернення сплачених коштів до Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області (а.с. 10).
01.03.2021 року Держпродспоживслужба за результатами розгляду листа Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області від 25.02.2021 року прийняла рішення про погодження проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) в частині захисту прав споживачів щодо СПД ОСОБА_1 (а.с. 13).
На підставі Наказу №232 та Направлення №319 від 16 березня 2020 року державними інспекторами Головного управління було здійснено позаплановий захід державного нагляду (контролю) на предмет дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів при наданні послуг гарантійного ремонту дивану (а.с. 14).
За результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів складено Акт №0027 від 17.03.2021 року, відповідно до якого встановлено, що споживач придбав в СПД ОСОБА_1 диван-кут «Canada». Під час гарантійного терміну диван вийшов з ладу. При первинному зверненні суб'єкт господарювання провів гарантійний ремонт товару. Після повторного звернення споживача ОСОБА_2 до даного СПД щодо проведення гарантійного ремонту дивану їй було відмовлено, чим порушено вимоги абз. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів». Гарантійний строк зазначений в накладній - 24 місяці з дня покупки (а.с. 15-32).
Того ж дня ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області винесено Припис, яким зобов'язано ФОП ОСОБА_1 за зверненням споживача провести гарантійний ремонт товару в чотирнадцятиденний термін та повідомити про виконання даного припису Управління до 07.04.2021 року (а.с. 33). А листом від 18.03.2021 року повідомлено споживача ОСОБА_2 про необхідність повторного звернення до ФОП ОСОБА_1 з вимогою про проведення гарантійного ремонту (а.с. 34).
31.03.2021 року СПД ОСОБА_1 направив на адресу ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області на вищевказаний припис відповідь, копії гарантійного свідоцтва від 26.08.2019 року та складеного ним і представником виробника меблів у присутності споживача Акту обстеження товару від 30.03.2021 року (отримано Управлінням (06.04.2021 року), з яких вбачається, що: заявлені споживачем пошкодження товару не підтвердилися; при тривалій експлуатації (на даний момент 19 місяців) меблева оббивка має властивість розтягуватися, на м'яких меблях можуть проявлятися локальні місця постійного сидіння, з'являтися зморшки, змінюватися м'якість наповнювачів, що є природнім і не є дефектом чи фабричним браком. На даний момент не рекомендується диван піддавати ремонтним втручанням, оскільки знос в межах допустимих норм, а при правильній експлуатації та належному догляді не призведе до швидкого псування. Гарантійний ремонт даного дивану здійснювався з 23.07.2020 року по 31.07.2020 року. Тоді внаслідок порушення правил експлуатації та рекомендацій по догляду були пошкоджені каркас матрацу в кількох місцях, наповнювача та оббивки. Своєї провини у псуванні даного виробу споживач не заперечувала, претензій не заявляла. У результаті поломки диван з 28.07.2020 року був знятий з гарантійного обслуговування. Виробник забезпечує післягарантійне обслуговування за рахунок покупця (а.с. 35-39, 106-107).
05.04.2021 року ОСОБА_2 рекомендованим листом направила на адресу СПД ОСОБА_1 заяву щодо пропорційного зменшення ціни або безоплатного усунення недоліків товару впродовж 14 календарних днів згідно відповіді ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області від 18.03.2021 року №Вих.-06.1/1285-21 (а.с. 11 (зворот), 12), а 06.04.2021 року - до ГУ Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області заяву щодо надання юридичної допомоги при складанні позову до суду про захист її прав як споживача (а.с. 11).
26.05.2021 року СПД ОСОБА_1 у відповідь на вищевказану заяву повідомив ОСОБА_2 , що 23.07.2020 року диван було знято виробником з гарантійного обслуговування. Після завершення гарантійного терміну продавець забезпечує післягарантійне обслуговування, а у разі поломки, в залежності від її виду і складності, гарантує пропорційне зменшення ціни, безоплатне усунення недоліків. Разом з тим, під час недавнього обстеження даного виробу суттєвих недоліків чи поломок виявлено не було, візуальна зношеність виробу в межах норми (а.с. 104-105).
Задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання провести гарантійний ремонт товару, суд першої інстанції виходив з того, що позивач звернулася до відповідача з приводу недоліків придбаного товару в період гарантійного строку, а обов'язок доведення належної якості проданого товару і належного оформлення претензії покупця щодо недоліків цього товару та проведення в необхідних випадках перевірки його якості із забезпеченням права споживача взяти участь у такій перевірці законом покладено на продавця (ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів»). Натомість відповідач зазначених обставин не довів, що є його обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 12 ЦПК України. А тому такі позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення, що у повній мірі забезпечить права споживача, гарантовані йому Конституцією України, з урахуванням норм права, які регулюють дані правовідносини.
Апеляційний суд погоджується із такими висновками з огляду на наступне.
За положенням статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2021 року в справі №628/1475/19 (провадження №61-7554св21) зазначено, що «правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні».
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
За змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За змістом вимог ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Згідно статті 2 Закону України «Про захист прав споживачів» законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, ЦК України, ГК України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.
Відповідно до ст. 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.
Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.
Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили (ст. 679 ЦК України).
Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку (ч. 3 ст. 680 ЦК України).
Статтями 708, 709 ЦК України передбачено, що у разі виявлення покупцем протягом гарантійного або інших строків, встановлених обов'язковими для сторін правилами чи договором, недоліків, не застережених продавцем, або фальсифікації товару покупець має право за своїм вибором: 1) вимагати від продавця або виготовлювача безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат, здійснених покупцем чи третьою особою, на їх виправлення; 2) вимагати від продавця або виготовлювача заміни товару на аналогічний товар належної якості або на такий самий товар іншої моделі з відповідним перерахунком у разі різниці в ціні; 3) вимагати від продавця або виготовлювача відповідного зменшення ціни; 4) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.
Продавець або виготовлювач (чи уповноважені ними представники) зобов'язані прийняти товар неналежної якості від покупця і задовольнити його вимоги про заміну товару або усунення недоліків. Доставка товару продавцеві та його повернення покупцеві здійснюються продавцем або виготовлювачем, а в разі невиконання ними цього обов'язку або відсутності продавця чи виготовлювача в місцезнаходженні покупця повернення товару може бути здійснене покупцем за їхній рахунок.
Вимога покупця про безоплатне усунення недоліків товару підлягає задоволенню продавцем або виготовлювачем протягом чотирнадцяти днів або, за домовленістю сторін, в інший строк. На вимогу покупця на час ремонту йому має бути наданий у користування аналогічний товар, незалежно від моделі, з доставкою.
Статтею 8 Закону України «Про захист прав споживачів» також передбачено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
Вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті, пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача. Споживач має право пред'явити одну з вимог, передбачених частиною першою цієї статті, а в разі її невиконання заявити іншу вимогу, передбачену частиною першою цієї статті. Зазначені вимоги за місцезнаходженням споживача задовольняють також створені власником продавця торговельні підприємства та філії, що здійснюють продаж аналогічних придбаним споживачем товарів, або підприємства, на які ці функції покладено на підставі договору. Функції представників підприємств-виробників виконують їх представництва та філії, створені виробниками для цієї мети, або підприємства, які задовольняють зазначені вимоги на підставі договору з виробником.
Продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов'язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.
При пред'явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред'явлення або за згодою сторін в інший строк. При усуненні недоліків шляхом заміни комплектуючого виробу або складової частини товару, на які встановлено гарантійні строки, гарантійний строк на новий комплектуючий виріб і складову частину обчислюється починаючи від дня видачі споживачеві товару після ремонту.
Споживач має право пред'явити виробнику (продавцю) вимогу про безоплатне усунення недоліків товару після закінчення гарантійного строку. Ця вимога може бути пред'явлена протягом установленого строку служби, а якщо такий не встановлено - протягом десяти років, якщо в товарі було виявлено недоліки (істотні недоліки), допущені з вини виробника. Якщо цю вимогу не задоволено у строки, передбачені частиною дев'ятою цієї статті, споживач має право на свій вибір пред'явити виробникові (продавцеві) інші вимоги, відповідно до частини першої цієї статті.
Вимоги споживача розглядаються після пред'явлення споживачем розрахункового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, - технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу. Під час продажу товару продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу або відтворити на дисплеї програмного реєстратора розрахункових операцій (дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій) QR-код, що дає змогу особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, або надіслати електронний розрахунковий документ на наданий споживачем абонентський номер чи адресу електронної пошти. Розрахунковий документ має бути виданий або створений в електронній формі не пізніше моменту передачі товару (послуги). У разі втрати споживачем технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, їх відновлення здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Вимоги споживача, передбачені цією статтею, не підлягають задоволенню, якщо продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування товаром або його зберігання. Споживач має право брати участь у перевірці якості товару особисто або через свого представника.
В пунктах 12, 15 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що недолік - це будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів, умовам договорів або вимогам, що пред'являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем); істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування.
Згідно з частиною третьою статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі зобов'язані: перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар; в разі необхідності роз'яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз'ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції; користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації; з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.
Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (стаття 673 ЦК України).
Згідно з визначенням, що закріплене у статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», гарантійний строк - це строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов'язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв'язку з введенням її в обіг.
Відповідно до ст. 675 ЦК України строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк), може бути встановлений договором або законом. Гарантія якості товару поширюється на всі комплектуючі вироби, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 7 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором. Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або будь-якому іншому документі, що додається до продукції. При виконанні гарантійного ремонту гарантійний строк збільшується на час перебування продукції в ремонті. Зазначений час обчислюється від дня, коли споживач звернувся з вимогою про усунення недоліків.
Як зазначено в правових позиціях, викладених у постановах Верховного Суду від 13.12.2019 року у справі №904/5002/18, від 30.09.2020 у справі №927/787/19, від 16.03.2023 року у cправі №925/400/21, у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.
Відповідно до зазначених положень законодавства вина виробника (продавця) у реалізації неякісної продукції презюмується, тягар доведення причин виникнення недоліків товару лежить на продавцю.
У випадку існування гарантії щодо якості товару обов'язок доведення обставин, що звільняють продавця від відповідальності, покладається на нього (постанова Верховного Суду від 28.02.2018 року у справі №215/46/16-ц (провадження №61-6275св18)).
Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що продавець гарантує якість і надійність товару протягом гарантійного строку (24 місяці з моменту придбання) та що покупець під час експлуатації дивану (після здійснення ремонту) звернулася до продавця з претензією про недоліки такого, правильно врахував, що останній протягом гарантійного строку повинен усунути виявлені покупцем дефекти (недоліки) товару.
Надання відповідачем гарантій позивачу щодо якості товару зобов'язує його відповідати за недоліки такого, якщо тільки він не доведе, що вони виникли внаслідок порушення позивачем (покупцем) правил експлуатації або зберігання товару.
Верховний Суд в постанові від 16.03.2023 року у cправі №925/400/21 акцентує, що позивач як особа, яка вважає, що її право порушено, так і відповідач, який вважає, що не порушував права і законні інтереси позивача, самостійно визначають докази, які, на їх думку, підтверджують/відхиляють/спростовують заявлені вимоги.
Відповідно до статті 80 ЦПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 року у справі «Дж. К. та інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Як вбачається з матеріалів справи, такі містять докази виникнення дефектів товару (дивану), що проявилися у грудні 2020 року (пошкодження наповнювача та оббивки).
Однак відповідачем не доведено, що такі виникли внаслідок порушення споживачем правил користування даним товаром. Як доказ подано лише складений односторонньо продавцем і представником виробника меблів Акт обстеження товару від 30.03.2021 року, в якому зазначили, що при тривалій експлуатації меблева оббивка має властивість розтягуватися, на м'яких меблях можуть проявлятися локальні місця постійного сидіння, з'являтися зморшки, змінюватися м'якість наповнювачів, що є природнім і не є дефектом чи фабричним браком (а.с. 35-39, 106-107).
Разом з тим, твердження відповідача про те, що вказані споживачем недоліки товару є природнім зносом і не потребують ремонту суд не бере до уваги, оскільки будь-якого застереження продавця чи виробника про можливість утворення вм'ятин протягом гарантійного строку договір про продаж не містить.
Посилання апелянта на те, що він був позбавлений права участі в суді першої інстанції, правильності висновків суду теж не спростовують, оскільки під час розгляду справи в апеляційному суді будь-яких додаткових доказів порушення позивачем правил користування проданим товаром не надано, клопотання про проведення відповідної експертизи не заявлено, не доведено, що заявлені недоліки виникли з вини споживача.
Що стосується доводів відповідача про те, що після проведення гарантійного ремонту 23.07-31.07.2020 року з 28.07.2020 року диван був знятий з гарантійного обслуговування, то такі є безпідставними.
Частиною 8 ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що гарантійне зобов'язання припиняється на загальних підставах, передбачених Цивільним кодексом України.
Строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк) може бути встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 675 ЦК України).
Гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу. Гарантійний строк, встановлений договором купівлі-продажу, продовжується на час, протягом якого покупець не міг використовувати товар у зв'язку з обставинами, що залежать від продавця, до усунення їх продавцем. Гарантійний строк продовжується на час, протягом якого товар не міг використовуватися у зв'язку з виявленими в ньому недоліками, за умови повідомлення про це продавця в порядку, встановленому статтею 688 цього Кодексу (ч.ч. 1, 2 ст. 676 ЦК України).
Матеріалами справи підтверджується, що згідно Видаткової накладної №4606 від 26.08.2019 року гарантія на придбаний позивачем товар (диван) становить 24 місяці (а.с. 10 (зворот)).
В суді першої інстанції під час розгляду справи та в апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що диван було знято з гарантії, оскільки виробником встановлено, що пошкодження відбулося в результаті порушення споживачем правил його експлуатації та рекомендацій по догляду.
Разом з тим, 23.07.2020 року відповідачем був прийнятий товар на гарантійний ремонт та виробником проведено такий. А складання акту та гарантійного свідоцтва з відміткою про зняття виробу з гарантійного обслуговування, вказаним законодавством не передбачено, та фактично свідчить про відмову в проведенні гарантійного ремонту. Про вказані порушення зазначено також і Головним управлінням Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів (а.с. 15-32).
Твердження відповідача в суді апеляційної інстанції про те, що він не є належним відповідачем у даній справі, оскільки відповідальність перед споживачем лежить виключно на виробнику дивану, спростовуються ч. 3 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої вимоги споживача пред'являються на вибір споживача продавцеві за місцем купівлі товару, виробникові або підприємству, що задовольняє ці вимоги за місцезнаходженням споживача.
Зважаючи на наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести гарантійний ремонт дивану-кута та повернути його з гарантійного ремонту у справному стані.
Доводи апеляційної скарги правильності висновків місцевого суду не спростовують та не містять підстав для зміни чи скасування судового рішення, а фактично зводяться до незгоди з таким.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського міського суду від 1 серпня 2022 року - без змін.
Частиною шостою ст. 19 ЦПК України визначено, що справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є малозначними справами.
Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа про захист прав споживачів, то вона відноситься до малозначних справ.
За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Івано-Франківського міського суду від 01 серпня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуюча: О.О. Томин
Судді: І.В. Бойчук
О.В. Пнівчук
Повний текст постанови складено 13 червня 2023 року.