Житомирський апеляційний суд
Справа №278/3887/22 Головуючий у 1-й інст. Татуйко Є.О.
Категорія 68 Доповідач Трояновська Г. С.
07 червня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Павицької Т.М., Микитюк О.Ю.,
з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу № 278/3887/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - служба у справах дітей Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі батька у її вихованні
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - Мілютіна Андрія Володимировича на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2023 року, ухваленого під головуванням судді Татуйка Є.О. у м. Житомирі,
У грудні 2022 року ОСОБА_5 звернувся до суду із названим позовом та просив: зобов'язати ОСОБА_6 не чинити перешкоди ОСОБА_5 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначити наступні способи участі ОСОБА_5 в спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : у будні дні - вівторок, середа, четвер з 17.00 до 20.00 години; перша третя субота та неділя з ночівлею дитини; під час літнього спільного відпочинку з 01 червня по 15 липня щороку; день народження дитини, святкові дні Новий рік та Різдво Христове через рік. У разі згоди обох батьків ними може бути визначений додатковий порядок участі у вихованні та побачень батька з дитиною.
В обґрунтування позову вказав, що у період з 28.12.2018 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_6 , від якого мають спільну дитину - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 28.05.2021 у справі № 278/786/21 шлюб між сторонами розірвано. Вказав, що відповідач із сином проживають окремо. Зазначив, що з часом у них почалися непорозуміння щодо прийняття його участі у вихованні сина, його відвідування. Відповідач повністю ізолювала дитину від позивача, почала штучно створювати перешкоди у спілкуванні з дитиною, чим перешкоджає йому виконувати обов'язки та користуватися правами батька. Наголосив, що намагався врегулювати дане питання з відповідачем, проте такі прохання ігноруються. Факт перешкоджання відповідача у спілкуванні із дитиною підтверджують свідки. Зазначив, що рішенням виконкому Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 08.09.2022 № 265 визначено порядок побачень із сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : у будні дні - вівторок, середа, четвер з 17.00 до 20.00 години; перша третя субота та неділя з ночівлею дитини; під час літнього спільного відпочинку з 01 червня по 15 липня щороку; день народження дитини, святкові дні Новий рік та Різдво Христове через рік. У разі згоди обох батьків ними може бути визначений додатковий порядок участі у вихованні та побачень батька з дитиною. При цьому вказав, що має бажання бачитися із дитиною, спілкуватися із нею, приймати активну участь у її вихованні, розвитку та житті, а тому просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2023 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_5 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Визначено наступний спосіб участі батька ОСОБА_5 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_7 :
кожні вівторок, середа четвер з 17.00 до 20.00 години;
перша, третя субота та неділя з ночівлею дитини;
під час літнього спільного відпочинку з 1 червня по 15 липня щороку;
день народження дитини, святкові дні Новий рік, Різдво Христове, через рік.
За згодою батьків може бути визначений додатковий порядок участі батька у вихованні та спілкуванні із сином.
Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати за розгляд даної справи в розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) гривні 40 копійок.
В апеляційній скарзі представник представника ОСОБА_3 - Мілютін А.В. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення - про часткове задоволення позовних вимог та визначити наступні способи участі ОСОБА_5 в спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом побачення батька з сином: кожної середи та п'ятниці з 16:00 год. до 20:00 год., кожної неділі з 10:00 год. до 17:00 год. у присутності матері, з урахуванням стану здоров'я, потреб та інтересів дитини, в задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Зазначає, що відповідач не створює перешкод у спілкуванні дитини та батька, а наведена в позові інформація є голослівною. Відповідач із сім'ю постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 , дана адреса відома позивачу, жодних непорозумінь з приводу спілкування не було. Наголошує, що вихованням дитини займається виключно відповідач, забезпечує побут дитини, за необхідності відвідує лікарські установи та займається розвитком дитини, в той час позивачу оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення і справа розглядається Богунським районним судом м. Житомира. Зазначає, що про існування висновку служби у справах дітей щодо графіку побачень батька та дитини ОСОБА_2 дізналася після відкриття провадження у цій справі, проте жодних спроб зі сторони позивача спілкуватися із сином не було. Вказує, що мати дитини має сумніви того, що дитина із батьком без присутності матері зможе знайти контакт, оскільки батько в житті дитини з'являвся не часто та такі зустрічі без присутності матері можуть завдати дитині тяжких моральних страждань. Крім того вказує, що рішення виконкому Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 08.09.2022 № 265 складено за відсутності ОСОБА_2 , без врахування стану здоров'я та психологічного стану дитини, без врахування думки матері, з якою постійно проживає дитина, та без врахування того чи у змозі батько стільки часу проводити з дитиною.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
ОСОБА_2 до апеляційного суду не з'явилась, за повідомленням її представника - за станом здоров'я.
Представник ОСОБА_2 адвокат Мілютін А.В. доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі.
Позивач ОСОБА_5 проти доводів апеляційної скарги заперечив, в задоволенні апеляційної скарги просив відмовити. Пояснив, що відповідач жодного разу без поважних причин не з'явилась на засідання органу опіки та піклування для розгляду питання про визначення днів і годин побачень батька з дитиною, хоча повідомлялась про засідання належним чином. Вказав, що він одружений, має сина півторарічного віку. Проживає з сім'єю у приватному будинку, де облаштований ігровий майданчик, є кімнати для дітей, багато іграшок. Поруч в окремому приватному будинку проживає його мати. Він працює дистанційно за місцем свого проживання, а тому має змогу приділити увагу дитині у будні дні. Має транспорт, а тому з урахуванням відстані між місцем проживання дитини та його місцем проживання (орієнтовно 10-12 км) має змогу доставляти дитину до себе без жодного дисконфорту для дитини. Наголосив, що не бачив сина близько року, оскільки відповідач вийшла заміж та проживає зараз у Житомирі, точної адреси він не знає, раніше, коли відповідач дозволяла побачення з дитиною, він багато часу проводив з сином і певен, що дитина його знає і пам'ятає. Пояснив, що йому було оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення ще до народження дитини і на даний час він не є засудженим.
Орган опіки та піклування повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не направляв.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони є батьками малолітнього ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9)
Згідно довідки Оліївської сільської ради від 28.12.2022 дитина проживає разом з матір'ю ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 разом із батьками відповідача (а.с. 31).
Із довідок ТОВ «Медичний центр Асклепій Плюс» вбачається, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здоровий (а.с. 35-39).
З Акта обстеження умов проживання ОСОБА_3 (без зазначення дати) вбачається, що у будинку за адресою АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_3 разом із дитиною ОСОБА_7 та батьками - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , будинок складається із трьох житлових кімнат, для виховання та розвитку дитини обладнана окрема кімната меблями та спальним місцем, для дитини придбані іграшки відповідно до віку, ОСОБА_7 забезпечений одягом, взуттям, продуктами харчування, прибудинкова територія огороджена та безпечна для дитини, а потреби дитини задоволені в повному обсязі. Зазначено, що фактори сім'ї та середовища, у якому проживає дитина позитивно впливають на його розвиток та виховання (а.с. 33).
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 проживає та зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 . У будинку створено умови для перебування малолітньої дитини та задоволення її основних потреб: є окрема дитяча кімната, яка обладнана необхідними меблями, у наявності різноманітні іграшки та розвиваюча література. На подвір'ї обладнаний безпечний дитячий ігровий майданчик, що сприяє здоровому відпочинку дитини на свіжому повітрі (а.с.24).
Із письмових пояснень Служби у справах дітей Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області встановлено, що батьківський потенціал ОСОБА_5 належний, він здатний задовольнити потреби дитини. Також зазначено, що під час обстеження умов проживання матері- ОСОБА_6 та проведення бесіди остання повідомила, що питання про участь батька у вихованні сина та порядок їх зустрічей категорично відмовляється обговорювати до визначення місця проживання дитини (а.с. 24-25).
На підтвердження чинення перешкод у спілкуванні з дитиною матір'ю, ОСОБА_5 посилався на показання свідків.
Відповідно до характеристики ОСОБА_6 за місцем свого проживання письмових скарг на її поведінку в громадських місцях та побуті до сільської ради не надходило, компрометуючими матеріалами сільська рада не володіє (а.с.32).
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 28.12.2018 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 296 КК України відносно подій, що мали місце 08.10.2018(а.с. 84-85).
Рішенням виконкому Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області від 08.09.2022 № 265 визначено порядок побачень ОСОБА_5 із сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 : у будні дні вівторок, середа, четвер з 17.00 до 20.00 години; перша третя субота та неділя з ночівлею дитини; під час літнього спільного відпочинку з 01 червня по 15 липня щороку; день народження дитини, святкові дні Новий рік та Різдво Христове через рік. У разі згоди обох батьків ними може бути визначений додатковий порядок участі у вихованні та побачень батька з дитиною (а.с. 15).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Суд вважав досліджені докази такими, що свідчать про вчинення відповідачем дій, які перешкоджають позивачеві, як батькові, бачитись з дитиною та брати участь у її вихованні.
Вирішуючи питання про визначення способу участі батька у вихованні та побаченні із сином, суд виходив із висновку органу та піклування та зазначив, що відповідачкою такий порядок участі батька у вихованні та побаченні із сином не оскаржувався і не заперечувався, хоча був відомий. Судом не встановлено обставин, які б свідчили, що запропонований порядок може нашкодити дитині, або іншим чином негативно вплине на її розвиток, здоров'я або життєдіяльність.
Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування (стаття 18).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосованого закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (пункти 1, 3 статті 9 Конвенції).
Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат.
Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
У статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» зазначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).
За частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно із статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Частинами першою та другою статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм національного законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.
Батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 189/68/20 (провадження № 61-16244св21).
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року).
Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.
Вирішуючи питання про встановлення способу участі у виховання для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи.
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
У справі, що переглядається, колегія суддів вважає доведеним факт існування перешкод зі сторони матері у спілкуванні батька та дитини, що підтверджується зокрема письмовими поясненнями Служби у справах дітей Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області (а.с. 24-25), а тому, встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні між батьком та сином, суд першої інстанції, врахувавши інтереси дитини, які переважають над інтересами батьків, зробив обґрунтований висновок про визначення способу участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною шляхом встановлення графіка його систематичних побачень із сином.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_5 просив визначити йому спосіб участі у вихованні та спілкуванні з сином таким чином: у будні дні вівторок, середа, четвер з 17.00 до 20.00 години; перша третя субота та неділя з ночівлею дитини; під час літнього спільного відпочинку з 01 червня по 15 липня щороку; день народження дитини, святкові дні Новий рік та Різдво Христове через рік. У разі згоди обох батьків ними може бути визначений додатковий порядок участі у вихованні та побачень батька з дитиною.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині в повному обсязі, суд першої інстанції зазначив, що батько дитини заявив суду спосіб своєї участі у вихованні та спілкуванні з сином, який є ідентичним із визначеним службою у справах дітей та, відповідно, був предметом дослідження спеціально створеного та профільного органу з цього питання.
Разом із тим, із відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач заперечила щодо визначеного органом опіки та піклування графіку побачень батька та дитини та просила визначити наступні способи участі ОСОБА_5 в спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом: побачення з сином: кожної середи та п'ятниці з 16:00 год. до 20:00 год., кожної неділі з 10:00 год. до 17:00 год. у присутності матері, з урахуванням стану здоров'я, потреб та інтересів дитини (а.с. 27-28).
Колегія суддів вважає, що при вирішенні спору у цій справі необхідно врахувати малолітній вік дитини та відсутність контакту батька і сина тривалий час, а тому раптовий відрив дитини від матері може зашкодити інтересам дитини та її психологічному стану.
З огляду на наведене колегія суддів вважає, що необхідно визначити адаптивний період, щонайменше один місць, для спілкування батька з дитиною у присутності матері, оскільки тривале перебування такої дитини із батьком (без присутності матері) може завдати психологічного стресу для дитини.
Адаптивний період участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним (у присутності матері) у повній мірі відповідатиме інтересам як батьків, так і дитини.
Отже, з урахуванням, у першу чергу інтересів дитини, колегія суддів вважає за необхідне визначити період спілкування батька з сином до 15 липня 2023 року в присутності матері.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що мати (відповідач), усвідомлюючи інтереси дитини та виконуючи рішення суду щодо усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, має можливість морально підготувати дитину до зустрічей з батьком, сприяти встановленню психоемоційного зв'язку батька з сином.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідачем у справі не надано суду першої та апеляційної інстанцій доказів на підтвердження висновку про те, що участь батька у спілкуванні та вихованні дитини можлива лише у присутності матері, а так само що між батьком та дитиною існують стійкі психоемоційні перешкоди у спілкуванні, що свідчить про можливість участі батька у вихованні дитини лише у присутності матері, а тому колегія суддів вважає, що після 15 липня 2023 року необхідно визначити спосіб спілкування батька з сином без присутності матері.
У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 753/15487/18 (провадження № 61-18994св19) зазначено, що «відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Суд першої інстанції, встановивши, що між сторонами склались стосунки, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дітьми, відповідач чинить перешкоди у спілкуванні батька з дітьми, які проживають з матір'ю, дійшов правильного висновку про доцільність спілкування батька з дітьми без присутності матері».
Під час періодичного перебування з позивачем за місцем його проживання, син матиме можливість спілкуватися з батьком у сімейній атмосфері, коли батько знаходиться поруч, що буде сприяти нормальному психоемоційному розвитку дитини, звиканню до батька, а також можливістю спілкування з родичами по лінії батька.
Враховуючи обставини справи та вказані норми права, колегія суддів вважає, що у зв'язку з наявністю конфлікту між батьками, неможливістю батьків самостійно дійти згоди у вихованні дитини, а також наявністю об'єктивних перешкод у позивача у спілкуванні з дитиною, після закінчення адаптивного періоду буде доцільним проводити побачення сина з батьком за відсутності матері.
Матеріали справи не містять будь-яких доказів неналежного поводження батька із дитиною, а наявність врученої підозри у вчиненні кримінального правопорушення не свідчить про негативний вплив батька на дитину. До того ж події в нічному клубі «Індіго», як зазначено в повідомленні про підозру від 25 грудня 2018 року, мали місце 08.10.2018, до народження сина, доказів про наявність вироку, матеріали справи не містять.
Апеляційний суд також враховує ставлення позивача до вирішення питання про визначення способу участі у вихованні дитини батьком, його постійну присутність на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини, яких відбулось чотири і на яких мати дитини жодного разу присутня не була, хоча повідомлялась належним чином. Суд також враховує пояснення позивача, не спростовані стороною відповідача, про те, що після розлучення сторін дитина залишалась на тривалий час із батьком, позивач наголошував, що син його знає і при зустрічі обов'язково впізнає.
З урахуванням наведеного, виходячи з принципу рівності батьків у реалізації їх права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, бажання батька проводити більше часу разом із сином, з урахуванням інтересів дитини, для якої спілкування з батьком є необхідним для гармонійного розвитку, колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення суду першої інстанції, виклавши третій абзац рішення у такій редакції:
визначити наступний спосіб участі батька ОСОБА_5 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_7 :
кожні вівторок, середа, четвер з 17.00 до 20.00 години в присутності матері на період до 15 липня 2023 року, в подальшому - без присутності матері;
перша, третя субота та неділя з ночівлею дитини - з 15 липня 2023 року;
під час літнього спільного відпочинку з 15 липня по 15 серпня щороку;
день народження дитини, святкові дні Новий рік, Різдво Христове, через рік.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384, 390-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - Мілютіна Андрія Володимировича задовольнити частково.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 27 березня 2023 року змінити, викласти третій абзац рішення у такій редакції:
Визначити наступний спосіб участі батька ОСОБА_5 у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_7 :
кожні вівторок, середа, четвер з 17.00 до 20.00 години в присутності матері на період до 15 липня 2023 року, в подальшому - без присутності матері;
перша, третя субота та неділя з ночівлею дитини - з 15 липня 2023 року;
під час літнього спільного відпочинку з 15 липня по 15 серпня щороку;
день народження дитини, святкові дні Новий рік, Різдво Христове, через рік.
За згодою батьків може бути визначений додатковий порядок участі батька у вихованні та спілкуванні із сином.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 12.06.2023.
Головуючий Судді