Провадження № 33/803/1201/23 Справа № 208/1748/23 Суддя у 1-й інстанції - Ізотов В. М. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.
13 червня 2023 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, працюючого на посаді водія ТОВ "ПРОМЗІПАКТИВ", зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 травня 2023 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі-КУпАП), -
Постановою судді місцевого суду визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк шість місяців. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 536,80 грн.
У постанові суду зазначено, що 18 лютого 2023 р. приблизно о 09:15 год. ОСОБА_1 на автодорозі М06 «Київ-Чоп» 610 (км) + 200 (м) керував транспортним засобом - тягачем Volvo FH 13 н.з. НОМЕР_1 з причіпом Lecitrailer 3E20 н.з. НОМЕР_2 , шини якого мали місцеві пошкодження, що відшаровували корд і боковину, порушення за ст. 121 КУпАП вчинено повторно протягом року, чим порушив вимоги підпункту «б» пункту 31.4.5. Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.4 ст. 121 КУпАП.
В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 просить змінити постанову судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 травня 2023 року щодо нього в частині накладення адміністративного стягнення, призначивши йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн. на користь держави, без позбавлення права керування транспортними засобами, або у вигляді адміністративного арешту.
В обґрунтовування зазначає, що вчинене ним адміністративне правопорушення сталось не через його неповагу до закону, а зв'язку із дорожньою обстановкою (можливо наїзд на камінь, залізо, гострий предмет, попадання в яму, тощо), тобто з його боку не було умислу на порушення правил дорожнього руху. При цьому, звертає увагу, що зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення технічна несправність була усунута.
При цьому, вважає, що постанова суду першої інстанції в частині накладення на нього адміністративного стягнення є незаконною, оскільки при ухваленні оскаржуваного рішення судом не було враховано вищевказані обставини та дані про його особу, зокрема те, що він є водієм з понад тридцятирічним стажем, дуже відповідально ставиться до своєї роботи, розуміє, які можуть бути наслідки несправності технічного засобу, позитивно характеризується з місця роботи. Крім того, в матеріалах міститься клопотання трудового колективу про призначення йому покарання, не пов'язаного з позбавленням права керування транспортними засобами.
Таким чином, на переконання апелянта, призначене йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу з максимальним строком позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців є занадто суворим та таким, що не відповідає його особі.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримав доводи поданої апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні в повному обсязі, просив змінити постанову суду та призначити йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1700 грн. на користь держави, без позбавлення права керування транспортними засобами, або у вигляді адміністративного арешту.
Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КупАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом не дотримано у повному обсязі.
Суд першої інстанції, з огляду на матеріали справи, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини та наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, а саме порушення правил керування транспортним засобом, що має технічні несправності.
Вказані висновки місцевого суду ґрунтуються на досліджених та наведених у постанові доказах, не оспорюються в апеляційній скарзі апелянтом, а тому апеляційним судом відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП не перевіряються.
Разом з цим, апеляційний суд частково погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права під час вирішення питання про накладення на нього адміністративного стягнення, з огляду на таке.
Відповідно до ст.33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, та іншими законами України.
Санкція ч.4 ст.121 КУпАП передбачає відповідальність у виді накладення штрафу в розмірі від п'ятидесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.
Як слідує зі змісту постанови суду першої інстанції, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк шість місяців, суд врахував характер вчиненого правопорушення та прийшов до висновку, що саме такий вид адміністративного стягнення буде достатнім задля його виховного впливу і запобігання вчинення ним нових правопорушень.
При цьому, за наявності в санкції ч.4 ст.121 КУпАП більш меншого строку накладення додаткового адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами, суд в своїй постанові належним чином не мотивував підстави для обрання найбільшого строку додаткового виду стягнення, передбаченого санкцією вказаної статті.
Такий висновок суду першої інстанції щодо обрання до правопорушника додаткового адміністративного стягнення, апеляційний суд вважає безпідставним та необґрунтованим.
Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Позбавивши ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами строком на 6 місяців за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП, суд першої інстанції, обрав додаткове адміністративне стягнення, яке за своїм видом є явно несправедливим через суворість.
Зокрема, місцевим судом, в порушення вимог ст.33 КУпАП, належним чином не враховано характеру вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 має великий досвід керування транспортними засобами, офіційно працює на посаді водія у ТОВ “Промзіпактив”, по роботі характеризується з позитивної сторони, є добросовісною та порядною людиною, а тому позбавлення його права керування транспортними засобами строком на шість місяців. на тривалий час, позбавить його єдиного джерела доходу.
Отже, внаслідок неповноти судового розгляду, суд не врахував належним чином особу правопорушника, який визнає свою вину у скоєнні адміністративного правопорушення та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 має бути призначено адміністративне стягнення у виді штрафу, в межах санкції ч.4 ст.121 КУпАП та зменшено строк додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами до трьох місяців, оскільки додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців є таким, що не відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника та ступеню його вини, внаслідок суворості.
Водночас, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо необхідності призначення йому адміністративного стягнення лише у вигляді штрафу, без позбавлення права керування транспортними засобами є неспроможними, оскільки санкція ч.4 ст.121 КУпАП передбачає обов'язкове додаткове адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а постанова судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 травня 2023 року - зміні в частині призначення адміністративного стягнення, з накладенням на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, у виді штрафу, в межах санкції ч.4 ст.121 КУпАП у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три місяці.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 травня 2023 року щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП - змінити в частині накладення адміністративного стягнення.
Накласти на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 121 КУпАП - адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк три місяці.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО