Провадження № 33/803/1216/23 Справа № 202/7531/23 Суддя у 1-й інстанції - Кухтін Г. О. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.
13 червня 2023 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , потерпілого - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2023 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП),-
Постановою судді місцевого суду визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців. Стягнуто із ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 536 грн. 80 коп.
У постанові суду зазначено, що 03.04.2023 року о 10 годині 15 хвилин, у місті Дніпрі по вул. Дніпросталівській, 22, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом MAN TGA 18.350 д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом SCHMITZ д.н. НОМЕР_2 при об'їзді перешкоди не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT д.н. НОМЕР_3 , що стояв, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки, чим порушив вимоги п. 13.3 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП.
В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 вказує на незаконність рішення місцевого суду та просить скасувати постанову судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2023 року щодо нього та постанови нову, якою звільнити його від відповідальності за ст.124 КУпАП та обмежитися усним зауваженням, а провадженні у справі закрити на підставі ст.22 КУпАП.
Вважає, що рішення суду першої інстанції винесене з порушенням норм чинного законодавства та зловживанням процесуальними правами.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції було порушено вимоги ст.ст.252, 279,280 КУпАП, оскільки його було позбавлено можливості подати докази на підтвердження пом'якшувальних обставин та розгляд справи проводився без фіксації судового засідання. Аргументує тим, що під час судового засідання ним було зазначено, що 03.04.2023 року він прибув до будівлі №22 по вул. Дніпросталівській на автомобілі MAN TGA 18.350 д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом SCHMITZ д.н. НОМЕР_2 для вивантаження вантажу. Для цього йому було потрібно заїхати на територію будівлі, однак йому дуже заважав припаркований на узбіччі на перехресті автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT д.н. НОМЕР_3 , що стояв з порушенням ПДР. Під час вивантаження товару до нього підійшов власник автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT д.н. НОМЕР_3 ОСОБА_2 та повідомив, що він пошкодив його автомобіль. Оглянувши місце пошкодження легкового автомобіля на якому було подряпано лакофарбове покриття, вони оглянули його напівпричіп, на заднього лівому крилі якого малися маленькі сліди контакту. Далі, після вивантаження вантажу він поставив свій автомобіль та разом із власником транспортного засобу VOLKSWAGEN PASSAT ОСОБА_2 прибули до офісу страхової компанії, де оформили усі документи, експерт оглянув автомобіль VOLKSWAGEN та сфотографував пошкодження, після чого вони розійшлися. Однак, через 15 хвилин йому зателефонували зі страхової та сповістили, що так як потерпілий є учасником бойових дій, то потрібно, щоб матеріали пройшли через поліцію. Після чого вони на легкових автомобілях поїхали до відділу поліції на вул. Троїцькій, щоб вирішити, як їм діяти далі. Проте, оскільки потерпілий є працівником поліції їх не впустили в приміщення та всі розмови велися через телефон, що підтверджується розмовами, долученими до апеляційної скарги на диску. Під час розмови поліцейські порадили їм повертися до місця зіткнення та повторно викликати поліцію. Близько 14-00 години вони прибули на місце зіткнення та поставили автомобілі, приблизно у відповідні місця та викликали поліцію. Прибувши на місце виклику працівники поліції стали відмовлятися оформлювати ДТП, так як автомобілі вже переміщалися, але вони все ж вмовили поліцейських і вони оформили матеріали за ст.124 КУпАП, копії яких в подальшому були надані ними до страхової компанії. Вже 10.04.2023 року йому зі страхової компанії на телефон надійшло повідомлення про те, що за фактом ДТП потерпілому було зроблено виплату і таким чином повністю відшкодовано збитки. Однак, на вказані обставини суд першої інстанції не звернув своєї уваги та більш того, перекрутив викладені обставини, виклавши їх у постанові у неправдивій формі.
Також звертає увагу, що поза увагою суду залишився і той факт, що після настання події він добровільно вжив всіх заходів з метою відновлення порушених прав та майна потерпілого, всіляко сприяв та сам наполягав на складанні відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, що, на його думку, вказує на наявність пом'якшувальних обставин.
Крім того, апелянт не погоджується з висновками суду про порушенням ним п.13.3 ПДР, оскільки жодного маневру переліченого у даному пункті він не виконував, а просто на прилеглій території будівлі паркувався під вивантаження, маневруючи поміж припаркованих авто та споруд.
Водночас, наголошує, що призначаючи йому адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк шість місяців суд першої інстанції не врахував того, що на його утриманні перебуває син ОСОБА_3 , який хворіє на цукровий діабет та 2014 року є дитиною-інвалідом, а він є єдиним утримувачем сім'ї, працює водієм та керування транспортними засобами є джерелом доходу його родини, а також, що наразі в Україні діє воєнний стан, а тому позбавлення його права керування транспортними засобами створює загрозу його родині у разі виникнення потреби в евакуації.
Враховуючи вищевикладені обставини, апелянт вважає, що оскільки на сьогоднішній день конфлікт між ним та потерпілим ОСОБА_2 вичерпаний, збитки погашені, характер скоєного ним правопорушення є малозначним, а тому є всі підстави застосувати відносно нього вимоги ст.ст.22, 284 КУпАП.
В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримав доводи поданої апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, просив апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі ст.22 КУпАП та обмежитися усним зауваженням. Додатково пояснив, що свою провину у пошкодженні автомобіля потерпілого він не заперечує та готовий сплатити штраф, як адміністративне стягнення, в дохід держави, але прсив не позбавляти його права керувати траспортними засобами.
Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні погодився з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 та зазначив, що заподіяна майнова шкода внаслідок пошкодження його автомобіля, відшкодована повністю страховою компанією у сумі - 18900 грн і наразі він не має жодних матеріальних претензій до ОСОБА_1 .
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст.ст.245,252,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КупАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими/ в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом не дотримано у повному обсязі.
Як убачається з оскаржуваної постанови місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст.280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №148670 від 03.04.2023 року, згідно якого 03.04.2023 року о 10 годині 15 хвилин, у місті Дніпрі по вул. Дніпросталівській, 22, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом MAN TGA 18.350 д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом SCHMITZ д.н. НОМЕР_2 при об'їзді перешкоди не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на транспортний засіб VOLKSWAGEN PASSAT д.н. НОМЕР_3 , що стояв, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальні збитки, чим порушив вимоги п. 13.3 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ст.124 КУпАП. У протоколі у графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначено “Надам в суді”. Крім того зафіксовано, що документи не вилучались, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавався, протокол підписаний особою, яка притягається до адміністративної відповідальності та його копія ним отримана (а.с.1);
- схему місця ДТП від 03.04.2023 року, в якій зазначено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT д.н. НОМЕР_3 отримав пошкодження заднього правого номеру, заднього правого крила, заднього бамперу з правого боку, задньої правої дверної ручки; у автомобіля MAN TGA 18.350 д.н. НОМЕР_1 з напівпричепом SCHMITZ д.н. НОМЕР_2 видимих пошкоджень не має. Також в схемі зазначено, що освітлення місця ДТП - денне, стан покриття проїзної частини - мокре, в графі порушення пункту ПДР вказано 13.3 (а.с.2);
- письмові пояснення самого ОСОБА_1 , надані ним під час складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення на місці дорожньо-транспортної пригоди, в яких останній вказував, що він 03.04.2023 року близько 10:15 години рухаючись по вул. Дніпросталівській в районі будинку 22, повертаючи ліворуч з ціллю заїхати на територію підприємства через вузький заїзд зачепив лівим заднім крилом напівпричепа Шмітц д/з НОМЕР_4 , який рухався за тягачем МАН д/з НОМЕР_1 , стоячий на заокругленні повороту автомобіль Фольксваген Пасат д/з НОМЕР_3 . Контакт відбувся у праве заднє крило автомобіля Фольксваген та праву частину бампера. Від контакту на автомобілі Фольксваген утворилися подряпини лакофарбового покриття (а.с.3);
- письмові пояснення потерпілого ОСОБА_2 , згідно яких 03.04.2023 о 09:00 годині він поставив власний автомобіль марки Фольксваген Пасат НОМЕР_3 біля будівлі де працює за адресою: м. Дніпро, вул. Дніпросталівська, 22. О 10:15 годині він почув як у нього спрацювала сигналізація із зворотнім зв'язком. Після чого він виглянув у вікно та побачив, що вантажівка з напівпричепом зачепила його автомобіль та продовжила рух. Далі він вибіг на вулицю та побачив аварійні ушкодження його автомобілю та автомобілю МАН, у якого було пошкоджено ліве заднє крило колеса напівпричепа. У його автомобіля був пошкоджений задній правий ліхтар, заднє праве крило, ручка двері, задній бампер з правого боку (а.с.4).
Згідно загальних положень, що містяться у п.1.1 Правил дорожнього руху України (далі- ПДР), ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.13.3 ПДР під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху.
З огляду на вищенаведене суд апеляційної інстанції вважає безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що ним не було порушено вимог п.13.3 ПДР, оскільки вчинені ним під час маневру на вул. Дніпросталівській в районі будинку 22 дії, охоплюються діями, визначеними у п.13.3 ПДР.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
При розгляді даної справи апеляційний суд враховує рішення ЄСПЛ у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, у якому Суд зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, аналіз досліджених під час судового розгляду та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів при обставинах встановлених постановою судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2023 року, чим він порушив вимоги п.13.3 ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.
Водночас, посилання апелянта щодо можливості закриття провадження у справі відносно нього за ст.124 КУпАП на підставі ст.22 КУпАП за малозначністю, не заслуговують на увагу апеляційного суду з огляду на наступне.
Згідно ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Положення зазначеної статті відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, що обирається для правопорушника та меті адміністративній відповідальності.
Він передбачає, як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом'якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.
Натомість, оскільки ОСОБА_1 частково визнає свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, за встановлених судом першої інстанції обставин, тому суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для його звільнення від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП.
Разом з цим доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права під час вирішення питання про накладення на нього адміністративного стягнення є слушними з огляду на таке.
Відповідно до ст.33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини, майнового стану, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, та іншими законами України.
Санкція ст.124 КУпАП передбачає відповідальність у виді накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Як слідує зі змісту постанови суду першої інстанції, накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців, суд врахував характер вчиненого правопорушення та прийшов до висновку, що саме такий вид адміністративного стягнення буде достатнім задля його виховного впливу і запобігання вчинення ним нових правопорушень.
При цьому, за наявності в санкції ст.124 КУпАП альтернативного більш м'якого виду стягнення у виді штрафу, суд в своїй постанові належним чином не мотивував підстави для обрання найбільш суворого виду стягнення, передбаченого санкцією вказаної статті.
Такий висновок суду першої інстанції щодо обраного до правопорушника адміністративного стягнення, апеляційний суд вважає безпідставним та необґрунтованим.
Відповідно до ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Позбавивши ОСОБА_1 права керувати транспортними засобами за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, суд першої інстанції, обрав адміністративне стягнення, яке за своїм видом є явно несправедливим через суворість.
Зокрема, місцевим судом, в порушення вимог ст.33 КУпАП, належним чином не враховано характеру вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працює водієм, має на своєму утриманні сина ОСОБА_3 , який є дитиною з інвалідністю та хворіє на цукровий діабет, а тому позбавлення його права керування транспортними засобами позбавить його сім'ю єдиного джерела доходу. Крім того, апеляційним судом встановлено, що збитки завдані дорожньо-транспортною пригодою страховою компанією потерпілому відшкодовані у повному обсязі.
Отже, внаслідок неповноти судового розгляду, суд не врахував належним чином особу правопорушника, який раніше до адміністративної відповідальності за порушення ПДР не притягувався; частково визнає свою вину у скоєнні адміністративного правопорушення; відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також те, що внаслідок ДТП, винуватцем якої є ОСОБА_1 , транспортні засоби отримали незначні механічні пошкодження та потерпілому страховою компанією відшкодовано матеріальну шкоду в повному обсязі.
Відповідно до вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов'язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
Враховуючи вищенаведе, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 має бути призначено адміністративне стягнення у виді штрафу, в межах санкції ст.124 КУпАП, оскільки стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами є таким, що не відповідає характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушника та ступеню його вини, внаслідок суворості.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції на неприпустимість посилань щодо настання можливих наслідків, у зв'язку із скоєнням ОСОБА_1 дорожньо-транспортної пригоди, у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень водію VOLKSWAGEN PASSAT д.н. НОМЕР_3 у разі його перебування за кермом автомобіля, оскільки такі висновки суду ґрунтуються лише на припущеннях та виходять за межі фактичних обставин справи, встановлених у рішенні суду.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.8 ст.294 КУпАП, має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а постанова судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2023 року - зміні в частині призначення адміністративного стягнення, з накладенням на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, у виді штрафу, в межах санкції ст.124 КУпАП у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16 травня 2023 року щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - змінити в частині накладення адміністративного стягнення.
Накласти на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП - адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО