Провадження № 11-кп/803/1478/23 Справа № 226/3102/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
07 червня 2023 року м.Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
представника потерпілої ОСОБА_9
потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11
обвинуваченого ОСОБА_12
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі судових засідань Дніпровського апеляційного суду матеріали кримінального провадження №12020055490000723 за апеляційною скаргою обвинуваченого та захисника на вирок Димитровського міського суду Донецької області від 23 січня 2023 року, яким
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Димитров Донецької області, громадянина України, не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
засуджено за ч.2 ст.121 КК України до покарання у виді 8 років позбавлення волі,-
Згідно вироку, 29 вересня 2020 року приблизно о 19.00 год. біля будинку № 80 по вул. Донська в м. Мирнограді Донецької області між ОСОБА_12 та раніше незнайомим ОСОБА_13 виникла словесна сварка на грунті раптово виниклих неприязних відносин. В цей час у ОСОБА_12 виник злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_13 . Після чого, ОСОБА_12 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на заподіяння умисних тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись біля ОСОБА_13 , умисно наніс лівою рукою, стиснутою в кулак, один сильний удар в праву частину обличчя ОСОБА_13 , від якого у потерпілого виник перелом лівої скроневої кістки в ділянці сосцеподібного відростку з переломом стінок внутрішнього слухового проходу, кісткових стінок середнього вуха та комірок, що було причиною виникнення прискорення тіла, наступним падінням та ударом потиличною ділянкою голови зліва о тверде асфальтове покриття проїжджої частини, та втратою свідомості ОСОБА_13 .
В результаті умисних противоправних дій ОСОБА_12 . ОСОБА_13 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритої тяжкої черепно-мозкової травми, перелому кісток черепа, крововиливів під тверду мозкову оболонку та в речовину головного мозку (права скронева, ліва скронева та потилична ділянки мозку), лінійного перелому потиличної кістки зліва з переходом на ліву скроневу кістку, в ділянці сосцеподібного відростку з переломом стінок внутрішнього слухового проходу, кісткових стінок середнього вуха та комірок, субдуральної гематоми задніх відділів лобної та скроневої ділянок, геморагічних забоїв головного мозку в потиличній ділянці зліва, скроневій ділянці зліва, дислокації мозку праворуч, пневмоцефалії, кровотечі з лівого слухового проходу, забійної рани верхньої губи справа, припухлості м'яких тканин потиличної ділянки, синця потиличної області зліва, які у сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя.
ІНФОРМАЦІЯ_2 о 12.50 годині від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_13 помер у Комунальному некомерційному підприємстві «Обласна клінічна травматологічна лікарня» м. Лиман Донецької області.
Встановлені тілесні ушкодження знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого.
Причиною смерті ОСОБА_13 стала закрита черепно-мозкова травма: переломи кісток склепіння та основи черепа, крововили під тверду мозкову оболонку лівої півкулі, геморагічні забої речовини головного мозку в правій скроневій частці, у лівій потиличній та скроневій частках, з дислокацією мозку вправо, пневмоцефалією, які під час травматичного процесу ускладнились набряком головного мозку.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду першої інстанції змінити в частині кваліфікації дій з ч.2 ст.121 КК України на ч.1 ст.119 КК України. Призначити покарання в межах санкції ч.1 ст.119 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням відповідно до ч.1 ст.75 КК України. Висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, а також судом не застасовано закон, який підлягає застосуванню, а саме ч.1 ст.119 КК України. В оскаржуваному вироку не вказано, яким чином висновки експертів щодо механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілому впливають на кваліфікацію його дій. Не вказано, з яких мотивів суд не врахував його твердження, що у нього не було умислу спричинення тілесних ушкоджень з тяжкими наслідками.
В апеляційній скарзі захисник просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині доведеності вини, кваліфікації дій та призначеного покарання. Просить визнати винним ОСОБА_12 за ч.1 ст.119 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням відповідно до ч.1 ст.75 КК України. Зазначає, що суд першої інстанції при кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.121 КК україни допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а викладені у вироку в цій частині висновки не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Необережне заподіяння смерті може кваліфікуватись як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, лише в тому випадку, коли тяжкисть тілесних ушкоджень охоплювалось передбаченням винної особи. Зазначені у вироку докази не підтверджують ні направленості умислу обвинуваченого на заподіяння потерпілому тяжкіх тілесних ушкоджень, ні ознак об'єктивної сторони в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України. Суд не встановив обставини, які б безумовно свідчили про те, що обвинувачений володіє навичками кулачного бою. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, здобутих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Обвинувачений перед тим як покинути місце події, впевнився, що потерпілий живий, що також вказує на відсутність умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що спричинить смерть потерпілому. Вважає, що оскільки смерть потерпілого стала результатом тяжкого тілесного ушкодження, заподіяного з необережності, відповідальність за ч.2 ст.121 КК України виключається, а дії обвинуваченого слід перекваліфікувати з ч.2 ст.121 КК україни на ч.1 ст.119 КК України як вбивство, вчинене через необережність.
Заслухавши доповідача, думку учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить наступного.
На підставі ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Колегія суддів вважає, що підстави для скасування чи зміни вироку відсутні, оскільки судом першої інстанції при його винесенні були дотримані вимоги кримінального та кримінального процесуального закону.
Висновки суду, що ОСОБА_12 скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, за обставин, як вони встановлені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку у вироку.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_12 у вчиненні інкримінованого йому злочину, незважаючи на не визнання своєї вини, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , протоколами огляду місця події, протоколами слідчих експериментів за участю свідків, потерпілих, висновками судово-медичних експертиз.
Відповідно до висновку повторної комісійної судово-медичної експертизи № 170 КЗ «Дніпропетровської обласної судово-медичної експертизи» ДОР» від 14.09-26.09.2022 року встановлено, що причиною смерті ОСОБА_13 є закрита черепно-мозкова травма: переломи кісток склепіння та основи черепа, крововили під тверду мозкову оболонку лівої півкулі, геморагічні забої речовини головного мозку в правій скроневій частці, у лівій потиличній та скроневій частках, з дислокацією мозку вправо, пневмоцефалією, які під час травматичного процесу ускладнились набряком головного мозку. Смерть ОСОБА_13 констатована 07.10.2020 р. о 12.50 год. у м. Лиман. Згідно аналізу наданої медичної документації на момент госпіталізації ОСОБА_13 до КНП «МЦМЛ» ММР 29.09.2020 р. о 19.30 год. та під час обстеження встановлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, лінійний перелом потиличної кістки зліва з переходом на ліву скроневу кістку, субдуральна гематома задніх відділів лобної та скроневої ділянок, геморагічні забої головного мозку в потиличній ділянці зліва, скроневій ділянці зліва, дислокація мозку праворуч, пневмоцефалія, кровотеча з лівого слухового проходу, забійна рана верхньої губи, припухлість м'яких тканин потиличної ділянки. На момент судово-медичного дослідження трупу 08.10.2020 р. встановлені тілесні ушкодження: закрита тяжка черепно-мозкова травма, перелом потиличної та скроневої кісток зліва, крововилив під тверду мозкову оболонку зліва, синець потиличної області зліва, забійна рана верхньої губи справа. Встановлені тілесні ушкодження спричинені від механічної дії - удару в ділянку обличчя справа - верхня губа справа, від якого виник перелом лівої скроневої кістки в ділянці сосцеподібного відростку з перломом стінок внутрішнього слухового проходу, кісткових стінок середнього вуха та комірок, що було причиною виникнення прискорення тіла, наступним падінням та ударом потиличною ділянкою голови зліва о тверде покриття.
Вказаний механізм підтверджується наявністю зовнішніх тілесних ушкоджень, локалізацією та характером встановлених переломів кісток черепа, крововиливами під тверду оболонку та в речовину головного мозку (права скронева, ліва скронева та потилична ділянки мозку). Встановлені тілесні ушкодження виникли незадового до надходження ОСОБА_13 у медичний заклад, тобто незадового до 19.30 год 29.09.2020 р. Встановлені тілесні ушкодження оцінюються за сукупностю, так як є складовими в розвитку закритої черепно-мозкової травми та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Переломи кісток черепа виникли від не менш ніж двох травматично-ударних впливів, що діяли на основу черепа в ділянку лівої скроневої кістки (сосцеподібний відросток, стінки внутрішнього слухового проходу, кісткові стінки середнього вуха та комірок) та в ділянку потиличної кістки зліва.
Враховуючі характеризуючі властивості ліній переломів лівої скроневої кістки та потиличної кістки зліва, що не перетинаються, можливо вказати, що первинно виник перелом лівої скроневої кістки, вторинно виник перелом лівої кістки зліва. Перелом скроневої кістки виник від удару тупого твердого предмету, з відносно обмеженною контактуючою поверхнею, в ділянку нижньої щелепи справа з послідуючим травмуванням скроневої кістки в ділянці лівого скронево- нижньощелепного суглобу лівим суглобувим відростком нижньої щелепи (відповідно до напрямку вектора травматичної дії); перелом потиличної кістки зліва виник від дії тупого твердого предмету з переважаючою контактуючою поверхнею, можливо при контактуванні з твердою площиною. Таким чином, механізм виникнення встановленої черепно-мозкової травми наступний: удар тупого предмету, яким могла бути й рука, в ділянку обличчя справа (верхня губа справа) з послідуючою травматизацією скроневої кістки зліва, надання тілу прискорення, падінню тіла та ударом потиличною ділянкою голови зліва о тверде покриття грунту.
Встановлені тілесні ушкодження, їх аналіз дали можлисть при первинній судово-медичній експертизі трупа встановити причину смерті, тобто вони знаходяться в прямому причинному зв'язку з її настанням.
Висновок повторної комісійної експертизи КЗ «Дніпропетровської обласної судово-медичної експертизи» ДОР» від 26.09.2022 року не протирічить попереднім судово-медичним висновкам експертів № 103 від 08.10.2020, № 5/103 від 24.10.2020, 6/5/103 від 10.11.2020, № 170 від 24.11.2020, якими зафіксовані наявні у потерпілого тілесні ушкодження, а саме перелом потиличної та скроневої кісток зліва; травматичний крововилив під тверду мозкову оболонку лівої півкулі головного мозку; забита ранаверхньої губи справа, які у сукупності відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя. Між травмою та смертю потерпілого є прямий причинний зв'язок. Причиною смерті ОСОБА_13 стала закрита черепно-мозкова травма з переломом кісток основи черепа, крововиливом під тверду мозкову оболонку лівої півкулі, що ускладнилась набряком головного мозку та легенів.
Показаний в ході слідчих експериментів механізм спричинення тілесних ушкоджень обвинуваченим потерпілому ОСОБА_13 , а саме свідками ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_19 не суперечить обвинуваченню та висновкам судово-медичних експертиз, а саме лівою рукою, стиснутою в кулак, один сильний удар в праву частину обличчя ОСОБА_13 . Обвинувачений ОСОБА_12 крім цього зазначив, що раніше займався боксом.
Таким чином, механізм виникнення встановленої черепно-мозкової травми наступний: удар тупого предмету, яким могла бути й рука, в ділянку обличчя справа (верхня губа справа) з послідуючою травматизацією скроневої кістки зліва, надання тілу прискорення, падінню тіла та ударом потиличною ділянкою голови зліва о тверде покриття грунту.
Встановлені тілесні ушкодження оцінюються за сукупностю, так як є складовими в розвитку закритої черепно-мозкової травми та відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
Апеляційний суд не погоджується з позицію обвинуваченого та захисника з приводу невірної кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст. 121 КК України з огляду на наступне.
Відповідно до п.22 постанови Плену Верховного суду України № 2 від 07.02.2003 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК України), суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.
На наявність умислу в діях обвинуваченого на спричинення потерпілому тілесного ушкодження вказують, зокрема, знаряддя злочину - кулак руки, механізм нанесення удару, який здійснено з силою, на що звернули увагу свідки ОСОБА_20 і ОСОБА_14 , у життєво важливий орган - голову (щелепу), наявність у обвинуваченого навичок кулачного бою (півроку ходив на секцію боксу), обставини злочину, а саме несподіваність (підступність) дій обвинуваченого для потерпілого, те, що в момент нанесення удару потерпілий не вчиняв будь-яких активних дій, і не намагався спричинити шкоди обвинуваченому. Безпосередньо після вчинення злочину обвинувачений допомоги потерпілому не надав, покинув місце злочину.
На користь цілеспрямованості і сили удару свідчить і висновок експертизи № 170 від 14.09.-26.09.2022 р., згідно з яким тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, виникло також і в наслідок нанесення удару рукою, тобто не тільки і не виключно при падінні потерпілого і ударі головою об асфальтне покриття.
Протиправним діям обвинуваченого безпосередньо передував виниклий між ним та потерпілим конфлікт, через який ОСОБА_12 , будучи незадоволений поведінкою потерпілого щодо своєї дитини, відчував неприязнь до ОСОБА_13 , яка проявлялась в його обурливих висловлюваннях і яка спонукала обвинуваченого до заподіяння ним рішучих свідомих протиправних дій до потерпілого.
Діючи таким чином, обвинувачений достеменно усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачав, що внаслідок такої його поведінки буде заподіяно шкоду здоров'ю потерпілого.
Не конкретизуючи точними межами у своїй свідомості тяжкість цієї шкоди, обвинувачений діяв із невизначеним (неконкретизованим) умислом. У такому випадку він має відповідати за той результат (шкоду), який фактично було заподіяно, - умисне заподіяння тяжких ушкоджень. Що стосується смерті потерпілого, то в її настанні присутня необережна форма вини, бо хоча він і не бажав цього настання, але повинен був і міг передбачити, що внаслідок його протиправних дій може настати і такий наслідок, як смерть потерпілого.
Отже, суб'єктивна сторона цього злочину полягає у змішаній формі вини, коли умисно спричинений особою безпосередній наслідок (тяжкі тілесні ушкодження) тягне за собою ще один - похідний наслідок (смерть потерпілого), психічне ставлення до якого з боку винуватого полягає лише в необережній формі вини - злочинній недбалості.
Отже, встановлене виключає кваліфікацію дій ОСОБА_12 за вбивство через необережність, тому апеляційний суд не приймає доводи сторони захисту та обвинуваченого з приводу того, що в діях обвинуваченого наявний склад кримінального правопорушення, передбачений ч.1 ст.119 КК України.
Оцінюючи сукупність досліджених доказів в їх взаємозв'язку з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вина ОСОБА_12 за ч.2 ст.121 КК Українизнайшла своє підтвердження в судовому засіданні.
При вирішенні питання про призначення покарання і його розміру обвинуваченому ОСОБА_12 суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги конкретні обставини скоєного злочину, ступінь тяжкості злочину, який згідно ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності і має на утриманні двох неповнолітніх дітей, характер скоєного ним кримінального правопорушення.
У відповідності зі ст.ст. 50, 65 КК України особі, що скоїла злочин, покарання повинне бути призначене необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів.
Покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засуджених, а також попередження здійснення нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції врахував всі обставини справи, дані про особу обвинуваченого, тому покарання у виді 8 років позбавлення волі відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння нових злочинів, у зв'язку із чим підстав для зміни або скасування вироку суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого та захисника залишити без задоволення.
Вирок Димитровського міського суду Донецької області від 23 січня 2023 року стосовно ОСОБА_12 , засудженого за ч.2 ст.121 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді