Справа №760/7843/23
1-кс/760/3635/23
31 травня 2023 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчої слідчого відділу Солом'янського УП ГУ Національної поліції у м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100090002182 від 28.09.2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 4 ст. 185 КК України, -
До слідчого судді надійшло клопотання слідчої слідчого відділу Солом'янського УП ГУ Національної поліції у м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погоджене прокурором Солом'янської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100090002182 від 28.09.2022 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Дане клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділом Солом'янського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022100090002182 відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань 28.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до СВ Солом'янського УП ГУНП у м. Києві надійшов рапорт про те, що громадянин ОСОБА_5 під час запровадженого воєнного стану в Україні, спільно з громадянином ОСОБА_6 та іншими особами вступили в злочинну змову та готуються до вчинення кримінального правопорушення, а саме крадіжки з проникненням в приміщення, яке знаходиться в Солом'янському районі міста Києва.
В ході досудового розслідування 08.04.2023 за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 21 слідчим СВ Солом'янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 під час затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході особистого обшуку виявлено та вилучено з лівої кишені куртки чорного кольору вилучено ключі від транспортного засобу Volkswagen та поміщено до спецпакету KIV1139807. З правої кишені куртки чорного кольору виявлено та вилучено запальничку чорного кольору, яку поміщено до спецпакету KIV1139810, також з правої та лівої рук ОСОБА_7 здійснено змиви на ватну паличку, після чого її поміщено до паперового конверту білого кольору та скріплено печаткою NPU-0508702.
Постановою слідчого слідчого відділу Солом'янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 від 08.04.2023 року вказане майно визнано речовими доказами.
Таким чином, з метою забезпечення збереження вищеперерахованого майна та запобігання можливості його відчуження виникла необхідність у накладенні арешту на ключі від транспортного засобу Volkswagen які поміщено до спецпакету KIV11398078.
Дослідивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
За положеннями ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя, суд, повинен врахувати, зокрема, правову підставу для арешту майна.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 10 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, у тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 08 квітня 2023 року встановлено, що в ході проведення обшуку затриманого в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_7 виявлено та вилучено, у тому числі ключі від транспортного засобу Volkswagen які поміщено до спецпакету KIV11398078.
Постановою слідчої слідчого відділу Солом'янського УП ГУ Національної поліції у м. Києві лейтенанта поліції ОСОБА_8 від 08.04.2023 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12022100090002182 від 28.09.2022 року, ключі від транспортного засобу Volkswagen, які поміщено до спецпакету KIV1139807; запальничку чорного кольору, яку поміщено до спецпакету KIV1139810; змиви на ватну паличку, яку поміщено до паперового конверту білого кольору та скріплено печаткою NPU-0508702.
Як вбачається з матеріалів провадження, майно, на яке прокурор просить накласти арешт, визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні.
За змістом положень ст. 2, 8 КПК України при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Європейський суд з прав людини неодноразово акцентував увагу на тому, що обмеження володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява №31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22.09.1994 року Series A № 296-A, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії» заява №48191/99, п.п. 49-62, від 10.05.2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідність балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23.09.1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», п.п. 69 і 73, Series A № 52).
Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21.02.1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series А №98).
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 31.05.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчої в частині накладення арешту на транспортний засіб марки Volkswagen моделі Jetta SE з д.н.з. НОМЕР_1 та номером кузова НОМЕР_2 у зв'язку з недоведеністю отримання транспортного засобу внаслідок вчинення кримінального правопорушення, невідповідності критеріям ст. 98 КПК України.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшла висновку про відсутність визначених статтею 170 КПК України правових підстав для арешту майна.
На підставі вищевикладеного, клопотання про накладення арешту на майно задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного і керуючись ст. 98, 131, 132, 170, 172, 173, 372 КПК України слідний суддя,-
У задоволенні клопотання - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1