Справа № 758/962/23
Категорія 68
09 червня 2023 року Подільський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Лещенко О.В.,
при секретарі - Конончуку Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 09.09.2017 року, від якого вони мають малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягнути з відповідача аліменти на утримання доньки в розмірі 1/4 заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви та до досягнення дитиною повноліття.
29.03.2023 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 30.01.2023 року про залишення позовної заяви без руху, додано до позовної заяви оригінал свідоцтва про шлюб між сторонами.
Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 29.03.2023 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Позовна заява обґрунтована тим, що спільне подружнє життя сторін виявилося невдалим, вже тривалий час подружжя не може знайти порозуміння внаслідок психологічної несумісності. Виявилося, що у сторін різні погляди на життя та життєвий устрій, вирішення сімейних проблем та інтереси, життєві принципи. Тому між сторонами постійно виникали взаєморозуміння та суперечки. Позивач втратила почуття довіри та любові до відповідача. Фактично шлюбні відносини припинені. Подружжя не веде спільного господарства і не має спільного бюджету, шлюб має формальний характер. Подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу неможливе. Сенсу підтримувати подальші сімейні відносини немає. Спільна неповнолітня донька сторін ОСОБА_3 проживає з позивачем та перебуває на її утриманні. Тому відповідач просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання малолітньої доньки в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25.01.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
До початку судового засідання представник позивача подала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності та за відсутності позивача, просила задовольнити позов в повному обсязі.
До початку судового засідання відповідач подав відзив на позовну заяву, в якій просить розглянути справи за його відсутності та задовольнити позов в повному обсязі. В частині вимог про стягнення аліментів також визнає вимоги позивача в повному обсязі. У відзиві погодився з аргументами позивача, викладеній у позовній заяві.
Суд, встановивши обставини справи на перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Судом встановлено, що сторони про справі перебувають в шлюбі, зареєстрованому 09.09.2017 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 2286, що підтверджується оригіналом свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим повторно Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), що міститься в матеріалах справи.
Від шлюбу сторони мають дитину - малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 03.03.2018 р., виданого Подільським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
ОСОБА_3 проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні, що підтверджується копією Довідки про реєстрацію місця проживання особи №68272486 від 25.08.2021 року та не заперечується відповідачем.
Шлюбні відносини між сторонами фактично припинені через втрату взаєморозуміння та почуття любові один до одного, що підтвердили обидві сторони у справі.
Спору про розподіл майна між сторонами та місце проживання дитини на момент розгляду справи не має.
Відповідно до ст.1 Сімейного Кодексу України побудова сімейних відносин відбувається на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємоповаги та підтримки.
В силу положень ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.51 Конституції України, ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Приписами ч.1 ст.24 СК України встановлено, що примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За змістом положень частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. (ст. 55 Сімейного кодексу України).
За правилом частини 2 статті 104 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно ст.111 ч.1 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Надання строку на примирення суд вважає недоцільним, тому що шлюбні відносини між сторонами припинені тривалий час, обидві сторони заперечують проти надання строку на примирення.
Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини; примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до норм сімейного законодавства, добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз», підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
Встановивши, що між сторонами втрачено взаєморозуміння та почуття, примирення подружжя є неможливим, подальше спільне життя та збереження шлюбу між ними неможливо і не відповідає інтересам подружжя, суд дійшов висновку про те, що збереження сім'ї є неможливим, шлюб між сторонами існує формально і тому може бути розірваним.
Визнання позову відповідачем в частині розірвання шлюбу не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.
Таким чином, суд, оцінивши докази в їх сукупності, вважає за необхідне задовольнити позов в цій частині, розірвавши шлюб між сторонами по справі.
Згідно ч. 2 ст.114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Частиною 3 ст.115 СК України визначено, що документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили підлягає направленню до Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), як органу ДРАЦС за місцем ухвалення рішення, для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Вирішуючи вимоги в частині стягнення аліментів, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст.141 ч.2 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно з ч.3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Отже, чинним законодавством визначено стягнення аліментів у частці від доходу або в твердій грошовій сумі (а не у відсотковому відношенні, як просить позивач у позові).
Тим самим, вирішуючи позов в цій частині, суд виходить з того, що стягнення аліментів необхідно визначити у частці від доходу відповідача, оскільки позивач в позові не просить стягнути аліменти в твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.1 ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Визначаючи розмір частки від заробітку (доходу) відповідача, який підлягає стягненню на користь позивача як аліменти на утримання спільної дитини сторін, суд враховує таке.
Відповідно до ст.182 ч.2 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімум для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Судом встановлено, що відповідач є людиною працездатного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), має на утриманні лише спільну з позивачем дитину, документів щодо розміру свого доходу суду не подавав.
Законом України «Про державний бюджет на 2023 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для дитини віком до 6 років, до вікової категорії якої належить дитина сторін у справі, становить 2 272 грн.; для дітей віком від 6 до 18 років - 2 833 грн.
Відповідно до ст.141 СК України мати та батько мають рівні обов'язки до дитини, в т.ч. і обов'язку її утримання.
Позивач в позові просить стягнути аліменти в розмірі заробітку (доходу) відповідача.
Відповідач в поданому до суду відзиві від 13.04.2023 р. не заперечував проти задоволення позову в частині стягнення аліментів в повному обсязі.
Також, вирішуючи такий спір, суд враховує, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 року по справі «Хант проти України»).
Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню аліменти на утримання спільної дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Вказаний розмір аліментів є доцільним, відповідає інтересам обох сторін та інтересам дитини, не суперечить чинному законодавству. Визначаючи розмір аліментів в 1/4 частину, суд бере до уваги, що такий розмір аліментів визначений на дитину для стягнення і в наказному провадженні.
Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них. А відтак, у кожної зі сторін є право на звернення до суду з позовом про збільшення (зменшення) розміру аліментів в разі настання передбачених законом умов.
Постановляючи рішення суд враховує, що позивачем суду не надавались докази на підтвердження придбання відповідачем рухомого та нерухомого майна і не заявлялось про це суду.
Крім того, в даному судовому провадженні позивачем не ставилось питання про стягнення додаткових витрат на дитину, а тому за позивачем залишається право на звернення до суду у встановленому законом порядку щодо участі відповідача у додаткових витратах згідно ст.185 СК України.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення аліментів підлягають задоволенню, оскільки є обгрунтованими, заснованими на законі та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину підлягають присудженню з дня подачі позову, тобто з 25.01.2023 року, і до повноліття дитини.
На підставі п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На підставі викладеного, ст.51 Конституції України, ст.ст.1, 3, 24, 56, ч.3 ст. 105, 112, 115, 141, 180-184, 191 Сімейного Кодексу України, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-82, 141, 258-259, 263, 264-265, 268, 272, 273, 279, 354, 430 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на дитину - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином України, та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянкою України, зареєстрований 09.09.2017 року Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис №2286, які мають одну малолітню дитину.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25.01.2023 року і до досягнення дитиною повноліття.
Після набрання рішенням законної сили направити його копію до Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб від 09.09.2017 року № 2286, складеному Центральним відділом державної реєстрації шлюбів Головного територіального управління юстиції у місті Києві.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів на дитину у межах платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін у справі:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя О. В. Лещенко