Провадження № 2-з/754/90/23
Справа № 754/7859/23
Іменем України
13 червня 2023 року Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого-судді Скрипки О.І.
при секретарі Моторенко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред'явлення,-
Заявник ОСОБА_1 звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з заявою про забезпечення позову до його пред'явлення.
Свою заяву заявник мотивує тим, що з 30.08.1986 року вона перебуває у шлюбу з ОСОБА_2 . У період спільного проживання, перебуваючи в законному шлюбі, ними за спільні кошти була придбана двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомості від 24 січня 1994 року, і яка була оформлена та зареєстрована на ім'я її чоловіка ОСОБА_2 . Більше 10-ти років вони спільно не проживають, не спілкуються та не підтримують зв'язок. До початку війни вона проживала в спірній квартирі. Ввечері 08.06.2023 року їй зателефонувала голова ОСББ, де розташована спірна квартира та повідомила їй, що до неї звернувся якийсь чоловік із проханням надати відомості щодо наявності або відсутності у спірної квартири заборгованості за комунальні послуги. Мотивував це тим, що бажає придбати дану квартиру на електронних торгах арештованого майна. Після цього вона відразу звернулась до адвоката за правовою допомогою. Адвокатом за даними АСВП за параметрами пошуку: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було виявлено наявне виконавче провадження № 45526617 у Деснянському ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), стягувач Любомильський районний суд Волинської області. На веб-порталі Судова влада України було встановлено, що є вирок Любомильського районного суду Волинської області у справі № 163/2350/13-к (провадження № 1-кп/163/1/14) відносно ОСОБА_2 . Згідно отриманих даних із офіційного сайту системи електронних торгів арештованого майна СЕТАМ, спірна квартира виставлена на аукціон (торги) із номером лоту 528755, виконавче провадження № 45526617. При цьому дата проведення даного аукціону (торгів) з 09:00 по 18:00 12 червня 2023 року. Виходячи із отриманих даних, нею було подано заяву до виконавчої служби про відкладення проведення виконавчих дій, в якій було прохання перенести електронні торги на 10 робочих днів для можливості звернутися до суду для захисту її невизнаних та порушених прав. В усному порядку державний виконавець Деснянського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) Савенкова Олеся Володимирівна, у якої перебуває дане виконавче провадження № 45526617, повідомила їй про відмову у задоволенні моєї заяви у зв'язку із тим, що вона не є стороною виконавчого провадження.
Заявник вважає, що примусова реалізація (відчуження) спірної квартири безпосередньо порушує її права на частину даної квартири, які гарантовані їй законом, посилаючись на положення ст.60 СК України. У зв'язку із цим, для захисту її невизнаних та порушених прав, нею обраний позов, предметом якого є визнання права власності на 1/2 частину спірної квартири і про зняття з цієї частини арешту. Невжиття судом заходів забезпечення позову, викладених у даній заяві, не тільки ускладнить відновлення її порушених прав, а за певних обставин взагалі унеможливить їх відновлення, тобто, позбавить її законного права на 1/2 частину квартири.
Посилаючись на викладене, заявник вважає, що саме зупинення продажу арештованого майна необхідно застосувати у даних правовідносинах, оскільки це спеціальний спосіб забезпечення позову, який застосовується виключно у справах за позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, в зв'язку із чим просить зупинити продаж арештованого майна в межах виконавчого провадження № 45526617, а саме двокімнатної квартири АДРЕСА_1 (лот № 528755 системи електронних торгів арештованим майном), щодо боржника ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст. 153 ЦПК України, суд не повідомляв учасників справи про надходження заяви про забезпечення позову.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Матеріалами справи підтверджено, що квартира АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24.01.1994 року.
Примусова реалізація вказаної квартири здійснюється в межах виконавчого провадження № 45526617 у Деснянському ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) з примусового виконання вироку Любомильського районного суду Волинської області від 18.03.2014 року у справі № 163/2350/13-к.
12.06.2023 року ДП «Сетам» проводився аукціон із реалізації вказаного житлового будинку, Номер лоту: 528755.
За даними інтернет-порталу «Сетам», торги з продажу вказаної квартири 12.06.2023 року не відбулись.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Забезпечення позову - це вжиття судом, в провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення в подальшому (п.4 Постанови «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 Пленум Верховного Суду України).
Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача ( заявника).
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиттятаких заходівможе істотноускладнити чиунеможливити виконаннярішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У пункті 5 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження N 14-729цс19).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний із позовною вимогою, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
У постанові Верховного Суду від 20лютого 2019 року у справі №754/4437/18 (провадження № 61-47464св18) зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Одним із принципів вжиття забезпечувальних заходів є принцип пропорційності (співмірності, справедливості). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України). Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2023 року у справі № 334/9179/21 наголосив на тому, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність.
Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (див: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11).
На основі принципу розумності запропоновано такий підхід до тлумачення як «метод чесного читання», тобто визначення застосування нормативного тексту до наявних обставин на основі того, як розумний читач, який повністю володіє мовою, зрозумів би текст на час його прийняття (див. окрему думку судді КЦС ВС Крата В. І. від 05 вересня 2022 року в справі № 554/1924/20 (провадження № 61-13340сво21), окрему думку судді КГС ВС Кібенко О. Р. від 14 вересня 2022 року в справі № 909/298/21).
Тлумачення пункту 5 частини першої статті 150 ЦПК України, з урахуванням принципу розумності та «методу чесного читання», свідчить, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо особою на час звернення з заявою про забезпечення позову подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (у тому числі, й у разі, коли заяву про забезпечення позову подано разом з позовною заявою).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 757/22558/20 (провадження № 61-158сво21) зазначено, що «у статтях 149, 150 ЦПК України зазначені положення щодо порядку вирішення питання про забезпечення позову і способи забезпечення позову. Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. У пункті 5 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, є спеціальним способом забезпечення позову, який застосовується лише у справах за позовом про визнання права власності на це майно. […] суди попередніх інстанцій обґрунтовано, застосовуючи пункт 5 частини першої статті 150 ЦПК України, задовольнили заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у спосіб зупинення продажу арештованого майна (земельної ділянки), оскільки позивач подав позов про визнання права власності на виставлене на продаж арештоване майно. Саме для такого випадку законодавець передбачив можливість забезпечення позову шляхом зупиненням продажу арештованого майна. Дія наведеної норми процесуального права насамперед направлена на те, щоб запобігти відчуженню майна у порядку виконання судового рішення, яке належить не боржнику, а іншій особі».
У даній справі заявник звернулась до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_2 , ГУ ДПС у м.Києві про визнання права власності на частину квартири і про зняття арешту.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення заяви про забезпечення позову у спосіб зупинення продажу (реалізації) арештованого майна (квартири) немає, оскільки всупереч пункту 5 частини першої статті 150 ЦПК України станом на час звернення до суду із заявою про забезпечення позову та її розгляду по суті заявником позов про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту не подано.
Крім того, суд зауважує, що торги, призначені на 12.06.2023 року щодо реалізації майна не відбулись, відтак, заявник не позбавлена можливості повторного звернення із заявою про забезпечення позову при його пред'явленні з урахуванням прямих приписів п.5 ч.1 ст.150 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153, 157 ЦПК України, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до його пред'явлення - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: