Справа №752/16099/22
Провадження №2/752/2925/23
09 червня 2023 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Кордюкової Ж.І.,
за участю секретаря Дураєвої А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів на її утримання,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та стягнення аліментів на її утримання.
В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що вона перебувала в шлюбі з відповідачем, під час якого у них народилась дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дитина зареєстрована і мешкає за адресою: АДРЕСА_1 .
Вона підписала декларацію на медичне обслуговування дитини в КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги в Голосіївському районі міста Києва №2».
ОСОБА_3 навчається в середній школі І-ІІІ ступенів №186 м. Києва.
Дитина знаходиться на її повному утриманні. Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дочки.
Просила суд:
визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 ;
стягнути з ОСОБА_2 на свою користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 5000 грн. щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
04.04.2023 судом постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі і призначено її розгляду в порядку загального позовного провадження.
11.05.2023 судом постановлено ухвалу про залишення без розгляду позовних вимог в частині стягнення аліментів на утримання дитини та про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Учасники справи до суду не з'явилися.
Позивач ОСОБА_1 надала заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідач ОСОБА_2 надав заяву, в якій не заперечував проти задоволення позовних вимог.
Третя особа Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації просила розглядати справу без участі її представника.
Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 26.12.2014 перебували в шлюбі, який був розірваний згідно з рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 16.10.2020 шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 26.12.2014 та копією рішення від 16.10.2020, яке набрало законної сили 16.11.2020.
В шлюбі народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 працює на посаді головного спеціаліста в Службі у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, її дохід за період з березня 2022 року по серпень 2022 року становив 96299,08 грн. (довідка від 27.09.2022 №100/09-1704).
ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно з висновком Органу опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 09.05.2023 №100-5061 третя особа вважає за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Частиною третьою ст. 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з ч.1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно із ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Відповідно до положень ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Стаття 141 СК України визначає, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Також суд враховує вимоги статті 51 Конституції України, згідно якої кожному із подружжя гарантуються рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї, а також частину шосту статті 7 СК України, відповідно до якої рівність прав і обов'язків жінки та чоловіка у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї є однією із загальних засад регулювання сімейних відносин, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово наголошував, що батьки повинні мати рівні права у спорах про опіку над дітьми, і жодні презумпції, які ґрунтуються на ознаці статі, не повинні братись до уваги (рішення у справі «Зоммерфельд проти Німеччини» («Sommerfeld v. Germany») від 08 липня 2003 року, «Цаунеггер проти Німеччини» («Zaunegger v. Germany») від 03 грудня 2009 року).
Відповідно до положень ч.1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Частинами 4, 5 ст. 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо визначення місця проживання дитини обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
При цьому орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, §54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до положень частини першої статті 3, частини першої статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
При цьому положення вказаної Конвенції, яка ратифікована Верховною Радою України 27.02.1991, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов'язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 11.07.2017 у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
Суд також враховує висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 15.01.2020 по справі №148/1555/17, за яким рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин справи, а вже тільки потім права батьків. Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов'язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об'єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюб, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує, висновок Органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання дітей з матір'ю та погоджується з наданим висновком, оскільки він є обґрунтованим та не суперечить інтересам дитини. Обставин, які б давали підстави суду зробити інший висновок, під час розгляду справи встановлено не було.
Враховуючи також те, що позивач має матеріальну можливість для виховання дитини, має постійне місце роботи, створила для дочки належні побутові умови для проживання, забезпечила її належне медичне обслуговування, виходячи із якнайкращого забезпечення інтересів дитини, беручи до уваги її малолітній вік, а також те, що дитина проживають з позивачем у звичних для них умовах, а також ставлення батька до виконання своїх батьківських обов'язків та проживання ним окремо в іншому населеному пункті, відсутність обставин, які б унеможливлювали проживання доньки з матір'ю, суд приходить до висновку про можливість визначення місця проживання дитини з матір'ю.
При цьому суд зауважує, що визначення місця проживання дитини разом з матір'ю жодним чином не обмежує право батька на спілкування з нею та покладає на позивача обов'язок не перешкоджати спілкуванню батька з дочкою задля збереження родинного зв'язку.
При цьому суд враховує позицію відповідача по цій справі, який не заперечував проти визначення проживання його доньки з матір'ю ОСОБА_1 .
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача судовий збір в сумі 992,40 грн., оскільки вимогу про визначення місця проживання дитини задоволено.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, місце знаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 58, код ЄДРПОУ 37413735.
Третя особа: Орган опіки та піклування в особі Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, місце знаходження: м. Київ, пр-т Голосіївський, буд. 42, код ЄДРПОУ 37308812.
Суддя Ж. І. Кордюкова