Справа №705/1955/23
2-а/705/47/23
12 червня 2023 року м. Умань
Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко В.Л. розглянувши в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання постанови протиправною та її скасування,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання постанови протиправною та її скасування. В позові позивач посилається на те, що постановою інспектора сектору реагування патрульної поліції Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції Козловського В.Г. серії БАД № 277553 від 05.04.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400 грн. Згідно змісту оскаржуваної постанови, він ОСОБА_1 , 05.04.2023 здійснював рух на транспортному засобі Форд, д.н.з. НОМЕР_1 , при цьому 21.12.2022 Уманським міським судом був позбавлений права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вважає, що у його діях відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, посилаючись на наступне: 05 квітня 2023 року він разом із ОСОБА_2 , перебуваючи на задньому пасажирському сидінні автомобіля Ford Mondeo, д.н.з. НОМЕР_1 , рухався з Чернівецької області у напрямку міста Умань, в супроводі іншого автомобіля ВАЗ 21112, д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 .. Близько 22 год. їх автомобілі під'їхали до населеного пункту м.Гайсин, Вінницької області, де автомобіль Ford Mondeo був зупинений працівниками поліції. Під час руху 05 квітня 2023 року за кермом автомобіля Ford Mondeo д.н.з. НОМЕР_1 , постійно знаходився громадянин ОСОБА_2 , оскільки він дійсно станом на 05 квітня 2023 року був позбавлений права керування транспортними засобом строком на 1 рік, і тому не міг виконувати функції водія. Після виконання зупинки на вимогу працівників поліції водій транспортного засобу ОСОБА_2 повернувся до нього і попросив передати йому його куртку, яка знаходилась біля нього на задньому сидінні автомобіля, так як в момент зупинки на вулиці йшов сильний дощ, а водій ОСОБА_2 мав намір вийти з машини для спілкування з працівниками поліції. Проте працівник поліції, який підійшов до їхнього автомобіля, ОСОБА_4 , почав звинувачувати їх у тому, що вони одразу після зупинки помінялись місцями, саме він пересів з водійського сидіння на заднє сидіння, а водій ОСОБА_2 , з метою введення працівників поліції в оману, пересів з заднього сидіння автомобіля Ford Mondeo на місце водія. Він вказує, що не керував транспортним засобом, тому постанова винесена неправомірно, з порушенням вимог чинного законодавства України.
17.04.2023 ухвалою судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
24.05.2023 на адресу суду від ГУНП у Вінницькій області надійшов відзив на позов, до якого в якості доказів було долучено CD диск з боді камери поліцейського. У відзиві вказують, що позовну заяву вважають безпідставною, необґрунтованою та не підтвердженою доказами. Зазначають, що постанова інспектора сектору реагування патрульної поліції Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області лейтенанта поліції Козловського Віктора Григоровича серії БАД № 277553 від 05.04.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху відносно ОСОБА_1 винесена правомірно та у відповідності до чинного законодавства України. Твердження позивача про те, що він не керував транспортним засобом повністю спростовуються матеріалами відеозапису з портативної камери поліцейських. Посилаючись на вимоги чинного законодавства України, відповідач вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд, перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази, дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судом встановлено, що 05.04.2023 інспектором сектору реагування патрульної поліції Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області лейтенантом поліції Козловським В.Г. відносно ОСОБА_1 було винесено постанову серії БАД № 277553 про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у виді штрафу в розмірі 20400 грн., за порушення п. 2.1 (а) ПДР України, відповідальність за що передбачена ч.4 ст. 126 КУпАП.
Пунктом 2.1а Правил дорожнього руху визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч.4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, порушення вимог п. 2.1а ПДР тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до ч. 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.
Вказані правові висновки наведено у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 415/123/17.
Суд звертає увагу, що усі сумніви у правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень трактуються на користь позивача. Для позивача достатньо вказати на факт прийняття рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, якщо допустимі докази для цього недоступні. У свою чергу відповідач має довести факт прийняття такого рішення чи вчинення дії і їх правомірність, або ж спростувати цей факт і довести правомірність своєї бездіяльності. У разі невиконання цього обов'язку адміністративний суд повинен задовольнити вимогу позивача і визнати протиправними рішення, дії чи бездіяльність, на які вказував позивач. Єдиною умовою для цього є повідомлення позивачем мінімально достатньої інформації про такі рішення чи дії (Постанова Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2006 р. у справі № К-7375/06).
Позивач не погоджується з обставинами, викладеними в постанові про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 05.04.2023 серії БАД № 277553, стверджуючи, що не порушував вимоги Правил дорожнього руху та не керував транспортним засобом. Крім того, позивачем до позову долучено письмові пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Разом з тим, на підтвердження винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення позивача, до відзиву на позов було долучено диск з відеозаписами події з нагрудної камери поліцейського. З відеозапису вбачається, що поліцейський вказує на те, що він бачив, як позивач керував транспортним засобом, однак під час зупинки пересів на заднє сидіння. При цьому, поліцейським встановлено, що Уманським міськрайонним судом Черкаської області ОСОБА_1 позбавлено прав керування транспортним засобом. Під час складання протоколу ОСОБА_1 вказував свої дані, казав, що він не керував транспортним засобом. Однак свідки під час складання протоколу не заперечували факту керування ОСОБА_1 автомобілем. В послідуючому під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 вказував, що «просто хлопці попросили помогти». На запитання працівника поліції: «У іншого було посвідчення водія, чому він не сів за кермо», відповів: «він засинав». Також вказував, що документів, що посвідчують особу не взяв, оскільки не думав, що поїде з хлопцями, це вийшло випадково.
Зазначені відеозаписи визнаються судом належними та допустимими доказами, оскільки згідно з приписами п.1 ч.1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою виявлення та фіксування правопорушення.
Відповідно до ст. 6 КУпАП працівники поліції здійснюють заходи, спрямовані на запобігання адміністративним правопорушенням, виявлення й усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню.
Згідно ч.1, 3 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, прокурорським наглядом, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Згідно ч.2 ст.33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Правопорушення (у разі його вчинення) повинно бути належним чином зафіксоване. Відсутність протоколу про адміністративне правопорушення повинна компенсуватись іншими належними та допустимими доказами вчинення правопорушення, оскільки протокол є, зокрема, не лише засобом фіксації вчинення правопорушення, а й доказом дотримання (недотримання) посадовою особою, яка його складає, процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Як роз'яснено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», з подальшими змінами та доповненнями, зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів (абз. 4 п. 24 Постанови).
Інспектором сектору реагування патрульної поліції Гайсинського районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області дотримано вимог статті 283 КУпАП, у фабулі оскаржуваної постанови викладено опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначено нормативно-правовий акт, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Отже, відповідач при винесенні постанови відносно позивача, діяв у рамках чинного законодавства України та у спосіб визначений законом. Судом не встановлено порушень з боку інспектора вимог ст.278,279 КпАП України, з урахуванням вимог ч.2 розділу ІІІ вищезазначеної Інструкції. Посилання позивача про порушення його право на захист також не знайшло свого підтвердження протягом судового розгляду.
У зв'язку з вищевказаним, вважає, що позовна заява ОСОБА_1 щодо скасування постанови не підлягає задоволенню, оскільки постанова серії БАД № 277553 від 05.04.2023 винесена у відповідності до норм чинного законодавства, а зазначені позивачем доводи свідчать про намагання уникнути відповідальності за скоєне ним адміністративне правопорушення.
Керуючись ст. ст. 5, 8, 14, 22, 72-79, 211, 241-246, 250, 286 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання постанови протиправною та її скасування - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.Л. Гудзенко