Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/3728/23
Іменем України
13 червня 2023 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:
головуючого: судді - Кондарцької Н.М.,
при секретарі - Мелещенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території, -
Заявниця ОСОБА_1 звернулася до Придніпровського районного суду м. Черкаси з заявою про встановлення факту смерті, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Свою заяву мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 82 років помер її батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець с. Мішкіно Граховського району (Удмуртія), який був зареєстрований у АДРЕСА_1 в тимчасово окупованій території України. Для отримання свідоцтва про смерть вона звернулась до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), але їй було відмовлено у державній реєстрації смерті ОСОБА_2 (відмова у проведенні державної реєстрації смерті № 1757/32.23-04-05), оскільки для підтвердження факту смерті батька надані документи, видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження, та які не є підставою для державної реєстрації смерті. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Таким чином, вона, ОСОБА_1 , не має можливості отримати документ встановленої форми про смерть свого батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території - у місті Торез, Донецької області, про що 24 травня 2023 року було видане медичне свідоцтво про смерть №406 та свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_1 , оскільки на вказаній території не здійснюють повноваження органи влади України як заклади охорони здоров'я або судово- медичні установи, які б мали можливість встановити факт смерті, так і органи реєстрації актів цивільного стану, які б мали можливість зареєструвати факт смерті та видати належне свідоцтво про смерть.
Таким чином, з огляду на викладене вище, звернулась до суду та просить встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Мішкіно Граховського району (Удмуртія), що був зареєстрований у АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у Донецькій обл., м. Торез, у віці 82 років.
Ухвалою суду від 09.06.2023 відкрито провадження в справі.
У судове засідання заявниця не з'явилася, до початку подала до суду заяву, у якій підтримала доводи викладені у заяві та просила задовольнити її у повному обсязі.
У судове засідання представник заінтересованої особи не з'явився, до початку розгляду до суду скеровано заяву про розгляд справи без участі їхнього представника, у вирішенні заяви по суті покладалися на розсуд суду.
Враховуючи думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до наданої заявником копії свідоцтва про смерть Донецької народної республіки від 08.02.2022 серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 82 років у місті м. Торез, Донецька Народна Республіка, російська федерація, про що складено актовий запис № 576. Вказаний населений пункт, розташований на території, наразі непідконтрольній державній владі України.
Крім того, відповідно до лікарського свідоцтва про смерть № 406 від 24.05.2023 (форма № 106/у) та довідки про причину смерті (до форми № 106 у № 406, видається для поховання) від 24.05.2023 вбачається, що ОСОБА_2 , 1941 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у реанімаційному відділенні центральної районної лікарні у м. Торез, Донецька Народна Республіка, російська федерація, причина смерті: геморагічний інсульт лівої долі мозжечка. Адреса проживання померлого зазначена: АДРЕСА_1 .
З наданої копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Торезьким МВ УМВС України в Донецькій області 17.07.1996 на ім'я ОСОБА_2 , вбачається що він народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Мішкіно, Граховського району, Удмуртія та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Факт родинного зв'язку між заявницею ОСОБА_1 та померлим ОСОБА_2 підтверджується такими документами: копією паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 ; копією свідоцтва про народження заявниці ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 від 07.09.1966, де в графі «батько» зазначено - « ОСОБА_2 »; копією свідоцтва про укладення шлюбу серія НОМЕР_5 (зміна прізвища з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 ); копією свідоцтва про одруження серія НОМЕР_6 (зміна прізвища заявниці з ОСОБА_1 на ОСОБА_1 ).
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Пунктом восьмим ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Статтею 317 ЦПК України встановлено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.
Так, частиною першою визначено, що заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім'ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника (абзац 2 частини 1 вказаної статті).
Отже, на теперішній час для проведення реєстрації факту смерті батька заявниці необхідно встановити сам факт його смерті, оскільки він помер на території у районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають у тимчасовій окупації, оточені (блоковані), відповідно до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають у тимчасовій окупації, оточені (блоковані), затвердженого Наказом міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (в редакції від 27.02.2023).
Відповідно до Постанови Верховної ради України від 17.03.2015 року №254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» - окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України - визнані Верховною радою України тимчасово окупованими.
Слід зазначити, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Правовою основою введення воєнного стану є Конституція України, цей Закон та Указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України (ст. 2 зазначеного Закону України).
Загальновідомою та такою, що не потребує доказування за змістом ст. 82 ЦПК України є обставина, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому низкою відповідних законів було продовжено, та який діє станом на час розгляду вказаної справи.
Відповідно до ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.
До того ж, відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 49 ЦК України, актами цивільного стану є, серед іншого, смерть фізичної особи, а згідно з положеннями частини 3 і 4 цієї ж статті, смерть фізичної особи підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Частиною другою статті 319 ЦПК України визначено, що рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 24.12.2010 № 3307/5), визначено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г)рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 13, 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Вказані вище нормативно-правові акти не містять спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на тимчасово окупованій території, що унеможливлює державну реєстрацію факту смерті в позасудовому порядку.
Даючи оцінку допустимості у даній справі таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Крім того відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», - будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
В той же час з урахуванням висновків Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), a також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilacu and Others v. Moldova and Russia») та Консультативного висновку Міжнародного суду ООН у справі Намібії (Namibia case), суд, виходячи з інтересів громадян України, що проживають на окупованій території, а також того, що встановлення факту смерті особи має ключове значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, як виняток, під час розгляду справи в порядку ст. 317 ЦПК України, бере до уваги надані заявником документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України та оцінює їх разом з іншими доказами в сукупності та взаємозв'язку.
За таких обставин, аналізуючи зібрані по справі докази суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_1 та встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на тимчасово окупованій території України.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 264, 265, 268, 293, 294, 315-319 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_7 ; зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання, вказане у заяві: АДРЕСА_3 ), заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (місцезнаходження: вул. Небесної Сотні, 3, м. Черкаси, код ЄДРПОУ 05387096) про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця с. Мішкіно Граховського району (Удмуртія), що був зареєстрований у АДРЕСА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у Донецькій обл., м. Торез, у віці 82 років.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складений 13.06.2023.
Головуючий: Н. М. Кондрацька