13.06.2023
Справа № 644/1773/22
н.п. 1-кп/644/9/23
іменем України
13 червня 2023 року м. Харків
Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові, в залі суду, кримінальне провадження №12022221180001329 від 06.11.2022 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Харкова, громадянки України, українки, з загальною середньою освітою, не працевлаштованої, вдови, в силу ст.89 КК України раніше не судимої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
На підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-ІХ (зі змінами) в Україні з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.
05 листопада 2022 року о 15:54 год. ОСОБА_4 зайшла до магазину «Єва» №534А ТОВ «РУШ», що знаходиться по пр-ту Героїв Харкова, 274 в м. Харкові, де при проході повз стелажі з парфумами, в неї виник раптовий умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме чоловічої туалетної води марки «Versace Eau Fraiche», об'ємом 5 мл, вартістю 259 грн.
ОСОБА_4 , реалізуючи свій раптово виниклий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи в умовах воєнного стану на території України, з метою протиправного збагачення за рахунок інших осіб, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, о 15:57 год. таємно викрала зі стелажу чоловічу туалетну воду марки «Versace Eau Fraiche», об'ємом 5мл., яку поклала під одягнену на ній куртку та попрямувала до касової зони, яку о 15:57 год. пройшла не оплативши за вказаний товар.
Під час проходження ОСОБА_4 магнітної рамки «антикрадій» та спрацювання звукового сигналу, дії ОСОБА_4 були помічені працівниками магазину «ЄВА» №534А, однак ОСОБА_4 розуміючи, що її дії помічені, покинула приміщення магазину з викраденим майном. Не реагуючи на зауваження працівників магазину, ОСОБА_4 вийшла на вулицю, де в подальшому, під час затримання працівниками вказаного магазину, з метою утримання раніше викраденого майна застосувала до працівників магазину ОСОБА_5 та ОСОБА_6 балончик з препаратом сльозоточивої та дратівливої дії марки «ТЕРЕН-4 М» шляхом розпилення, чим завдала фізичного насильства, яке не є небезпечним для їх життя і здоров'я.
Допитана в судовому засіданні, у якості обвинуваченої, ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнала повністю, щиро розкаялася та підтвердила обставини скоєння злочину, як вони викладені вище. Просила суворо не карати.
Прокурор, представник потерпілого, обвинувачена вважали за доцільне розглянути справу в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.
Судом з'ясовано, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи, та суд упевнився у добровільності їх позиції. Учасникам кримінального провадження роз'яснено те, що якщо докази не будуть досліджені, у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржувати фактичні обставини справи у апеляційному порядку.
Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_4 вину визнала повністю, суд за згодою прокурора, представника потерпілого, обвинуваченої і у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, дійшов до висновку про недоцільність дослідження доказів у повному обсязі, оскільки фактичні обставини справи ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченої та дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченої.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 доведена повністю і її дії суд кваліфікує за ч. 4 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, вчинене в умовах воєнного стану.
Призначаючи покарання за скоєне, суд керується положеннями ч. 2 ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При призначенні міри покарання ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, особу винної, яка в силу ст. 89 КК України не має судимості, вдова, має постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, до відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень не притягувалася, скарг від сусідів не надходило, вік, на час постановлення вироку їй виповнилося 60 років, на обліках в наркологічному і психоневрологічному диспансерах не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , є щире каяття у вчиненому злочині, активне сприяння розкриттю злочину та судовому розгляду, усунення заподіяної шкоди.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Зважаючи на викладене, суд вважає, що з метою виправлення обвинуваченої, попередження з її боку вчинення нових кримінальних правопорушень і досягнення інших цілей покарання, враховуючи обставини, які пом'якшують її покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, відношення обвинуваченої до скоєного, думки прокурора та представника потерпілого які вважали за можливе призначити покарання із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 та ст. 75 КК України, вважає, що виправлення обвинуваченої можливо при призначенні їй покарання за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі із застосуванням положень ч. 1 ст. 69 КК України та призначити покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це правопорушення.
Як зазначено в п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості і вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов'язаний в мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній частині послатись на ч. 1 ст. 69 КК України. При цьому, необхідно врахувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.
Отже, суд при застосуванні ч. 1 ст. 69 КК України, враховує: щире каяття обвинуваченої, позитивну характеристику, активне сприяння розкриттю злочину та судовому розгляду. Також суд враховує вартість та обсяг вкраденого майна. Обвинувачена з початку кримінального провадження та в судовому засіданні не спростовувала події скоєного злочину, надавала правдиві пояснення.
Встановлення провини обвинуваченої та призначення покарання є дискреційними повноваженнями суду, тому суд приходить до висновку про призначення покарання ОСОБА_4 нижче від найнижчої межі, встановленої ч. 4 ст. 186 КК України. Призначення саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України.
Також суд, вважає за можливе застосувати положення ст. 75 КК України, та призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком. При цьому, суд враховує наступні обставини: вік обвинуваченої, наявність постійного місця проживання, за яким вона характеризується позитивно, відсутність прямої шкоди та негативних наслідків. Необхідно зважити на те, що під час проведення досудового розслідування, судового розгляду відсутні будь-які відомості, які б свідчили про ухилення обвинуваченої ОСОБА_4 від органів досудового розслідування або суду. Дії та поведінка обвинуваченої після вчиненого злочину, вказують на її намагання відвернути негативні наслідки вчиненого нею злочину. Враховуючи поведінку обвинуваченої, яка свою вину не заперечувала, жалкує про вчинене, засуджує свої дії та просить надати можливість виправитись без відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства, на думку суду свідчать про усвідомлення протизаконності вчинених нею злочинних дій.
За правилами ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Реалізація даної норми становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст.75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо призначено покарання певного виду і розміру, враховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, і всі ці дані у сукупності вказують на можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
З урахуванням наведених вище обставини в їх сукупності, та з огляду на те, що обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства і така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності, суд дійшов висновку про можливість звільнення обвинуваченої ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку та покладенням на обвинувачену відповідних обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.118 КПК України, витрати на залучення експертів є процесуальними витратами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КПК України, залучення стороною обвинувачення експертів спеціалізованих державних установ, здійснюється за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділяються цим установам з Державного бюджету України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 124, п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Матеріали кримінального провадження не містять доказів щодо оплати судовому експерту ОСОБА_7 за рахунок Державного бюджету України витрат за проведення судово-товарознавчої експертизи № 2973 від 08.11.2022 року.
Отже, питання щодо стягнення з обвинуваченої судових витрат за проведення експертизи судом не розглядалося.
Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.
Питання щодо речових доказів вирішується судом відповідно до ст.100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 373, 374 КПК України, суд ,
ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та призначити їй покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України обвинувачену ОСОБА_4 від відбуття призначеного їй за вироком покарання звільнити з іспитовим строком 3 (три) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 в період іспитового строку: періодично з'являтися до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Арешт на майно, який накладений на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 08 листопада 2022 року, після набрання вироком законної сили - скасувати.
Речовий доказ, вилучений у ОСОБА_4 , під час огляду місця події 05.11.2022 року, парфум «Versace Eau Fraiche», об'ємом 5 мл., після набрання вироком законної сили - вважати повернутим - ТОВ "РУШ", а газовий балончик «ТЕРЕН-4 М» - знищити. Речовий доказ - СD - диск з відеозаписами за 05.11.2022 року, після набрання вироком законної сили - зберігати в матеріалах кримінального провадження.
Копію вироку вручити прокурору і обвинуваченій негайно після його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду.
Головуючий - суддя: ОСОБА_1