Справа № 569/2352/23
12 червня 2023 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Кучиної Н.Г.,
секретар судового засідання Добровчан К.Ю.,
з участю
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представник третьої особи Мазанович Н.П.,
розглянувши у порядку загального позовного провадження у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ опіки та піклування служби у справах дітей Рівненського міськвиконкому про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_3 (надалі - відповідач), в якій просить: розірвати шлюб між ним та ОСОБА_3 , зареєстрований 14 липня 2019 року Шумським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис № 41; дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити на проживання з ним.
Позовну заяву мотивує тим, що спільне життя з відповідачем не склалося, оскільки вони мають різні погляди на життя та не сумісні характери, між ними немає взаєморозуміння, згоди, взаємних прав та обов'язків, подальше спільне життя і збереження шлюбу неможливе і суперечить їх інтересам. Шлюбні відносини припинені та існують формально. Також, від шлюбу в них з відповідачем є дитина, яку він просить залишити на проживання разом з ним. Зазначає, що син на даний час проживає з ним. Він самостійно займається вихованням та утриманням ОСОБА_4 , забезпечує усі потреби свого малолітнього сина. Матір проживає окремо від дитини, вона не цікавиться його життям, не спілкується, не проявляє інтересу до ОСОБА_4 .
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, з підстав наведених у позові. Просили позов задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася жодного разу, хоча належним чином повідомлялася про час, дату і місце проведення судових засідань.
Згідно відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Рівненській області від 20.02.2023 року ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 08.12.2003 року.
26 квітня 2023 року повернулася не врученою судова повістка для відповідача на 25 квітня 2023 року з довідкою поштового відділення про причини повернення/досилання, де вказані причини повернення - адресат відсутній за вказаною адресою.
Втім, 12 травня 2023 року та 08 червня 2023 року до суду повернулися рекомендовані повідомлення про врученення судових повісток для відповідача на 25 травня 2023 року та 12 червня 2023 року.
Відтак, відповідач про час, дату та місце судового розгляду повідомлялася належним чином. Про причини неявки суд не повідомила, відзив не подала і позивач не заперечує проти вирішення справи в заочному порядку, таким чином суд проводить розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів за згодою позивача.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ опіки та піклування служби у справах дітей Рівненського міськвиконкомув судовому засіданні висновок органу опіки та піклування підтримує та просить позов задоволити в інтересах дитини.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 21 лютого 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, визначено Відділу опіки та піклування служби у справах дітей Рівненського міськвиконкомунадати суду висновок з приводу розв'язання спору.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 25 травня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до свідоцтва про шлюб, виданого Шумським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 14 липня 2019 року, сторони зареєстрували шлюб 14 липня 2019, актовий запис № 41.
Згідно з частиною третьою статті 105 Сімейного кодексу України (надалі - СК України) шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст.110 СК України.
Стаття 112 СК України передбачає, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя та постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Судом встановлено, що сторони не підтримують подружніх стосунків і позивач бажає розлучитися.
Відповідно до частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Суд вважає, що на даний час спільне проживання сторін стало не можливим і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, тобто фактично шлюб не існує, а тому його слід розірвати, що не позбавляє сторін права повторно зареєструвати шлюб після усунення обставин, що були підставою для його розірвання.
Відповідно до частини другої статті 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Суд вважає за необхідне роз'яснити, що згідно абзацу 2 частини третьої статті 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Від шлюбу сторони мають спільну дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Рівненським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) 08 вересня 2020 року.
Згідно висновку органу опіки та піклування від 16.05.2023 року №08-1117 батько дитини, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зазначає, що син на даний час проживає з ним. Він самостійно займається вихованням та утриманням ОСОБА_4. ОСОБА_1 забезпечує усі потреби свого малолітнього сина. Матір проживає окремо від дитини, вона не цікавиться його життям, не спілкується, не проявляє інтересу до ОСОБА_4. ОСОБА_1 разом з сином проживають за адресою: АДРЕСА_2 . В квартирі створені умови для проживання, виховання та розвитку малолітнього ОСОБА_4 . Тато дитини працює дистанційно, має стабільний дохід. За місцем проживання характеризується позитивно.
Відповідно до інформації ОСББ «Корольова, 23Б», ОСОБА_1 разом з своїм сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно фактично проживають без реєстрації у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Мати дитини, ОСОБА_3 , надала пояснення в якому вона не заперечує щодо визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком, ОСОБА_1 .
Питання на комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_3 просить розглядати без її участі.
Питання про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради 10.05.2023. Комісія з питань захисту прав дитини, як консультативно-дорадчий орган при виконавчому комітеті Рівненської міської ради, розглянувши матеріали справи, прийняла рішення про доцільність залишення ОСОБА_4 на проживання з батьком ОСОБА_1 .
Враховуючи вищевикладені факти, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , з батьком ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до частини третьої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно вимог ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).
У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені та враховані інтереси дитини з урахуванням об'єктивних обставин спору.
Міжнародні та національні норми права не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
При визначенні місця проживання дитини судами потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Відтак, судом встановлено, що малолітня дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з позивачем, йому створені належні умови для проживання, виховання і розвитку, тому суд дійшов висновку, що після розірвання шлюбу, малолітню дитину слід і надалі залишити проживати з позивачем, що в повній мірі відповідає інтересам малолітньої дитини, та спрямоване на забезпечення її належного догляду, розвитку і виховання. Таким чином позов в цій частині також підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір за позовну вимогу про розірвання шлюбу та визначення місця проживання малолітньої дитини, слід покласти на відповідача, відтак з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2 147, 20 грн.
Керуючись ст. ст. 24, 105, 112, 114, 115, 157, 160, 161 СК України, ст.ст. 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ опіки та піклування служби у справах дітей Рівненського міськвиконкому про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Розірвати шлюб, зареєстрований Шумським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 14 липня 2019 року, актовий запис № 41 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком - ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 2 147, 20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Відділ опіки та піклування служби у справах дітей Рівненського міськвиконкому, місцезнаходження: м. Рівне, вул. Соборна, 30.
Повне судове рішення складено 12 червня 2023 року.
Суддя Н.Г. Кучина