Справа № 555/897/23
Номер провадження 2/555/348/23
08 червня 2023 року
Березнівський районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Мельничук Н. В.
при секретарі Кравчук С. Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Березне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -
ОСОБА_3 звернулася із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя .
І. Стислий виклад позиції позивача.
Позивач в обґрунтування заявлених вимог покликається на те, 14 серпня 1999 року позивач уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 , який ми зареєстрували у виконкомі Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області, актовий запис №12.
В період шлюбу ними було набуто у власність наступне майно: житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 . Відповідно до договору купівлі-продажу будинку від 09.07.2003 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Березнівського районного нотаріального округу Куц А.В. позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 в рівних долях купили вищевказаний будинок. Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1303898 від 21.08.2003 року за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано право власності по частині за кожним на вказаний будинок.
Коли постало питання оформлення права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, то державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №337862 від 24.04.2009 року було видано тільки на ім'я відповідача. Земельна ділянка зареєстрована за відповідачем, однак, оскільки майно придбане в період шлюбу, за спільні кошти, то позивач вважає, що воно є їх спільною сумісною власністю.
ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
17 травня 2022 року року позовна заява була прийнята до розгляду та відкрите загальне позовне провадження у справі.
Будь-які заяви чи клопотання щодо проведення процесуальних дій, в тому числі забезпечення позову, забезпечення доказів у справі, учасниками справи не заявлялися.
У судове засідання позивач не з"явилась- представник позивача- адвокат Оніщук М.А. подала до суду заяву, в якій просить розглянути справу без її участі та без участі позивача, позов підтримала .
Відповідач у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву ,
ґ в якій просить справу розглядати без його участі, позов визнає повністю .
ІІІ. Встановлені судом фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Судом встановлено , що 14 серпня 1999 року позивач уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 , який ми зареєстрували у виконкомі Прислуцької сільської ради Березнівського району Рівненської області, актовий запис №12.
В період шлюбу ними було набуто у власність наступне майно: житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 . Відповідно до договору купівлі-продажу будинку від 09.07.2003 року, зареєстрованого приватним нотаріусом Березнівського районного нотаріального округу Куц А.В. позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 в рівних долях купили вищевказаний будинок. Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1303898 від 21.08.2003 року за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано право власності по частині за кожним на вказаний будинок.
Коли постало питання оформлення права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, то державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №337862 від 24.04.2009 року було видано тільки на ім'я відповідача. Земельна ділянка зареєстрована за відповідачем, однак, оскільки майно придбане в період шлюбу, за спільні кошти, то позивач вважає, що воно є їх спільною сумісною власністю.
Згідно ст. 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Відповідно до норм Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти які належали їй, йому особисто, якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів, кошти що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Виходячи зі змісту пунктів 22, 23, 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року за № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК.
Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання.
Також до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).
Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.
Відповідно до ч. 2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст.60 СК України).
Дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності (ч.1 ст. 69 СК України).
Оскільки земельна ділянка зареєстрована за відповідачем, була придбана сторонами в період шлюбу, за спільні кошти, а тому є об'єктом спільної сумісної власності сторін та підлягає поділу між ними.
Згідно з положеннями частини першою статті 81, частини третьої статті 116 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування.
Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).
Частиною першою статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Частиною четвертою статті 120 ЗК України визначено, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
У пункті 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2) судам роз'яснено, що відповідно до положень статей 81, 116 ЗК України окрема земельна ділянка, земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.
Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року № 6-814цс15.
Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, при відсутності цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об'єкт нерухомості необхідно враховувати, що аналіз змісту норм ст. 120 ЗК України у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість її положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.Враховуючи позицію, висловлену у постанові КЦС Верховного Суду 25.02.2019 р. у справі № 199/2099/17, про те, що у кожного із подружжя, який має частку у спільно набутому будинку, у такій самій частці виникає й право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинку, вважаю, що за позивачкою має бути визнано право власності на 1/2 частину спірної земельної ділянки.Відповідно до п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, в разі якщо неподільні речі не можуть бути реально поділені між подружжям відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК та ст. 372 ЦК. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Судові витрати, згідно ст. 141 ЦПК підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, відповідно до задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.104,105,110,112 Сімейного кодексу України, ст.ст.5,6,263-265 ЦПК України, суд,-
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженкою с.Хотин Березнівського району Рівненської області в порядку поділу майна подружжя право власності на частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5620488303:03:004:0067, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ,ідентифікаційний НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошеннядо Рівненського апеляційного суду через Березнівський районний суд.
Суддя: Мельничук Н. В.