Гребінківський районний суд Полтавської області
Справа №: 528/1296/21
Провадження № 2/528/9/23
Іменем України
30 травня 2023 року м. Гребінка
Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді Вітківського М.О.,
при секретарі Коваленко О.В.,
за участі сторін:
представника відповідача Потапенка А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Гребінка з проведенням повної технічної фіксації судового засідання в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Мар'янівське-2014» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної (немайнової) шкоди,-
16 грудня 2021 року адвокат Коряк А.В., що діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до Гребінківського районного суду Полтавської області з вказаним позовом, яким просить суд: стягнути з відповідача - Приватне підприємство «Мар'янівське-2014» (код ЄДРПОУ 38803128) - на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі станом на 30.07.2021 року включно. Стягнути з відповідача - Приватне підприємство «Мар'янівське-2014» (код ЄДРПОУ 38803128) - на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку. Стягнути з відповідача - Приватне підприємство «Мар'янівське-2014» (код ЄДРПОУ 38803128) - на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну (немайнову) шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень. 00 коп. Судові витрати покласти на відповідача.
В подальшому 25.08.2022 року представником позивача адвокатом Коряк А.В. було подано уточнену позовну заяву про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної (немайнової) шкоди, в якій просить суд: стягнути з відповідача - Приватне підприємство «Мар'янівське-2014» (код ЄДРПОУ 38803128) - на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі станом на 30.07.2021 року включно в розмірі 73 595,16 грн. Стягнути з відповідача - Приватне підприємство «Мар'янівське-2014» (код ЄДРПОУ 38803128) - на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку, з розрахунку 6 000 грн. за кожний повний місяць затримки з таким розрахунком. Стягнути з відповідача - Приватне підприємство «Мар'янівське-2014» (код ЄДРПОУ 38803128) - на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну (немайнову) шкоду, в розмірі 100 000 грн. Судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування уточненої позовної заяви зазначив, що 24.04.2018 року згідно наказу №8-к від 23.04.2018 року позивача було прийнято на роботу до відповідача на посаду юриста, де позивач пропрацював до 30.07.2021 року. На підставі наказу №5 від 30.07.2021 року позивача було звільнено з роботи.
Вказує, що ні в день звільнення позивача з роботи, ні в будь-який інший час до подання позову до суду, відповідач не виплатив заробітну плату в будь-якому розмірі, що є порушеннями ст.ст. 47, 116 КЗпП України.
Крім того, позивач стверджує, що через бездіяльність керівництва відповідача заробітна плата позивачу не виплачувалась і під час його роботи на підприємстві і строк затримки з виплатою складає понад рік.
Зазначає, що за період його роботи з січня місяця 2020 року по липень місяць 2020 року недоплата позивачу заробітної плати складає 6 872 грн. 16 коп., тому що заробітна плати виплачувалася позивачу у меншому розмірі ніж законодавчо встановлений, на той час, мінімальний розмір заробітної плати. З 01.08.2020 року по дату звільнення позивача, розмір невиплаченої заробітної плати, який відповідає законодавчо встановленому мінімальному розміру заробітної плати складає 66 723 грн. Позивач зазначає, що при розрахунку середнього заробітку слід врахувати, що йому заробітна плата нараховувалась в розмірі законодавчо визначеної мінімальної заробітної плати, яка на день звільнення позивача складала 6 000 грн. на місяць, тому і середній заробіток має обчислюватись із зазначеного розміру і складає саме таку суму на місяць.
Крім того, вказує, що внаслідок тривалого, безпідставного та навмисного порушення його законних прав та інтересів як працівника, що полягає в невиплаті позивачу заробітної плати, як під час роботи так і після незаконного звільнення йому спричинено моральну шкоду. Він тривалий час був позбавлений зароблених працею коштів, а тепер в судовому порядку повинен доводити свою правоту, розмір спричиненої моральної шкоди позивач оцінює 100 000 грн.
Отже, на підставі викладеного позивач просить суд задовольнити заявлені позовні вимоги.
17 грудня 2021 року ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області позовну заяву залишено без руху та надано строк 7 днів для усунення недоліків. (а.с.18,19 т.1).
30 грудня 2021 року на виконання ухвали суду від 17 грудня 2021 року представником позивача адвокатом Коряк А.В. до суду подано заяву про усунення недоліків. (а.с.22,23 т.1).
Ухвалою Гребінківського районного суду Полтавської області 10.01.2022 року відкрито загальне спрощене провадження за вищевказаною позовною заявою і призначене судове засідання на 02.02.2022 на 09 год. 00 хв. року з викликом сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву. (а.с.26,27 т.1).
01.02.2022 року від представника відповідача - директора ПП «Мар'янівське-2014» Пономаренко Ю.П. надійшло клопотання про перехід з розгляду справи зі спрощеного позовного провадження на розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання. (а.с.32-34 т.1).
02.02.2023 року постановлено ухвалу Гребінківського районного суду Полтавської області про здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження. Здійснено заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Призначено підготовче засідання у справі на 23 лютого 2022 року о 13 год. 00 хв. (а.с.38-40 т.1).
05.04.2022 року на адресу суду від представника відповідача - Потапенка А.М. надійшли клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, а також клопотання про витребування додаткових доказів, в зв'язку з неможливістю їх отримати самостійно, а саме: у відділенні АТ КБ «Полтава-Банк» (37400, Полтавська область м.Гребінка, вул. Є.Гребінки буд. 11-а) інформацію (відомість) по розрахунковому рахунку Приватного підприємтсва «Мар'янівське-2014» ЄДРПОУ 38803128, з якого перераховувались на картковий рахунок ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 кошти із призначенням «заробітна плата» від роботодавця Приватного підприємства «Мар'янівське-2014» ЄДРПОУ 38803128, за період з 24.04.2018 року по 30.07.2021 рік.(а.с.63-177 т.1).
24.04.2022 року постановлено ухвалу Гребінківського районного суду Полтавської області про витребування у відділенні АТ КБ «Полтава-Банк» (37400, Полтавська область м.Гребінка, вул. Є.Гребінки буд. 11-а) інформацію (відомість) по розрахунковому рахунку Приватного підприємства «Мар'янівське-2014» ЄДРПОУ 38803128, з якого перераховувались на картковий рахунок ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 кошти із призначенням «заробітна плата» від роботодавця Приватного підприємства «Мар'янівське-2014» ЄДРПОУ 38803128, за період з 24.04.2018 року по 30.07.2021 рік. Оголошено перерву у підготовчому засіданні до 13 год. 00 хв. 18 травня 2022 року. (а.с.191-193 т.1).
17.05.2022 року на виконання ухвали суду від 24.04.2023 року від АТ КБ «Полтава-Банк» надійшла інформація по перерахуванню на картковий рахунок ОСОБА_1 коштів із призначенням «заробітна плата» від роботодавця ПП «Мар'янівське-2014» за період 24.04.2018 по 30.07.2021. (а.с.1-107 т.2).
25.08.2022 року представником позивача адвокатом Коряк А.В. було подано уточнену позовну заяву про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної (немайнової) шкоди (а.с.137-139 т.2).
14.09.2023 року постановлено ухвалу Гребінківського районного суду Полтавської області про закриття підготовчого провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.09.2022 року о 13-00 год. (а.с.145,146 т.2).
13.10.2023 року представником відповідача адвокатом Потапенком А.М. подано суду письмові пояснення та заперечення з приводу обставин та вимог, викладених у заяві про уточнення позовних вимог у цивільній справі №528/1296/21.
В обґрунтування заперечень зазначає, ПП «Мар'янівське-2014» ознайомившись із вищевказаною заявою та з урахуванням попередньо викладеної позиції щодо заявленого позову у поданих до суду процесуальних документах не погоджується з наведеними доводами позивача, визнає частково заявлений позов в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, а аргументи позивача заперечує та відхиляє з огляду на таке.
Так, у заяві про уточнення позовних вимог, позивач вказує та стверджує, що відповідачем йому заробітна плата не виплачувалася понад 1 (один) рік та викладає розрахунок недоплаченої та невиплаченої йому заробітній платі з 01.01.2020 року по 01.08.2021 року, що в загальному розмірі складає 73 595,16 грн. (сімдесят три тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять гривень 16 копійок).
Вказує, що викладений розрахунок позивача заборгованості по заробітній платі не відповідає дійсності та відповідно відповідач не визнає з огляду на наступне.
Відповідач стверджує, що заробітна плата позивачу нараховувалася та виплачувалася в повному обсязі в період з 24.04.2018 року по 01.08.2020 року. Дані обставини підтверджуються витребуваними на ухвалу суду документами із АТ «Полтава-Банк» м. Гребінка, щодо виплати заробітної плати працівнику ОСОБА_1 та наявною у матеріалах справи щорічною декларацією ОСОБА_1 (особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) за період 2020 року в якій позивач визнає та відобразив отримання доходу, а саме заробітної плати в ПП «Мар'янівське-2014».
Так, відповідач визнає заборгованість по заробітній платі перед працівником ОСОБА_1 за період з 01.08.2020 року по 30.07.2021 року.
Оскільки ПП «Мар'янівське-2014», як роботодавець виконував функції податкового агента щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору згідно нижченаведеного розрахунку. Дані обставини також підтверджуються наявними у матеріалах справи наданими відповідачем розрахункових листів про нараховану заробітну плату ОСОБА_1 в період з серпня 2020 року по квітень 2021 року.
Тобто, заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі складає: 4411,40 + 4411,40 + 4548,25 + 4548,25 + 4548,25 + 4830,00 + 4830,00 + 4830,00 = 36 957,55 грн.
Доводи позивача щодо заборгованості по заробітній платі в період з квітня 2021 року по липень 2021 року є безпідставними, оскільки в цей період часу позивач був відсутній на роботі та згідно наданих відповідачем до матеріалів справи табелів обліку використаного робочого часу працівників ОСОБА_1 не з'являвся на роботу з невідомих причин, відповідно заробітна плата не нараховувалася.
Окрім цього, працівник ОСОБА_1 був звільнений з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогул).
Позивачем наказ про звільнення не оскаржувався, тобто позивач визнав правомірність його звільнення.
З квітня 2021 року по липень 2021 року позивач не з'являвся на роботі, ігнорував зустрічі з адміністрацією підприємства та телефонні дзвінки. Вказані обставини також підтверджуються наявним у матеріалах справи актом про неотримання пояснень відсутності працівника ОСОБА_1 на роботі від 28.07.2021 року.
Позивач з часу його звільнення по день звернення з позовом до суду, окрім ігнорування зустрічей з адміністрацією підприємства та телефонних дзвінків, жодного разу не звертався до підприємства з будь-якими вимогами щодо заборгованості по заробітній платі.
Заявлені вимоги позивача щодо стягнення середнього заробітку та моральної (немайнової) шкоди, відповідач не визнає з підстав та обставин звільнення працівника ОСОБА_1 .
Відповідач вважає, що при зверненні з позовом до суду позивачем не обґрунтовано, заявлену суму моральної шкоди. Окрім цього, реалізація права особи на відшкодування моральної шкоди не може і не повинна бути інструментом збагачення такої особи за рахунок коштів відповідача.
На підставі вищевикладеного, вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі в розмірі 36 957,55 грн. (тридцять шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім гривень 55 копійок), а в іншій частині - відмові. (а.с.157-171 т.2).
Представник позивача адвокат Коряк А.В. у судових засіданнях позовні вимоги, викладені у заяві про уточнення позовних вимог, підтримав у повному обсязі. Вказав, що позивач з 2018 року по 30.07.2021 року працював юристом на ПП «Мар'янівське-2014». Пояснив, що час роботи ОСОБА_1 умовно можна поділити на три періоди: 1) коли він працював і йому заробітна плата нараховувалася та виплачувалася, але не в повному розмірі; 2) працював, заробітна плата нараховувалася, але не виплачувалася; 3) за твердженням відповідача фактично не працював, заробітна плата не нараховувалася та не виплачувалася. Вказав, що всі наведені у позові розрахунки недоплаченої та невиплаченої заробітної плати, на підставі інформації з табелів обліку робочого часу, обчислювалися з урахуванням розміру законодавчо визначеної мінімальної заробітної плати на відповідний період. Вважає, що заробітна плата мала нараховуватися позивачеві до дати звільнення. Крім того зазначив, що, враховуючи моральні страждання позивача і той факт, що він не може отримати зароблені кошти, які потрібні йому для проживання та утримання родини, розмір моральної шкоди є обґрунтованим та доведеним. Враховуючи вищевикладене, просив позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача адвокат Потапенко А.М. у судових засіданнях вказував, що відповідач частково визнає заявлений позов. Вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за період з серпня 2020 року по березень 2021 року включно у сумі 36957 грн 55 коп. Іншу частину заявлених позивачем вимог не визнає, вважає їх не обґрунтованими, не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню. Оскільки з квітня по липень 2021 року ОСОБА_1 на роботі не з'являвся, зв'язок з ним був відсутній. Зазначив, що протягом вказаного періоду відносно нього складалися акти про відсутність на роботі. 28.07.2021 року позивач з'явився на підприємство з вимогою повернути його майно, однак відмовився надати пояснення щодо своєї відсутності протягом вказаного часу. Враховуючи, що у наступні дні він також був відсутній на робочому місці, його було звільнено на підставі наказу від 30.07.2021 року. Вказав, що оскільки позивач не надав рахунки, на які можна було провести виплату заборгованості по заробітній платі, то у підприємства не було можливості вчасно провести розрахунок; з будь-якими вимогами щодо виплати заборгованості ОСОБА_1 не звертався.
Крім того, в ході розгляду справи були допитані свідки.
Так, свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні зазначив, що він з 2020 року є керівником ПП «Мар'янівське-2014». Пояснив, що ОСОБА_1 протягом спірного періоду працював на підприємстві юристом за штатним режимом. Після того, як він з невідомих причин перестав з'являтися на своєму робочому місці та відповідати на телефонні дзвінки, почали складати відповідні акти. Зазначив, що позивача тривалий час не звільняли з посади, враховуючи епідеміологічну ситуацію в країні. Підтвердив, що відповідно до штатного розпису заробітна плата юриста на підприємстві визначена у розмірі мінімальної заробітної плати та перед позивачем наявна заборгованість по виплатах за період з серпня 2020 року по квітень 2021 року, оскільки останній, хоча і був ознайомлений з наказом про звільнення та 30 липня особисто забрав трудову книжку, проте карткові рахунки відмовився надавати.
Свідок ОСОБА_3 у судовому засіданні вказала, що з 01 квітня 2021 року вона почала складати акти про неявку позивача за вказівкою головного бухгалтера ОСОБА_4 .. Підтвердила, що акти складалися щодня, протягом усього часу, коли ОСОБА_1 не з'являвся на робочому місці.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні вказав, що позивач тривалий час не з'являвся на підприємстві. Підтвердив, що обставини та час, зазначені в актах про відсутність на роботі відповідають дійсності.
30.05.2023 року позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Коряк А.В. в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, натомість представником позивача адвокатом подано заяву про розгляд справи проводити без участі сторони позивача. На заявлених позовних вимогах наполягають, просять задовольнити.
В судовому засіданні 30.05.2023 року представник відповідача адвокат Потапенко А.М. підтримав раніше висловлену позицію в частині визнання позовних вимог частково, а саме заборгованості відповідача перед позивачем по заробітній платі на суму 36 957,55 грн. В іншій частині позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин цієї справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні це певна річ (об'єкт), щодо якої виник спір.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Згідно зі ст.77, 78 ЦПК України доведення обставин здійснюється належними та допустимими доказами.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.77 ЦПК України).
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
З огляду на зміст статті 78 ЦПК України обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 77 ЦПК України визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 79 ЦПК України встановлено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.
За приписами ч.1, 2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до даних копії трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 24.04.2018 року був прийнятий на роботу в ПП «Мар'янівське-2014» на посаду юриста (наказ №8-к від 23.04.2018). (а.с.5 т.1).
30.07.2021 року на підставі наказу №5 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 був звільнений з посади юриста ПП «Мар'янівське-2014» за прогули п.4 ст.40 КЗпП України. (а.с.6 т.1).
З матеріалів справи вбачається, що представником позивача адвокатом Коряк А.В. 13.12.2021 року за вих. №02/68/21 до ПП«Мар'янівське-2014» направлено адвокатський запит в якому було поставлено ряд питань керівництву підприємства щодо роботи та звільнення позивача. (а.с.7-9 т.1).
До матеріалів справи стороною відповідача долучено наказ по підприємству №20-к від 02.03.2020 року про виконання обов'язків директора ПП «Мар'янівське-2014» ОСОБА_2 (а.с.71 т.1).
Рішенням №280220/01 засновників (власників) ПП «Мар'янівське-2014» (код ЄДРПОУ 38803128) від 28.02.2020 року призначено директором ПП «Мар'янівське-2014» ОСОБА_2 (а.с.72,73 т.1).
Згідно виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, «Мар'янівське-2014» є юридичною особою (а.с.74,75 т.1).
Згідно з наказом №8-к від 23.04.2018 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу ПП «Мар'янівське-2014» на посаду юриста, з окладом згідно із штатним розписом (а.с.76 т.1).
30.07.2021 року на підставі наказу №5 про припинення трудового договору (контракту) ОСОБА_1 був звільнений з посади юриста ПП «Мар'янівське-2014» за прогули п.4 ст.40 КЗпП України. (а.с.77 т.1).
Згідно актів про відсутність на роботі, які складені з 01.04.2021 - 30.07.2021 року, юрист ПП «Мар'янівське-2014» ОСОБА_1 був відсутній на роботі впродовж вказаного періоду. Акти складено за підписами ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 (а.с.78-159 т.1).
Відповідно до звіту по заробітній платі за серпень 2020 року, посадовий оклад ОСОБА_1 на посаді юриста ПП «Мар'янівське-2014» становив 5 480 грн. За серпень 2020 року позивачу нараховано 5 480 грн. заробітної плати. Утримано із заробітної плати податок з доходів у сумі 986,40 грн.; військовий збір у сумі 82,20 грн. Виплачено позивачу борг за попередній місяць у сумі 2 191,40 грн. та аванс у сумі 2 200 грн. Всього виплачено 4 391,40 грн. Борг підприємства на кінець місяця складав 2 191,40 грн. (а.с.163 т.1).
Відповідно до розрахункового листка за вересень 2020 року, посадовий оклад ОСОБА_1 на посаді юриста ПП «Мар'янівське-2014» становив 5 650 грн. За вересень 2020 року позивачу нараховано 5 650 грн. заробітної плати. Утримано із заробітної плати податок з доходів у сумі 1 101,75 грн.; військовий збір у сумі 84,75 грн. До виплати 4 548,25 грн. Борг підприємства на кінець місяця складав 2 274,13 грн. Виплачено позивачу борг за серпень місяць 2020 року у сумі 2 211,40 грн. та аванс у сумі 2 274,12 грн. Всього виплачено 4 485,52 грн.
Відповідно до розрахункового листка за жовтень 2020 року, посадовий оклад ОСОБА_1 на посаді юриста ПП «Мар'янівське-2014» становив 5 650 грн. За жовтень 2020 року позивачу нараховано 5 650 грн. заробітної плати. Утримано із заробітної плати податок з доходів у сумі 1 101,75 грн.; військовий збір у сумі 84,75 грн. До виплати 4 548,25 грн. Виплачено борг попереднього місяця у сумі 2 274,13 грн та аванс у сумі 2 165,83 грн. Всього виплачено 4 439,96 грн. Борг підприємства на кінець місяця складав 2 382,42 грн.
Відповідно до розрахункового листка за листопад 2020 року, посадовий оклад ОСОБА_1 на посаді юриста ПП «Мар'янівське-2014» становив 5 650 грн. За листопад 2020 року позивачу нараховано 5 650 грн. заробітної плати. Утримано із заробітної плати податок з доходів у сумі 1 101,75 грн.; військовий збір у сумі 84,75 грн. До виплати 4 548,25 грн. Виплачено борг попереднього місяця у сумі 2 382,40 грн. та аванс 2 165,80 грн. Всього виплачено 4 548,20 грн. Борг підприємства на кінець місяця складав 2 382,47 грн. (а.с.161 т.1).
Відповідно до розрахункового листка за грудень 2020 року, посадовий оклад ОСОБА_1 на посаді юриста ПП «Мар'янівське-2014» становив 5 650 грн. За грудень 2020 року позивачу нараховано 5 650 грн. заробітної плати. Утримано із заробітної плати податок з доходів у сумі 1 101,75 грн.; військовий збір у сумі 84,75 грн. До виплати 4 548,25 грн. Виплачено борг попереднього місяця 2 382,48 грн. аванс 2 274,00 грн. Всього виплачено 4 656,50 грн. Борг підприємства на кінець місяця складав 2 274,22 грн.
Відповідно до розрахункового листка за січень 2021 року, посадовий оклад ОСОБА_1 на посаді юриста ПП «Мар'янівське-2014» становив 6 000 грн. За січень 2021 року позивачу нараховано 5 302,41 грн. заробітної плати. Утримано із заробітної плати податок з доходів у сумі 954,43 грн.; військовий збір у сумі 79,54 грн. Виплачено 6 542,66 грн., ця сума складалася із боргу попереднього місяця у сумі 2 274,23 грн. та відпускних у сумі 4 268,46 грн. Борг підприємства на кінець місяця відсутній.
Відповідно до розрахункового листка за лютий 2021 року, посадовий оклад ОСОБА_1 на посаді юриста ПП «Мар'янівське-2014» становив 6 000 грн. За лютий 2021 року позивачу нараховано 6 000 грн. заробітної плати. Утримано із заробітної плати податок з доходів у сумі 1 080 грн.; військовий збір у сумі 90 грн. До виплати 4 830 грн. Виплачено аванс у сумі 2 656,50 грн. Борг підприємства на кінець місяця складав 2 173,50 грн.
Відповідно до розрахункового листка за березень 2021 року, посадовий оклад ОСОБА_1 на посаді юриста ПП «Мар'янівське-2014» становив 6 000 грн. За березень 2021 року позивачу нараховано 6 000 грн. заробітної плати. Утримано із заробітної плати податок з доходів у сумі 1 080 грн.; військовий збір у сумі 90 грн. До виплати 4 830 грн. Виплачено 7 003,50 грн., ця сума складалася із боргу попереднього місяця 2 173,48 грн. та заробітної плати 4 829,98 грн., Борг підприємства на кінець місяця відсутній.(а.с.162 т.1).
Згідно табелю обліку використання робочого часу ПП «Мар'янівське-2014» з 01.04.2021 по 30.04.2021 ОСОБА_1 був відсутній на роботі 22 робочих дні (а.с.170,171 т.1).
Згідно табелю обліку використання робочого часу ПП «Мар'янівське-2014» з 01.05.2021 по 31.05.2021 ОСОБА_1 був відсутній на роботі 19 робочих днів (а.с.168,169 т.1).
Згідно табелю обліку використання робочого часу ПП «Мар'янівське-2014» з 01.06.2021 по 30.06.2021 ОСОБА_1 був відсутній на роботі 21 робочий день (а.с.166,167 т.1).
Згідно табелю обліку використання робочого часу ПП «Мар'янівське-2014» з 01.07.2021 по 30.07.2021 ОСОБА_1 був відсутній на роботі 22 робочих дні (а.с.164,165 т.1).
Відповідно до декларації про доходи за 2020 рік ОСОБА_1 задекларував заробітної плати отриманої в ПП «Мар'янівське-2014» у сумі 66 050 грн.(а.с.172-177 т.1).
Акціонерним товариством «Полтава-Банк» 17.05.2023 року на виконання ухвали суду від 27.04.2022 року надано інформацію про перерахування заробітної плати роботодавцем ПП «Мар'янівське-2014» на картковий рахунок позивача ОСОБА_1 . Із банківських документів вбачається, що заробітна плата позивачу нараховувалася та виплачувалася в повному обсязі в період з 24.04.2018 року по 01.08.2020 року. (а.с.1-108 т.2).
Згідно штатного розпису на ІІІ квартал 2020 року по ПП «Мар'янівське-2014» визначено фонд заробітної плати на 1 од. посади юриста у сумі 16 440,00 грн. Місячний оклад становив 5650,00 грн. (а.с.161 т.2).
Згідно штатного розпису на ІV квартал 2020 року по ПП «Мар'янівське-2014» визначено фонд заробітної плати на 1 од. посади юриста у сумі 16950,00 грн. Місячний оклад становив 5650,00 грн. (а.с.162 т.2).
Згідно штатного розпису ПП «Мар'янівське-2014» з 01.01.2021 року по 01.07.2021 року місячний оклад юриста складав 6000,00 грн. (а.с.161-3-169 т.2).
Щодо вимог позивача про стягнення на його користь заборгованості по заробітній платі станом на 30.07.2021 року в розмірі 73595,16 грн., суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожна особа має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» регламентовано, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).
Як встановлено в судовому засіданні 30.07.2021 року на підставі наказу №5 про припинення трудового договору (контракту) позивач ОСОБА_1 був звільнений з посади юриста ПП «Мар'янівське-2014» за прогули на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.
В день звільнення розрахунок з позивачем не був проведений, що не заперечується відповідачем.
Відповідач -ПП «Мар'янівське - 2014» визнає невиплачену перед позивачем ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.08.2020 року по 30.03.2021 рік в сумі 36957,55 грн. без врахування всіх утриманих податків та інших обов'язкових платежів.
Таким чином, обставини щодо наявності невиплаченої перед позивачем заробітної плати за період з 01.08.2020 року по 30.03.2021 рік на підставі ч.1 ст.82 ЦПК України не підлягають доказуванню.
При цьому, щодо розміру суми даної заборгованості слід зазначити, що відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що за вказаний період підприємством з нарахованої заробітної плати ОСОБА_1 , до держави утримувався прибутковий податок та інші обов'язкові платежі. Так наявні в матеріалах справи розрахункові листи в цей період (т.1.а.с.160-162) в цій частині слід оцінювати критично, оскільки вони лише відображають бухгалтерську відомість по підприємству, щодо нарахованих та утриманих сум працівнику і не місять реальних даних щодо перерахування до бюджету всіх необхідних податків і зборів.
Як вбачається з даних штатних розписів роботодавця ПП «Мар'янівське-2014» посадовий оклад посади юриста в період з 01.08.2020 року по 31.03.2021 року становив: серпень 2020 року - 5480,00 грн.; вересень 2020 року -5480,00 грн.; жовтень 2020 року - 5650,00 грн.; листопад 2020 року - 5650,00 грн.; грудень 2020 року - 5650,00 грн.; січень 2021 року - 6000,00 грн.; лютий 2021 року - 6000,00 грн.; березень 2021 року - 6000,00 грн
Тобто, заборгованість відповідача перед позивачем по заробітній платі складає: 5480,00 + 5480,00 + 5650,00 + 5650,00 + 5650,00 + 6000,00 + 6000,00 + 6000,00 = 45 910,00 грн.
Отже в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення.
При цьому, згідно із ст.18 Податкового кодексу України особа, яка нараховує та виплачує доходи на користь фізичної особи називається податковим агентом, тобто відповідач є відповідальним за нарахування та сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб, який утримується з нарахованої виплати.
Тому, зважаючи на наведене, сума заборгованості має бути виплачена позивачу після утримання необхідних податків і зборів.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.
Щодо посилання позивача та його представника, що заробітна плата нараховувалась та виплачувалась не в повному обсязі та існує відповідна різниця між виплаченими сумами та розміром мінімальної заробітної плати за період з січня по липень 2020 року, суд вважає дані доводи безпідставними виходячи з наступного.
Як вбачається з досліджених в судовому засіданні штатних розписів, посадовий оклад позивача ОСОБА_7 становив та не був меншим визначеним законом мінімального розміру заробітної плати у відповідності до періодів роботи.
Відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового Кодексу України податковий агент, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену ст.167 Кодексу. Згідно п.167.1 ст. 167 Податкового кодексу України встановлено ставка податку становить 18 % бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами). Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10розділу XX ПК України до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України встановлено оподаткування заробітної плати військовим збором. Ставка військового збору складає 1,5% об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу.
Таким чином, ПП «Мар'янівське-2014», як роботодавець виконував функції податкового агенту щодо нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору. Тому з нарахованої заробітної плати позивача утримувались відповідні податки та обов'язкові платежі.
З огляду на це, посилання позивача щодо недоплати йому заробітної плати в сумі 6872,16 грн. за період з січня по липень 2020 року є необгрунтованими.
Крім того, суд також не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості по заробітній платі за період з квітня по липень 2021 року, оскільки, як було встановлено в судовому засіданні на підставі належних та допустимих доказів, а саме: актів про відсутність на робочому місці, табелів обліку використаного робочого часу працівників, а також підтверджено показами допитаних свідків, позивач ОСОБА_1 в цей період часу позивач був відсутній на роботі та відповідно заробітна плата не нараховувалася.
Доказів протилежного позивачем в судовому засіданні не надано та судом не встановлено.
Щодо вимоги позовної заяви про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає наступне.
Так, статтею 47 КЗпП України, передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Згідно з ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 25 Постанови від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Пленум Верховного Суду України в п. 20 своєї постанови № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснив - установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він в цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь час затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому його вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Таким чином будь-який факт невиплати у строк заробітної плати чи іншої суми розглядається як трудове порушення роботодавця по відношенню до працівника, якщо тільки такий факт порушення не спростований відповідно до положень закону.
Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що в день звільнення позивач не працював, окремо вимогу про розрахунок, згідно ч. 1 ст. 116 КЗпП України, не заявляв.
Позивач, отримавши та ознайомившись із відзивом на позовну заяву відповідача, не скористався правом на подачу відповіді на відзив на позовну заяву та не спростував вказані твердження відповідача, обґрунтовуючи свої позовні вимоги.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленні сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у х сукупності. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає і рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийняття. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказами в цілому, та і кожного доказу.
Відповідно до п. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим Кодексом.
У зв'язку із викладеним, враховуючи, що в день звільнення позивач не працював, вимогу про розрахунок після видачі наказу про звільнення не пред'являв відповідачеві, то в останнього, у відповідності до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, були відсутні правові підстави для виплати нарахованої заробітної плати, таким чином і вимога про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні не підлягає задоволенню, оскільки відсутня правова підстава для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.
Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, суд зазначає таке.
Так, статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав, у тому числі внаслідок дискримінації, мобінгу (цькування), факт якого підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили, призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно положень ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що наступили.
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від: характеру моральних страждань, виду психічних страждань у вигляді занепокоєння, страху та відчаю; істотності вимушених змін у житті потерпілих, які можуть бути частково відновлені.
Справедливість, добросовісність та розумність згідно з п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Проаналізувавши повідомлені позивачем відомості, суд вважає недоведеним, що діянням відповідача позивачу було завдано моральну шкоду, яка могла виразилася у зміні звичайного способу життя, моральних стражданнях та психологічного дискомфорту у зв'язку з цим, необхідності докладання зусиль для поновлення своїх порушених прав, погіршенні стану здоров'я. Вказані обставини будь-якими належними та допустимими доказами, не підтверджені.
Також суд враховує, що позивач ОСОБА_1 був звільнений з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України (за прогул). Даний наказ про звільнення не оскаржувався, таким чином слід прийти до висновку, що позивач фактично визнав правомірність свого звільнення.
З огляду на вищевикладене у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити за безпідставністю.
При вирішенні судом питання про судові витрати у справі, згідно з ч.1 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», якою закріплені ставки судового збору, за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, 1,5 % ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, оскільки вимоги позивача було задоволено частково, тому з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1073, 60 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 11, 12, 13, 76-80, 81, 83, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Мар'янівське-2014» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати та моральної (немайнової) шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства «Мар'янівське-2014» (ЄДРПОУ 388031028) на користь ОСОБА_1 , заборгованість по заробітній платі за період з серпня 2020 року по квітень 2021 року в розмірі 45 910 (сорок п'ять тисяч дев'ятсот десять) гривень 00 копійок, яка визначена без урахування утримання прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Приватного підприємства «Мар'янівське-2014» (ЄДРПОУ 388031028) в дохід держави судовий збір в розмірі 1073, 60 грн.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах платежу за один місяць з присудженої заборгованості по заробітній платі.
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне підприємство «Мар'янівське-2014» (ЄДРПОУ 388031028, юридична адреса: 37412, Полтавська область, Лубенський район, Гребінківська ТГ, с.Мар'янівка, вул. Миру, буд.14).
Повний текс судового рішення складено 09.06.2023 року.
Суддя М. О. Вітківський