Справа № 357/6011/23
Провадження № 2/357/1920/23
08.06.2023 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. розглянувши позовну заяву з додатками ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ Державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області про стягнення 3-х відсотків річних та інфляційних витрат, -
В травні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ Державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області про стягнення 3-х відсотків річних та інфляційних витрат.
Позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду було частково сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн. та додано клопотання про розстрочення сплати судового збору до винесення судового рішення на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
Ухвалою судді від 29 травня 2023 року позовну заяву було залишено без руху, оскільки позивачем не було надано жодного належного доказу про його незадовільний майновий стан, та запропоновано доплатити судовий збір у розмірі 4035,16 грн. або надати документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
02 червня 2023 року судом, на виконання вимог ухвали судді від 29 травня 2023 року, отримано за вх. № 24614 заяву позивача ОСОБА_1 з додатками.
До клопотання було долучено: довідку Білоцерківської філії Київського обласного центру зайнятості № 181 від 11.04.2023 року, копію Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.04.2023 року, Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 02.06.2023 року.
Вивчивши заяву позивача з додатками, встановлено, що позивачем вимоги зазначені в ухвалі судді про залишення позову без руху не виконано, натомість, подано повторно аналогічне попередньому клопотання про розстрочення сплати судового збору до винесення рішення.
Нормами статей 175 та 177 ЦПК України регламентовано вимоги до форми і змісту позовної заяви.
Згідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою ст. 133 ЦПК України, встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно із ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року становить 2684 грн.00 коп.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подачу до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, встановлений судовий збір 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (не менше 1073,60 грн.) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи зазначені норми чинного законодавства та враховуючи зазначену позивачем ціну позову у розмірі 510875,55 грн. сума судового збору, яку позивач ОСОБА_1 повинен був сплатити за подачу своєї позовної заяви становить 5108,76 грн.
Проте, з доданої до позовної заяви квитанцій від 21 квітня 2023 року, убачається, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом в загальному сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн., тобто в розмірі меншому ніж передбачено чинним законодавством.
В обґрунтування поданого клопотання про розстрочення сплати судового збору до винесення судового рішення позивач зазначив, що на день звернення до суду він є безробітним, не отримує жодних доходів чи соціальних витрат, пенсій, не є ФОП, має лише мізерні доходи від тимчасових підробітків, яких вистачає виключно на харчування, а тому немає можливості сплатити судовий збір в розмірі визначеному чинним законодавством.
Згідно ч.1, 3 ст.136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 136 ЦПК України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину- інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сімї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визнано рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Пунктом 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», роз'яснено, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
З аналізу вищевказаних правових норм вбачається, що відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, або звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин та за наявності клопотання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату судового збору є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 63-64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).
З огляду на викладене, фактичною підставою для розстрочення сплати судового збору є майновий стан сторони, що ускладнює сплату судового збору в зазначеному законом розмірі.
Отже, чинним законодавством визначено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Частиною першою ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обґрунтовуючи підстави розстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі, позивач посилається на те, що він є безробітним, як ФОП не зареєстрований, отримує мізерні доходи від тимчасових підробіток, і тому не має можливості сплатити судовий збір за поданий позов в повному розмірі, визначеному чинним законодавством.
На підтвердження свого скрутного майнового становища повторно надав копію довідки Білоцерківської філії Київського обласного центру зайнятості № 181 від 11.04.2023 року та копію Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.04.2023 року.
Проте, надані документи жодним чином не підтверджують наявність у позивача скрутного майнового становища, а навпаки, спростовують доводи позивача, що він є безробітним, оскільки з довідки Білоцерківської філії Київського обласного центру зайнятості № 181 від 11.04.2023 року убачається, що він - ОСОБА_1 на обліку як безробітний в Білоцерківській філії Київського обласного центру зайнятості № 181 від 11.04.2023 року не перебуває.
З Відомостей з Державного реєстру фізичних-осіб-платників податків про джерела/ суми виплачених доходів та утриманих податків станом наданих Головним управлінням ДПС у Київській області № 1816-1002-23-0567 від 02.06.2023 року убачається, що інформація про доходи ОСОБА_1 з 1 кварталу 2022 року по 1 квартал 2023 року відсутня.
Інших доказів на підтвердження скрутного матеріального та фінансового становища позивачем надано не було.
Дослідивши надані докази матеріального становища позивача, суддя вважає, що позивачем не надано суду достатніх та належних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як підстави для розстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у сраві. Надані позивачем докази не свідчать про те, що позивач не має інших джерел для існування та забезпечення своїх потреб (вклади, нерухоме майно, рухоме майно, сукупний дохід родини, тощо). Надані позивачем докази на підтвердження скрутного матеріального стану не повністю відображають розмір доходів позивача за попередній календарний рік.
Аналогічна позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року по справі № 215/3329/19, від 16 жовтня 2019 року по справі №215/5288/18, від 17 жовтня 2019 року по справі № 215/3786/18.
Таким чином, з урахуванням висновків Верховного Суду, надані позивачем докази не можуть бути розцінені суддею як підстава для розстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення, вони не відображають відомості про об'єктивний матеріальний стан позивача станом на дату подання позову, оскільки останній може мати і інші джерела доходу.
З огляду на викладене, наведені у клопотанні доводи не дають підстав для розстрочення сплати судового збору за подання даної позовної заяви, оскільки позивачем не додано належних доказів на їх підтвердження, а безпідставне розстрочення сплати судового збору є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом, що також відповідає приписам ст. 129 Конституції України.
Доступ до правосуддя, в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму.
Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суддя дійшов висновку, що він позбавлений можливості відкрити провадження у справі, а тому, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, позивачу ОСОБА_1 необхідно надати суду оригінал квитанції чи іншого платіжного документу про доплату судового збору в розмірі 4035,16 грн. або надати документ, що підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Судовий збір в розмірі зазначеному в ухвалі має бути перераховано або внесено за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у Київ. обл/Білоцерків. міс/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37955989, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA 188999980313101206000010776, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: *,101;____(код) Судовий збір, за позовом _____ (ПІБ) Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
Учасник справи зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Компанія "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А." проти Іспанії").
З огляду на вищевикладене, можна зробити висновок, що особа, яка подала позовну заяву, наділена низкою процесуальних прав та обов'язків.
Не усунення недоліків, зазначених в ухвалі судді свідчать про зловживання процесуальними правами та небажання позивача сприяти розгляду справи за його позовом.
Слід зазначити, що ухвала суду про залишення позову без руху згідно з ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов'язковим для виконання.
Законодавець не покладає на суд обов'язку повторно постановити ухвалу про залишення позову без руху в разі її не виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач згідно ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Керуючись, ст.ст. 185, 259-261, 353 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Відділ Державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області про стягнення 3-х відсотків річних та інфляційних витрат, - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення зазначених вище недоліків у строк який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О. І. Орєхов