Справа № 291/1781/22
2/291/121/23
Ружинський районний суд Житомирської області
( З А О Ч Н Е )
12 червня 2023 року
Ружинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Митюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Герасимчук Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Ружині Житомирської області цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,-
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, у якому просить визнати відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що є власником житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 . Вказаний будинок належить їй з 2000 року. На час купівлі будинку в ньому була зареєстрована відповідачка ОСОБА_2 , яка в будинку давно не проживає, місце знаходження її невідоме, і обіцяла в найкоротший час виписатися з будинку. Проживала вона на іншому кінці села за іншою адресою. Але проходив час і вона не виписувалася. Відповідачка ухиляється від виписки з будинку, а їй це шкодить, як власниці будинку, немає можливості оформити субсидію та пільги, а тому звернулась до суду про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.
Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, не заперечував, щодо заочного розгляду справи. У подальшому направила до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, належним чином була повідомлена про час та дату розгляду справи. Відзиву на позов та будь-яких заяв та клопотань до суду не подавала.
Ухвалою суду від 12.06.2023 року постановлено провести заочний розгляд даної цивільної справи.
Дослідивши матеріали справи судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідно ним правовідносини.
Судом встановлено, що позивач є власником житлового будинку в с.Немиринці, Бердичівського району, Житомирської області, що підтверджується випискою з по господарської книги №128 від 20.08.2020 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.08.2020 року (а.с.5,7).
Відповідно до довідки №298, виданої 06.12.2022 року Виконавчим комітетом Ружинської селищної ради Житомирської області гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована, але не проживає, за адресою: АДРЕСА_1 з 2010 року. Місце знаходження невідоме (а.с.8).
Згідно довідки №87, виданої 31.05.2023 року Ружинською селищною радою Бердичівського району Житомирської області «про склад сім'ї» вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 з власником будинку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.40).
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , пояснила, що в с.Немиринці вона проживає 25 років, відповідачка виїхала з села дуже давно, приблизно 20 років тому , і ніхто не знає де вона. Чоловік відповідачки ОСОБА_5 купив цю хату, а потім помер, а відповідачка виїхала. Дітей у них не було.
Відповідно дост.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 47 Конституції України гарантоване кожному право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Частинами 1 та 2 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном( ст.391 ЦК України).
Частиною першою ст.383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною першою ст.156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до ч.4 ст.156 ЖК УРСР до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в ч.2 ст.64 цього Кодексу, а саме: подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника ( подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Частиною 2 ст.405 ЦК України передбачено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власникам житла або законом.
Разом з цим, згідно з положеннями ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-709цс16.
У відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Оскільки, відповідач зареєстрований у житловому будинку, не є власником нерухомого майна, за вказаною адресою не проживав, не є родичем та судом не встановлено поважних причин не проживання відповідача у зазначеному будинку, будь-яких інших угод між сторонами з приводу користування житловим будинком не укладалось та такі домовленості відсутні, з метою ефективного захисту прав позивача, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1 задовольнити.
Оскільки позов підлягає до задоволення, на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім та документально підтверджені судові витрати за розгляд даної справи, що складаються із судового збору в сумі 992,40 гривень.
Керуючись ст.ст.12,13,81,141,223,259,263,264,265,280-281 ЦПК України, ст. 64, 150, 156 ЖК України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме: житловим будинком розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 судовий збір сплачений нею при подачі позовної заяви до суду в сумі 992 грн.40 коп. (Дяв'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Сторони по справі:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , жителька АДРЕСА_2 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителька АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О. В. Митюк.