Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
Справа № 279/1465/23
Провадження № 2/279/612/23
09 червня 2023 року
Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Шульги О.М., з секретарем Райвахівською Л.В., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені цивільну справу №279/1465/23 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача в якому зазначив, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву №б/н від 29.09.2009 року.
При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку" складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона бува повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «Приватбанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.
Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила падання банківських послуг» та «Тарифи», які згідно до заяви отримані відповідачем для ознайомлення в письмовій формі.
Копія «Умов та правил надання банківських послуг» та «Тарифів» додаються до позовної заяви, а з метою підтвердження їх відповідності (автентичності) також надається копія наказу Банку про їх затвердження.
Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст.634 ЦК України, був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку та кредитного договору.
29.09.2009 року відповідачем також була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». В цій же довідці відповідач власним підписом підтвердила, що «З фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлена».
Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, та надано у користування відповідачу кредитну картку.
У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 36000,00 гривень, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п.3.2, 3.3 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дала свою згоду, що прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
Таким чином, Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених Договором в межах встановленого ліміту.
Відповідач зобов'язалась повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором. Але, в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором, та підтверджується випискою по рахунку.
В редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 року, згідно до п.2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що починаючи з 181 дня з моменту порушення зобов'язання клієнт зобов'язується сплатити банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна»; 84,0% - для картки «Універсальна голд».
Отже, Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами в межах кредитного ліміту. Відповідач зобов'язався повернути витрачену частину кредитного ліміту щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором. Проте, в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за договором, що призвело до утворення заборгованості.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 30.01.2023 року має заборгованість у розмірі 47213,73 гривень, з яких: 38622,75 гривень - заборгованості за тілом кредиту; 8590,98 гривень - заборгованість за простроченими відсотками за користування кредитом.
Просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 29.09.2009 року у розмірі 47213,73 гривень. Одночасно просив стягнути понесені судові витрати в сумі 2684,00 гривень.
24.04.2023 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та подання письмових та електронних доказів щодо заперечення проти позову.
Ухвала про відкриття провадження, копія позовної заяви з додатком отримана відповідачем 02.05.2023 року.
У встановлений строк відповідач відзив на позов та будь яких клопотань, пов'язаних з розглядом справи, не подала.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що позивач порушив спір з приводу договірних правовідносин у сфері кредитування.
Позивач є правонаступником прав та обов'язків ПАТ КБ "Приват-Банк".
В обґрунтування позовних вимог позивачем подано розрахунок заборгованості, згідно якого за ОСОБА_1 станом на 30.01.2023 року рахується заборгованість в сумі 47213,73 гривень; ; анкету - заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг, яка не містить даних про умови отримання кредитних коштів та суму отриманих коштів відповідачем, а також відомостей по 7 типах кредитного продукту; паспорт споживчого кредиту; витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ "Приват-Банк"; документи щодо діяльності позивача.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку Банк).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці Умови, а не інші.
Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача могли неодноразово змінюватись самим Банком в період часу укладання договору про надання банківських послуг до моменту виникнення спірних правовідносин та звернення до суду із вказаним позовом, що не виключає можливості надання суду витягу з Умов і Правил у будь-яких редакціях, що найбільше сприятливі для вирішення справи.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що правовідносини між сторонами регулюються лише заявою відповідача, яка не містить суми отриманого кредиту, який зазначено позивачем в розмірі 36000 гривень, розміру процентів за користування кредитом, строку виконання кредитного договору та інших відомостей.
Умови та правила надання банківських послуг, не містять підпису ОСОБА_1 .
Підтверджень, що саме додані до позовної заяви Умови розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву, не має.
Отже, надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком до позовної заяви додатки не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року в справі № 393/126/20 (провадження №61-14545сво20) зроблено висновок, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.
Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 провадження № 61-9618св19), зазначено, що «виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися у сукупності з іншими доказами».
Вказані висновки викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
У частині третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про кредит, сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані до позовної заяви додатки не дають можливості встановити суму фактично отриманих коштів відповідачем та який саме розмір боргу по тілу кредиту є базою нарахування заборгованості у зв'язку невиконанням умов, що передбачені в анкеті-заяві.
Враховуючи, що позивачем не доведено на підставі належних, допустимих та достатніх доказів розмір отриманих відповідачем кредитних коштів від банку, тому відсутня процесуальна можливість у суду дослідити та перевірити проведені позивачем нарахування заборгованості відповідача та встановити їх обґрунтованість.
Оскільки, згідно положень ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 19, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, ст.549, 625, 626, 628, 633, 634, 638, 1054 ЦК України, -
В задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони та учасники:
Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", місце знаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570.
Представник позивача: Гребенюк Олександр Сергійович, місце знаходження: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Високопільським РС ГУМВС України в Херсонській області 20.12.2013 року.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_2 виданий 08.01.2020 року органом 1820, РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя: О.М.Шульга