Справа № 184/762/23
Номер провадження 2/184/260/23
12 червня 2023 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Томаш В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Михайлової Т.В.,
розглянувши в м. Покров у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на дитину та дружину»,-
Позивач звернулась до суду з позовом та просить суд розірвати шлюб між нею та відповідачем; стягнути з останнього на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з моменту подачі цієї заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття; стягнути з останнього на її користь і на її утримання аліменти в розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, починаючи з дати подачі цієї заяви до суду до досягнення дитиною трирічного віку.
Позивач в судове засідання не з'явилась, але надала до суду заяву, згідно якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглянути справу за її відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву, в якій позов визнає, просить розглянути справу за його відсутності.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Аналогічні положення містяться у ст.ст. 15, 16 ЦК України, за якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України, відповідно до ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 2 статті 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як встановлено судом, 21 липня 2018 року між позивачкою та відповідачем Нікопольським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області був зареєстрований шлюб, про що складено відповідний актовий запис №338 (а.с.8).
Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, яка залишається проживати з позивачем (а.с.9).
На час звернення до суду з цим позовом шлюбні стосунки між подружжям припинені. Спільне господарство сторони не ведуть, спільного бюджету не мають, проживають окремо один від одного. Позивач вважає, що подальше збереження шлюбу буде суперечить її інтересам. Майнового спору у сторін поки немає. Відповідач участі у вихованні дитини не приймає, матеріально не допомагає, хоча є працездатною особою, тому позивач змушена звернутись до суду з даним позовом.
Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану, що передбачено ч. 1 ст. 21 СК України.
Згідно зі ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Дружина та чоловік за змістом ст. 55 СК України зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.
Згідно ст. 110 Сімейного кодексу України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно ч. 3 ст. 115 Сімейного кодексу України, документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з вимогами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо утримання дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Положеннями статті 27 Конвенції «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою ВР №789-ХІІ від 27.02.1991р., передбачено право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 27 Конвенції батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
На цей час ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України з урахуванням усіх змін передбачено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів.
Відповідно до ст. 1, 2 Закону України «Про охорону дитинства» батьки зобов'язані забезпечити дітям умови для достатнього фізичного, духовного та культурного розвитку.
Відповідно до ст. 48 Конституції України кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.
Відповідно до вимог ст.ст. 181, 182, 183, 184 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону. Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
При визначенні розміру стягуваних аліментів, суд виходить із встановлених під час судового розміру потреб дитини та відсутність об'єктивних даних про неможливість відповідача з поважних причин забезпечити такі потреби. Вирішуючи спір, суд керується пріоритетом інтересів дитини та вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача щомісячно аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу).
Згідно ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму встановленого законом.
Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.
Згідно ст. 84 СК України «Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини», ч.1 - дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності; ч.2 - дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; ч.3 - якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років; ч.4 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; ч.5 - аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду; ч.6 - право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Стаття 85 СК України регулює правовідносини з припинення права дружини на утримання.
Частина 4 статті 84 СК України регламентує умову виникнення права дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини - чоловік може надавати матеріальну допомогу. Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, і в разі розірвання шлюбу. Не перешкоджатиме виникненню цього права і застування інституту недійсності шлюбу у випадках, коли дружина не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.
Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дружини, суд виходить з того, що відповідач являється працездатною особою, інших аліментних зобов'язань не має, відповідно суд вважає, що відповідач в змозі сплачувати аліменти на утримання дружини до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно. З цих міркувань, виходячи з принципу справедливості та розумності та з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, суд присуджує кошти (аліменти) на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи наведені обставини, а також визнання відповідачем позовних вимог в повному обсязі, яке не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Позивачем позов поданий до суду 12.04.2023 року, тому з вказаної дати суд присуджує аліменти на утримання дитини та дружини.
Суд допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 1073,60 грн. так як позивач звільнена від сплати судового збору при подачі позову про стягнення аліментів.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 200, 247, 263-265, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 «про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на дитину та дружину» - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 21 липня 2018 року Нікопольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Нікопольському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №338, між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - розірвати.
Прізвище позивачу відновити дошлюбне « ОСОБА_4 ».
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , яка зареєстрована: АДРЕСА_2 , мешкає: АДРЕСА_3 витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 536 грн. 80 коп.
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , яка зареєстрована: АДРЕСА_2 , мешкає: АДРЕСА_3 із Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 37988155, що розташоване за адресою: 49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, 1), судовий збір у розмірі 536 грн. 80 коп. за квитанцією №8 від 12.04.2023р.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , яка зареєстрована: АДРЕСА_2 , мешкає: АДРЕСА_3 , аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи стягнення з 12.04.2023 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , щомісячно аліменти на користь та на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , яка зареєстрована: АДРЕСА_2 , мешкає: АДРЕСА_3 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , віку трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнення аліментів розпочати з 12.04.2023 року і проводити до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , віку трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Повний текст рішення складено 12.06.2023р..
Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш