Справа № 184/524/23
Номер провадження 2/184/202/23
09 червня 2023 рокум. Покров
Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Томаша В.І.,
за участю секретаря судових засідань - Михайлової Т.В.,
представника позивача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Покров Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування виконкому Покровської міської ради Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав, -
Позивач звернувся до Орджонікідзевського міського суду із позовною заявою до відповідача про позбавлення батьківських прав. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідач свідомо ухиляється від виховання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Життям дитини та здоров'ям не цікавиться, участі у вихованні та розвитку не бере, що є підставою для позбавлення останньої батьківських прав.
В судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити, проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.
Повноважний представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, надала заяву про розгляд справи за їхньою відсутності.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причини своєї неявки суду не повідомила, відзив не надала.
Разом з тим, на адресу суду органом зв'язку повернуте рекомендоване повідомлення з відміткою «немає вдома», з огляду на що відповідач, відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України вважається таким, що отримав судову повістку.
Відповідно до ст.280 ЦПК України суд ухвалює по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.
Як встановлено в судовому засіданні, 23 квітня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровано шлюб, про що Орджонікідзевським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області складено актовий запис № 41, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
В шлюбі народилася дитина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_2 .
Шлюб між батьками розірваний рішенням Орджонікідзевського міського суду від 13 вересня 2022 року по справі № 184/1226/22.
13 березня 2022 року відповідач разом з дитиною перетнула державний кордон на виїзд з України в міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Солотвино» і до вересня 2022 року перебувала в Королівстві Іспанія.
У вересні 2022 року ОСОБА_1 приїхав навідати сина і виявив, що дитина матір'ю покинута на бабусю та дідуся. Матері декілька днів не було за постійним місцем проживання. Оскільки дитина була хворою, батьком було прийнято рішення про повернення в України за постійним місцем проживання.
В Україну батько та син повернулися 20.09.2022р. Факт перетину державного кордону на виїзд з України малолітньої дитини - ОСОБА_4 , підтверджується інформацією Державної прикордонної служби від 01.09.2022.
Починаючи з 20 вересня 2022 року і до часу звернення до суду з цим позовом, відповідач в Україну не поверталася, інтересу до життя дитини не виявляє, догляд за дитиною не здійснює, не дбає про сина, не забезпечує його необхідним для нормального фізичного і духовного розвитку. Всі турботи про неповнолітнього ОСОБА_4 покладено на позивача.
Позивач на теперішній час повністю забезпечує фізичний та духовний розвиток малолітнього сина і створює усі необхідні умови для утримання та розвитку дитини.
На підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини (протокол № 15 від 25.10.2022) та висновку служби у справах дітей виконавчого комітету Покровської міської ради від 26.10.2022 № 1022, виконавчий комітет Покровської міської ради вирішив визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з батьком, ОСОБА_1 .
Стан здоров'я батька - задовільний, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, що підтверджується Сертифікатом про проходження профілактичного наркотичного огляду 12ЯЯС 543787 та Медичною довідкою про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів 12ЯЯТ 804037.
ОСОБА_1 має у власності нерухоме майно - будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також інше нерухоме майно, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 324811306 від 05.03.2023
Крім того, позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та має стабільний дохід, достатній для забезпечення усіх потреб дитини, що підтверджується Податковою декларацією за 2022 рік, відповідно до якої дохід ФОП ОСОБА_1 склав 564590 грн.
Крім того, як вбачається із висновку органу опіки та піклування Покровської міської ради Дніпропетровської області про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , орган опіки та піклування Покровської міської ради Дніпропетровської області дійшов висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відносно малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Нормами Сімейного кодексу України встановлено, що кожний із батьків зобов'язаний піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, проявляти у відношенні неї батьківське піклування, зобов'язаний виховувати та утримувати дитину до її повноліття. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч.2 ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Згідно ч.2 ст.141 СК України, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею (ч.2 ст.157 СК України).
Згідно ч.4 ст.155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, установленої законом.
Батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
У відповідності до п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно із ст.165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
У відповідності до п.16 Постанови Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав", ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Згідно із ст.3 "Конвенції про права дитини", прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 р. (набрала чинності для України 27 вересня 1991 р.), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Частина 2 статті 171 СК України визначає, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.
На підставі викладеного, зважаючи на те, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками та ухиляється від виховання сина, суд приходить до висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отже вважає позов в частині позбавлення батьківських прав є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
Крім того, відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину. Статтею 180 Сімейного кодексу України, передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Декларація прав дитини (прийнята резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року) передбачає, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості. Згідно ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією від 21 грудня 1995 року) ратифікованої Постановою ВР №789-XII від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Проте, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь на утримання сина аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання сина.
На підставі викладеного, суд приходить до переконання про задоволення позовних вимог в частині стягнення аліментів.
Згідно з п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Керуючись ст. ст. 12, 81, 247, 258, 263- 265, 273 ЦПК України ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Орган опіки та піклування виконкому Покровської міської ради Дніпропетровської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 судовий збір в розмірі 1073,60 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, яким повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 09.06.2023р.
Суддя Орджонікідзевського міського суду В. І. Томаш