Справа № 628/477/22
№ 2/183/2248/23
22 травня 2023 року м. Новомосковськ Дніпропетровської області
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Дубовенко І.Г., за участю секретаря судового засідання Зозулі В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новомосковську в порядку загального судового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
14 лютого 2022 року до Куп'янського міськрайонного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у якому позивач просить визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 18888 від 15 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» заборгованість по кредитному договору №002-20173-251007 від 25 жовтня 2007 року в розмірі 14144,08грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування таких вимог посилався на те, що ніяких кредитних договорів вона не укладала, зазначений виконавчий напис вчинено на підставі документів, наданих відповідачем, що не підтверджують безспірність заборгованості перед відповідачем. При вчиненні виконавчого напису нотаріус керувався п. 2 Переліку документів, за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабміну №1172 від 29 червня 1999 року зі змінами, внесеними Постановою Кабміну №662 від 26 листопада 2014 року, тоді як постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною Постанову Кабміну №662 в частині змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (п.2 змін) та визнано незаконним та нечинним розділ «Стягнення заборгованості з підстав, що виникають з кредитних правовідносин», тобто Перелік діє в попередній редакції, однак нотаріусом жодну з наведених обставин не прийнято до уваги, у зв'язку з чим виконавчий напис вчинив з такими порушеннями закону, що тягнуть визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 14 лютого 2022 року відкрите загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
14 лютого 2022 року винесена ухвала про забезпечення позову.
Відповідачем відзиву на позов не надано.
Розпорядженням голови Верховного суду від 18.03.2022 №11/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність Куп'янського міськрайонного суду Харківської області за Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області.
Ухвалою судді від 10 березня 2023 року було прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою судді від 22 травня 2023 року винесена ухвала про закриття підготовчого судового засідання та призначення справи до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явився у своїй заяві просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити у повному обсязі.
Відповідачі та/або їх представники в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені судом, про причини неявки суд не повідомили.
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Ю.В. в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши подані заяви, а також докази, з точки зору належності, допустимості, а у своїй сукупності, з точки зору достатності та достовірності, дійшов до наступних висновків.
Судом установлено, що між АТ «Дельта Банк» та позивачем був укладений 25 жовтня 2007 року кредитний договір № 002-20173-251007, на підставі якого АТ «Дельта Банк» надав позичальнику грошові кошти в порядку і на умовах, визначених цим договором.
15 червня 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. вчинений виконавчий напис № 18888, про стягнення заборгованості в розмірі 14144,08 грн. з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал», якому АТ «Дельта-Банк» відступлено право вимоги на підставі Договору відступлення права вимоги за кредитним договорами № 2271/К від 25 червня 2020 року.
Зазначений виконавчий напис перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича - ВП № НОМЕР_2 від 03 лютого 2022 року, приватним виконавцем здійснюються заходи з примусового виконання зазначеного виконавчого документа на загальну суму - 1414,41 грн.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Цими актами є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі в тексті - Порядок) та Постанова КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (далі - Перелік).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМУ від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису. Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст.ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 405/1015/17.
Тому, суд при вирішенні спору не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 03.10.2019 по справі № 753/7572/18.
Водночас контекстний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.
Окрім цього, суд звертає увагу, що відповідач, не подав до суду обґрунтованого розрахунку заборгованості, який би містив обчислення, порядок нарахування сум (множення, додавання, нарахування процентів та інше) та підстави такого нарахування.
Крім того, законом передбачена процедура судового контролю за результатами вчинення нотаріусами виконавчих написів, тому при встановлені в судовому порядку, що сума заборгованості запропонована до стягнення не є безспірною, виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, а кредитор набуває права на стягнення заборгованості шляхом звернення до суду.
Дана правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.09.2019 по справі № 161/6092/18-ц.
Згідно з підпунктом 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.». Зобов'язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 15 червня 2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Договір на підставі якого вчинений виконавчий напис не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису, щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в своїй постановах від 12.03.2020 та від 15.04.2020 у справах № 757/24703/18-ц та № 158/2157/17 відповідно.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, щодо наявності достатніх підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно положень ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
У ході судового розгляду справи судом було встановлено, що відповідачем не було доведено того факту, що на момент вчинення нотаріусом спірного виконавчого напису позивач мав перед ним безспірну заборгованість саме такого розміру, який зазначений у кредитному договорі та у виконавчому написі станом на час його вчинення. Крім того, спірний виконавчий напис вчинено на підставі копії кредитного договору, який не є нотаріально посвідченим.
З матеріалів справи не видно, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус отримував від позивача первинні бухгалтерські документи щодо погашення позивачем кредиту (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо), враховуючи, що позивач заперечує наявність заборгованості взагалі. Також з наданих суду документів неможливо встановити, чи дійсно на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису заборгованість позивача була саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі. Відповідачем не було доведено факту направлення на адресу позивача та отримання ним вимоги відповідача про сплату наявної заборгованості, надання її нотаріусу для вчинення нотаріального напису.
Отже, відповідачем не надано суду належних та достовірних доказів на спростування доводів позивача. Тому відповідач не довів суду того, що розмір кредитної заборгованості, зазначений нотаріусом в оспорюваному виконавчому написі, не є безспірним. Оскільки позивач звернувся до суду після вчинення виконавчого напису нотаріуса та заперечує наявність боргу у вказаному у ньому розмірі. Це, своєю чергою, є достатньою правовою підставою для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, а відповідач не позбавляється можливості вирішити спірні питання у позовному провадженні.
Аналіз вищенаведеного переконує суд в тому, що позовні вимоги позивача про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Суд зауважує, що позивач заявив вимоги про стягнення судових витрат з позивача, які складаються з судового збору за подання заяви про забезпечення позову, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по оплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1488,60 грн..
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3-13, 141, 235, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал», третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксани Федорівни, приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 18888 від 15 червня 2021 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич Оксаною Федорівною, про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал»заборгованості в розмірі 14144,08 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал»на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн. 60 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з моменту отримання ним копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1 корпус 28, місто Львів, 79018; електронна пошта невідома).
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Данич Оксана Федорівна (адреса місцезнаходження: вулиця Л.Первомайського, будинок 9 оф.1м. Київ, 01133).
Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Юрій Володимирович (адреса місцезнаходження: майдан Конституції, будинок 21/2 кімната 3-А, м. Харків, 61057).
Рішення суду складено і підписано 22 травня 2023 року.
Суддя І.Г.Дубовенко