справа № 179/434/23
провадження № 2/179/219/23
13 червня 2023 року смт. Магдалинівка
Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області
у складі: головуючої судді Чорної А.О.,
секретаря судового засідання Хорольської І.П.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
20.03.2023 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що АТ КБ «Приватбанк» відповідно до Анкети -заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг б/н від 13.02.2012 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг», та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та банком договір, підтверджується підписом у заяві.
В зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 22.02.2023 р. має заборгованість в розмірі 62 135,07 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту- 50 805,31 грн, заборгованості за нарахованими відсотками - 11 329,76 грн.
На підставі вказаного АТ КБ "ПриватБанк" просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 62 135,07 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту- 50 805,31 грн, заборгованості за нарахованими відсотками - 11 329,76 грн.
Ухвалою суду від 09.05.2023 року відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін, відповідачу запропоновано подати відзив на позов.
У судове засідання представник позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» не з'явився, представником надано клопотання до суду про розгляд справи без їх участі, позов підтримують, проти винесення заочного рішення не заперечують.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до вимог процесуального закону. Заяви про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутність суду не надав. Відзив на позовну заяву не надав.
Оскільки відповідачем не було надано відзиву на позов, тому суд приймає до уваги лише надані докази позивачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних матеріалів, ухваливши заочне рішення. Позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.
Дослідивши письмові докази, повно та об'єктивно з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вивчивши зібрані в справі докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкету-заяву № б/н від 13.02.2012 року. В анкеті заяві відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із «Пам'яткою клієнта, «Умовами та правилами надання банківських послуг», а також Тарифами складає договір про надання банківських послуг (а.с. 18).
Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що відповідає строку дії картки.
Відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк», за вищевказаним договором ОСОБА_1 отримував кредитні картки «Універсальна», починаючи з 13.02.2012 року, строк дії останньої картки - до квітня 2023 року (а.с. 17).
Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 з 14.06.2013 року відповідачу було встановлений кредитний ліміт у сумі 2 000 грн., який 19.08.2013 року збільшений до 8 000 грн., 30.11.2015 року зменшений до 7 400 грн., 25.03.2016 року зменшений до 6 880 грн. 24.06.2016 року зменшений до 6 363 грн., 30.08.2016 року зменшений до 0,00 грн., 31.01.2017 року збільшений до 5 500 грн., 03.04.2017 року зменшений до 4 299,86 грн., 03.05.2017 року зменшений до 3 950 грн., 25.05.2017 року зменшений до 3 550 грн., 05.07.2017 року зменшений до 3 310 грн., 25.10.2018 року збільшений до 4 500 грн, 27.05.2019 року збільшений до 5 000 грн., 08.07.2020 року збільшений до 15 000 грн., 27.04.2021 року збільшений до 50 000 грн., 26.12.2022 року зменшений до 0,00 грн. (а.с. 16).
Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та у виписці по картковому рахунку відповідача (а.с. 4-15, 54-77).
Так, з розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 13.02.2012 року вбачається, що станом на 22.02.2023 р. загальна заборгованість за кредитним договором складає 62 135,07 грн., яка складається з: заборгованість за тілом кредиту- 50 805,31 грн, заборгованості за нарахованими відсотками - 11 329,76 грн. (а.с. 4-15).
Як вбачається з виписки по рахунку за період з 13.02.2012 року по 23.02.2023 року, наданої позивачем, відповідач активно користувався кредитною карткою, знімав кредитні кошти, частково погашав заборгованість за договором та знову користувався кредитними коштами (а.с. 54-77).
Таким чином, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань по кредитному договору у відповідача утворилася вищевказана заборгованість.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У анкеті - заяві позичальника про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 13.02.2012 року процентна ставка не зазначена.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім простроченого тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема проценти за користування кредитними коштами.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 13.02.2012 року, посилається на Умови та правила надання банківських послуг, що почали діяти з 06.03.2010 року, згідно до п. 2.1.1.12.7.2 яких сторони дійшли згоди, що в разі непогашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 Договору.
Умовами та правилами надання банківських послуг, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови (а.с. 20-44).
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (13.02.2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
При цьому, згідно з ч.6 статті 81 ЦПК України, доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, суд зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-ХІІ про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Суд звертає увагу, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 13.02.2012 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 342/180/17-ц від 03 липня 2019 року.
Відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підставі наведеного, суд вважає, що наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 50805,31 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими відсотками у сумі 11 329,76 грн. задоволенню не підлягають з вищенаведених підстав.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, та з відповідача необхідно стягнути на користь позивача заборгованість за тілом кредиту станом на 22.02.2023 року у сумі 50 805,31 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2684 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 03.03.2023 року (а.с. 53), а тому з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 194,59 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76-82, 89, 141, 263, 265, 280 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту по кредитному договору від 13.02.2012 року у розмірі 50 805,31 грн. (п'ятдесят тисяч вісімсот п'ять гривень тридцять одна копійка).
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2 194,59 гривень (дві тисячі сто дев'яносто чотири гривні п'ятдесят дев'ять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570), місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя А.О. Чорна