Справа № 178/835/23
12 червня 2023 року суддя Криничанського районного суду Дніпропетровської області Лісняк В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з відділу адміністративної практики Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, в/ч НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 КУпАП, -
Згідно протоколу, 10 березня 2023 року о 16 год. 15 хв. в Дніпропетровська обл., Криничанський р-н Траса М30 916 км 817м, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ Sens, н/з НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився. Зафіксовано на камери: 473512, 469338.
Захисник Мушик В.Л., згідно заяви, просить розглянути справу без його участі та участі ОСОБА_1 , та зазначив, що вказаний протокол не відображає всі обставини справи та не відповідає вимогам ст.130, ст.266 КУпАП. Працівниками поліції порушено процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності, порядку складання відносно особи адміністративного протоколу, порядку фіксування відмови особи від проходження огляду на стан сп'яніння, направлення особи на проходження огляду, тому провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
За положеннями п. 1.10 ПДР України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії, а також особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» за № 14 від 23 грудня 2005 року, роз'яснено судам, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 404/4467/16-а (К/9901/21130/18) зазначено, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.
Відповідно до ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Під час розгляду справи встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення, складений щодо ОСОБА_1 , не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки складений з порушенням вимог ст.251 КУпАП.
У вказаному протоколі зазначено, що гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння. При дослідженні матеріалів справи, не можливо встановити наявність обставин, які викладені в протоколі серії ААД № 151472 від 10.03.2023 року, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення гр. ОСОБА_1 не були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст.268 КУпАП. Відповідно до протоколу під час огляду проводився відеозапис. Проте, наданий суду відеозапис не містить обставин, з яких саме підстав гр. ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд, поліцейським взагалі не були озвучені виявлені у гр. ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, про які зазначено у складеному протоколі. Вказаним відеозаписом не зафіксовано обставин, пов'язаних із керуванням гр. ОСОБА_1 будь-яким транспортним засобом, в матеріалах справи відсутні докази факту керування гр. ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинки, тобто достовірних, належних і допустимих доказів керування вказаною особою транспортним засобом до справи не приєднано, що унеможливлює встановлення такого факту суддею.
Відеозапис з нагрудних камер працівників поліції не може вважатись належним доказом, оскільки є фрагментарним та переривається, а свідки не залучалися, будь-яких фактів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, зупинки транспортного засобу під його керуванням працівниками поліції, порушень ним вимог ПДР під час керування транспортним засобом тощо вказаним відеозаписом не зафіксовано.
До протоколу долучено направлення на огляд до закладу охорони здоров'я, який не містить інформації чи проводився огляд, його результати в разі проведення, чи відмовився гр. ОСОБА_1 від проходження огляду, його підпис, відсутній акт відсторонення гр. ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.
Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , що свідчить про незаконність вимоги працівників поліції щодо необхідності проходження останнім огляду на стан сп'яніння.
Статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
У рішенні у справі «Гефген проти Німеччини» Європейський суд з прав людини для описання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, сформував доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж.
У рішенні у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Зважаючи на те, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог чинного законодавства, він не є належним та допустимим доказом по справі, а отже і всі похідні докази не можна визнати належним та допустимими.
У відповідності до ст.251 КУпАП суду повинні бути надані докази, що підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.
Вважаю, що протокол та додані до протоколу про адміністративне правопорушення докази не містять відомостей, що підтверджують обставини вчинення гр. ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Інші докази, які б беззаперечно вказували на те, що водій гр. ОСОБА_1 10 березня 2023 року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП в матеріалах справи відсутні.
Частиною 3 ст.62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь обвинуваченої особи.
Згідно ч.1 ст.7 КУпАП , ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
Відповідно до статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположеннях свобод, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом». Така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Оцінюючи зібрані та надані суду докази у справі відносно ОСОБА_1 в їх сукупності, та, зокрема, враховуючи зміст наданого суду відео-доказу, суд приходить висновку, що винність вказаної особи «поза розумним сумнівом», у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП під час розгляду справи судом не знайшла свого підтвердження, а надані суду докази не є достатніми, достовірними та допустимими.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Керуючись ст.ст.1, 8, 130, 247, 284-287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Протягом 10 днів з дня її винесення постанова може бути оскаржена через Криничанський районний суд Дніпропетровської області до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя:
В. В. Лісняк