Справа № 202/9637/23
Провадження № 1-кс/202/4322/2023
09 червня 2023 року м. Дніпро
Слідчий суддя
Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участю
прокурора ОСОБА_3
захисника ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції)
підозрюваного ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Дніпропетровській області майора поліції ОСОБА_6 про примусове відібрання біологічних зразків у кримінальному провадженні №12023040000000484 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, -
Слідчий звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням, яке мотивував тим, що у провадженні слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження внесені до ЄРДР за №12023040000000484, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.05.2023 за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, спрямований на придбання та зберігання вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_5 , без передбаченого законом дозволу, у невстановлений досудовим розслідуванням час (але не пізніше 25.05.2023), місці та спосіб придбав гранату Ф-1 з маркуванням «10746-80Т», яка є вибуховою речовиною, та запал до неї з маркуванням «386-92-80», який є вибуховим пристроєм.
Вказані предмети ОСОБА_5 почав зберігати за своїм місцем мешкання, у будинку розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , у залі, в шухляді робочого столу.
25.05.2023, у період часу з 07.17 годин по 09.40 годин, в ході проведення обшуку кв. АДРЕСА_2 , за місцем мешкання ОСОБА_5 , у залі, в шухляді робочого столу, виявлено та вилучено гранату Ф-1з маркуванням «10746-80Т», яка є вибуховою речовиною, та запал до неї з маркуванням «386-92-80», який є вибуховим пристроєм. Вказані предмети ОСОБА_5 незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу.
За вчинення вказаного злочину встановлений ОСОБА_5 , якому 25.05.2023 повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 263 КК України.
У ході досудового розслідування кримінального провадження було проведено огляд місця предмету схожого та гранату та запалу до неї, в ході якого було виявлено та вилучено сліди папілярних візерунків на липкі стрічки, а також змиви.
На даний час в ході досудового розслідування виникла необхідність у проведення порівняльних судових дактилоскопічних та молекулярно- генетичних експертиз по виявленим на місці події речовим доказам та слідам, та встановлення їх приналежності підозрюваному ОСОБА_5 .
25.05.2023 року прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні- прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 було винесено постанови про отримання біологічних зразків для проведення експертизи, а саме зразків відбитків пальців та долонних поверхонь рук та біологічних зразків крові у підозрюваного ОСОБА_5 , з якими 25.05.2023 року останній був ознайомлений та отримав копію такої постанови в присутності свого захисника ОСОБА_4 .
Ознайомившись зі змістом таких постанов та отримавши їх копії, підозрюваний ОСОБА_5 відмовився проти відібрання у нього біологічних зразків для проведення експертизи (відбитків пальців та долонних поверхонь рук та біологічних зразків крові), так як вважає, що має право не свідчити проти себе, користуючись ст. 63 Конституції України та ст.ст. 12,18 КПК України, про що було ним написано відповідну заяву та протокол.
Таким чином, у органу досудового розслідування є підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 своїми діями умисно перешкоджає проведенню слідчої дії.
Під біологічними зразками для проведення експертизи розуміють різного виду виділення (слина, сперма, клітини епітелію, кров, зразки кісткового мозку, органів, потожирові виділення, тощо).
Оскільки біологічних складових у відбитках пальців та долонь достатньо, і завдяки ним та спеціальним фарбам, здатним зафіксувати безкольорові потожирові виділення папілярних ліній, сукупність яких є стійкою, відновлювальною і унікальною для кожного, то дані відбитки завжди є біологічними зразками особи. Також і клітини букального епітелію, які містять молекулу ДНК, є унікальними для кожної особи, а тому також є біологічними зразками особи.
Відбиранням зразків букального епітелію у будь-якому разі не може вплинути на молекулу ДНК, оскільки ДНК не змінюється протягом життя людини.
Оскільки підозрюваний ОСОБА_5 відмовляється добровільно надати біологічні зразки, а саме зразки відбитків пальців та долонних поверхонь рук та біологічні зразки крові, відібрання яких необхідне для проведення експертних досліджень, які можуть бути використані як докази в кримінальному провадженні, іншим чином (без постановлення ухвали слідчого судді про надання дозволу здійснити відбирання біологічних зразків примусово) отримати речі, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, сторона обвинувачення не може.
Зразки крові та зразки відбитків пальців та долонних поверхонь рук останнього необхідні для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене, з метою досягнення повноти, всебічності та неупередженості розслідування кримінального провадження, та подальшого проведення порівняльних молекулярно-генетичних та дактилоскопічних експертиз, виникла необхідність у відбиранні біологічних зразків, а саме зразків крові та зразків відбитків пальців та долонних поверхонь рук підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в примусовому порядку, про дозвіл на що і просив слідчого суддю.
У судовому засіданні прокурор доводи клопотання підтримав та наполягав на його задоволенні.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник - адвокат ОСОБА_4 заперечували проти задоволення клопотання з тих підстав, що намагання слідчого зараз отримати вказані зразки примусово є способом протиправно отримати докази обвинувачення. Крім того у провадженні взагалі не призначено жодної експертизи. Процедура відібрання зразків порушена. Жодного протоколу на підтвердження відмови ОСОБА_5 надати зразки матеріали клопотання не містять.
Слідчий суддя, врахувавши доводи прокурора, підозрюваного, у якого планується відібрання біологічних зразків та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного.
Слідчим управлінням ГУНП в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023040000000484 від 25.05.2023 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
25.05.2023 слідчим винесені постанови про призначення судово-дактилоскопічної експертизи та судово-медичної експертизи.
25.05.2023 прокурором винесена постанова про відібрання біологічних зразків для проведення експертизи, а саме - необхідних у кримінальному провадженні судових експертиз.
Слідчому судді не надано доказів того, що постанови про призначення експертиз направлені до експертних установ, так як супровідні листи не містять відмітки про прийняття їх експертною установою.
Крім того, з постанови прокурора від 25.05.2023 про відібрання біологічних зразків взагалі неможливо встановити які саме біологічні зразки необхідно відібрати у підозрюваного ОСОБА_5 .
Також слід зазначити, що слідчому судді не надано належних доказів того, що ОСОБА_5 було запропоновано надати біологічні зразки добровільно, але він відмовився, так як матеріали клопотання не містять протоколу про відмову від надання біологічних зразків.
У даному випадку складання протоколу є обов'язковим, так як відібрання біологічних зразків є слідчою дією.
До повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні (п.18 ч.1 ст. 3 КПК України).
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до вимог ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 93 КПК України сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.
У разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи вони відбираються стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи або за клопотанням якої експертиза призначена слідчим суддею. У випадку, якщо проведення експертизи доручено судом, відібрання зразків для її проведення здійснюється судом або за його дорученням залученим спеціалістом. (ст.245 КПК України)
Порядок відібрання зразків з речей і документів встановлюється згідно з положеннями про тимчасовий доступ до речей і документів (статті 160 - 166 цього Кодексу). Відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими статтею 241 цього Кодексу. У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160 - 166 цього Кодексу, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов'язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.
За приписами ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, згідно з ч.4 ст.132 КПК України для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя зобов'язаний врахувати можливість без застосовуваного заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Статтею 63 Конституції України визначене загальне право не свідчити проти себе та своїх близьких. Особа не несе відповідальності за відмову надавати свідчення або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
За практикою Європейського суду з прав людини фізична недоторканість особи охоплюється поняттям «приватне життя», що охороняється статтею 8 Конвенції (рішення від 26 березня 1985 року у справі «X та У проти Нідерландів») і стосується найбільш інтимних аспектів приватного життя, а обов'язкове медичне втручання, навіть незначне, становить втручання у це право.
У правових висновках ЄСПЛ у справах «Яллог проти Німеччини» (рішення від 11.07.2006 року), «Функе проти Франції» (рішення від 25.02.1993 року), «Джей.Бі. проти Швейцарії» (рішення від 03.05.2001 року) зазначалось про недопущення застосування до особи примусових заходів задля отримання від неї даних, які можуть бути використані як підстава для висунення обвинувачення такій особі. Викладені в даних справах висновки ЄСПЛ не означають того, що відібрання біологічних зразків в примусовому порядку в будь-якому разі суперечить Конвенції. Натомість, коли ж біологічні зразки в особи вилучаються з метою встановлення причетності її до вчинення злочину, і обумовлені відсутністю інших доказів для обґрунтованості висунення підозри, то примусове їх надання суперечитиме положенням ст. 6 Конвенції та в такому випадку порушуються і засади, закріплені ст. 63 Конституції України та ст. 18 КПК України.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Згідно з ч. 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», якщо міжнародним договором України, який набрав чинності, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Таким чином, практика ЄСПЛ має вищу юридичну силу за норми КПК України.
Примусове відібрання біологічних зразків для проведення експертизи і в подальшому використання цих зразків у справі як доказ обвинувачення особи, яка надає такі зразки, викликають сумніви у їх законності, оскільки Конституцією України та принципами КПК України передбачено, що людина має право не свідчити проти себе та своїх близьких. Таким чином, застосовуючи примус для відібрання зразків, тим самим відбувається порушення даних норм та необґрунтоване порушення прав людини.
Разом з цим, ч.1 ст. 8 КПК України визначено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Аналізуючи вимоги п.п.5, 6 ч.2 ст. 160 КПК України у взаємозв'язку з ч.5 ст. 163 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що відповідне клопотання сторони кримінального провадження може бути задоволено у разі, якщо така сторона обґрунтує та доведе суттєве значення саме таких біологічних зразків особи для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, а також можливість використання як доказів відомостей, що можуть бути отримані за допомогою біологічних зразків, та неможливість іншими способами довести такі обставини чи отримати біологічні зразки іншими способами.
Вивчивши клопотання слідчого та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов висновку, що у даному випадку не у повній мірі доведені вищезазначені обставини. Зокрема, звертаючись із даним клопотанням, слідчий не обґрунтував неможливість іншими способами довести обставини, на які він посилається.
При цьому, ст. 18 КПК України передбачено, що жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права. Жодна особа не може бути примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні її близькими родичами чи членами її сім'ї кримінального правопорушення.
Визначений ст. 18 КПК України, ст. 63 Конституції України принцип свободи від самовикриття не слід тлумачити буквально, у контексті заборони примусу виключно щодо дачі пояснень, показань відносно себе та близьких родичів. Ця гарантія поширюється і на право ненадання відомостей у будь-який інший спосіб, що може прямо чи побічно, безпосередньо чи опосередковано бути використано проти інтересів особи.
Відповідно до статті 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Зразки у ОСОБА_5 слідчий бажає відібрати для усунення будь-яких сумнівів у допустимості отриманих доказів в ході проведення досудових розслідування, але примусове їх надання суперечитиме положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже право не свідчити проти себе та близьких родичів має будь-яка особа. Враховуючи прецедентну практику Європейського Суду з прав людини, доцільно зауважити що біологічні зразки у особи можуть бути отримані поза її згодою лише тоді, коли метою відібрання таких зразків не є отримання доказів обвинувачення особи, яка надає такі зразки.
Таким чином, задоволення клопотання про надання дозволу всупереч волі особи на відібрання біологічних зразків для проведення судової експертизи порушуватиме кримінальний процесуальний принцип свободи від самовикриття.
Відтак, слідчий суддя вважає, що клопотання задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8, 9, 93, 160-166, 245 КПК України, ст. 63 Конституції України, слідчий суддя, -
У задоволенні клопотання - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали буде складений 13.06.2023
Слідчий суддя ОСОБА_1