Справа № 161/8901/23
Провадження № 3/161/2929/23
13 червня 2023 року Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Рудська С.М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Бистровиця Горохівського р-ну Волинської обл., громадянки Естонської Республіки, із вищою освітою, заміжньої, має на утриманні одну неповнолітню дитину, до адміністративної відповідальності за вчинення однорідного правопорушення протягом року не притягувалася, не судимої, фізичної особи-підприємця, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, -
31.05.2023 року до Луцького міськрайонного суду Волинської області на розгляд надійшли матеріали справ про адміністративне правопорушення, складені відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення № 001782/242/07-05/ від 25.05.2023 року, при проведенні фактичної перевірки магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , встановлено факт незабезпечення проведення розрахункових операцій через зареєстрований, опломбований, фіскалізований РРО або ПРРО, а також невидачу відповідних фіскальних чеків, що є порушенням вимоги п. п. 1, 2 ст. 3 ЗУ «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 року зі змінами та доповненнями. Датою вчинення правопорушення зазначено: з 16.05.2023 року по 25.05.2023 року.
Вищевказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердила факт допущення нею порушень, які зазначені у вищевказаному протоколі, також пояснила, що у магазині, де вона здійснює господарську діяльність, реалізуються товари виключно господарської групи.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного.
Диспозиція ч. 1 ст. 155-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Вищевказана норма є бланкетною та містить відсилку на положення ЗУ «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Відповідно до п. п. 1, 2 ст. 3 ЗУ «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
Разом з тим, п. 12 Прикінцевих положень ЗУ «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, санкції за порушення вимог цього Закону не застосовуються, крім санкцій за порушення порядку здійснення розрахункових операцій при продажу підакцизних товарів.
Відтак, з метою встановлення в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності наявності або відсутності події та складу інкримінованого за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП правопорушення, з'ясуванню підлягає тип продукції, при реалізації якої було допущено порушення ЗУ «Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», тобто чи реалізовані товари були підакцизними чи ні.
Проте, у протоколі про адміністративне правопорушення № 001782/242/07-05/ від 25.05.2023 року, не сформульована об'єктивна сторона правопорушення, не зазначено точних обставин вчинення адміністративного правопорушення, оскільки не викладені дані, який саме товар реалізовано ОСОБА_1 без проведення розрахункової операції через РРО та щодо якого не видано покупцеві розрахунковий документ встановленої форми.
Відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.
На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
ЄСПЛ виходить з того, що при недопустимості одного доказу в єдиному ланцюжку суд повинен вирішити питання про справедливість судового розгляду в цілому. Тобто якщо процес по даній справі в цілому і загалом справедливий, то й отримані у незаконний спосіб докази можуть бути прийнятними (рішення ЄСПЛ у справі «Хан проти Сполученого Королівства», «Schenk v. Switzerland»).
У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид доктрини «плодів отруйного дерева», яка полягає в тому, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших. Таким чином, допустимі самі по собі докази, отримані за допомогою відомостей, джерелом яких є недопустимі докази, стають недопустимими.
Із аналізу Порядку оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженого Наказом Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини 16.02.2015 року № 3/02-15 (зі змінами згідно з наказом Уповноваженого 14.02.2018 року № 3/02-18) слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є основним доказом, який фіксує факт вчинення відповідного правопорушення, а решта матеріалів (доказів) є похідними від нього.
Згідно з ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
З аналізу вищевказаної норми законодавства слід зробити висновок, що неможливо притягнути особу до відповідальності на підставі доказів, які викликають сумніви та, в свою чергу, не встановлюють беззаперечності вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи, що при оформленні адміністративних матеріалів не дотримано вимог Закону, у протоколі про адміністративне правопорушення не сформульована об'єктивна сторона правопорушення, у зв'язку із чим такий не може бути взятими за основу доведеності вини ОСОБА_1 , здобуті на їх (протоколів) підставі докази визнаються не належними та не допустимими, а також такими, які не можуть бути взятими до уваги для доведення винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
При цьому суд, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, не може виходити за межі наданих йому повноважень, оскільки відповідно до вимог, передбачених ч. 2 ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, тому провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 155-1, ст.ст. 247, 251, 252, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська