454/1179/23
"17" травня 2023 р. м. Сокаль
Суддя Сокальського районного суду Львівської області Адамович М. Я. , розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 , непрацюючого,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення, 20.03.2023 року близько 12.28год. на автодорозі сполучення с.Бутини - с.Хлівчани Червоноградського району Львівської області ОСОБА_1 керував мотоциклом марки «Shinerey Forester» р.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння.
Захисник ОСОБА_1 - адвокат Бідненко В.М. подав клопотання про закриття провадження у спарві, оскільки газоаналізатор має похибку 0,017 проміле в діапазоні вимірювання 0,00 - 1,0 проміле.
Згідно міжнародного законодавства, яке ратифіковано Україною, максимальний рівень вмісту алкоголю. В крові не повинен перевищувати 0,25мг на літр повітря, що видихається.
Також, здійснений працівником поліції відеозапис не є безперервним.
Дослідивши матеріали справи, доходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст.245 КУпАП, основним завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно із ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Так, частина перша статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності надано протокол про адміністративне правопорушення, акт, висновок медичного огляду на стан сп'яніння довідки.
Згідно «Інструкції про порядок виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп'яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст.266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Однак, на відеозаписі, який міститься в матеріалах справи та досліджений судом, не зафіксовано роз'яснення працівниками поліції можливості пройти огляд в закладі охорони здоров'я у разі незгоди з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу з використанням газоаналізатора.
З вказаного відеозапису вбачається, що працівники поліції лише вимагав в особи, яка притягається до адміністративної відповідальності надати відповідь чи він згоден з результатами огляду на місці зупинки транспортного засобу, не роз'яснюючи та не пропонуючи пройти огляд в закладі охорони здоров'я.
Також, згідно «Інструкції про порядок виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Відповідно до ст.8 Віденської конвенції «Про дорожній рух» від 08.11.1968р. із змінами та доповненнями викладеними в Європейській угоді від 01.05.1971 року, у національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, що стосуються керування транспортними засобами під дією алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю у крові, а у відповідних випадках - повітрі, що видихається, перевищення якого є не сумісним із керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю у крові у відповідності із національним законодавством не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові чи 0,25 мг на літр повітря що видихається (0,25 проміле)»
Однак, в роздруківці результатів огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння за наслідками огляду з використанням приладу «Alkotest 6810» визначено, що станом на 12.31год. 20.03.2023р. стан алкогольного сп'яніння особи, яка притягається до адміністративної відповідальності становив 0,22 проміле.
З акта огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів встановлено, що підставою огляду слугувала наявність в особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ознак алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя).
Ці ознаки також вказані в направленні на огляд до закладу охорони здоров'я. Однак в такому направленні відсутні будь-які відомості, що таке направлення вручено або оголошено особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Зазначені обставини викликають сумнів щодо результатів огляду на стан сп'яніння.
В даному випадку, протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер(Schmautzer)проти Австрії» від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення».
В свою чергу, слід наголосити, що процедура розгляду справ про адміністративні правопорушення не передбачає участі при судовому розгляді сторони обвинувачення, що може призвести до змішування ролі обвинувача і судді і тим самим дати підстави для законних сумнівів неупередженості суду, порушити принцип змагальності (див. наприклад пункти 75-79 рішення Європейського Суду з прав людини у справі „Карелін проти Росії, пункт 54 справи „Озеров проти Росії, пункти 44-45 справи „Кривошапкін проти Росії).
У зв'язку із чим суд не може самостійно перебирати на себе „функції обвинувачення і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає „обережності дій суду при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
З огляду на зазначене, суд позбавлений змоги самостійно витребовувати докази та документи на підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Наведені факти у відповідності до статті 62 Конституції України повинні тлумачитись судом на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і вони не дають змоги суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Відповідно до положень статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Таким чином, з протоколу про адміністративне правопорушення та наданих доказів в підтвердження вини, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності не слідує, що в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст.247, 283-284 КУпАП,
Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги до Сокальського районного суду.
Постанова може бути оскаржена прокурором в той самий строк, у випадках, передбачених ч.5 ст.7 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя: М. Я. Адамович