06 червня 2023 р.Справа № 520/4284/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2022, (головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г.) по справі № 520/4284/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо не притягнення до дисциплінарної відповідальності дізнавача СД ВП №2 ХРУП №1 в Харківській області ОСОБА_2 та дізнавача Відділу дізнання ГУНП в Харківській області Крилової О.В.;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Харківській області притягнути до дисциплінарної відповідальності дізнавача СД ВП №2 ХРУП №1 в Харківській області ОСОБА_2 та дізнавача Відділу дізнання ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 .
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 відмовлено у відкритті провадження по справі.
ОСОБА_1 , не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного висновку. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що питання притягнення дізнавача до дисциплінарної відповідальності, зазначені у його скарзі мають вирішуватись в порядку Закону України «Про звернення громадян», а не КПК України. Отже, цей спір, на думку скаржника, є публічно-правовим, а тому має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.
Головне управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач) не подало відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Зі змісту позову вбачається, що ОСОБА_1 є заявником в кримінальних провадженнях, зокрема, за № 42021222050000176 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК України. За твердження позивача, спілкування в межах кримінального провадження дізнавачем ОСОБА_2 з позивачем (заявником в межах кримінального провадження) здійснювалося з порушенням вимог законодавства в частині обов'язку спілкування державною мовою та його недопустимої поведінки. Вказані обставини слугували підставою звернення позивача до органів державної влади, в тому числі до депутатів Верховної Ради України зі скаргою на дії ОСОБА_2 , наслідок чого за депутатськими зверненнями щодо притягнення ОСОБА_2 до дисциплінарної відповідальності, ГУ НП в Харківській області проведено службове розслідування, дізнавача ОСОБА_2 попереджено про необхідність дотримання нормативних актів, що регламентують діяльність поліцейських Національної поліції України та вимог КПК України під час здійснення досудового розслідування.
Крім того, ОСОБА_1 звертався до ГУНП в Харківській області зі скаргою на дії дізнавача Крилової О.В., яка зокрема, як зазначає позивач, безпідставно відмовила йому у наданні доступу до пояснень ОСОБА_2 , незважаючи на те, що він є потерпілим у кримінальному провадженні № 42021222050000176.
Разом з тим, позивач вважає, що оскільки ні за депутатськими зверненнями, ні за зверненням ОСОБА_1 дізнавачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не притягнуто до дисциплінарної відповідальності, вказане свідчить про порушення його прав.
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не притягнення до дисциплінарної відповідальності дізнавачів СД ВП №2 ХРУП №1 в Харківській області ОСОБА_2 та Відділу дізнання ГУНП в Харківській області Крилової О.В, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції з посиланням на п. 1 ч.1 ст. 170 КАС України виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку, передбаченому КПК України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, а публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (п. 2 ч. 2 ст. 19 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 560/1679/19.
Судоустрій, судочинство, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства визначаються виключно законами. Правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ по спорах відповідно до процесуального законодавства України. (пункт 14 ч.1 ст. 92 Конституції України)
Згідно ч.1 ст.1 , ч.1 ст. 4 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.
Пунктом 10 ст. 3 КПК України встановлено, що кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування під час досудового розслідування визначено параграфом 1 глави 26 КПК України.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування під час досудового розслідування встановлено статтями 303, 314-316 КПК.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржена бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
При цьому, згідно ч.1 ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318 - 380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
У Рішенні Конституційного Суду України від 23 травня 2001 року №6рп/2001 роз'яснено, що кримінальне судочинство - це врегульований нормами Кримінально-процесуального кодексу України порядок діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду (судді) щодо порушення, розслідування, розгляду та вирішення кримінальних справ, а також діяльність інших учасників кримінального процесу - підозрюваних, обвинувачених, підсудних, потерпілих, цивільних позивачів і відповідачів, їх представників та інших осіб з метою захисту своїх конституційних прав, свобод і законних інтересів. Захист прав і свобод людини не може бути надійним без надання їй можливості під час розслідування кримінальної справи оскаржити до суду окремі процесуальні акти, дії чи бездіяльність органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури. Але таке оскарження може здійснюватися в порядку, встановленому згаданим вище Кодексом, оскільки діяльність посадових осіб, як і діяльність суду, має свої особливості та не належить до управлінської сфери. Із цього слідує, що органи дізнання, слідства та прокуратури під час здійснення ними досудового розслідування виконують не владні управлінські функції, а владні процесуальні функції. Такі дії не є способом реалізації посадовими особами органів прокуратури та досудового розслідування своїх владних управлінських функцій, а є наслідком виконання ними функцій, обумовлених завданнями кримінального судочинства.
Таким чином, слідчі під час вчинення діянь, пов'язаних із досудовим розслідуванням злочинів, не здійснюють публічно-владних управлінських функцій, отже, оскарження таких діянь має відбуватися виключно за правилами, встановленими КПК України.
Як неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду в своїх рішеннях, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (зокрема, постанова від 03.07.2018 в справі №826/27224/15).
З матеріалів справи вбачається, що позивач не погоджується з бездіяльністю Головного управління Національної поліції у Харківській області щодо притягнення дізнавачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності за порушення ними законодавства під час досудового розслідування кримінального провадження, в яких він є бути потерпілим.
Таким чином, спірні правовідносини склались при здійсненні відповідачем процесуальних функцій нагляду за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство в рамках Кримінального законодавства України.
При вирішенні справи суд враховує правові позиції викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 813/1595/18, постанові Верховного Суду від 28.10.2020 по справі № 520/4328/2020, які є обов'язковими згідно ч.5 ст.242 КАС України.
Колегія суддів зазначає, що у цій справі позивач оскаржує дії відповідача, які за своїм змістом не є управлінською діяльністю, яка створює безпосередньо для позивача певні правові наслідки, у зв'язку з чим із таких правовідносин не може виникати публічно - правовий спір, який віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Наведений характер правовідносин та вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади при здійсненні ними владних управлінських функцій, в зв'язку з чим позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Доводи апелянта щодо не врахування судом Закону України «Про звернення громадян» є помилковими, оскільки вказаний Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про звернення громадян» (сфера його застосування) дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним законодавством.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач оскаржує бездіяльність відповідача, яка за своїм змістом не є управлінською діяльністю, що створює безпосередньо для нього певні правові наслідки, у зв'язку з чим спірні правовідносини не є публічно-правовим спором, який віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Оскільки висновки суду першої інстанції про непоширення на цей спір юрисдикції адміністративних судів зроблені з правильним застосуванням і дотриманням норм процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 - без змін.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 31.05.2022 по справі № 520/4284/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 12.06.2023 року