Головуючий І інстанції: Бадюков Ю.В.
12 червня 2023 р. Справа № 520/6486/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Чалого І.С. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Малого приватного підприємства "Агросервіс" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2022, повний текст складено 19.10.22 по справі № 520/6486/22
за позовом Малого приватного підприємства "Агросервіс"
до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Управління Укртрансбезпеки у Харківській області)
про визнання протиправною та скасування постанови,
Мале приватне підприємство "Агросервіс" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 335237 від 22.07.2022 року, прийняту Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Управління Укртрансбезпеки у Харківській області).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 відмовлено у задоволенні позову.
Позивач, не погодившись із прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про не врахування судом першої інстанції, що позивач як власник транспортного засобу не є відповідальною особою за вчинене правопорушення; порушення відповідачем процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Слобожанського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (Управління Укртрансбезпеки у Харківській області) (далі - відповідач) не надала відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі положень ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що 02.02.2022 співробітниками Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проводилась рейдова перевірка на автомобільній дорозі Н-14 «Олександрівка-Кіровоград-Миколаїв» км 75+812, під час якої зупинено транспортний засіб марки DAF, модель XF440FT, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки SCHMITZ, модель SKI 24, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Водій надав для перевірки посадовим особам відповідача наступні документи: свідоцтво про реєстрацію транспортних засобів (тягача та напівпричепа); товарно-транспортну накладну № 1611726 від 01.02.2022.
Під час перевірки встановлено, що зазначений транспортний засіб зареєстрований за Малим приватним підприємством "Агросервіс".
За результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який використовувався позивачем встановлено, що загальна маса тягача разом з напівпричепом та вантажем становила 40,860 т при нормативно допустимій 40 т; навантаження на першу одиночну вісь становить 6,68 т при нормі 11 т; навантаження на другу одиночну вісь становить 9,76т при нормі 11 т; навантаження на строєну вісь - 24,42 т при нормі 22 т, про що свідчить довідка про здійснення габаритно-вагового контролю.
У зв'язку з виявленими під час здійснення габаритно-вагового контролю невідповідності фактичних вагових параметрів нормам та правилам, контролюючими особами відповідача було складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0064703 від 02.02.2022.
02.02.2022 Центральним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки складено акт проведення перевірки № 318335, в якому зазначено про перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
22.07.2022 відповідачем винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 335237, якою МПП "Агросервіс" притягнуто до відповідальності, передбаченої абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» у вигляді адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000 грн. Постановою встановлено порушення позивачем п.22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306.
Позивач, не погодившись із постановою, звернувся до суду із даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач довів належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем порушення п.22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, в частині здійснення перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень без отримання спеціального дозволу та правомірність застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - Положення № 103).
Відповідно до пункту першого Положення № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Згідно із підпунктом 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті.
Згідно з пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Підпунктами 15 та 27 пункту 5 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567)
Відповідно до п.п. 2-4 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку № 1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями39і48 Закону України "Про автомобільний транспорт"документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю (абз. 2 п. 16 Порядку № 1567).
Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.
Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (п. 20-22 Порядку № 1567).
Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктами 26, 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно із додатком 5.
Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005за№ 2862 - IV визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 2 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30(з наступними змінами та доповненнями) транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 за № 1306.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.
Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007(далі - Порядок № 879).
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 Порядку № 879, вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Згідно з пунктом 12 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (п. 13 Порядку № 879).
Із аналізу наведених положень слідує, що зважування транспортних засобів здійснюється за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, яке повинне утримуватись у робочому стані, періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.
Відповідно до пункту 18 Порядку №879 за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
Згідно з пунктом 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування.
Відповідно до пунктів 23, 24 Порядку № 879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб: після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.
За змістом пункту 30 Порядку №879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між зближеними (суміжними) осями не перевищує 2,5 метра.
Пунктом 31-1 Порядку №879 визначено, що якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.
У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.
Перевізник зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту визначення плати внести її та повідомити про це відповідний територіальний орган Укртрансбезпеки.
Абз.15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За приписами статті 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажив на території України, у тому числі - габаритно-ваговий контроль транспортних засобів.
Згідно із положеннями статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків.
Як вбачається із довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю загальна маса тягача разом з напівпричепом та вантажем становила 40,860 т при нормативно допустимій 40 т; навантаження на першу одиночну вісь становить 6,68 т при нормі 11 т; навантаження на другу одиночну вісь становить 9,76т при нормі 11 т; навантаження на строєну вісь - 24,42 т при нормі 22 т.
Отже, під час проведення рейдової перевірки відповідачем встановлено перевищення транспортним засобом позивача встановлених законодавством вагових норм (фактичне навантаження на строєну вісь - 24,42 т при нормативно допустимій - 22 т (перевищення від нормативного - 11 %) при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.
Таким чином, інспекторами Управління Укртрансбезпеки встановлено порушення транспортним засобом нормативно-габаритних параметрів, визначених пункту 22.5 Правил дорожнього руху, які перевищують нормативно допустимі вагові обмеження.
При цьому, оскільки параметри великовагового транспортного засобу перевищили нормативно допустимі вагові параметри, то відповідно до частини 4 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги», пункту 4 Правил №30, обов'язковим документом для руху автомобільними дорогами мав бути відповідний дозвіл, виданий уповноваженим підрозділом Національної поліції перевізнику після внесення ним плати за проїзд у розмірі, визначеному за ставками, затвердженими постановою КМУ №879 від 27 червня 2007 року, проте будь-яких доказів на підтвердження наявності у позивача, вказаного дозволу при перевезенні вантажу автомобілями позивачем ні відповідачу, ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано.
Враховуючи наведене, відповідач мав достатні підстави для накладення штрафу на позивача відповідно до статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Щодо доводів апелянта про те, що позивач як власник транспортного засобу не є відповідальною особою за вчинене правопорушення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;
У відповідності до визначення наведеного у п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, власник транспортного засобу - фізична або юридична особа, яка володіє майновими правами на транспортний засіб, що підтверджується відповідними документами.
Відповідно до статті 33 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.
Отже, відповідальності за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів підлягають саме перевізники, а не власники транспортних засобів за умови, що вони не використовують транспортний засіб, а лише володіють майновими правами на нього, у відповідності до Правил дорожнього руху.
Як встановлено судовим розглядом, транспортний засіб марки DAF, модель XF440FT, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки SCHMITZ, модель SKI 24, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 зареєстрований за Малим приватним підприємством "Агросервіс".
При цьому, 01.09.2021 між МПП "Агросервіс" (Орендодавець) та ТОВ "Ріп-2016" (Орендар) було укладено договір оренди транспортних засобів та самохідних машин чи механізмів з екіпажем №1 згідно якого МПП "Агросервіс" як Орендодавець передало належні йому транспортні засоби в оренду ТОВ "Ріп-2016" для використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п. 4.2. Договору строк оренди: з 01 вересня по 31 грудня 2021 року.
Згідно акту прийому-передачі транспортних засобів від 03.09.2021 №1, що є додатком до договору оренди транспортних засобів №1 від 01.09.2021, орендодавець передає, а орендар приймає автомобіль марки DAF з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 та напівпричіп SCHMITZ SKI24 з державним реєстраційним номером НОМЕР_3 .
З наведеного вбачається, що вищезазначений транспортний засіб перебував у користуванні ТОВ "Ріп-2016" на умовах оренди, яке використовувало його у своїй господарській діяльності для здійснення перевезень, лише до 31 грудня 2021 року.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що відповідно до вищенаведеного договору оренди, станом на 02.02.2022 автомобіль з напівпричепом фактично знаходився у користуванні орендаря, оскільки акт приймання-передачі був підписаний 10.02.2022 року. В якості додатку до апеляційної скарги заявником надано акт приймання-передачі №2 від 10.02.2022.
Проте, колегія суддів не приймає до уваги акт приймання-передачі №2 від 10.02.2022, доданий до апеляційної скарги, оскільки строк дії договору оренди від 01.09.2021 між МПП "Агросервіс" (Орендодавець) та ТОВ "Ріп-2016" (Орендар) №1 закінчився 31 грудня 2021 року.
При цьому, даний договір не містить умов щодо можливості його пролонгації.
Отже, акт приймання-передачі №2 від 10.02.2022 складений вже після закінчення строку дії вказаного договору.
Крім того, апелянт повідомив, що вказаний акт не було надано до суду першої інстанції, оскільки вважав, що наданих доказів достатньо для задоволення позову.
Відповідно до ч. 8 ст. 79 КАС України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Колегія суддів, враховуючи зазначене, вважає, що апелянтом не наведено причин неможливості подання акту, що не залежали від нього, у зв'язку з чим відстуні підстави для прийняття вищенаведеного акту.
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).
Згідно п. 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.
Аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку, що товарно-транспортна накладна є документом, який підтверджує перевезення вантажів на договірних умовах.
До суду першої інстанції позивачем надано товарно-транспортну накладну №44594 від 02.02.2022, в якій перевізником зазначено ТОВ "Ріп-2016".
Разом з тим, водій надав для перевірки посадовим особам відповідача, зокрема, товарно-транспортну накладну № 1611726 від 01.02.2022, перевізником в якій зазначено МПП «АГРОСЕРВІС». В свою чергу, зазначена товарно-транспортна накладна була надана відповідачем до відзиву на позовну заяву.
Крім того, в акті проведення перевірки №318335 від 02.02.2022, з яким був ознайомлений водій, зазначено лише про його не згоду з актом, щодо перевізника не надано жодних пояснень.
За таких обставин позивач надавав послуги з перевезення вантажу та виступав автомобільним перевізником у розумінні ч. 1 ст. 33 Закону України «Про автомобільний транспорт», тому відповідачем правомірно застосовано до МПП «АГРОСЕРВІС» адміністративно-господарський штраф на підставі абз. 15 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Щодо доводів апелянта про порушення відповідачем процедури розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі, державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Згідно п. 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Відповідно до п. 27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
Із матеріалів справи встановлено, що відповідачем сформовано повідомлення МПП «Агросервіс», в якому зазначено про необхідність прибуття 10 березня 2022 року з 9:00 до 12:00 до Відділу державного нагляду (контролю) у Харківській області для розгляду справи. Додаток: копія акту № 318335 від 02.02.2022. Вказане повідомлення направлено на адресу позивача 22.02.2022 та отримано ним 24.03.2022 (а.с. 10-13).
У зв'язку з неотриманням позивачем вчасно зазначеного повідомлення, відповідачем 13.07.2022 сформовано нове, яким повідомлено про необхідність позивача прибути до Відділу державного нагляду (контролю) у Харківській області для розгляду справи 22 липня 2022 з 9:00 до 12:00 (а.с.14).
20.07.2022 позивач направив відповідачу листа, в якому зазначив, що 19.07.2022 ним отримано повідомлення від 13.07.2022. З урахуванням п. 25 постанови Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 граничний строк розгляду такої справи припадає на 02 квітня 2022 року, у зв'язку з чим просив закрити розгляд справи за актом № 318335 від 02.02.2022. Вказаний лист було отримано відповідачем 22.07.2022 ( а.с. 15-17).
За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем було належним чином повідомлено позивача про час та місце розгляду справи, проте останній не прибув до Відділу державного нагляду (контролю) у Харківській області для розгляду справи, не навів жодної обставини та не надав доказів, які б підтверджували неможливість прибуття для розгляду справи.
Отже, з наведеного не вбачається порушення відповідачем процедури розгляду справи відносно позивача.
З огляду на викладене, постанова відповідача № 335237 від 22.07.2022 року є правомірною та не підлягає скасуванню.
Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого обґрунтованого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи та не спростовують правильність висновку суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства "Агросервіс" - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 по справі № 520/6486/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді І.С. Чалий В.В. Катунов