05 червня 2023 року справа №200/6994/21
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В., Казначеєва Е.Г., секретар судового засідання - Передерій Є.О., за участю представника відповідача - Барабан В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі №200/6994/21 (головуючий суддя І інстанції - Кониченко О.М.), складене у повному обсязі 18 листопада 2021 року у м. Слов'янськ Донецької області, за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посади та стягнення середньомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -
ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції України в Донецькій області, в якому просив суд:
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області №914 від 07.05.2021 року в частині застосування до сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції №1 Маріупольського РУН ГУНП в Донецькій області стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Донецькій області №282 о/с від 12.05.2021 року в частині звільнення зі служби в поліції з 13.05.2021 року сержанта поліції ОСОБА_1 , поліцейського сектору реагування патрульної поліції №1 Маріупольського РУН ГУНП в Донецькій області;
поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського сектору реагування патрульної поліції №1 Маріупольського РУН ГУНП в Донецькій області;
стягнути з Головного Управління Національної поліції України на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 14.05.2021 року по день винесення рішення по справі.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року відмовлено у задоволені позовних вимог.
Не погодившись з судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення та задовольнити позовні вимоги.
Позивач вказує, що підставою для прийняття наказу про звільнення став висновок службового розслідування за фактом повідомлення про підозру, який містить опис скоєного діяння, яке є предметом кримінального провадження, ознак будь-якого іншого діяння, яке б підпадало під ознаки саме дисциплінарного проступку та було б наслідком настання дисциплінарної відповідальності, висновок службового розслідування не містить.
Також, на думку позивача, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія на порушення вимог статті 19 Дисциплінарного статуту не врахувала обставини, що пом'якшують або обтяжують його відповідальність, попередню поведінку та ставлення до служби.
Крім того, позивач вказує, що зміст висновку службового розслідування фактично тотожний змісту повідомлення про підозру
У висновку службового розслідування та в оскарженому наказі не обґрунтовано, в чому проявилося саме порушення позивачем службової дисципліни та вимог законодавства і якими це підтверджується доказами крім обставин, описаних в оголошенні про підозру позивачу, не наведено таких фактів відповідачем в наданому суду відзиві на позовну заяву, додаткових поясненнях.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся судом належним чином.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційних скарг, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін, з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 від 29.01.2018 року (запис №1) позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області з 02.02.2018 (наказ №44 о/с).
19.03.2021 року до УКЗ ГУНП в Донецькій області з Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області надійшла інформація про те, що слідчим ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, за матеріалами Донецького управління ДВБ Національної поліції України в рамках розслідування кримінального провадження від 16.10.2020 № 62020050000002170 повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України поліцейському сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області ГУНП в Донецькій області сержанту поліції Кондрусу В.С.
Наказом № 544 від 23.03.2021 року Головного управління Національної поліції в Донецькій області “Про призначення службового розслідування”, на підставі вказаного повідомлення призначено службове розслідування.
21.04.2021 року начальником Головного управління Національної поліції в Донецькій області М. Семенишиним затверджено висновок службового розслідування, яким встановлено наступне.
19.03.2021 до УКЗ ГУНП в Донецькій області з Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області надійшла інформація про те, що слідчим ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, за матеріалами Донецького управління ДВБ Національної поліції України в рамках розслідування кримінального провадження від 16.10.2020 № 62020050000002170 повідомлено про підозру за ч. З ст. 15, ч. З ст. 190 КК України поліцейському сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області ГУНП в Донецькій області сержанту поліції ОСОБА_1 (0125933), ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Маріуполя, Донецької області, освіта середня, у 2007 році закінчив гімназію-школу № 27 м. Маріуполя, в Національній поліції України з 05.04.2019, в займаній посаді з 01.03.2021, не одружений, діючих дисциплінарних стягнень не має, по службі характеризується позитивно.
Встановлено, "що в провадженні ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, перебуває кримінальне провадження № 62020050000002170 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 190 КК України, за фактом розроблення злочинної схеми, спрямованої на заволодіння шляхом обману двокімнатною квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 ,
Під час проведення комплексу НС(Р)Д у вказаному кримінальному провадженні було отримано достатньо доказів злочинних дій сержанта поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працює ріелтором-юристом в агентстві нерухомості “Аккорд”, які за попередньою змовою групою осіб, здійснили замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) у великих розмірах, а саме квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_5 .
З тексту повідомлення про підозру сержанту поліції В. Кондрусу встановлено, що відповідно до наказу начальника ГУНП в Донецькій області № 123 о/с від 27.03.2019 В. Кондрус був призначений на посаду помічника дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Центрального відділу поліції ГУНП в Донецькій області, мав спеціальне звання сержанта поліції, тобто був службовою особою, яка мала здійснювати функції представника влади та була працівником правоохоронного органу відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про державний захист працівників суду та працівників правоохоронних органів” та пункту 1 Примітки до ст. 364 КК України.
У липні-серпні 2020 року в ході своєї службової діяльності помічник дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Центрального відділу поліції ГУНП в Донецькій області В. Кондрус за невстановлених обставин дізнався, що у користуванні ОСОБА_6 , яка є малозабезпеченою особою, є двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 , в якій остання тимчасово не проживає, через те, що у лютому 2020 року у вказаній квартирі сталася пожежа. Крім того, ОСОБА_7 стало відомо, що існує істотна заборгованість за комунальні послуги по вказаній квартирі у розмірі більше 70 тисяч: гривень, а також, що квартира є не приватизованою, однак право на приватизацію квартири належить саме ОСОБА_5 .
У подальшому, приблизно у липні-серпні 2020 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, у ОСОБА_3 виник злочинний умисел на заволодіння шляхом обману квартирою, що перебуває у користуванні ОСОБА_6 за вказаною адресою. У зв'язку з цим, ОСОБА_8 розроблено злочинну схему, направлену на повідомлення ОСОБА_5 завідомо неправдивих фактів, з метою примушування останньої до продажу вказаної квартири за неринковою та заниженою ціною.
На виконання розробленої злочинної схеми приблизно у серпні 2020 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, В. Кондрус, будучи вдягненим у службову форму співробітника поліції, приїхав за місцем тимчасового місця мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , де зустрівся з останньою. У ході розмови ОСОБА_9 , діючи умисно, з корисливих мотивів, направлених на заволодіння майном ОСОБА_6 , шляхом обману, представився їй співробітником поліції під вигаданим іменем ОСОБА_10 , повідомивши завідомо неправдиву інформацію, що вона має проблеми зі своєю квартирою за адресою: АДРЕСА_2 .
Так, за неправдивою інформацією ОСОБА_3 , Маріупольською міською радою Донецької області найближчим часом заплановано передачу квартири, яка перебуває у користуванні ОСОБА_6 , до комунальної власності міської ради у рахунок погашення існуючих боргів. ОСОБА_11 , дізнавшись про вказану інформацію та повністю довіряючи співробітнику поліції В. Кондрусу, злякалась з вказаного приводу та прийняла такі відомості, як справжні.
При цьому, В. Кондрус, діючи згідно з розробленим ним планом, запевнив ОСОБА_12 , що з вказаної ситуації є вихід, і він їй допоможе. Також останній повідомив ОСОБА_5 , що вказану квартиру можливо приватизувати на її ім'я, після цього продати, а на отримані кошти придбати ОСОБА_5 будинок, або надати їй грошові кошти у розмірі 3000 доларів США на її вибір.
ОСОБА_11 , думаючи, що в неї склалася безвихідна ситуація, побоюючись, що залишиться без житла і грошей, повністю довіряючи співробітнику правоохоронного органу, погодилась на вказану пропозицію.
У подальшому, приблизно у середині серпня 2020 року, точного часу та місця досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_9 залучив до реалізації свого злочинного плану, направленого на заволодіння шляхом обману квартирою гр-ки ОСОБА_6 , приватного ріелтора, ОСОБА_13 , яка погодилась скористатись довірою ОСОБА_6 та здійснити дії для приватизації квартири останньої для подальшого продажу.
При цьому, по заздалегідь встановленій ОСОБА_8 злочинній схемі, ОСОБА_14 мала продовжувати обман ОСОБА_6 шляхом повідомлення їй неправдивих даних про те, що через великі борги за сплату комунальних платежів, квартира АДРЕСА_4 буде передана до комунальної власності Маріупольської міської ради Донецької області у рахунок погашення вказаних боргів.
З метою реалізації злочинної схеми ОСОБА_9 приблизно у серпні 2020 року познайомив ОСОБА_12 з ОСОБА_15 , яка представилась останній, як ОСОБА_16 , та в ході спілкування продовжувала залякування ОСОБА_6 , що міська рада забере у неї квартиру та що немає іншого виходу, як приватизувати квартиру та продати її на оговорених раніше умовах.
У подальшому протягом серпня-листопада 2020 року ОСОБА_14 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , почала вживати дії направлені на приватизацію та подальшу реалізацію квартири АДРЕСА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_11 , будучи обманутою ОСОБА_8 та ОСОБА_15 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_5 , підписала у приватного нотаріуса, ОСОБА_17 , довіреність на ім'я ОСОБА_18 , відповідно до якої передала останній право користування та розпорядження квартирою за адресою: АДРЕСА_2 . Крім того, гр-ка ОСОБА_11 передала ОСОБА_19 свій паспорт та інші необхідні документи для здійснення приватизації квартири.
У подальшому, приблизно у вересні 2020 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_9 та ОСОБА_14 вирішили, що сума у 3000 доларів США за квартиру є занадто великою для передачі ОСОБА_5 . У зв'язку з цим, у ОСОБА_3 та ОСОБА_18 виник новий злочинний план, відповідно до якого останні мали запевнити ОСОБА_12 , що приватизувати квартиру на ім'я останньої не можливо, натомість квартира відразу перейде у власність Маріупольської міської ради Донецької області, після чого ОСОБА_5 буде сплачено 50 000 гривень шляхом перерахування на депозитний рахунок, відкритий у банківській установі на її ім'я.
При цьому, насправді, ОСОБА_9 та ОСОБА_14 , користуючись юридичною необізнаністю ОСОБА_6 , мали намір продовжувати дії, направлені на приватизацію квартири за адресою: АДРЕСА_2 на ім'я останньої, з метою реалізації за ринковою вартістю квартири третій особі на підставі довіреності на ім'я ОСОБА_18 , виданої 19.08.2020 ОСОБА_20 , розподіливши між собою отримані від продажу квартири кошти за виключенням суми у розмірі 50 000 гривень, яку планували надати ОСОБА_5 .
У зв'язку з цим, приблизно у вересні 2020 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_14 , перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, повідомила ОСОБА_5 раніше вигадану з ОСОБА_8 неправдиву інформацію, що квартира перейде у власність Маріупольської міської ради Донецької області, після чого ОСОБА_5 буде сплачено 50 000 гривен шляхом перерахування на депозитний рахунок, відкритий у банківській установі на її ім'я, і якщо вона відмовиться, то залишиться без грошей і без квартири.
Після цього, ОСОБА_14 запитала ОСОБА_12 , що вона обирає. Остання, будучи у розгубленому стані, не маючи змоги зважено оцінити ситуацію, беззаперечно довіряючи словам ОСОБА_18 , думаючи, що не має іншого вибору, погодилась на пропозицію щодо одержання 50 000 гривень на депозитний рахунок після переходу квартири за адресою: АДРЕСА_2 у власність міської ради.
13.10.2020 за сприянням ОСОБА_18 квартира за вказаною адресою була приватизована на ім'я ОСОБА_21 , при цьому, 03.11.2020 року приблизно о 17:00 ОСОБА_14 на виконання заздалегідь розробленого спільно з ОСОБА_8 плану, направленого на утворення у ОСОБА_6 довірчого відношення та беззаперечної віри в озвучені ОСОБА_15 чи ОСОБА_8 факти та твердження, зустрілась з ОСОБА_20 за адресою: АДРЕСА_3 . Під час розмови ОСОБА_14 з метою введення ОСОБА_6 в оману, достеменно знаючи, що квартира за адресою: АДРЕСА_2 , приватизована ще 13.10.2020 на ім'я ОСОБА_6 , повідомила, що вказану квартиру буде “приватизувати” міська рада, після чого мають виплатити грошові кошти ОСОБА_5 .
ОСОБА_14 , виконуючи свою частину раніше розробленої злочинної схеми, діючи за попередньою змовою з В. Кондрусом, почала шукати покупця для продажу квартири Н. Астахової.
06.11.2020 приблизно о 13:00 ОСОБА_9 зустрівся з ОСОБА_20 за адресою: АДРЕСА_6 . У ході розмови ОСОБА_9 з метою введення ОСОБА_6 в оману, достеменно знаючи, що вказана квартира приватизована ще 13.10.2020 на її ім'я, повідомив останній, що будь-якої можливості уникнути переходу квартири до власності міської ради немає та у випадку не згоди ОСОБА_6 на квартиру буде накладено арешт.
06.11.2020 та 07.11.2020, діючи далі, згідно раніше розробленого плану, ОСОБА_14 знайшла представника покупця на квартиру, яка своєю чергою знайшла невстановлену слідством особу, що погодилась на купівлю квартири за адресою: АДРЕСА_2 , за ціною приблизно 12 000 доларів С1І1А з включенням у вказану ціну заборгованості за комунальні послуги у розмірі приблизно 70 000 гривень.
ОСОБА_11 , дізнавшись про злочинний умисел ОСОБА_3 та ОСОБА_18 , зрозумівши, що її хочу ошукати, і вона залишиться без квартири, яку ОСОБА_14 може реалізувати в будь-який момент на підставі довіреності, 10.11.2020 року скасувала довіреність від 19.08.2020 року, видану на ім'я ОСОБА_18 , про що повідомила ОСОБА_3
У цей же день, ОСОБА_9 та ОСОБА_14 приблизно о 14:00 приїхали за тимчасовим місцем мешкання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , та, продовжуючи вчинення шахрайських дій, з метою залякування та схиляння ОСОБА_6 до написання нової довіреності з можливістю реалізації квартири на ім'я ОСОБА_14 , повідомили ОСОБА_5 нові вигадані факти, що ОСОБА_8 та ОСОБА_15 виплачено всю заборгованість за квартиру ОСОБА_6 , на що витрачено суму у розмірі 8 000 доларів США під час приватизації квартири АДРЕСА_4 , і що остання винна їм 8 000 доларів США. Однак ОСОБА_11 відмовила у видачі довіреності та наданні будь-яких коштів.
19.03.2021 сержанту поліції В. Кондрусу повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 190 КК України".
Під час службового розслідування встановлено, що 14.01.2021 на підставі наказу ГУНП в Донецькій області від 16.12.2020 №2488 дисциплінарною комісією у складі працівників ГУНП в Донецькій області та ДУ ДВБ Національної поліції України було проведено службове розслідування у формі письмового провадження за фактом відкриття 16.10.2020 кримінального провадження №62020050000002170 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 190 КК України за фактом протиправних дій з боку окремих працівників поліції Донецької області.
Вивченням матеріалів вказаного службового розслідування встановлено, що на той час помічник ДОП сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області сержант поліції В. Кондрус за попередньою змовою з начальником Відділу превенції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області розробили злочинну схему, спрямовану на заволодіння шляхом обману вказаною двокімнатною квартирою, яка перебуває у користуванні ОСОБА_6 . Крім того, ОСОБА_7 та ОСОБА_22 було відомо, що квартира не є приватизованою та має велику заборгованість за комунальні послуги.
Надалі, приблизно у серпні 2020 року, ОСОБА_9 та ОСОБА_23 , одягнені у формений одяг працівників поліції, приїхали до ОСОБА_6 та повідомили останній вигадану ними інформацію про те, що вона має великі проблеми зі своєю квартирою, а саме, що ОСОБА_24 влада встановила величезні борги за сплату комунальних платежів, у зв'язку з чим, вказана квартира буде передана державі в рахунок погашення вказаних боргів. Також ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_5 , що з вказаної ситуації є вихід та запропонував приватизувати вказану квартиру, після чого продати її, а на отримані гроші придбати будинок або отримати гроші в розмірі 3000 доларів США. Остання, думаючи, що в неї склалася безвихідна ситуація, повністю довіряючи працівникам поліції, погодилася на вказану пропозицію. У подальшому, приблизно у середині серпня 2020 року, ОСОБА_9 та ОСОБА_23 залучили до реалізації своєї злочинної схеми ріелтора ОСОБА_25 , яка погодилась скористатися довірою ОСОБА_6 та здійснити технічну роботу для приватизації та продажу квартири за неринковою, заниженою та невигідною для ОСОБА_6 ціною.
За результатами службового розслідування начальнику відділу превенції майору поліції ОСОБА_22 та інспектору сектору дізнання Центрального ВП (на теперішній час Маріупольського РУП) ГУНП в Донецькій області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_26 оголошені зауваження.
Під час службового розслідування, проведеного у межах компетенції ВІОС УКЗ ГУНП в Донецькій області, підтвердити чи спростувати протиправні дії помічника ДОП сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області сержанта поліції ОСОБА_3 та начальника відділу превенції Центрального ВП ГУНП в Донецькій області майора поліції ОСОБА_27 без проведення відповідних слідчих дій не представилося можливим. Тому остаточне рішення щодо подальшого проходження служби сержантом поліції В. Кондрусом та майором поліції ОСОБА_28 було вирішено прийняти відповідно до п. 10 ст. 77 Закону України “Про Національну поліцію” за рішенням суду у кримінальному провадженні № 62020050000002170.
Надалі встановлено, що на підставі наказу ГУНП в Донецькій області від 01.03.2021 року № 140 о/с “По особовому складу” сержант поліції В. Кондрус увільнений від посади помічника дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області та призначений на посаду поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області. Також встановлено, що на підставі наказу Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області від 03.03.2021 № 231 “Про проходження стажування” організовано проходження стажування сержанта поліції ОСОБА_3 з 03.03.2021 по 03.06.2021 на посаді помічника дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області.
На підставі наказів ГУНП в Донецькій області від 23.03.2021 № 182 о/с та від 25.03.2021 № 187 о/с сержанта поліції ОСОБА_3 на період проведення службового розслідування відсторонено від виконання службових обов'язків.
За час перебування ОСОБА_1 на посаді скарг на його діяльність з боку громадян та/або з боку особового складу Маріупольського РУП не надходило.
Зі службової характеристики позивача від 16.12.2020 року, яка міститься в матеріалах службового розслідування, суд встановив, що за час служби в органах внутрішніх справ, Національної поліції України та в займаній посаді сержант поліції ОСОБА_1 зарекомендував себе професійно підготовленим, вимогливим працівником та керівником. У службовій діяльності виявляв ініціативу, цілеспрямованість та наполегливість. Визначався високою працездатністю. У повсякденній діяльності завжди дотримується ввічливого та тактовного ставлення до підлеглого особового складу та громадян.
Нормативні документи, що регламентують діяльність органів Національної поліції знає в повному обсязі і правильно застосовує у своїй повсякденній діяльності. У роботі вміло керується наказами НП України і керівними документами ГУНП в Донецькій області.
Суворо дотримується вимог законності, має розвинуте почуття відповідальності за покладену на нього ділянку роботи, у роботі не рахується з особистим часом, цінує та правильно розподіляє робочий час, рішення приймає своєчасно, в екстремальних ситуаціях здібний приймати самостійні рішення. Постійно підвищує свій професійній рівень.
Серед колег користується повагою та авторитетом. У відношенні підтягнутий, фізично розвинений добре. За характером спокійний, витриманий.
31.03.2021 року під час проведення службового розслідування до ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, спрямований лист вих. № 1197/12/04-2021 про надання матеріалів кримінального провадження за фактом повідомлення про підозру сержанту поліції В. Кондрусу.
15.04.2021 року до УКЗ ГУНП в Донецькій області з ТУ ДБР, розташованому у м. Краматорську, надійшли копії матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні від 16.10.2020 № 62020050000002170 для долучення до матеріалів службового розслідування з наданням дозволу на їх розголошення.
Дисциплінарна комісія вивченням протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи від 01.02.2021 встановлено, що 06.11.2020 ОСОБА_9 та ОСОБА_11 зустрілися за адресою: АДРЕСА_6 , де розмовляли біля будинку. Під час розмови остання скаржиться, що не довіряє ОСОБА_16 та хвилюється з цього приводу. В. Кондрус її заспокоює, каже, щоб зачекала до суботи, після чого отримає свої гроші. Відео закінчується.
Вивченням протоколів за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 20.11.2020, дисциплінарна комісія встановила, що сержант поліції ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , майор поліції ОСОБА_23 розмовляли в телефонному режимі протягом жовтня-листопада 2020 року декілька разів.
З телефонної розмови від 10.11.2020 між ОСОБА_20 та сержантом поліції В. Кондрусом, встановлено, що остання повідомляє, що нотаріально скасувала довіреність на квартиру. На це ОСОБА_9 реагує зворушливо та агресивно, починає звинувачувати ОСОБА_12 у передчасному прийнятті рішенні, докоряє та нагадує, що на оформлення Документів з його боку та від інших осіб були витрачені великі гроші, а вона при цьому нічого не заплатила. Крім цього, з квартири знято арешт. Тому за таку невдячність у неї “будуть великі проблеми та до неї прийдуть люди” (цитата).
Того ж дня з телефонної розмови між ОСОБА_8 та ОСОБА_15 встановлено, що останній повідомляє, що ОСОБА_11 скасувала довіреність на квартиру. Надалі йдеться про надання заяви у відношенні ОСОБА_6 за фактом шахрайських дій та ОСОБА_14 запитує, І як правильно написати заяву, запитує, яку суму треба вказати. Під час розмови ОСОБА_14 повідомляє, що остання брала в неї гроші під підпис в зошиті. Почувши це, ОСОБА_9 запитує, чи можна у зошит дописати ще кошти, які ОСОБА_11 не брала. На це ОСОБА_14 повідомляє, що все це можна зробити. Також ОСОБА_14 повідомляє, що сплачувала борги за квартиру ОСОБА_6 та в неї є про це квитанції. Але в заяві можна вказати, що були сплачені інші борги, за якими квитанції відсутні. Надалі ОСОБА_14 пропонує прописати в заяві, що ОСОБА_11 брала в неї протягом трьох місяців багато грошей та пропонує вказати суму у розмірі 5000 доларів США, але ОСОБА_9 запитує, чому лише п'ять, якщо можна вказати 6000 доларів США. Обидва абоненти на цьому погоджуються.
В той же день В. Кондрус дзвонить абоненту ОСОБА_29 ( НОМЕР_4 ) та повідомляє, що у них велика проблема. На запитання, яке саме, В. Кондрус відповідає, що дівчина скасувала довіреність, тому що її мабуть налякав оперуповноважений. Наступного дня розмова між вказаними абонентами триває та ОСОБА_9 повідомляє, що буде писати заяву для порушення кримінального провадження, щоб на квартиру наклали арешт. Опитана капітан поліції ОСОБА_30 пояснила, що з ОСОБА_8 протягом 2020 року перебувала у близьких стосунках. Тоді вона дізналася, що ОСОБА_9 планував придбати квартиру, але нічого конкретного їй не відомо. Приблизно з вересня 2020 року вони розійшлися. Після того з ОСОБА_8 спілкувалася та бачилася рідко.
З протоколу за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді аудіо-, відеоконтролю особи від 01.02.2021 встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та ОСОБА_9 зустрічаються на вулиці та розмовляють. Останні запитують ОСОБА_12 , чому вона злякалася. Докоряють, що з їхнього боку були затрачені великі гроші, а вона невдячно з ними поводиться. Після чого, ОСОБА_9 вимагає в Н. Астахової, щоб вона повернула 8000 доларів США за виконану роботу та ще 5000 грн, які брала в нього, або пише боргову розписку. Остання відмовляється. Відповідає, що поки не побачить усі сплачені рахунки за цією сумою та не впевниться, що це правда, не буде писати ніякої розписки.
ОСОБА_1 каже, що він її попередив, та вимагає повернути його мобільний телефон, який він їй дав. Остання повертає телефон. Кінець відеозапису.
Вивченням протоколу допиту потерпілого від 16.03.2021 дисциплінарна комісія встановила, що на початку серпня 2020 року до потерпілої, ОСОБА_6 додому прийшли двоє поліцейських, один з яких назвався ОСОБА_10 , а інший не назвався. ОСОБА_10 повідомив, що у ОСОБА_6 є великі проблеми з її власною квартирою, яка за величезні борги може бути передана державі. Між тим, останній запропонував свою допомогу з продажу вказаної квартири. Потім на отримані гроші він купить їй будинок. Якщо ця пропозиція її не влаштовує, то остання отримає 3000 доларів США для придбання іншого житла. Перебуваючи у розгубленому стані, ОСОБА_11 погодилася на вказану пропозицію. Надалі ОСОБА_10 познайомив ОСОБА_12 з ріелтором на ім'я ОСОБА_16 , яка почала займатися продажем вказаної квартири. Після чого вмовила ОСОБА_12 приватизувати квартиру та оформити довіреність на ім'я ОСОБА_16 . Через деякий час ОСОБА_10 запевнив ОСОБА_12 , що після приватизації, її квартира автоматично перейде в дохід держави, тому останній необхідно відкрити рахунок для отримання 50 000 грн від держави. ОСОБА_31 взагалі залишиться без грошей. Згодом ОСОБА_11 почала підозрювати, що ОСОБА_10 та ОСОБА_16 хочуть її ошукати, та вона залишиться без квартири. Тому потерпіла звернулася з заявою до правоохоронних органів. У подальшому в рамках конфіденційного співробітництва ОСОБА_11 декілька разів зустрічалася з ОСОБА_10 та ОСОБА_16 . А згодом скасувала вказану довіреність, про що повідомила ОСОБА_10 . Останній, розлючений та обурений, почав вимагати в Н. Астахової 8 000 доларів США, які, насправді вона не була винна. Також ОСОБА_10 вимагав написати розписку про те, що остання винна йому вказану суму. А після того, як ОСОБА_11 відмовилася, почав погрожувати, та забрав мобільний телефон, який дав їй раніше.
Також з тексту протоколу встановлено, що в подальшому ОСОБА_11 дізналася, що поліцейський на ім'я ОСОБА_10 - це ОСОБА_32 , а ріелтор - ОСОБА_33 , та що останні намагалися заволодіти квартирою потерпілої, у зв'язку з чим вона просить притягнути їх до кримінальної відповідальності.
Вивченням протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.11.2020 встановлено, що ОСОБА_11 серед наданих фото працівників поліції впізнала поліцейського В. Кондруса.
Згідно з даними протоколу допиту підозрюваного від 19.03.2021 сержант поліції В. Кондрус на підставі ст. 63 Конституції України відмовився надавати покази в якості підозрюваної особи.
Крім того, дослідивши висновок службового розслідування, складеного дисциплінарною комісією, суд встановив, що поряд з дослідженням протоколів негласних слідчо-розшукових дій, дисциплінарна комісія відібрала пояснення у керівництва та співробітників позивача, висновок службового розслідування також містить його особову характеристику.
За наслідками проведення службового розслідування дисциплінарна комісія дійшла висновку, що під час службового розслідування відомості, що стали підставою для проведення службового розслідування, підтвердились, та за скоєння вчинку, несумісного з подальшим проходженням служби в лавах Національної поліції України, порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог п. 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію”, ст. 22 Закону України “Про запобігання корупції”, ч. 2 ст. 19 Конституції України, абзаців 1, 2 п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерством внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області сержанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в поліції.
07 травня 2021 наказом начальника ГУНП в Донецькій області “Про порушення службової дисципліни працівниками ГУ НП в Донецькій області та покарання винних” № 914 за порушення службової дисципліни, що виразилось у недотриманні вимог п. 2 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України “Про Національну поліцію”, ст. 22 Закону України “Про запобігання корупції”, ч. 2 ст. 19 Конституції України, абзаців 1, 2 п. 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерством внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, поліцейського сектору реагування патрульної поліції відділу поліції № 1 Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.
12 травня 2021 року наказом начальника ГУНП в Донецькій області “По особовому складу” № 282 о/с відповідно до розділу VII Закону України “Про Національну поліцію” сержанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби з 13 травня 2021 року.
Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача є законним та прийнято відповідачем у відповідності до вимог законодавства.
Колегія суддів погоджує висновки суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Закон “Про Національну поліцію” від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону № 580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Статтею 64 Закону № 580-VIII визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки".
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 580-VIII, поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва; поважати і не порушувати прав і свобод людини; надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Поряд з цим, Наказом Міністерства внутрішніх справ України 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських, згідно п. 1 Розділу ІІ яких під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України.
Згідно п. 3 Розділу IV зазначених Правил, за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Поряд з цим, відповідно до Закону України “Про запобігання корупції” від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII, його дія поширюється на поліцейських.
Згідно ст. 22 цього Закону, особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
Статтею 19 Закону № 580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Закон № 2337-VIII) затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України, який визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Відповідно до ст. 1 Закону № 2337-VIII, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до ст. 11 Закону № 2337-VIII, за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Стаття 12 Закону № 2337-VIII визначає, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 13 Закону № 2337-VIII, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Відповідно до ст. 14 Закону № 2337-VIII, службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Статтею 18 Закону № 2337-VIII визначено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; користуватися правничою допомогою.
Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.
Згідно ст. 19 Закону № 2337-VIII, у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; підстава для призначення службового розслідування; обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; пояснення поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Пункт 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII встановлює, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Дослідивши матеріали адміністративної справи в їх сукупності, у тому числі матеріали службового розслідування, до яких долучено протоколи проведення негласних слідчих дій, отримані в процесі розслідування кримінального провадження, доводи сторін та докази на їх обґрунтування, суд зазначає наступне.
Дисциплінарне провадження в даній справі порушено за фактом повідомлення про підозру позивачу, яке надійшло від Маріупольського РУП ГУНП в Донецькій області.
На запит ГУНП в Донецькій області від ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську, надійшли копії матеріалів досудового розслідування, які містять протоколи проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж та у вигляді аудіо- та відеоконтролю.
ТУ ДБР, розташованим у м. Краматорську, надано дозвіл на розголошення вказаних матеріалів та долучення їх до матеріалів службового розслідування.
Верховний суд в постанові від 06.10.2021 року по справі №200/11250/19-а наголосив, що відомості, необхідні дисциплінарній комісії для здійснення своїх повноважень, можуть бути отримані з будь-яких джерел, зокрема і з матеріалів кримінальних проваджень, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики.
З висновку службового розслідування суд встановив, що він частково близько до тексту відтворює повідомлення про підозру, проте, таке відтворення стосується встановлення обставин події, а не кваліфікації дій її учасників, у тому числі позивача.
Поряд з цим, дисциплінарною комісією самостійно проведено дії щодо встановлення обставин вчинення дисциплінарного поступку, зокрема, відібрання пояснень від керівників та співробітників позивача та осіб розмови з якими, відтворено в протоколах проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, самостійно досліджено вказані протоколи.
Враховуючи викладене, суд вважає, що доводи позивача про те, що в основу висновку службового розслідування покладено зміст повідомлення про підозру, не є такими, що спростовують цей висновок.
Також, дослідивши протоколи проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, протоколи допиту потерпілої, суд встановив та керуючись власним переконанням при досліджені цих доказів, дійшов висновку, що позивач представився потерпілій представником поліції, періодично спілкувався з ОСОБА_20 будучи одягненим при цьому в формений одяг працівника поліції, представився їй вигаданим ім'ям “ ОСОБА_10 ”, чинив психологічний тиск та залякував, повідомляв їй відомості, не відповідають обставинам справи, систематично вводив в оману з метою схилення до вчинення дій, в яких від був зацікавлений, зокрема, видачу довіреності на ім'я іншої зацікавленої особи та передачу йому грошових коштів за вигаданими боргами, постійно в розмовах вживав ненормативну лексику, висловлював корисливі наміри відносно майна ОСОБА_6 у спілкуванні з іншими учасниками зафіксованих правоохоронцями розмов.
Крім того, вказана подія набула широкого розголосу в мережі Інтернет, ЗМІ, що підтверджується наданими відповідачем численними публікаціями, посилання на які містяться в матеріалах справи.
Вказане завдає невідворотної шкоди авторитету поліції як органу державної влади, покликаному були на сторожі забезпечення захисту прав громадян, у тому числі від протиправних посягань від злочинів.
Незалежно від вироку суду за наслідками розгляду кримінальної справи, встановлений службовим розслідуванням дисциплінарний проступок позивача мав негативний вплив на репутацію поліції та формування відповідної суспільної думки не тільки відносно позивача, а і до інших працівників цього органу, що в свою чергу підриває довіру громадян до правоохоронних органів та держави в цілому.
В постановах Верховного Суду України від 29.09.2015 року по справі №21- 1288а15 та від 20.10.2015 року по справі № 21-2103а15 зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Також суд звертає увагу на позицію Верховного суду викладену в постанові від 25.09.2019, згідно якої вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов'язків працівників поліції. Приймаючи присягу, позивач зобов'язався вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки.
У справі, що розглядалась судами також було встановлено, що у висновку службового розслідування, проведеного відносно позивача, серед іншого було зазначено, що поліцейський шляхом ведення розмов та вчинення дій, спрямованих на створення у свідомості громадянина переконання, що для забезпечення реалізації обов'язку правоохоронного органу, що має безоплатний згідно із законодавством характер, необхідно сплатити грошові кошти на користь службових осіб, тобто понести фізичній особі матеріальні втрати, не передбачені законодавством, та обернути їх на користь службових осіб в якості вигоди, забороненої законодавством, скоїв вчинок, яким сплюндрував та принизив високе звання поліцейського, який присягнув на вірність Українському народові.
Суд дійшов висновку, що така поведінка позивача як поліцейського суперечить загальним принципам, встановленим для співробітників органів поліції.
Крім того, вчинення подібних дій призводить до встановлення негативної суспільної думки населення щодо органів правопорядку, які у відповідності до своїх службових обов'язків повинні неупереджено дотримуватись законодавства України, в тому числі щодо морально-етичних принципів.
Поряд з цим, позивач, у силу своїх службових обов'язків, був зобов'язаний не допускати зв'язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер. Така поведінка позивача як поліцейського суперечить загальним принципам, встановленим для співробітників органів поліції. Крім того, вчинення подібних дій призводить до встановлення негативної суспільної думки населення щодо органів правопорядку, які у відповідності до своїх службових обов'язків повинні неупереджено дотримуватись законодавства України, в тому числі щодо морально-етичних принципів.
Така позиція суду кореспондує правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі №816/604/17, від 10 жовтня 2019 року у справі №815/2443/16.
Суд погоджується з доводами позивача, що дисциплінарна комісія не вирішувала питання про обґрунтованість обвинувачення позивача, яке здійснюється в межах судового розслідування, а лише встановила факт порушення службової дисципліни у вигляді вчинення дій, які призвели до протиправної діяльності.
Встановлені в ході дисциплінарного провадження комісією факти і з'ясовані обставини мають значення тільки для прийняття рішень останньою в рамках своєї компетенції та жодним чином не свідчать про доведеність вини особи у вчиненні адміністративних або кримінальних правопорушень.
Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги щодо неврахування обставин, що пом'якшують провину позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Закону № 2337-VIII, обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; попередня бездоганна поведінка; високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у частині четвертій цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.
Поряд з цим, матеріалами справи встановлено, що позивач від надання пояснень відмовився, користуючись положенням ст. 63 Конституції України.
Про наявність пом'якшуючих обставин позивач відповідачу підчас проведення службового розслідування не повідомляв.
Відсутність обвинувального вироку суду на час прийняття оскаржуваного наказу, як і наявність постанови слідчого про закриття кримінального провадження не виключає можливості притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення за вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького, що є самостійною підставою для звільнення.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі не доводять протиправність дій відповідача, при цьому висновки службового розслідування щодо фактичних обставин події дисциплінарного проступку встановлені об'єктивно, про наявність жодних інших порушень свої прав підчас проведення службового розслідування позивач не зазначав.
Відтак, правильним є висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційних скарг не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі №200/6994/21 - залишити без змін
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 05 червня 2023 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 12 червня 2023 року
Судді А.В. Гайдар
І.В. Геращенко
Е.Г. Казначеєв