12 червня 2023 року Справа № 280/2467/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Тетерюк Н.В розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «АП-Магістраль» (69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 26-а, кім. 202; код ЄДРПОУ 44135558)
до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 8; код ЄДРПОУ 39816845)
про визнання протиправною та скасування постанови,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АП-Магістраль» (далі - позивач, ТОВ «АП-Магістраль») до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області (далі - також відповідач), у якій позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу №356302 від 03.04.2023.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Штенгеловим О.В., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 20.04.2023 серія АР №1093273.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що не позивач погоджується з правомірністю винесення оскаржуваної постанови, оскільки розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт відбувався за відсутності позивача, про накладення адміністративно - господарського штрафу позивачу стало відомо лише 12.04.2023, тобто вже після отримання копії постанови №356302 від 03.04.2023. Також зазначає, що відповідач в акті проведення перевірки посилається на товарно-транспортну накладну № 6 від 27.02.2023, при цьому, матеріли справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт за оскаржуваною постановою не місять зазначеної накладної, натомість в матеріалах справи присутня товарно-транспортна накладна №6, датована 27.02.2022. Крім того, позивач зазначає, що ТОВ «АП-Магістраль» не є власником вантажного транспортного засобу «DAF», номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом «MENCI», номерний знак НОМЕР_2 , а водій ОСОБА_1 є представником ФГ «УКР-АГРО-СВІТ», у зв'язку з чим позивач вважає, що не повинен нести відповідальність за технічний стан транспортного засобу, який йому не належить, та відсутність необхідних документів у водія. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 26.04.2023 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Витребувано у відповідача докази по справі, а саме: всі документи та матеріали, які стали підставою для винесення постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №356302 від 03.04.2023; докази належного повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт.
17.05.2023 відповідач надав суду докази на виконання ухвали суду від 26.04.2023 разом з відзивом на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що статтею 48 Закону України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III) передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати та пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Під час перевірки водій не пред'явив та не надав посадовій особі Укртрансбепеки особову картку водія, що було зафіксовано в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом від 28.02.2023 №353559. Водій ОСОБА_1 з актом перевірки ознайомився, письмові пояснення щодо причин порушень не надав, копію акту отримав та засвідчив своїм підписом. Також відповідач зазначив, що норми Закону №2344-ІІІ не ототожнюють поняття «власник транспортного засобу» та «автомобільний перевізник», оскільки власник автомобіля за певних умов може бути одночасно і автомобільним перевізником, проте, у випадку, якщо автомобільним перевізником є користувач транспортного засобу, а не його власник, відповідальність за Законом останній не несе. Відповідно до ТТН №6 автомобільним перевізником визначено ТОВ «АП-Магістраль», на підставі чого посадовими особами Укртрансбезпеки встановлено відповідальну особу за вчинене правопорушення. Також відповідач зазначає, що на адресу позивача було направлено запрошення №18948/26/24-23 від 24.03.2023, що підтверджується реєстром на відправлення рекомендованих листів із штампом Укрпошти від 24.03.2023, фіскальним чеком та роздруківкою трекінгу. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
У ході рейдової перевірки, проведеної 28.02.2023 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області на ділянці дороги а/д Н-11, 83 км + 700 км, транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом MENCI з номерним знаком НОМЕР_2 зупинений та перевірений на додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.
За наслідками перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №353559 від 28.02.2023, яким зафіксовані порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону №2344-III, а саме: “перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів, перелік яких визначено статтею 48 Закону №2344-III, а саме: відсутня особова картка водія ОСОБА_1 , транспортний засіб обладнано цифровим тахографом”. Водій з актом перевірки ознайомився.
03.04.2023 Відділом державного нагляду (контролю) у Запорізькій області стосовно ТОВ «АП-Магістраль» винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №356302. Вказаною постановою на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-III на позивача накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Не погодившись з правомірністю вказаної постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом №2344-ІІІ.
Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
Так, на виконання вимог абз. 4 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі - Положення).
Відповідно до п. 1 Положення Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Згідно з п.п. 1, 3 п. 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.
Як зазначено у пункті 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
На момент прийняття оскаржуваної постанови таким органом виступав Відділ державного нагляду (контролю) у Запорізькій області, утворений згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2021 № 1579-р "Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті".
Частинами 14, 17, 18 статті 6 Закону № 2344-ІІІ передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) №1567, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, далі - Порядок №1567).
Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку. (пункт 4 Порядку №1567).
При цьому, за приписами пункту 13 Порядку №1567 графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Згідно із пунктом 14 зазначеного Порядку №1567 рейдовою перевіркою є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:
- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;
- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;
- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);
- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;
- оснащення таксі справним таксометром;
- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;
- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;
- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;
- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;
- виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);
- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктами 26-27 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.
За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно із додатком 5.
Щодо аргументів позивача про порушення порядку розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт у зв'язку з її розглядом за відсутності позивача, суд зазначає таке.
У постанові від 17.02.2022 у справі №280/1515/19 Верховний Суд зазначив що з'ясовуючи поінформованість особи про час та місце розгляду справи, суд повинен зважати на поведінку особи, яка притягується до відповідальності. Ухилення від одержання повідомлення або інші недобросовісні дії, які свідчать про намагання уникнути участі в засіданні, не можуть бути підставою для скасування постанови. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач 23.03.2023 направив на адресу позивача запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 03.04.2023.
За даними сайту АТ «Укрпошта», відповідне поштове відправлення перебувало у точці доставки з 25.03.2023, під час доставки 28.03.2023 не було вручене, а вручене лише 12.04.2023.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач належним чином виконав вимоги Порядку №1567 щодо завчасного повідомлення позивача про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, а тому відповідні аргументи позивача підлягають відхиленню.
Крім того, в постанові від 01.03.2018 у справі №820/4810/17 у подібних правовідносинах щодо застосування положень пункту 26 Порядку № 1567, Верховний Суд зазначив, що відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв'язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу (пункт 31 постанови).
Оцінюючи аргументи сторін по суті спору, суд виходить з такого.
Статтею 18 Закону №2344-III визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Статтею 48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Отже, до переліку документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів визначених статтею 48 Закону №2344-III віднесено також інші документи, що передбачені законодавством.
Статтею 49 Закону №2344-III визначено, що водій транспортного засобу зобов'язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України 24.06.2010 №385, затверджено Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті (далі - Інструкція №385).
Відповідно до пункту 3.3 Інструкції №385, водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР (994_016), або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В контексті наведеної вище норми статті 60 Закону №2344-III суд наголошує, що відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення пасажирів та вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.
Таким чином, визначальним в межах розгляду цієї справи суд вважає встановлення факту того, чи є позивач перевізником в розумінні положень Закону №2344-III, адже доводи позивача полягають саме в тому, що відповідач застосував адміністративно-господарський штраф до неналежного суб'єкта.
За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону №2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Згідно зі ст. 33 Закону №2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб'єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.
Отже, суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону №2344-III, є виключно автомобільний перевізник, який здійснює за власний кошт перевезення вантажів.
З досліджених матеріалів справи судом встановлено, що 28.02.2023 уповноваженими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області проведено перевірку транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом MENCI з номерним знаком НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 . В акті вказано, що транспортний засіб належить гр. ОСОБА_2 , згідно ТТН від 27.02.2023 (з наявними ознаками виправленнями дати з 27.02.2022 та 27.02.2023) №6 перевізником визначено ТОВ «АП-Магістраль».
Судом встановлено, що власником транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 та напівпричепа MENCI з номерним знаком НОМЕР_2 станом на 28.02.2023 був гр. ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 від 30.08.2019 та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 27.08.2019.
Висновки відповідача щодо того, що саме ТОВ «АП-Магістраль» на дату проведення рейдової перевірки (28.02.2023) виступав автомобільним перевізником ґрунтуються виключно на відомостях наданої до перевірки ТТН від 27.02.2023 №6.
При цьому в межах спірних правовідносин позивач вважає, що він не є суб'єктом відповідальності, передбаченої абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України №2344-ІІІ, оскільки відповідно наданих документів ТОВ «АП-Магістраль» не є власником транспортного засобу марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 та напівпричепа MENCI з номерним знаком НОМЕР_2 .
Суд зауважує, що згідно з пунктом 6.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.08.2010 № 379, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 за № 123/18861 (далі - Інструкція № 379), якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою (додатки 1 і 2), поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
Вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» чітко визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність якого є обов'язковою згідно вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.
Наведені норми законодавства дають підстави вважати, що у разі передачі права користування транспортним засобом фізичній або юридичній особі на підставі договору оренди транспортного засобу, у межах господарських відносин, позивач або орендар повинні звернутися до центру надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів за оформленням і видачею тимчасового реєстраційного документа на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.
До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі №804/8740/16.
В той же час, як з'ясовано з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, будь-яких документів на підтвердження того, що транспортний засіб марки DAF, номерний знак НОМЕР_1 та напівпричепа MENCI з номерним знаком НОМЕР_2 , дійсно перебував у користуванні ТОВ «АП-Магістраль», водій на час проведення рейдової перевірки посадовій особі відповідача не надав.
Таким чином, враховуючи вищенаведене суд зауважує, що відповідач не навів суду переконливих аргументів та не підтвердив належними доказами, що саме ТОВ «АП-Магістраль» на дату проведення перевірки виступало перевізником в розумінні норм чинного законодавства та використовувало транспортний засіб саме як перевізник.
При цьому, спростовуючи посилання відповідача на зміст ТТН від 27.02.2023 №6, суд вказує, що загальними нормами Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 визначено, що товарно-транспортна накладна - документ на вантаж, а не документ, який визначає право власності/користування транспортним засобом, та/або автомобільного перевізника.
Так, з досліджених матеріалів справи та наданих доказів, суд дійшов до висновку про помилковість позиції відповідача щодо того, що ТОВ «АП-Магістраль» на дату проведення рейдової перевірки від 28.02.2023 виступало автомобільним перевізником в розумінні норм ЗУ "Про автомобільний транспорт", що в свою чергу виключає застосування до останнього відповідальності передбаченої статтею 60 цього ж Закону.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин, на переконання суду, в цих правовідносинах відсутні підстави для застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій в розмірі 17 000 грн.
За таких обставин, постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 03.04.2023 №356302 є протиправною та підлягає скасуванню.
Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідач не довів належними і достатніми доказами правомірність спірного рішення, з урахуванням чого суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
У відповідності до положень статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 2 684,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби з безпеки на транспорті.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області про застосування адміністративно-господарського штрафу №356302 від 03.04.2023.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АП-Магістраль» за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АП-Магістраль», місцезнаходження: 69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна, буд. 26-а, кім. 202; код ЄДРПОУ 44135558.
Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Запорізькій області, місцезнаходження: 69118, м. Запоріжжя, вул. Чубанова, 8; код ЄДРПОУ 39816845.
Повне судове рішення складено 12.06.2023.
Суддя М.О. Семененко