про вiдстрочення виконання судового рішення
06 червня 2023 рокум. Ужгород№ 260/948/22
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гебеш С.А.
при секретарі судових засідань - Романець Е.М.
та осіб, що беруть участь у справі:
представника заявника - Петрик В.В.;
представник ГУ ДПС в Закарпатській області - Жупан Ж.В.,
розглянувши у судовому засіданні заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про відстрочення виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Закарпатській області до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу, -
Позивач - Головне управління ДПС у Закарпатській області звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу у сумі 92696,08 грн.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суді від 29 вересня 2022 року позов Головного управління ДПС в Закарпатській області задоволено та стягнуто з фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) податковий борг у розмірі 92 696,08 (дев'яносто дві тисячі шістсот дев'яносто шість гривень вісім копійок) у тому числі пеня у розмірі 14602,64 грн. по платежам 85 11010500 "податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" у розмірі 85578,69 грн., в тому числі пеня - 13479,36 грн. та 30 11011001 "військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" у розмірі 7117,39 грн., в тому числі пеня - 1123,28 грн.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року у справі №260/948/22 залишено без змін.
Вказане рішення набуло законної сили 27 лютого 2023 року.
03 травня 2023 року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про відстроченя виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року.
Вказана заява мотивована тим, що має намір виконати рішення суду в повному обсязі, однак не має матеріальної можливості це зробити, адже сума податкового боргу, що підлягає стягненню з неї за вказаним рішенням на даний час є непідйомною сумою. На даний час проживає з дітьми за межами території України (куди виїхала після оголошення воєнного стану), офіційно ніде не працевлаштована, у неї відсутній постійний дохід, що призвело до скрутного матеріального становища.
У судовому засіданні представник ОСОБА_2 просив заяву про відстрочення виконання рішення суду підтримав, з мотивів наведених у письмово поданій заяві.
Представник Головного управління ДПС в Закарпатській області проти задоволення вказаної заяви заперечила.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи суд дійшов переконання, що заява про відстрочення виконання рішення підлягає задоволенню з таких мотивів та підстав.
Відповідно до положень статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 проживає з дітьми за межами території України (куди виїхала після оголошення воєнного стану), офіційно ніде не працевлаштована, у неї відсутній постійний дохід, що призвело до наявності у останньої скрутного матеріального становища. На утриманні у ОСОБА_2 знаходяться двоє неповнолітніх дітей. Так, ОСОБА_2 являється мамою - одинаком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України №00014983647 від 28.01.2015 року та №00014983658 від 28.01.2015 року.
Представник ОСОБА_2 вукказує на те, що остання має намір виконати рішення суду в повному обсязі, однак не має матеріальної можливості це зробити, адже сума податкового боргу, що підлягає стягненню з неї за Рішенням суду (92 696,08 грн.) на даний момент є непідйомною сумою.
Суд вказує на те, що наведені обставини надають підстави для висновку, що погашення вказаної заборгованості без відстрочення виконання судового рішення призведе до негативних наслідків для заявника, зокрема у вигляді неспроможності виконання зобов'язань.
У контексті виниклих обставин застосування в цій справі відстрочення виконання судового рішення відповідає принципах співмірності та пропорційності і забезпечить дотримання балансу прав і законних інтересів як стягувача, так і боржника, так як у зв'язку із введенням правового режиму в Україні «воєнний стан» матеріальний добробут ОСОБА_2 значно погіршився, в тому числі девальвація валюти та інфляційні процеси вплинули на платоспроможність останньої.
Разом з тим, суд вказує на те, що утримання дітей є важким завданням для багатьох батьків, особливо матерів - одинаків, які зіткнулися з відсутністю фінансів. ОСОБА_2 повинна забезпечувати себе та своїх дітей достатньою кількістю їжі, одягу, житла, медичної допомоги, та інших потреб. Відсутність фінансових ресурсів може призвести до того, що діти не отримують достатньої кількості харчів або якісного житла, не мають можливості отримати якісну медичну допомогу.
При цьому, суд враховує постанову Верховного Суду від 11 жовтня 2019 року у справі №810/4643/18, відповідно до якої суд, який здійснює контроль за виконанням свого рішення, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ст.124, ч.З ст.129-1 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.
Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст.
Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частиною 1 статті 378 КАС України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до частини 3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Згідно з частиною четвертою статті 378 КАС України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів ЇЇ сім'ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Стаття 378 КАС України не містить конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку дискреційні повноваження, які він реалізує за власними переконаннями, вирішувати питання про наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
До обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та які є підставою для відстрочки/розстрочки його виконання, належать скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи - боржника, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочка/розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників. Ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Верховний Суд у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 810/4643/18 зазначив, що це питання суд вирішує із врахуванням конкретних обставин адміністративної справи, зокрема, суб'єктного складу сторін у справі, зобов'язаної сторони (боржника) за рішенням суду, складного майнового стану чи складної життєвої ситуації зобов'язаної сторони (боржника), впливу виконання рішення на спроможність зобов'язаної сторони (боржника) виконати інший публічний обов'язок чи зобов'язання перед особами, які потребують соціального захисту. У випадку розстрочення (відстрочення) виконання свого рішення суд, який здійснює контроль за його виконанням, повинен забезпечити баланс публічного і приватного інтересів.
Згідно з частиною 5 статті 378 КАС України відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
З наведеної норми вбачається, що суд може змінити спосіб або порядок виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.
Отже, під зміною способу і порядку виконання рішення необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленому раніше порядку і способом. При цьому, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Факт наявності таких обставин має підтверджуватись певними доказами, як це встановлено положеннями статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому, обов'язок доказування покладається на сторони, а тому кожна сторона повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 року №1235 затверджений Перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин.
За змістом розділу II зазначеної Постанови підставою для відстрочення сплати грошових зобов'язань або податкового боргу заявника форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зазначені у частині другій статті 14 - 1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з частиною 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" №671/97-ВР форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Указом Президента від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 2102-ІХ від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, строком на 30 діб. В подальшому, строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Підставою для відстрочення виконання рішення, в розумінні статті 378 КАС України, є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Суд вказує на те, що з початком воєнних дій в Україні, заявниця змушена була виїхати за кордон з двома малолітніми дітьми, а на їх утримання потрібно чималі кошти.
Проаналізувавши подані докази та долучені до матеріалів справи документи, суд дійшов висновку, що вказані заявником обставини є такими, що істотно ускладнюють виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 у справі №260/948/22, а тому її виконання необхідно відстрочити.
При цьому, відповідно до частини 5 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.
Тому, з врахуванням наведених обставин, відстрочення виконання рішення суду у справі №260/948/22 про стягнення з ОСОБА_2 коштів у сумі 92696,08 гривень можливе строком на 12 (дванадцять) місяців, а саме до 06 червня 2024 року.
На підставі наведеного та керуючись статтями 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 про відстрочення виконання рішення суду у справі №260/948/22 - задоволити.
Відстрочити виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2022 року у справі №260/948/22 про стягнення з ОСОБА_2 податкового боргу у розмірі 92696,08 гривень до 06 червня 2024 року.
Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду, - з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 12 червня 2023 року.
Суддя С.А. Гебеш