08 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/141/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранця О. М. - головуючого, Губенко Н. М., Кролевець О. А.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління соціальної політики Нікопольської міської ради
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Чус О. В., Кощеєв І. М., Орєшкіна Е. В.
від 02.03.2023
у справі за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача Нікопольської міської ради
про стягнення збитків за пільгові перевезення громадян в розмірі 4 206 947, 83 грн,
Короткий зміст позовних вимог та обставини, що передували прийняттю оскаржуваної ухвали
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Управління соціальної політики Нікопольської міської ради про стягнення збитків за пільгові перевезення громадян у сумі 4 206 947,83 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як розпорядник бюджетних коштів не провів розрахунків за пільгові перевезення окремих категорій громадян відповідно до вимог Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, а тому зобов'язаний відшкодувати понесені позивачем збитки за перевезення пільговиків з січня 2017 року по грудень 2017 року.
Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.
За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2022 у справі №904/141/20 в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що враховуючи внесені зміни до законодавства, місцеву бюджетну програму та прийняте органом місцевого самоврядування з огляду на фінансову спроможність відповідного місцевого бюджету відповідне рішення, виконання відповідачем укладеного з позивачем договору від 08.02.2017, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.12.2022 у справі №904/141/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".
08.02.2023 від позивача надійшло до Центрального апеляційного господарського суду клопотання про зупинення апеляційного провадження. Клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №916/3938/21 за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 у справі №916/3938/21 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області про стягнення компенсації за пільгові перевезення пасажирів у розмірі 253859,82 грн., справу №916/3938/21 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
З огляду на подібність правовідносин у справах №904/141/20 та №916/3938/21 позивач просив зупинити апеляційне провадження у справі №904/141/20 до вирішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду подібної справи №916/3938/21.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду і мотиви її прийняття
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2023 зупинено провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2022 у справі №904/141/20 до закінчення перегляду справи №916/3938/21 у касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Зобов'язано учасників справи повідомити Центральний апеляційний господарський суд про прийняття судового рішення об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №916/3938/21.
Ухвала мотивована тим, що об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду переглядається судове рішення у правовідносинах, подібних тим, що розглядаються в рамках цієї справи, а тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі №904/141/20 до закінчення перегляду справи №916/3938/21 у касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
Управління соціальної політики Нікопольської міської ради звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу апеляційного господарського суду від 02.03.2023, в якій просить скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2023 у справі №904/141/20, ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання позивача стосовно зупинення провадження у справі №904/141/20 до завершення розгляду об'єднаною палатою Верховного Суду справи №916/3938/21 та опублікування повного тексту постанови, та передати справу для подальшого розгляду до Центрального апеляційного господарського суду. Судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги скаржник просить стягнути з позивача.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник зазначив про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема статей 228 та 236 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, скаржник вважає, що справи №916/3938/21 та №904/141/20 не є подібними, оскільки суб'єктний склад сторін є різним, як і позовні вимоги (у справі №916/3938/21 позивач просить стягнути компенсацію за пільгові перевезення пасажирів, а у справі №904/141/20 - просить стягнути збитки).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Позивач у відзиві на касаційну скаргу вважає викладені в ній доводи безпідставними та такими, що не відповідають дійсності та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 28.02.2023 - без змін.
У відповіді на відзив Управління соціальної політики Нікопольської міської ради просить не приймати відзив позивача до розгляду, оскільки копія довіреності та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю не було надіслано Управлінню.
Як вбачається з наданих позивачем до відзиву на касаційну скаргу доказів, зокрема описів вкладення у цінний лист, на адресу відповідача та третьої особи було надіслано тільки відзив. Доказів надсилання копій доданих до відзиву документів іншим учасникам справи позивач Суду не надав.
Відповідно до частин 1 та 4 ст. 295 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження. До відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
З огляду на відсутність доказів направлення копій доданих до відзиву документів іншим учасникам справи, Верховний Суд залишає відзив Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на касаційну скаргу без розгляду.
Позиція Верховного Суду
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
За змістом пункту 11 частини 1 статті 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація висновків Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини" полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2023 у справі №916/3938/21 за касаційною скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 у справі №916/3938/21 за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Одеська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» до Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області про стягнення компенсації за пільгові перевезення пасажирів у розмірі 253859,82 грн., справу №916/3938/21 передано на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
У вищевказаній ухвалі Верховного Суду зазначено, зокрема про те, що у касаційній скарзі Залізниця просить відступити від висновків, викладених Верховним Судом у постановах від 20.01.2022 у справі №904/138/21, від 01.02.2022 у справі №904/141/20, від 27.07.2022 у справі №904/7875/21, стосовно застосування статей 89 та 91 Бюджетного кодексу України, статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт". Колегія суддів з'ясувала, що правовідносини у справах №904/138/21, №904/141/20, №904/7875/21 та цій справі №916/3938/21 є подібними, оскільки стосуються питання відшкодування перевізнику його збитків, понесених у зв'язку із наданням послуг перевезення пасажирів, що мають пільги. Спірним у цих відносинах є питання того, за рахунок якого бюджету - державного чи місцевого - позивачу (Залізниці) має бути здійснена компенсаційна виплата за пільговий проїзд окремих категорій громадян. У свою чергу відповідь на це питання, дозволяє у подальшому з'ясувати чи визначено Залізницею належного відповідача своїх вимог, яким у цих справах є або орган місцевого самоврядування або його структурний підрозділ, тобто особа, яка на думку позивача наділена повноваженнями розпорядження коштами місцевого бюджету.
У вказаних постановах Верховний Суд доходив висновку про те, що визначення бюджету, з якого перевізнику буде компенсовано його збитки, понесені у зв'язку із пільговим перевезенням пасажирів, залежить від встановлення обставин того, яким органом було введено ці пільги. Тобто, збитки перевізника на перевезення пасажирів, яким пільги були надані законами України, мають компенсуватись за рахунок державного бюджету, а їх віднесення на видатки місцевих бюджетів, може здійснюватися лише в межах субвенції державного бюджету місцевим бюджетам та/або на договірній основі органу місцевого самоврядування з перевізником та/або у разі прийняття цим органом рішення про здійснення видатків на такі цілі з відповідного бюджету. При цьому цей висновок стосується правовідносин, що виникли після набрання чинності Законом України від 20.12.2016 №1789-VIII "Про внесення змін до Бюджетного Кодексу України".
Колегія суддів Верховного Суду у справі №916/3938/21 вважала за необхідне відступити від такого висновку Верховного Суду, оскільки положення частини шостої статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" не узгоджуються із нормами Бюджетного кодексу України, а у вирішенні питання пріоритетності застосування між цими нормами, перевага має надаватися саме положенням Бюджетного кодексу України, адже відповідно до його статті 4, якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у Кодексі, застосовуються відповідні норми Кодексу. Крім того, при вирішенні колізії у застосуванні законів перевага має надаватися тому з них, який був прийнятим останнім. Колегія суддів вважала, що компенсаційні витрати перевізникам за перевезення окремих категорій громадян після 2017 року мають здійснюватися не за рахунок субвенцій із державного бюджету місцевим бюджетам, а за рахунок коштів місцевих бюджетів, а відповідні спори перевізника з органом місцевого самоврядування та/або з іншим розпорядником коштів місцевого бюджету мають вирішуватися із застосуванням до цих відносин норми частини шостої статті 9 Закону України "Про залізничний транспорт" лише в частині, що не суперечить положенням Бюджетного кодексу України. Тобто, без застосування тієї частини цієї норми, що визначає компенсацію перевізнику збитків, завданих пільговим перевезенням пасажирів, яким ці пільги встановлені законами України, з державного бюджету, адже незалежно від того, який орган прийняв рішення щодо введення відповідних пільг (орган державної влади чи орган місцевого самоврядування), видатки на їх покриття мають здійснюватися з місцевих бюджетів в силу вимог статті 91 Бюджетного кодексу України.
Ухвалою від 03.02.2023 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду прийняла справу №916/3938/21 до розгляду і вирішила здійснити перегляд постанови Південно-Західного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 у зазначеній справі №916/3938/21 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Отже, правовідносини у справі №916/3938/21 є подібними до правовідносин у справі, яка розглядається, оскільки стосуються питання відшкодування перевізнику його збитків, понесених у зв'язку з наданням послуг перевезення пасажирів, що мають пільги, і спірним відповідних правовідносинах є питання щодо того, за рахунок якого бюджету - державного чи місцевого - позивачу має бути здійснена компенсаційна виплата за пільговий проїзд окремих категорій громадян, а також для єдності судової практики.
Крім того, Суд звертає увагу, що об'єднаною палатою розглядається в тому числі питання щодо відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.02.2022 у цій справі №904/141/20, якою Суд направив справу на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Таким чином, доводи скаржника щодо неподібності справ та нетотожності суб'єктивного складу сторін у справах №916/3938/21 та №904/141/20 спростовуються викладеним вище.
Правовий висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №916/3938/21 матиме суттєве значення для вирішення цієї справи №904/141/20, оскільки правовідносини у цих справах є подібними.
Суд апеляційної інстанції, з'ясувавши подібність правовідносин у цій справі та у справі №916/3938/21, яка розглядається об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на наведені законодавчі приписи дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстави для зупинення провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2022 у справі №904/141/20 до закінчення перегляду справи №916/3938/21 у касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Скаржником не доведено порушення судом апеляційної інстанції норм права, зокрема ст. ст. 228, 229 ГПК України.
За таких обставин, підстав для скасування ухвали апеляційного господарського суду з наведених у касаційній скарзі доводів не вбачається.
Судовий збір
З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Управління соціальної політики Нікопольської міської ради залишити без задоволення.
Ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 02.03.2023 у справі №904/141/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді Н. Губенко
О. Кролевець