08 червня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/10891/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кролевець О. А.,
за участю секретаря Низенко В. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Гаражно-будівельного кооперативу «Печерський»
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Алданової С. О., Гаврилюка О. М., Андрієнка В. В.
від 01.03.2023
у справі за позовом: 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2
до Гаражно-будівельного кооперативу «Печерський»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:
1) відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації;
2) ОСОБА_3 ;
3) приватний нотаріус Чепусова Наталія Володимирівна
про визнання недійсним рішення,
представників:
від позивача-1: Білобловський С. В.,
від позивача-2: Білобловський С. В.,
від відповідача: Єрохін С.І., Головко Є.І.,
від третьої особи-1: не з'явилися,
від третьої особи-2: ОСОБА_3,
від третьої особи-3: не з'явилися.
Короткий зміст позовних вимог та постановлених у справі рішень
У липні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Гаражно-будівельного кооперативу "Печерський" про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу "Печерський" № 1 від 24.10.2020 та скасування державної реєстрації змін до установчих документів та відомостей про Гаражно-будівельний кооператив "Печерський", здійснених на підставі рішення загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу "Печерський" від 24 жовтня 2020 року, оформленого протоколом № 1 загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу "Печерський" від 25 листопада 2020 року, а саме: 1. Державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, 26.11.2020 13:39:33, 1000681070018014700, Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна керівника або відомостей про керівника; 2. Державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, 19.04.2021 13:00:58, 1000681070022014700, Зміни до установчих документів, які не пов'язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем допущено порушення при проведенні та прийнятті рішень позачергових загальних зборів Гаражно-будівельного кооперативу "Печерський" від 24.10.2020, оформлених протоколом № 1 від 24.10.2020, що у свою чергу свідчить про наявність правових підстав для скасування реєстраційних дій вчинених на підставі такого рішення.
Господарський суд міста Києва рішенням від 31.08.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023, у справі № 910/10891/21 позовні вимоги задовольнив повністю. Визнав недійсними у повному обсязі рішення позачергових загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу "Печерський" від 24.10.2020, оформлені протоколом № 1 позачергових загальних зборів членів Гаражно-будівельного кооперативу "Печерський" від 24.10.2020. Скасував реєстраційні дії від 26.11.2020 о 13:39:33 № 1000681070018014700 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу. Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера). Зміна керівника або відомостей про керівника», проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чепусовою Н.В. щодо Гаражно-будівельного кооперативу «Печерський» (ідентифікаційний код юридичної особи 22921752) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, від 19.04.2021 о 13:00:58, № 1000681070022014700, Зміни до установчих документів, які не пов'язані з внесенням змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, проведену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чепусовою Н.В. щодо Гаражно-будівельного кооперативу «Печерський» (ідентифікаційний код юридичної особи 22921752) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Стягнув з Гаражно-будівельного кооперативу "Печерський" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2270,00 грн. Стягнув з Гаражно-будівельного кооперативу "Печерський" на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Верховний Суд постановою від 08.06.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 у справі № 910/10891/21 залишив без змін.
Короткий зміст заяви позивачів та додаткової постанови суду апеляційної інстанції
24.01.2023 до Північного апеляційного господарського суду від представника ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 надійшло клопотання про стягнення з Гаражно-будівельного кооперативу «Печерський» судових витрат у справі № 910/10891/21, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн на користь ОСОБА_2 та 8 000 грн на користь ОСОБА_1 .
Північний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 01.03.2023 у справі № 910/10891/21 клопотання представника позивачів про стягнення судових витрат за апеляційною скаргою Гаражно-будівельного кооперативу «Печерський» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 у справі № 910/10891/21 задовольнив частково. Стягнути з Гаражно-будівельного кооперативу «Печерський» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 5000 грн, на користь ОСОБА_2 - 5000 грн.
Суд апеляційної інстанції, оцінивши фактичні витрати позивачів з урахуванням всіх аспектів і складності справи, взяв до уваги, зокрема, викладені відповідачем заперечення проти розміру витрат на оплату послуг адвоката та клопотання про їх зменшення, врахував відсутність у попередньому (орієнтовному) розрахунку конкретно визначеного розміру відповідних витрат, а також те, що заявлений позивачами до відшкодування розмір судових витрат на правову допомогу не повністю відповідає критеріям обґрунтованості, а також співмірності та пропорційності, керуючись принципом розумності судових витрат, дійшов до висновку про те, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн на користь кожного з позивачів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
Гаражно-будівельний кооператив «Печерський» звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 910/10891/21, у якій просив її скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні клопотання позивачів про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.
Підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 1 абзацу 1 частини 2 статті 287, Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень скаржником зазначено, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме частини третьої статті 123, статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19, від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20.
Позивачі відзив на касаційну скаргу відповідача на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 910/10891/21 не надали, що не перешкоджає здійсненню касаційного перегляду цього рішення.
Розгляд клопотань.
На адресу суду 10.05.2023 надійшло клопотання позивачів про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою відповідача на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 910/10891/21 на підставі пункту 2 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до положень пункту 2 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилось, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
У клопотанні зазначено, що касаційна скарга у редакції від 12.04.2023 підписана від імені відповідача ОСОБА_3 , який не надав доказів на підтвердження повноважень на її підписання, оскільки головою правління Гаражно-будівельного кооперативу «Печерський», згідно даних державного реєстру з 24.03.2023 є ОСОБА_4 .
Спір у справі виник у зв'язку з оспорюванням позивачами рішень позачергових загальних зборів кооперативу, відповідно до одного з яких, головою правління кооперативу був обраний ОСОБА_3 . Первісна касаційна скарга на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 подана відповідачем 09.03.2023. Ухвалою від 17.03.2023 касаційну скаргу відповідача залишено без руху та надано строк для усунення зазначених у ній недоліків.
Згідно з частиною другою статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку встановленому статтею 176 цього Кодексу.
На виконання зазначеної ухвали Гаражно-будівельним кооперативом «Печерський» 05.04.2023 надано касаційну скаргу у новій редакції, яка визнана судом такою, що подана у порядку та строки, передбачені статтями 288 та 289 Господарського процесуального кодексу України, та відповідає вимогам статті 290 цього Кодексу.
Обгрунтовуючи підстави для закриття касаційного провадження позивачі не врахували положення частини третьої статті 174 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно касаційне провадження не може бути закрите з наведених позивачами підстав.
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
Предметом касаційного оскарження у цій справі є додаткова постанова суду апеляційної інстанції, якою клопотання представника позивачів задоволено частково. Стягнуто з Гаражно-будівельного кооперативу "Печерський" на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 5000 грн та на користь ОСОБА_2 - 5000 грн.
За змістом статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно із статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Верховний Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі висновки, викладені, зокрема, в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Подібні висновки викладені в пункті 135 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справ № 922/1964/21, а саме: що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану додаткову постанову, входив з того, що позивачі просили стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_2 у розмірі 12000,00 грн та на користь ОСОБА_1 у розмірі 8000,00 грн.
На підтвердження розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивачів надано до суду: Договір про надання правової допомоги № 13/07/22-гс від 13.07.2022, Акт надання правової допомоги ОСОБА_1 від 23.01.2023, Договір про надання правової допомоги №12/07/22-гс від 12.07.2022 та Акт надання правової допомоги ОСОБА_2 від 23.01.2023.
Заявлені до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу складаються з:
- вивчення апеляційної скарги ГБК «Печерський» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 року у справі № 910/10891/21. Підготовка правової позиції для захисту інтересів Клієнта в суді апеляційної інстанції - 4000,00 грн;
- представництво інтересів Клієнта в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 12.12.2022 у справі № 910/10891/21 (з урахуванням часу на дорогу) - 2 000,00 грн.
- представництво інтересів Клієнта в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 23.01.2022 у справі № 910/10891/21 (з урахуванням часу на дорогу) - 2 000,00 грн.
Заявлені до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 12000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу складаються з:
- вивчення апеляційної скарги ГБК «Печерський» на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2022 року у справі № 910/10891/21. Підготовка та подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу у справі №910/10891/21 - 8 000,00 грн;
- представництво інтересів Клієнта в судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду 12.12.2022 у справі № 910/10891/21 (з урахуванням часу на дорогу) - 2 000,00 грн.
- представництво інтересів Клієнта в судовому засіданні Північного апеляційного госпдарського суду 23.01.2022 у справі № 910/10891/21 (з урахуванням часу на дорогу) - 2 000,00 грн.
Вирішуючи питання про відшкодування позивачам понесених ними витрат на правничу допомогу, за рахунок іншої сторони, суд апеляційної інстанції, встановивши обставини справи та оцінивши надані на їх підтвердження докази, врахував, що правова позиція ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не змінювалась, а у відзиві на апеляційну скаргу зазначено ті самі доводи та аргументи, що були зазначені під час розгляду справи судом першої інстанції. Крім того, судом враховано, що вказані в Актах від 23.01.2023 послуги надавались позивачам в межах однієї справи та фактично є ідентичними, також представником позивачів не доведено обсяг часу, витраченого на дорогу для участі в судових засіданнях, а тому відсутні підстави вважати, що при представництві інтересів позивачів у даній справі адвокат виконував вказані роботи, які потребують затрат часу у загальному розмірі 20 годин.
Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачами вимоги про відшкодування понесених ними витрат на правничу допомогу підлягають частковому задоволенню в розмірі 5 000,00 грн кожному.
Тобто, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд апеляційної інстанції керувався критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких суд з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення всі її витрати на професійну правову допомогу.
У контексті вирішення питання про розподіл судових витрат зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, не є обов'язковими для суду. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд оцінює витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
При цьому суд не втручається у договірні відносини, що склалися між адвокатом і його клієнтом, які безперечно повинні виконуватись сторонами цього договору відповідно до погоджених ними умов, у тому числі і щодо сплати погодженого розміру гонорару адвоката.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19 висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
Верховний Суд у постанові від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19 визнав обґрунтованим залишення без розгляду заяви АТ "Житомиробленерго" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з тим, що позивачем не було надано доказів фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом саме даної справи у заявленому розмірі, оскільки у додатковій угоді від 25.03.2019 № 6, яку позивач вважає доказом понесення таких витрат, посилань на даний судовий спір немає.
Наведені висновки не є релевантними для справи № 910/10891/21. Судом апеляційної інстанції встановлено, що акти про надання правової допомоги містять відомості про представництво інтересів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 саме у справі № 910/10891/21.
Щодо інших доводів відповідача, то витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Такі висновки містяться в постановах Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/996/18 і така позиція Верховного Суду є сталою.
Проаналізувавши постанову Верховного Суду від 20.07.2021 у справі № 922/2604/20, на яку скаржник посилається у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що застосування судом апеляційної інстанції норм права не суперечить викладеним в ній правовим висновкам.
Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на переоцінку цих доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Висновки Верховного Суду
За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки викладені у касаційній скарзі доводи про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права під час ухвалення оскаржуваного судового рішення не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що воно ухвалено із додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для його зміни чи скасування немає.
Щодо судових витрат
Розподіл судових витрат за наслідками перегляду додаткової постанови суду апеляційної інстанції не здійснюється.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу «Печерський» залишити без задоволення.
2. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 910/10891/21 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Баранець
Судді Г. Вронська
О. Кролевець