Іменем України
12 червня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/469/23
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Федоренко Ю.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання) справу
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс",
вул. Велика Васильківська, будинок 77а, Печерський район, м. Київ, 03150
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Харченко Оксани Володимирівни,
АДРЕСА_1
про стягнення 34349,14 грн
без виклику представників учасників справи
Встановив:
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 34349,14 грн, з яких 10140,53 грн 3% річних та 24208,61 грн інфляційних витрат за період з 01.04.2019 по 23.02.2022.
За змістом позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні витрати за прострочення виконання грошового зобов'язання відповідно до ст.625 ЦК України виходячи з суми невиконаного зобов'язання за рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2005 по справі № 8/278.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором №10 від 15.03.2004 та згідно укладеного 15.05.2019 договору №10 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги між Публічним акціонерним товариством "Банк Демарк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс". 28.03.2023 суд здійснив запит та отримав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно фізичної особи - підприємця Харченко Оксани Володимирівни з якого вбачається, що станом на 28.03.2023 місцезнаходженням фізичної особи - підприємця є вул. Леніна, буд. 94, с. Поділ, Срібнянський район, Чернігівська область, 17300. Витяг долучено судом до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 31.03.2023 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 927/469/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Також цією ухвалою встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу - п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.
Копія ухвали суду від 31.03.2023 отримана позивачем 03.04.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №1400056237803 від 31.03.2023.
Копія ухвали суду від 31.03.2023, направлена на адресу відповідача - фізичної особи-підприємця Харченко Оксани Володимирівни, зазначену у позовній заяві ( АДРЕСА_1 ) повернута до суду 13.04.2023 відділенням поштового зв'язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 5 ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Частиною 5 ст. 242 ГПК України визначено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.
Відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Заяв про зміну місцезнаходження від відповідача не надходило.
Суд звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.
Оскільки копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 31.03.2023 направлялась відповідачу на адресу, вказану в позовній заяві та ЄДР, повернулась на адресу суду з відміткою відділення поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою", суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву.
За приписами ч.1 ст.9 ГПК України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Таким чином, судом було вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та відповідач не був позбавлений права та можливості також ознайомитись з ухвалою суду від 31.03.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Враховуючи положення ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами в силу приписів ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідачем не подано відзив на позов у встановлений судом строк без поважних причин.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Так, враховуючи принцип незмінності складу суду, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, повне рішення складено 12.06.2023 - в перший робочий день після усунення дії обставин, що зумовили відсутність судді Федоренко Ю.В.
Обставини справи встановлені судом.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2005 у справі № 8/278 (яке набрало законної сили) з суб'єкта підприємницької діяльності Харченко Оксани Володимирівни та СТОВ „Агропромсервіс" стягнуто солідарно на користь ВАТ „Банк „Демарк" 100000 грн основного боргу по кредиту, 14711,11 грн заборгованості по відсотках, 1041,10 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 585,10 грн пені за несвоєчасну сплату відсотків, 1163,37 грн держмита та 118 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Зазначеним рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2005 у справі №8/278 встановлено факт укладення 15.03.2004 між Відкритим акціонерним товариством "Банк "Демарк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк "Демарк") та суб'єктом підприємницької діяльності Харченко Оксани Володимирівни Кредитного договору №10 від 15.03.2004 (зі змінами, внесеними договорами від 15.03.2004, 30.04.2004, 14.03.2005, 06.04.2005, 11.11.2005 та додатковими угодами від 31.03.2005, 25.04.2005, 14.10.2005) та факт його неналежного виконання боржником (а.с.13-14).
Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Враховуючи те, що у справі №8/278 та у даній справі №927/469/23 беруть участь особи, щодо яких встановлено певні обставини, факти, які встановлені рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2005 у справі №8/278 та входять до предмету доказування в межах даної справи, є преюдиціальними та не підлягають доведенню знову в межах даної справи.
За доводами позивача, станом на дату пред'явлення позовної заяви наявна прострочена заборгованість відповідача за рішенням Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2005 у справі №8/278 складає 116502,78 грн.
У відповідності до п.2.1., 3.1.статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПАРІС", затвердженого протоколом позачергових загальних зборів учасників №15/01-1 від 15.01.2019, Товариство є юридичною особою за законодавством України, яке створюється з метою отримання прибутку шляхом здійснення фінансових послуг, визначених чинним законодавством України (а.с.29-30).
Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за умовами пошуку (ідентифікаційний код 38962392)
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПАРІС" зареєстровано в якості суб'єкта господарювання 05.11.2013, про що внесено відповідну інформацію (а.с.31).
Як вбачається з матеріалів справи, 11.04.2019 відбувся електронний аукціон щодо продажу активів (майна) Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк", а саме: права вимоги та інших майнових прав за кредитами суб'єктів господарювання у кількості 200 поз., права вимоги за кредитами фізичних осіб у кількості 65 поз., дебіторська заборгованість у кількості 32 поз., дебіторська заборгованість та майнові права за дебіторською заборгованістю за РКО у кількості 311 поз., переможцем яких стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПАРІС" (а.с.28).
Платіжним дорученням №197 від 17.04.2019 ТОВ "ФК "ПАРІС" сплачено на користь ПАТ "Банк "Демарк" 5 000 000,00 грн, призначення платежу: за лот F23GL41900, покупець ТОВ "ФК "ПАРІС", зг протоколу ел.аукціону № UА-ЕА-2019-04-02-000005-b від 11.04.2019 (а.с.27).
За результатами електронного аукціону, оформленого протоколом № UА-ЕА-2019-04-02-000005-b від 11.04.2019, між Публічним акціонерним товариством "Банк "Демарк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПАРІС" (новий кредитор) було укладено Договір №10 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15.05.2019 (а.с.15-17).
Відповідно до п.1.1. Договору №10 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15.05.2019 сторони цим погоджуються, що за своєю правовою природою даний договір є правочином з передання банком шляхом продажу прав вимоги, визначених у даному договорі, новому кредитору (відступлення права вимоги).
Абзацом першим пункту 2.1. Договору №10 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15.05.2019 сторони погодили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, банк відступає шляхом продажу новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги банку первісного кредитора, до позичальників/іпотекодавців/заставодавців/поручителів, зазначених у Додатку №1 до цього Договору (боржники), включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржників або які зобов'язані виконати обов'язки боржників, зокрема, за кредитними договорами, договорами застави та договорами іпотеки з відповідними змінами та доповненнями до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору (основні договори) - права вимоги. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначеному цим договором.
Сторони погодили, що новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання первісним кредитором у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4.1. цього договору, набуває наступні права кредитора за основними договорами включаючи (але не обмежуючись): право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, вказаних у Додатку №1 до цього договору та сплати штрафних санкцій у розмірах, розрахованих відповідно до вимог чинного законодавства України, передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань. Розмір заборгованості станом на 15.05.2019 за правами вимоги, які переходять до нового кредитора, вказаний у Додатку №1 до цього договору. Права первісного кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане банку відповідно до умов основних договорів. Сторони домовились, що права вимоги включають всі права вимоги за кредитними договорами, договорами забезпечення, а також всі похідні вимоги з цих договорів або такі, що випливають з них, в тому числі, але не виключно: вимоги по нарахуванню та стягненню процентів, неустойки, штрафів, індексу інфляції, трьох відсотків річних та/або збитків, вимоги про застосування наслідків недійсності правочинів, вимоги по отриманню коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів, права, що випливають із судових справ, в тому числі справ про банкрутство, виконавчих проваджень, в тому числі щодо майна, яке не було реалізоване на торгах та передане стягувачу в погашення боргу, мирових угод, договорів з арбітражними керуючими, охоронними організаціями, права кредиторів, права участі в колегіальних органах, в тому числі в комітеті кредиторів, права на отримання повернутих (невикористаних) авансових внесків, сплачених судових зборів тощо (п.2.2. Договору №10 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15.05.2019).
Пунктом 4.1. Договору №10 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15.05.2019 передбачено, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує банку грошові кошти у сумі 187,56 грн (ціна договору). Ціна Договору сплачується новим кредитором банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до п. 6.5. договору, на підставі протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор.
Згідно з п. 6.5 Договору №10 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15.05.2019, цей договір набуває чинності з дати його підписання. Будь-які зміни та доповнення до цього договору є чинними за умови підписання їх сторонами.
Додатком №1 до Договору №10 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15.05.2019 (реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами) визначено перелік договорів за якими відбувається відступлення права вимоги, а саме: кредитний договір № 10 від 15.03.04, укладений між Банк «Демарк» та ФОП Харченко О.В.; договори від 15.03.04, 30.04.04, 14.03.05, 06.04.05, 11.11.05 про внесення змін до кредитного договору № 10 від 15.03.04, укладений між Банк «Демарк» та ФОП Харченко О.В.; додаткові угоди від 31.03.05, 25.04.05, 14.10.05 до кредитного договору № 10 від 15.03.04, укладені між Банк «Демарк» та ФОП Харченко О.В.
Розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора станом на 15.05.2019 за кредитним договором №10 від 15.03.2004, укладеним між Банк "Демарк" та ФОП Харченко Оксаною Володимирівною, з усіма наступними змінами та доповненнями до нього, загальна заборгованість становить 116502,78 грн, в тому числі: 100000,00 грн - заборгованість по кредиту за період з 15.03.2004 по 15.05.2019 включно; 16502,78 грн - заборгованість по процентам за період з 15.03.2004 по 15.05.2019 включно. (а.с. 17).
Позивачем додано до матеріалів справи копію Акту прийому-передачі документів від 15.05.2019 до Договору №10 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15.05.2019 (а.с.18).
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 23.01.2020 внесено запис № 10641110033001921 про державну реєстрацію припинення Публічного акціонерного товариства "Банк "Демарк" як юридичної особи (а.с.26).
У вимозі Вих. № 10-2 від 02.02.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПАРІС" повідомило ФОП Харченко О.В. про укладення 15.05.2019 договору №10 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПАРІС" у вказаній вимозі звернулось з проханням до ФОП Харченко О.В. сплатити 3% річних в розмірі 10140,53 грн та інфляційні втрати в розмірі 24208,61 грн за період 01.04.2019 по 23.02.2022 (а.с.19-21).
Оскільки, відповідачем рішення Господарського суду Чернігівської області від 29.11.2005 у справі №8/278 не виконано, позивачем заявлено вимоги про стягнення 10140,53 грн 3% річних та 24208,61 грн інфляційних втрат за період з 01.04.2019 по 23.02.2022.
Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст. 513 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень частини 1 ст. 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор повинен передати новому кредитору дійсну вимогу та зобов'язаний передати йому необхідні документи, що свідчать про право вимоги.
Дійсною може вважатися лише вимога, що реально існує і заснована на передбачених законом підставах укладеного договору.
Під час вирішення спору в межах справи №8/278 суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Банк "Демарк" до фізичної особи-підприємця Харченко Оксани Володимирівни про стягнення 100000,00 грн заборгованості по кредиту, 14711,11 грн заборгованості по відсотках, 1041,10 грн пені за несвоєчасне повернення кредиту, 585,10 грн пені за несвоєчасну сплату відсотків за неналежне виконання умов Кредитного договору №10 від 15.03.2004.
Пунктами 7.1. 8.1. Кредитного договору №10 від 15.03.2004 передбачено, що позичальник зобов'язується виконувати вимоги цього договору та несе відповідальність за невиконання цього договору згідно з положеннями цього договору та чинним законодавством України.
Цей договір залишається чинним до дати повної сплати позичальником банку заборгованості за кредитом та інших платежів відповідно до умов цього Договору.
Судом також встановлено факт укладення між Публічним акціонерним товариством "Банк "Демарк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПАРІС" (новий кредитор) Договору №10 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15.05.2019, який по своїй правовій природі є договором відступлення права вимоги (цесії), яким передбачено право вимоги нового кредитора до боржника за кредитним договором №10 від 15.03.2004.
Вказані обставини відповідачем не спростовано та не заперечено.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Правовий аналіз положень статті 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 4 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу зобов'язання відповідача сплатити заборгованість за договором не припинилося та триває до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення.
Як зазначено вище, Додатком №1 до Договору №10 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15.05.2019 визначено Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, а також розмір прав вимоги, які переходять до нового кредитора станом на 15.05.2019 за кредитним договором №10 від 15.03.2004, укладеним між Банк "Демарк" та ФОП Харченко О.В., з усіма наступними змінами та доповненнями до нього, загальна заборгованість становить 116502,78 грн.
Разом з тим, у пункті 2.2. Договору №10 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 15.05.2019 сторони домовились, що новий кредитор набуває права кредитора за основними договорами включаючи (але не обмежуючись): право вимагати належного виконання боржниками зобов'язань за основними договорами; права первісного кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги; права вимоги включають всі права вимоги за кредитними договорами, а також всі похідні вимоги з цих договорів або такі, що випливають з них, в тому числі, але не виключно: вимоги по нарахуванню та стягненню процентів, неустойки, штрафів, індексу інфляції, трьох відсотків річних та/або збитків, права, що випливають із судових справ.
Приписи ст. 512 Цивільного кодексу України передбачають заміну кредитора саме у цивільному або господарському зобов'язанні.
Позивачем заявлено вимоги про стягнення 10140,53 грн 3% річних та 24208,61 грн інфляційних втрат за період з 01.04.2019 по 23.02.2022.
Здійснивши перевірку розрахунків відсотків річних, інфляційних збитків заявлених позивачем, судом встановлено, що зазначені суми останнім нараховані правомірно, у відповідності до умов Договору та вимог законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставин, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
На підставі викладеного позов задовольняється повністю.
Розподіл судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог, судові витрати покладаються на відповідача.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2684,00 грн.
Керуючись ст. 14, 73, 74, 76, 79, 86, 129, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Фізичної особи - підприємця Харченко Оксани Володимирівни, ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс" (вул. Велика Васильківська, будинок 77а, Печерський район, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ 38962392) 10140,53 грн 3% річних, 24208,61 грн інфляційних втрат та 2684,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст.256 Господарського процесуального кодексу України
Повне рішення складено 12.06.2023.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя Ю.В. Федоренко