Іменем України
12 червня 2023 року м. Чернігівсправа № 927/426/23
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Федоренко Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвік",
вул. Бойчука Михайла, буд.43, офіс 5, м. Київ, 01103
е-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1
до відповідача: Комунального підприємства "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства",
вул. Козача, 5, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600
про стягнення 100 000,00 грн.
Учасники справи не викликались.
Встановив:
Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецвік" подано позов до Комунального підприємства "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" про стягнення 100 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором на закупівлю товару від 31.10.2022 в частині оплати поставленого товару.
У позовній заяві міститься попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи згідно якого судовий збір склав 2684,00 грн та орієнтовно витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач визначив у 8000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 23.03.2023 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 927/426/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам процесуальні строки для подачі до суду письмових заяв по суті спору. 12.04.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позов в якому зазначив, що визнає позовні вимоги в частині суми боргу в розмірі 100000,00 грн. У відзиві відповідач, зокрема, зазначив що дійсно у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання. Дане прострочення
пов'язане з тяжким фінансовим становищем підприємства, що було викликане економічною
необґрунтованістю тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, в яких втрати перевищили доходи, що призвело до збиткової діяльності підприємства, зменшенню обігових коштів, що підтверджується фінансовою звітністю підприємства. В подальшому обставини військової агресії Російської Федерації проти України, викликали, що комунальне підприємство з 24.02.2022 і до тепер отримує низький рівень оплат серед населення міста, так і серед юридичних осіб, яким надаються послуги з водопостачання та водовідведення, враховуючи, що дані послуги є основним видом діяльності підприємства та основним доходом.
У відзиві відповідач зазначив, що вважає, що обставини, які спричинили неможливість своєчасної оплати є поважними з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання.
Крім того, відповідач вважає, що позивачем не доведено у встановленому порядку та належним чином розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, що є підставою для відмови повністю в цій частині позовних вимог. Разом з цим, якщо суд дійде висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення вказаних витрат, то сторона відповідача вважає, що такі витрати мають бути зменшені судом як неспівмірні зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи, до 2000,00 грн.
25.04.2023 на електронну пошту суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив в якому просить суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі та зазначає, що позивач вважає відзив на позовну заяву відповідача необгрунтованим.
У відповіді на відзив, представник позивача, зокрема, зазначив, що строк оплати за поставлений товар сплинув ще 28.01.2023 та відповідачем визнається наявність заборгованості у повному обсязі за спірним Договором. Так, 24.02.2022 Указом Президента України введено воєнний стан, що призвело до погіршення економічної діяльності деяких суб'єктів господарювання, однак сам по собі воєнний стан не є підставою для звільнення від виконання договірних зобов'язань. Більш того, договір між сторонами було укладено після спливу семи місяців війни, а тому відповідач знав про своє економічне становище на цей момент й, все одно, уклав договір. Тому посилання відповідача на тяжке фінансове становище не є форс-мажорною обставиною для невиконання своїх зобов'язань.
Якщо будь-які форс-мажорні обставини вплинули на те, що відповідач не може виконати свої зобов'язання з оплати поставленого товару, він повинен довести, що згадані обставини дійсно мали вплив на дану неможливість. Однак відповідачем не надано жодних доказів, окрім усної відмови від виконання зобов'язання в необхідні строки. Отже, позивач вважає, що відповідач мав всі можливості для оплати боргу, однак не виконав цього, чим порушив умови Договору.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивач зазначив, що всі твердження відповідача щодо неправомірності розміру витрат на професійну правничу допомогу є необгрунтованими та передчасними. Позивачем при поданні позову вказано орієнтовний розмір судових витрат, як того вимагає ГПК України, всі докази понесених витрат позивач надасть до суду пізніше.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013, Папазова та інші проти України від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Так, враховуючи принцип незмінності складу суду, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, повне рішення складено 12.06.2023 - в перший робочий день після усунення дії обставин, що зумовили відсутність судді Федоренко Ю.В.
Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:
31.10.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецвік" (далі - постачальник) та Комунальним підприємством "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" (далі - покупець) укладено договір на закупівлю товару (далі - Договір, а.с. 6-7). У відповідності до пунктів 1.1, 2.1 Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити товар - спеціальний робочий одяг (костюми та халати робочі - 169 комплектів) код ДК 021:2015 -18130000-9, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість на нижчезазначених умовах Договору.
Постачальник разом з товаром надає покупцю наступні супровідні документи: рахунок - фактуру; видаткову накладну та податкову накладну. Ціна Договору складає 116001,42 грн.
Згідно пунктів 3.5-3.6 Договору передача товару від постачальника покупцю здійснюється за належним чином оформленою видатковою накладною, в якій зазначається найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання, ціна товару та загальна вартість товару.
Датою поставки товару вважається дата отримання товару уповноваженим представником покупця, що підтверджується його підписом на видатковій накладній.
У відповідності до п. 5.1 Договору розрахунки за товар здійснюються на підставі рахунку-фактури постачальника, який виписується у відповідності до заявки покупця та специфікації. Покупець здійснює оплату товару протягом 30 календарних днів з моменту фактичної передачі товару від постачальника та підписання видаткової накладної на поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.
Пунктом 7.1 Договору сторони передбачили, що у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання, що виникає з цього Договору, сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України.
Договір підписано представниками сторін підписи яких скріплені відбитками печаток позивача та відповідача. Сторонами укладено додаток № 1 до Договору - Специфікація, в якій зазначено найменування, кількість, ціна за одиницю товару, що поставляється, всього на загальну суму 116001,42 грн (а.с. 8).
На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар по видатковій накладній № РН-12/22/04 від 28.12.2022 на загальну суму з ПДВ 116001,42 грн (а.с. 9). Отримання товару підтверджується підписом представника відповідача, який скріплено відбитком печатки відповідача.
Позивач у позовній заяві зазначив, що в порушення умов Договору отриманий відповідачем товар за видатковою накладною № РН-12/22/04 від 28.12.2022 був частково оплачений останнім з порушенням строку оплати передбаченим п. 5.1 Договору, а саме 28.02.2023 в сумі 16001,42 грн, що підтверджується копією акту звірки взаєморозрахунків станом на 07.03.2023 (а.с. 10).
Враховуючи вищевикладене, сума заборгованості відповідача по видатковій накладній № РН-12/22/04 від 28.12.2022 становить 100000,00 грн (сума яка підлягає до сплати 116001,42 грн -16001,42 грн сплачених відповідачем).
У зв'язку з неналежним виконанням умов Договору відповідачем щодо оплати вартості отриманого товару, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 100000,00 грн боргу.
Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю юридичною природою, укладений між сторонами Договір є договором поставки. Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України). Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу частин 1 та 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Позивачем виконано умови Договору та здійснено відповідачу поставку товару на загальну суму 116001,42 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-12/22/04 від 28.12.2022.
Дослідивши умови Договору, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити позивачу отриманий товар в сумі 116001,42 грн згідно видаткової накладної № РН-12/22/04 від 28.12.2022 до 27.01.2023 включно.
Станом на день винесення рішення судом заборгованість перед позивачем за Договором склала 100000,00 грн, яку відповідач визнав.
Беручи до уваги відсутність належних доказів погашення відповідачем наявної заборгованості, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 100000,00 грн є правомірними та підлягають задоволенню.
Стосовно посилання відповідача, що обставини, які спричинили неможливість своєчасної оплати є поважними з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання суд зазначає наступне.
Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання визначені ст. 617 Цивільного кодексу України: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Пунктами 8.1-8.3 Договору сторони передбачили, що жодна із сторін не несе відповідальності перед іншою стороною за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за даним Договором, якщо це сталось внаслідок дії обставин непереборної сили, які не залежать від волі сторін, а саме: пожежі, повені, землетрусу або інших стихійних лих, війни, військових дій будь-якого виду, аварійного відключення електроенергії, водопостачання, які роблять неможливими виконання сторонами своїх зобов'язань, а також прийняття закону або іншого нормативно-правового акту, що забороняє будь-яку дію, передбачену даним Договором.
Перелік обставин непереборної сили, викладений у п. 8.1, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Сторона, яка потрапила під дію обставин непереборної сили, повинна повідомити письмово іншу сторону про їх настання, вплив на виконання зобов'язань за Договором та припинення їх дії протягом 5-ти днів з дати настання кожної події. Настання та припинення дії обставин непереборної сили підтверджується довідкою Торгово-промислової палати України або документом іншого компетентного органу.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Відповідач у відзиві на позов зазначив, що прострочення зобов'язання за Договором пов'язане з тяжким фінансовим становищем підприємства, що було викликане економічною
необґрунтованістю тарифів на послуги з водопостачання та водовідведення, в яких втрати перевищили доходи, що призвело до збиткової діяльності підприємства, зменшенню обігових коштів, що підтверджується фінансовою звітністю підприємства. В подальшому обставини військової агресії Російської Федерації проти України, викликали, що комунальне підприємство з 24.02.2022 і до тепер отримує низький рівень оплат серед населення міста, так і серед юридичних осіб, яким надаються послуги з водопостачання та водовідведення, враховуючи, що дані послуги є основним видом діяльності підприємства та основним доходом.
Проте, посилаючись на вищезазначені обставини, відповідачем не подано суду ні фінансової звітності підприємства, ні жодних доказів про збитковий фінансовий стан підприємства. Крім того, відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними. Проте, суд звертає увагу, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 922/2394/21 (постанова від 14 червня 2022) вказав, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21. Тому сам факт введення воєнного стану на території України не є імперативною підставою для звільнення всіх боржників від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання за час існування форс-мажорних обставин. У кожному конкретному випадку у конкретних відносинах боржник має довести безпосередній вплив непереборної обставини на можливість виконання ним зобов'язання.
Відповідачем не подано суду доказів про те, яким чином військова агресія Російської федерації проти України вплинула на неможливість виконання ним зобов'язання за спірним Договором. Більш того, Договір між сторонами укладено після спливу восьми місяців війни і відповідач повинен був знати про своє скрутне економічне становище на той час, однак все одно уклав Договір порушивши права позивача на своєчасне отримання оплати за поставлений товар.
Враховуючи вищевикладене, суд не приймає доводи та обставини, які спричинили неможливість своєчасної оплати за товар за Договором на які посилається відповідач у відзиві на позов.
Розподіл судових витрат.
При ухваленні рішення в справі, суд, у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами (п.5 частина 1 статті 237 ГПК України).
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи зокрема відносяться витрати понесені учасником справи на отримання професійної правничої допомоги.
Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір покладаються на відповідача.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2684,00 грн. Згідно зі статтею 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. За змістом п.1 частини 2 статті 126 та частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 ГПК України). У позовній заяві позивач навів орієнтовний розрахунок розміру витрат на професійну правову допомогу на суму 8000,00 грн.
На підтвердження заявленого розміру витрат на правову допомогу позивач надав до матеріалів справи лише копії ордеру серії АР №1120027, виданого 01.03.2023 на представлення інтересів ТОВ «Спецвік» у Господарському суді Чернігівської області адвокатом Гончаровою Я.М. та її свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Водночас, позивачем не додано до матеріалів справи доказів фактичного надання адвокатом правової допомоги, зокрема, не подано договору про надання правової допомоги, акту прийому-передачі наданих послуг, доказів прийняття роботи адвоката замовником.
Таким чином, позивачем не надано суду відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт адвокатом в розмірі 8000,00 грн.
За таких обставин, станом на час ухвалення рішення у цій справі, суд не вбачає підстав для розподілу між сторонами витрат на правову допомогу за результатами розгляду спору.
Керуючись ст. 73-80, 86, 129, 232-233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Комунального підприємства "Ніжинське управління водопровідно-каналізаційного господарства" (вул. Козача, 5, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600, код 32009905) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецвік" (вул. Бойчука Михайла, буд. 43, офіс 5, м. Київ, 01103, код 42439205) 100000,00 грн заборгованості та 2684,00 грн витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 12.06.2023.
Суддя Ю.В. Федоренко