Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
07.06.2023 м. ХарківСправа № 922/1299/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.,
за участі секретаря судового засідання Желтухіна А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/1299/23
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (код ЄДРПОУ 31557119, адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, електронна пошта court.hte@hte.vl.net.ua, тел. (057)758-84-07, (057)737-94-00)
до відповідача Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юлія-2010" (код ЄДРПОУ 37365179, адреса: 61055, м. Харків, вул. Другої П'ятирічки, 49, тел. (093)477-58-33)
про стягнення 384378,91 грн,
за участі представників учасників справи:
позивача - Панасейко О.Ю.;
відповідача - не з'явився;
КП "Харківські теплові мережі" звернулось до Господарського суду Харківської області через систему "Електронний суд" з позовною заявою (вх. № 1299/23 від 06.04.2023) до відповідача - ОСББ "Юлія-2010" про стягнення з відповідача на користь позивача вартості спожитої теплової енергії по договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2011 № 15024 за період з жовтня 2021 року по січень 2023 року в сумі 384378,91 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2011 № 15024 (зі змінами в редакції Додаткової угоди від 11.08.2011 до зазначеного договору) щодо внесення оплати за спожиту теплову енергію на потреби опалення у приміщеннях відповідача за період з жовтня 2021 року по січень 2023 року. Позивач посилається на те, що КП "Харківські теплові мережі" згідно з Розпорядженнями про початок та кінець опалювальних сезонів 2021-2022, 2022-2023 років, здійснювало опалення в будинку, в якому знаходяться приміщення відповідача, за адресою: м. Харків, вул. Другої П'ятирічки, 49, що підтверджується відповідними Актами на підключення/ відключення споживача, підписаними та скріпленими печатками уповноважених представників КП "Харківські теплові мережі" та балансоутримувача будинку - ОСББ "Юлія-2010". За твердженням позивача, зазначений будинок обладнаний приладом обліку споживання теплової енергії, у зв'язку з чим розрахунки вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснюються згідно з показниками зазначеного приладу обліку. Відповідно до п. 6.4 договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2011 № 15024, споживач має право сплачувати попередню оплату на наступний місяць та зобов'язаний здійснювати остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію до 20 числа місяця, наступного за рахунковим. Втім, відповідачем у порушення умов договору не оплачено спожиту теплову енергію за період з жовтня 2021 року по січень 2023 року, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість за вказаний період в сумі 384378,91 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.04.2023 у справі № 922/1299/23 позовну заяву КП "Харківські теплові мережі" залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 164, ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України, з наданням заявнику 10-денного строку з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду оригіналів або належним чином засвідчених копій документів, доданих до позовної заяви на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Позивач - КП "Харківські теплові мережі" подав до суду через систему "Електронний суд" заяву про усунення недоліків (вх. № 8852 від 11.04.2023), в якій, посилаючись на п. 5.2 Положення "Про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи", затвердженого Рішенням Вищої Ради Правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі - Положення), яким встановлено, що електронною копією паперового документа є документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа; відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію, заявник зазначає, що позовна заява з доданими документами була надіслана до суду в електронній формі з використанням системи правосуддя окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи через "Електронний кабінет" в системі "Електронний суд", тобто, як вважає заявник, вказана позовна заява та додані до неї документи були подані з дотриманням вимог чинного законодавства України, оскільки вони засвідчені кваліфікованим електронним підписом представника позивача.
Ухвалою суду від 13.04.2023 з метою запобігання занадто формальному підходу до вирішення питання про прийняття наданих до позовної заяви документів та невиправданого позбавлення позивача можливості скористатись своїм правом на звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів, враховуючи твердження позивача про наявність у нього оригіналів документів, копії яких додані до позовної заяви, судом було відкрито провадження у справі № 922/1299/23, але зважаючи на наявність у суду сумнівів щодо відповідності оригіналам доданих до позовної заяви копій доказів, враховуючи положення ч. 6 ст. 91 ГПК України, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання у справі на 10.05.2023 о 12:00 та зобов'язано позивача надати на огляд суду в судовому засіданні оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви, зокрема: договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2011 № 15024 разом з додатками до нього; додаткової угоди від 11.01.2011 до зазначеного договору; листа КП "Харківські теплові мережі" № 48-383 від 01.12.2022; вимоги про оплату боргу № 192 від 29.09.2022; листа КП "Харківські теплові мережі" № 674 від 24.11.2021; рахунків-фактури на оплату теплової енергії за період з жовтня 2021 року по січень 2023 року; відомостей обліку споживання теплової енергії та актів на підключення та відключення опалення. Встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а позивачу - строк 5 днів з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив.
Ухвалою суду від 10.05.2023 у справі № 922/1299/23 у зв'язку з неявкою представників учасників справи в судове засідання, з метою надання можливості позивачу виконати вимоги ухвали суду щодо надання на огляд суду оригіналів документів, доданих до позовної заяви, та забезпечення належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду даної справи й надання йому можливості скористатись своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву та заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, було відкладено розгляд справи на 07.06.2023 о 12:00, зобов'язано позивача виконати вимоги попередньої ухвали суду щодо надання на огляд суду оригіналів документів, доданих до позовної заяви, та повторно встановлено відповідачу строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - строк 5 днів з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив.
Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за реєстраційним номером 110789140, та її копії в порядку ч. 3, 4 ст. 120, ч. 5 ст. 242 ГПК України позивачу - КП "Харківські теплові мережі" направлено в електронному вигляді до його Електронного кабінету в системі "Електронний Суд" та відповідачу - ОСББ "Юлія-2010" направлено в паперовому вигляді листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Надсилання судом копії судового рішення (ухвали) учаснику справи засобами підсистем ЄСІТС на його офіційну електронну адресу, зазначену в системі «Електронний суд», відповідає приписам ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України, і судове рішення вважається врученим такому учаснику справи згідно з ч. 5 ст. 242 цього Кодексу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 21.12.2022 у справі № 0940/1338/18
Представник позивача - КП "Харківські теплові мережі" в судовому засіданні 07.06.2023 підтримав позовну заяву, просив позовні вимоги задовольнити повністю, стягнути з відповідача - ОСББ "Юлія-2010" вартість спожитої теплової енергії по договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2011 № 15024 за період з жовтня 2021 року по січень 2023 року в сумі 384378,91 грн, та виконання вимог суду надав на огляд суду оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви, зокрема: договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2011 № 15024 разом з додатками до нього; додаткової угоди від 11.01.2011 до зазначеного договору; листа КП "Харківські теплові мережі" № 48-383 від 01.12.2022; вимоги про оплату боргу № 192 від 29.09.2022; листа КП "Харківські теплові мережі" № 674 від 24.11.2021; рахунків-фактури на оплату теплової енергії за період з жовтня 2021 року по січень 2023 року; відомостей обліку споживання теплової енергії та актів на підключення та відключення опалення.
Відповідач - ОСББ "Юлія-2010" відзив на позовну заяву та заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження або будь-яких інших заяв по суті справи чи з процедурних питань суду не надав. Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 10.05.2023 про відкладення розгляду справи № 922/1299/23, направлена судом листом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 6102272071984 на юридичну адресу відповідача (61055, м. Харків, вул. Другої П'ятирічки, 49), адресату не вручена та 20.05.2023 була повернута на адресу суду з довідкою працівника оператора поштового зв'язку про причину повернення: «за заявою відправника/ адреса». Водночас, згідно з інформацією про відстеження поштового відправлення № 6102272071984, розміщеною на офіційному інтернет-сайті оператора поштового зв'язку АТ «УКРПОШТА», вказане поштове відправлення було повернуте за зворотною адресою до суду у зв'язку з тим, що "Адресат відсутній за вказаною адресою".
У відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За таких обставин, зважаючи на проставлення у поштовому повідомленні відмітки від 20.05.2023 про повернення на адресу суду поштового відправлення з копією ухвали суду від 10.05.2023 у справі № 922/1299/23, з огляду на приписи п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення вказаної ухвали відповідачу є 20.05.2023, що свідчить про належне повідомлення відповідача про призначене на 07.06.2023 судове засідання у даній справі.
Крім того, враховуючи повернення до суду направленої відповідачу копії ухвали суду від 10.05.2023 про відкладення розгляду справи № 922/1299/23, судом було здійснено спроби повідомити відповідача про розгляд даної справи шляхом направлення телефонограми на номер телефону, який зазначений в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в якості засобу зв'язку з ОСББ "Юлія-2010" (відповідачем), однак за вказаним номером телефону ( НОМЕР_1 ) було отримано повідомлення від оператора зв'язку: "набраний номер не обслуговується". Адреса офіційної електронної пошти відповідача та інші засоби зв'язку з відповідачем суду не відомі.
За приписами ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. В разі відсутності заяви учасника справи про зміну адреси, ухвала про повідомлення чи виклик надсилається за останньою відомою суду адресою цього учасника справи, і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться.
Тобто, в разі, якщо ухвалу суду направлено за належною адресою, а саме: за адресою, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або яка повідомлена суду стороною, вважається, що адресат належно повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт неотримання учасником справи кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою, не може вважатися поважною причиною невиконання цим учасником справи зазначеної ухвали суду, оскільки таке неотримання зумовлене не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою самого учасника справи щодо отримання кореспонденції, яка надходить від суду на його адресу.
Аналогічно, з огляду на положення ч. 8 ст. 120 ГПК України, в разі, якщо ухвалу суду направлено на належну адресу електронної пошти або телефонограму судом направлено на належні номери телефонів, вважається, що учасник справи належно повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Крім того, як вже зазначалося вище, ухвала суду від 10.05.2023 про відкладення розгляду справи № 922/1299/23 була вчасно офіційно оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень у відповідності до ст. 122 ГПК України.
У силу приписів ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Таким чином, судом вчинено всіх необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи й надання йому можливості висловити свою позицію щодо заявлених позовних вимог і звернутись до суду із заявами по суті справи та іншими заявами чи клопотаннями з процесуальних питань.
Втім, станом на день ухвалення судом даного рішення від відповідача відзиву на позовну заяву, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та інших заяв по суті справи або заяв чи клопотань з процедурних питань, на адресу суду не надходило.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 178 ГПК України, відповідач має право подати до суду відзив на позовну заяву у строк, встановлений судом в ухвалі суду про відкриття провадження у справі.
У відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі (ч. 1, 8 ст. 165 ГПК).
За приписами ч. 1 ст. 251 ГПК України, відзив по справі, яка розглядається в спрощеному позовному провадженні, подається відповідачем протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов'язком учасника справи, а отже не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.
За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
На підставі зазначеного, зважаючи на закінчення встановленого ст. 248 ГПК України строку розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідно до приписів ч. 7, 8 ст. 120 та ч. 6 ст. 242 ГПК України відповідач належно повідомлений про розгляд даної справи, та враховуючи, що подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов'язком) відповідача, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також враховуючи, що в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу без участі представника відповідача в судовому засіданні та за відсутності його відзиву на позовну заяву згідно з наявними у справі матеріалами.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи на надані позивачем до позовної заяви докази, суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2011 між позивачем - КП "Харківські теплові мережі" (Теплопостачальною організацією) та відповідачем - ОСББ "Юлія-2010" (Споживачем) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 15024 (далі по тексту - Договір), згідно з умовами якого Теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п. 2.1 Договору, а Споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.
Сторони передбачили, що Додатки №№ 1, 2, 3, 4, 5 є невід'ємними частинами даного Договору (п. 11.6 Договору).
Додатком 4 до Договору сторони узгодили, що об'єктом теплопостачання за вказаним Договором є окрема будівля - житловий будинок, розташований за адресою: м. Харків, вул. Другої П'ятирічки, 49; облік споживання теплової енергії в указаному об'єкті - по приладу обліку; особовий рахунок 17000-6229.
Згідно з п. 5.1 Договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом (опалення, вентиляція, гаряче водопостачання) згідно з додатком 4 до Договору.
Споживач, що має прилади комерційного обліку, щомісячно подає до Теплопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії, в терміни, передбачені в додатку 5 до Договору (п. 5.3 Договору).
Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів, діючих на період постачання теплової енергії, та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності - виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень (п. 6.1 Договору).
У відповідності до п. 6.4 Договору (в редакції Додаткової угоди від 11.08.2011 до зазначеного Договору), споживач має право сплачувати попередню оплату на наступний місяць; остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює до 20 числа місяця, наступного за рахунковим.
Відповідно до п. 10.1, 10.4 Договору, договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2011. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією зі сторін.
Як зазначає позивач у позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, на підставі розпоряджень про початок та кінець опалювальних сезонів 2021-2022, 2022-2023 років позивачем здійснювалось постачання теплової енергії до об'єкту відповідача (ОСББ "Юлія-2010") - житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Другої П'ятирічки, 49, що підтверджується Актами на підключення та відключення опалення, зокрема Актом на підключення опалення № 170/12498 від 17.10.2021, Актом на відключення опалення № 170/14651 від 15.04.2022, Актом на підключення опалення № 170/13837 від 30.10.2022 (арк. спр. 19-20). Вказані акти підписані та скріплені печатками уповноважених представників теплопостачальної організації - КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувача та балансоутримувача будинку - ОСББ "Юлія-2010".
Зазначений житловий будинок обладнаний приладом комерційного обліку теплової енергії, тому споживач, на виконання п. 5.3 Договору, щомісячно подає до Теплопостачальної організації звіти про фактичне споживання теплової енергії, що підтверджується наявними у матеріалах справи відомостями обліку споживання теплової енергії на тепловому пункті - житловий будинок ОСББ "Юлія-2010" по вул. Бібліка (раніше - вул. Другої П'ятирічки), буд. 49, особовий рахунок 17000-6229, станом на: 16.10.2021, 26.10.2021, 17.11.2021, 17.12.2021, 17.01.2022, 18.02.2022, 07.03.2022 (арк. спр. 15-18).
У відповідності до п. 6.1 Договору, розрахунки вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснюються позивачем згідно з отриманими від споживача показами приладу комерційного обліку теплової енергії.
Втім, відповідачем, в порушення умов Договору не оплачено вартість спожитої ним теплової енергії, починаючи з жовтня 2021 року по січень 2023 року.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою про оплату боргу від 26.09.2022 № 192, в якій вимагав у 10-денний строк з дня отримання цієї вимоги погасити наявну у відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію протягом опалювального сезону 2021-2022 років, та додав до зазначеної вимоги неоплачені відповідачем рахунки-фактури, акти виконаних робіт по відпуску теплової енергії за період з листопада 2021 року по лютий 2022 року та акти звіряння відпуску-отримання теплової енергії станом на 01.09.2022.
Відповідач вказану вимогу залишив без задоволення, наявну у нього заборгованість за спожиту теплову енергію протягом опалювального сезону 2021-2022 років не сплатив. З матеріалів справи вбачається, що в подальшому відповідачем також не здійснювались платежі по сплаті за фактично спожиту теплову енергію протягом опалювального сезону 2022-2023 років. У зв'язку з цим у відповідача утворилась заборгованість в сумі 384378,91 грн за спожиту в період з жовтня 2021 року по січень 2023 року теплову енергію, тому позивач завернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача вартості спожитої теплової енергії по договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2011 № 15024 за період з жовтня 2021 року по січень 2023 року в сумі 384378,91 грн.
У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносини зі споживачами усіх форм власності регулюється Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та Законом України "Про ринок електричної енергії", який є спеціальним та визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Відповідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).
Частиною 1 ст. 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.
Згідно з ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ч. 6 ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.
Отже, проаналізувавши правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2011 № 15024, суд дійшов висновку, що зазначений договір за своєю правовою природою є договором постачання енергетичних ресурсів.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання щодо здійснення теплопостачання протягом опалювальних сезонів 2021-2022, 2022-2023 років до об'єкту відповідача (ОСББ "Юлія-2010") - житлового будинку за адресою: м. Харків, вул. Другої П'ятирічки, 49, що підтверджується, зокрема Актом на підключення опалення № 170/12498 від 17.10.2021, Актом на відключення опалення № 170/14651 від 15.04.2022, Актом на підключення опалення № 170/13837 від 30.10.2022, які підписані та скріплені печатками уповноважених представників теплопостачальної організації - КП «Харківські теплові мережі» та балансоутримувача та балансоутримувача будинку - ОСББ "Юлія-2010".
Відповідач - ОСББ "Юлія-2010" свідомо підписав договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2011 № 15024, погодивши всі умови, передбачені зазначеним договором та усіма додатками до нього, які відповідно до п. 11.6 Договору є його невід'ємними частинами, тобто відповідач взяв на себе зобов'язання належним чином виконувати всі умови договору, зокрема щодо здійснення остаточного розрахунку за спожиту теплову енергію до 20 числа місяця, наступного за рахунковим, як передбачено п. 6.4 Договору (в редакції Додаткової угоди від 11.08.2011 до зазначеного Договору), втім взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, за спожиту в період з жовтня 2021 року по січень 2023 року теплову енергію на суму 384378,91 грн з позивачем не розрахувався.
Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за період з жовтня 2021 року по січень 2023 року становить 384378,91 грн та складається з: 9395,22 грн за жовтень 2021 року; 19992,82 грн за листопад 2021 року; 38524,91 грн за грудень 2021 року; 47439,14 грн за січень 2022 року; 47182,19 грн за лютий 2022 року; 65433,26 грн за листопад 2022 року; 56158,67 грн за грудень 2022 року; 100252,70 грн за січень 2023 року.
Як вбачається з наданих позивачем розрахунків нарахувань по житловому будинку ОСББ "Юлія-2010" та зазначає позивач у позовній заяві, розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснювався позивачем згідно з отриманими від споживача показами приладу комерційного обліку теплової енергії.
Станом на момент ухвалення судом цього рішення в матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем спожитої теплової енергії за період з жовтня 2021 року по січень 2023 року в розмірі 384378,91 грн у строки, передбачені договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2011 № 15024, у зв'язку з чим відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання щодо погашення заборгованості за спожиту теплову енергію за вказаний період.
У відповідності до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
З урахуванням викладеного, перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості за Договором, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем всупереч ст. 73, 74 ГПК України не надано доказів, які б могли спростувати наявність у нього заборгованості перед позивачем з оплати спожитою теплової енергії за період з жовтня 2021 року по січень 2023 року в розмірі 384378,91 грн, суд дійшов переконливого висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача вартості спожитої теплової енергії по договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2011 № 15024 за період з жовтня 2021 року по січень 2023 року в сумі 384378,91 грн є обґрунтованими та доведеними належними і допустимими доказами, тому суд задовольняє вказані позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 складає 2684,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду в квітні 2023 року з позовною заявою з вимогами майнового характеру на загальну суму 384378,91 грн. Отже за подання зазначеної позовної заяви справляється судовий збір у розмірі 5765,68 грн, що становить 1,5 відсотка від ціни позову. Позивачем при поданні позовної заяви надано суду належні докази про сплату судового збору в розмірі 5765,68 грн, який зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідною Випискою про зарахування судового збору.
На підставі зазначеного, враховуючи, що позовні вимоги задоволені в повному обсязі, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору в розмірі 5765,68 грн покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950,ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юлія-2010" (код ЄДРПОУ 37365179, адреса: 61055, м. Харків, вул. Другої П'ятирічки, 49) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (код ЄДРПОУ 31557119, адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11) вартість спожитої теплової енергії по договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 15024 від 01.01.2011, що утворилася за період з жовтня 2021 року по січень 2023 року, в сумі 384378,91 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 5765,68 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з врахуванням п. 4 Прикінцевих Положень ГПК України та п. 17.5 Перехідних Положень ГПК України.
Повний текст рішення складено і підписано 12.06.2023.
Суддя Н.А. Новікова