31 травня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/1035/14-г/14
Господарський суд Тернопільської області у складі судді Руденка О.В.
при секретарі судового засідання Касюдик О.О.
розглянув справу
за позовом Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області
до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Чортківське лісове господарство"
про стягнення збитків в сумі 66 236 грн
за участю представників:
прокурора: Куліковської Л.Б.
позивача: Мартинюк З.І. - довіреність.
відповідача: Кравчук В.І.- адвокат.
Суть справи:
В провадженні Господарського суду Тернопільської області знаходиться справа за позовом Тернопільського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері поданого в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до відповідача Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Чортківське лісове господарство" про стягнення збитків в сумі 66 236 грн.
З підстав, наведених в ухвалі від 10.12.2014 року судом провадження у даній справі було зупинено.
Зважаючи, що обставини, які слугували підставою для вчинення зазначеної вище процесуальної дії відпали, ухвалою суду від 23.03.2023 провадження у справі було поновлено та ухвалено про подальший її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
В ході судового розгляду цього спору судом проведено заміну відповідача - Державного підприємства "Чортківське лісове господарство" на його правонаступника - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Чортківське лісове господарство", змінено найменування органу прокуратури з Тернопільської міжрайонної прокурори з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері на Тернопільську обласну прокуратуру та прийнято рішення подальший розгляд справи здійснювати із урахуванням нової редакції прохальної частини позовної заяви №775 від 26.09.2014, що викладена у заяві від 01.05.2023 №12-420 ВИХ 23.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги, що підтримані прокурором та представником контролюючого органу в судовому засіданні, позивач посилається на порушення господарюючим суб'єктом вимог природоохоронного законодавства щодо забезпечення охорони лісу від самовільної рубки та пошкодження дерев до ступеня припинення росту, внаслідок чого державі завдано збитки, стягнення яких і є предметом судового розгляду.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях №б/н (вх. №4702) від 31.05.2023. Зазначає, що у матеріалах справи відсутня згода центрального органу виконавчої влади на проведення позапланової перевірки, тому документи (акт перевірки та розрахунок розміру шкоди), якими прокурор обґрунтовує позовні вимоги, не є належними та допустимими доказами. Вважає, що матеріалами справи не підтверджується причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданням шкоди, а також не доведено наявність вини відповідача.
Розгляд спору здійснювався в режимі відеоконференції з технічною фіксацією (звукозапис) судового процесу відповідно до ст.ст. 197, 222 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши представлені докази, заслухавши доводи прокурора та представників сторін, господарський суд встановив наступне.
Рішенням Тернопільської обласної ради від 18.03.1994 з метою охорони та збереження у природному стані природного комплексу і генофонду, цінного у господарському, науковому та естетичному відношеннях, насадження горіха чорного віком 24 років, 1б бонітету, повнотою - 0,8, середнім діаметром 20 см, середньою висотою 17 м та запасом на 1 га 190 куб.м. оголошено ботанічною пам'яткою природи місцевого значення.
Згідно охоронного зобов'язання №02-68 від 13.02.2001 відповідно до ст.53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" державне управління екології та природних ресурсів в Тернопільській області передало під охорону Чортківському держлісгоспу ДЛГО "Тернопільліс" заповідний об'єкт - Ботанічну пам'ятку природи місцевого значення "Горіх чорний (ділянка №4)" площею 2,5 га. Заповідний об'єкт розташований у кв. 83 в. 7 Гермаківського лісництва Чортківського держлісгоспу в межах лісового урочища "Рижки", поблизу с. Трубчин Борщівського району, входить до складу природно-заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання, і є складовою частиною світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
24 лютого 2014 року між майстром лісу Гермаківського лісництва Шатковським О.М. та ДП "Чортківське лісове господарство" було укладено угоду про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
Згідно доручення Тернопільської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Тернопільської області, на підставі наказу Державної екологічної інспекції у Тернопільській області №50 від 11.03.2014, направлення на перевірку №211 від 11.03.2014, посадовими особами контролюючого органу 12.03.2014 було проведено перевірку дотримання Державним підприємством "Чортківське лісове господарство" вимог природоохоронного законодавства.
В ході її проведення Державною екологічною інспекцією у Тернопільській області виявлені факти незаконної рубки дерев у Гермаківському та Мельниця-Подільському лісництві ДП "Чортківське лісове господарство" на території національного парку "Дністровський каньйон", зокрема: 12 пнів дерев горіха чорного, 6 пнів дерев клена та 6 пнів дерев граба; на пнях зрізаних дерев горіха чорного наявне клеймо контролю у вигляді "N" на інших пнях відсутні клейма контролю та клейма відводу. За результатами цієї перевірки контролюючим органом складено відповідний Акт та польову перелікову відомість. Окрім цього, старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Дудою В.І. здійснено розрахунок розміру заподіяної шкоди та зафіксовано її розмір в сумі 66 236 грн.
Тернопільською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Тернопільської області винесено подання №312 від 31.03.2014, яким зобов'язано ДП "Чортківське лісове господарство" протягом десяти днів вжити невідкладних заходів до усунення зазначених в ньому порушень, причин та умов, що їм сприяють. Вирішити питання дисциплінарної відповідальності майстра лісу, яким були допущені порушення.
В той же час, як зазначає відповідач та зафіксовано у поданому на ім'я керівництва Державного підприємства рапорті майстра лісу, самовільна вирубка дерев, яка мала місце в ніч на 15.02.2014, здійснена невідомими особами із руйнуванням лісозахисних споруд (зламаний шлагбаум, засипано канаву), що в свою чергу може свідчити про вчинення діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення. Одночасно, про дані обставини проінформовано відповідні правоохоронні органи.
Борщівським РВ УМВС України в Тернопільській області від 30.04.2014 проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014210050000149 за фактом здійснення незаконних порубок дерев у Гермаківському та Мельниця-Подільському лісництві ДП "Чортківське лісове господарство" на території національного парку "Дністровський каньйон", за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.252 КК України. Однак, ухвалою Борщівського районного суду від 01.03.2023 у справі №594/127/23 кримінальне провадження №12014210050000149 від 30.04.2014 закрито, у зв'язку з тим, що не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, а строки давності притягнення до кримінальної відповідальності закінчились.
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної порушенням законодавчих вимог в ході ведення лісового господарства.
Дослідивши наявні докази та з'ясувавши фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про те, що позов слід задовольнити в повному обсязі, з наступних міркувань.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.
На час звернення прокурора до суду з позовом правовий статус органів прокуратури було визначено статтями 121-123 Конституції України та Законом України "Про прокуратуру" № 1789-XII від 05.11.1991.
Так, відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України (в редакції, чинній на час подання позову) на прокуратуру покладалося , зокрема, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
Представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках, передбачених законом (частина перша статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, чинній на час звернення прокурора до суду).
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (частина друга статті 29 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на час звернення до суду).
Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (частина третя статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру"). За наявності зазначеної підстави з метою представництва держави прокурор має, зокрема, право в порядку, передбаченому процесуальним законом, звертатися до суду з позовами (пункт 1 частини п'ятої статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру").
Аналогічна правова позиція щодо застосування частини другої статті 29 Господарського процесуального кодексу України та статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" у відповідних редакціях, сформована у постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 2-5633/11, від 23.07.2020 у справі № 902/862/15, від 17.09.2020 у справі № 922/1699/15 та від 01.09.2021 у справі №904/4933/15.
Таким чином, станом на дату пред'явлення позову прокурор керувався діючим на той момент нормами Конституції України, Господарського процесуального кодексу України та Законом України "Про прокуратуру", а дотримання цих вимог, у тому числі підстави для представництва були підтверджені під час подання позовної заяви та відкриття провадження у справі.
Державний контроль за використанням і охороною земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони республіки, дотриманням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі, а також за додержанням норм екологічної безпеки відноситься до компетенції спеціально уповноважених органів державного управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів (ст. 35 Закону).
Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України (п. 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 р. №454/2011).
В свою чергу, державна екологічна інспекція у Тернопільській області є територіальним органом Державної екологічної інспекції України, який діє у складі Держекоінспекції України і їй підпорядковується.
Зважаючи на обставини цієї справи та принцип незворотності дії закону у часі, а також ту обставину, що державною екологічною інспекцією не вчинялися дії спрямовані на звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача збитків, завданих державі порушенням природоохоронного законодавства, а також те, що прокурор самостійно обґрунтував у позовній заяві необхідність захисту інтересів держави у визначений спосіб, суд зазначає про наявність у нього повноважень для представництва у спірних правовідносинах інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області саме відповідно до положень Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII від 05.11.1991.
Щодо фактичних обставин справи, встановлених судом, слід зазначити наступне.
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.
Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.
Відповідно до ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України є об'єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.
Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Згідно ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон), державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України.
Відповідно до ст.ст. 16 та 17 ЛК України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. В постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.
Положеннями ст. 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно із п.5 ч.1 ст. 64 ЛК України, підприємства, установи, організації, що здійснюють ведення лісового господарства зобов'язані охороняти ліси від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до ст. 86 ЛК України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
За імперативними положеннями ст. 107 ЛК України, підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Приписами ст. 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", встановлено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.
Згідно ст.53 Закону України "Про природно-заповідний фонд" території та об'єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов'язання.
Так, рішенням Тернопільської обласної ради від 18.03.1994 з метою охорони та збереження у природному стані природного комплексу і генофонду, цінного у господарському, науковому та естетичному відношеннях, насадження горіха чорного віком 24 років, 1б бонітету, повнотою - 0,8, середнім діаметром 20 см, середньою висотою 17 м та запасом на 1 га 190 куб.м. оголошено ботанічною пам'яткою природи місцевого значення.
13.02.2001 Державним Управлінням охорони навколишнього природного середовища в Тернопільській області складене охоронне зобов'язання №02-68, відповідно до якого Чортківському держлісгоспу ДЛГО "Тернопільліс" передано під охорону заповідний об'єкт - Ботанічну пам'ятку природи місцевого значення "Горіх чорний (ділянка №4)" площею 2,5 га. Заповідний об'єкт розташований у кв. 83 в. 7 Гермаківського лісництва Чортківського держлісгоспу в межах лісового урочища "Рижки", поблизу с. Трубчин Борщівського району та входить до складу природно-заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання, і є складовою частиною світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
Згідно вказаного охоронного зобов'язання, Чортківський держлісгосп ДЛГО "Тернопільліс" (в подальшому - ДП "Чортківське лісове господарство") бере під охорону заповідний об'єкт площею 2,5 га та зобов'язується зберігати його та дотримуватись екологічних вимог при використанні природних ресурсів згідно зі ст.40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", а також закріпити межі на місцевості шляхом встановлення межових охоронних знаків, оформити його природоохоронною наочністю, нанести на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Частиною 2 ст. 19 ЛК України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Таким чином, ДП "Чортківське лісове господарство" як постійний лісокористувач не забезпечило охорону і збереження закріплених лісів та допустило самовільну порубку дерев, що підтверджено як складеним Актом перевірки так і іншими матеріалами справи.
Посилання відповідача на відсутність згоди центрального органу виконавчої влади (наказ та направлення) на проведення позапланової перевірки, як заперечення позовних вимог, судом оцінюються критично з наступних підстав.
Відповідно до п. 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №464 від 10.09.2008, акт перевірки це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.
Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Суд зазначає, що дії Державної екологічної інспекції з проведення перевірки, за наслідками, якої був складений Акт перевірки від 12.03.2014 не були визнані в судовому порядку протиправними, акт перевірки на час вирішення цього спору є чинним, зазначені у ньому відомості відповідачем не спростовані.
Отже, вказаний Акт слід розцінювати, як належний доказ, в якому зафіксовано факт здійснення незаконної рубки на території національного парку "Дністровський каньйон". Окрім цього, як вбачається із його змісту, перевірка проводилась на підставі наказу Державної екологічної інспекції у Тернопільській області №50 від 11.03.2014, направлення на перевірку №211 від 11.03.2014 та згідно доручення Тернопільської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері Тернопільської області.
Подання будь-яких заперечень щодо викладених у акті перевірки фактів як під час його складання так подальшого застосування наслідків виявленого правопорушення з боку постійного лісокористувача судом не встановлено. Жодних контррозрахунків розміру шкоди, посилань на неправильність її обчислення, постійним лісокористувачем, також не подано.
Окрім цього, суд звертає увагу на те, що перевіряючих було допущено для проведення перевірки, остання проводилась в присутності посадової особи Державного підприємства, котра цей акт підписала без будь яких застережень та зауважень.
Більше того, ще до проведення перевірки контролюючим органом, факт спірної незаконної порубки дерев було зафіксовано самим відповідачем у поданому на ім'я керівництва Державного підприємства рапорті майстра лісу. За твердженням останнього, самовільна вирубка дерев, яка мала місце в ніч на 15.02.2014, здійснена невідомими особами із руйнуванням лісозахисних споруд (зламаний шлагбаум, засипано канаву), що в свою чергу може свідчити про вчинення діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення. Одночасно, про дані обставини проінформовано відповідні правоохоронні органи. Тобто, саме лісокористувач повідомив правоохоронні органи про вчинене правопорушення.
Таким чином, суд констатує, що факти незаконної порубки дерев на території національного парку "Дністровський каньйон" зафіксовані не лише актом перевірки, а й іншими документами, які складені як контролюючим органом (польова перелікова відомість, розрахунок шкоди) так і безпосередньо відповідачем та його посадовими особами (рапорт майстра лісу від 15.02.2014, листи до Борщівського РВ УМВСУ в Тернопільській області від 04.03.2014 №224, 02.07.2014 №570, наказ від 31.03.2014 №72, тощо).
У відповідності до ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
За приписами ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Отже, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Таким чином, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Такий же правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 09 серпня 2018 року у справі №909/976/17, а також в постановах від 15 лютого 2019 року у справі, №927/1096/16, від 23 серпня 2019 року у справі №917/1261/17, від 09 серпня 2018 року у справ №909/976/17, від 27 березня 2018 року у справі №909/1111/16.
Тобто, у спірних правовідносинах, на Державне підприємство "Чортківське лісове господарство" було покладено обов'язок із ведення робіт по належному утриманню, охороні, збереженню лісонасаджень, проведення заходів щодо збереження лісонасаджень від самовільних рубок та інших лісопорушень. Відтак, будучи постійним лісокористувачем, Державне підприємство має нести і відповідальність за порушення вимог ведення лісового господарства, зокрема, незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій йому території.
У даному ж разі, Державне підприємство як лісокористувач, не забезпечило охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустивши самовільну вирубку лісу та пошкодження дерев, чим заподіяло матеріальну шкоду лісовому фонду України.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто, за змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Згідно ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Зважаючи на виявлені порушення норм природоохоронного законодавства, контролюючим органом на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2013р. №541 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд", здійснено розрахунок спричиненої шкоди, розмір якої становить 66 236 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розпорядчого акту Державного агентства лісових ресурсів України саме Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" є правонаступником прав та обов'язків ДП "Чортківське лісове господарство" і не пов'язується з державною реєстрацією припинення останнього.
Отже, враховуючи вище наведене, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 66 236 грн повинна бути відшкодована, саме відповідачем як правонаступником ДП "Чортківського лісове господарство".
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
При цьому слід зазначити, що інші, долучені до матеріалів справи докази, доводи та заперечення учасників цього спору були ретельно досліджені судом, однак наведених вище висновків вони не спростовують. В свою чергу, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України". Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно п.11 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання позову) органи прокуратури при зверненні до суду з позовною заявою були звільнені від сплати судового збору.
У зв'язку із задоволенням позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України. Приймаючи до уваги, що прокурор звернувся до господарського суду із позовною заявою 26.09.2014, судовий збір у розмірі 1 827 грн покладається на відповідача та стягується у дохід Державного бюджету України.
На підставі викладеного та керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Чортківське лісове господарство" ( вул. Шевченка, 42, м. Чортків, Тернопільська область, 48500, ідент. код 45150708) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області (вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46008, ідент. код 37977693) на р/р UA168999980333149331000019655, код отримувача 37977599, ГУК у Терн.обл./тг смт.Ск.-П./24062100, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.), код класифікації доходів бюджету 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності" збитків в розмірі 66 236 (шістдесят шість тисяч двісті тридцять шість) грн завданих навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев.
3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Чортківське лісове господарство" ( вул. Шевченка, 42, м. Чортків, Тернопільська область, 48500, ідент. код 45150708) в дохід Державного бюджету України - 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн в рахунок повернення сплаченого судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено 12.06.2023.
Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.
Суддя О.В. Руденко