"12" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1447/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/1447/23
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морський портів України" (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) (67700, Одеська область, м. Білгоро-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 38728376)
до відповідача Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (67700, Одеська область, м. Білгоро-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 01125689)
про стягнення 861 529,97грн.
Державне підприємство "Адміністрація морський портів України" в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) звернулась до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" про стягнення 861 529,97грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором №15-П-БДФ-17 від 01.05.2017р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.04.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/1447/23. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його адресу реєстрації та отримана останнім 25.04.2023р., що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас, суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 ГПК України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
15.05.2023р. за вх. №16047/23 до суду від відповідача надійшло відзив на позовну заяву, згідно якої останній вважає що позовні вимоги необґрунтовані, безпідставні з урахуванням чого просить суд в задоволенні позову відмовити або зменшити розмір штрафних санкцій. Крім того у відповідному відзиві будо заявлено клопотання про поновлення судом строку на подання відзиву на позовну заяву по справі №916/1447/23.
Ухвалою суду від 19.05.2023р. клопотання Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" яке викладене у відзиві на позов про поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву було задоволено, поновлено Державному підприємству "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" пропущений процесуальний строк та долучено до матеріалів справи відзив на позовну заяву від 15.05.2023р. за вх. №16047/23.
26.05.2023р. за вх. №17367/23 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач вважає що заперечення відповідача є безпідставними, не підтверджені належним та допустимим доказами, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. Також позивач заперечує проти зменшення розміру штрафних санкцій.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи суд встановив.
Як вказує позивач, 01.05.2017 між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" (адміністрація) та Державним підприємством "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (підприємство) був укладений договір № 15-П-БДФ-17, згідно з п.1.1 якого адміністрація забезпечує, а підприємство на умовах договору сплачує послуги водопостачання, водовідведення та електропостачання за допомогою мереж та засобів адміністрації, та компенсує витрати адміністрації на утримання мереж. Вартість послуг та розміри компенсації визначені у Додатку № 1 до договору.
Відповідно до п.7.1 договору він набуває чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 31 грудня 2017 включно.
Додатком №1 до договору сторонами погоджений перелік послуг, що надаються БДФ ДП "АМПУ" та встановлена загальна вартість послуг у місяць в розмірі 66 350,00 грн.
Додатковими угодами від 14.07.2017 та від 29.12.2017 сторонами було внесено зміни до договору в частині юридичних адрес та реквізитів сторін, а також внесено зміни до переліку послуг, що надаються на підставі договору, не змінюючи при цьому загальну вартість послуг.
Додатковою угодою від 21.11.2017 сторонами внесено зміни до п. 7.1 договору та продовжено строк дії договору до 31.12.2018 включно.
Позивач вказує, що за період дії Договору Адміністрацією було надано Відповідачу відповідні послуги за Договором, виставлено та надано для оплати рахунки, які Відповідач не сплатив, у зв'язку з чим виникла заборгованість на загальну суму 3 062 468,39 грн.
Так, як зазначає позивач,15 серпня 2018 р. за вих. № 12-09-11-1464/18 Адміністрацією до Господарського суду Одеської області була направлена позовна заява про стягнення з Відповідача заборгованості, інфляційних втрат, пені та 3% річних за договором № 15-П-БДФ-17 від 01.05.2017 р. загальним розміром 2 500 372,78 грн. станом на 15.08.2018 р. та відкрито провадження по справі № 916/1771/18.
Господарським судом Одеської області 22 листопада 2018 р. прийнято рішення по справі № 916/1771/18 про задоволення позовних вимог Позивача в повному обсязі. 27 грудня 2018 р. Господарським судом Одеської області видано наказ про примусове виконання рішення по справі № 916/1771/18. Загальна сума коштів, що підлягає стягненню з Відповідача згідно наказу від 27.12.2018 № 916/1771/18, складає 2 537 878,37 грн. (два мільйони п'ятсот тридцять сім тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень 37 коп.), з яких основний борг - 2 236 357,95 грн., 3% річних - 39 472,14 грн., пені - 133 056,54 грн., інфляційних втр ат-91 486,15 грн. та витрат по сплаті судового збору - 37 505,59 грн.
На даний час рішення Господарського суду Одеської області по справі № 916/1771/18 виконано Відповідачем частково лише на суму 10 000,00 грн.
Крім того, 25 лютого 2021 р. за вих. № 227/12-01-09/Вих Позивачем до Господарського суду Одеської області була направлена позовна заява про стягнення з Відповідача заборгованості, інфляційних втрат, пені та 3% річних загальним розміром 989 621,53 грн. за договором № 15-П-БДФ-17 від 01.05.2017 р. станом на 25.02.2021 р, та відкрито провадження по справі № 916/540/21.
Господарським судом Одеської області 05 липня 2021 р. прийнято рішення по справі № 916/540/21 про задоволення позовних вимог Позивача в повному обсязі. 05 серпня 2021 р. Господарським судом Одеської області видано наказ № 916/540/21. Загальна сума коштів, що підлягає стягненню з Відповідача згідно наказу від 05.08.2021 № 916/540/21, складає 1 004 465,80 грн. (один мільйон чотири тисячі чотириста шістдесят п'ять гривень 80 коп.), з яких 826 110,44 грн. - основного боргу, 56 937,32 грн. - 3 % річних, 106 573,72 грн. - інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 14 844,32 грн.
Також, у зв'язку з невиконанням Відповідачем рішення Господарського суду Одеської області від 22.11.2018 р. по справі № 916/1771/18 та рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2021 р. по справі № 916/540/21, за невиконання зобов'язання по сплаті заборгованості, Позивачем Відповідачу були нараховані 3% річних та інфляційні втрати загальним розміром 773 677,27 грн. та подана позовна заява про стягнення з Відповідача інфляційних втрат та 3% річних за договором № 15-П-БДФ-17 від 01.05.2017 станом на 27.09.2021 р. та відкрито провадження по справі № 916/2949/21.
Господарським судом Одеської області 15 листопада 2021 р. прийнято рішення по справі № 916/2949/21 про задоволення позовних вимог Позивача частково. 14 грудня 2021 р. Господарським судом Одеської області видано наказ № 916/2949/21. Загальна сума коштів, що підлягає стягненню з Відповідача згідно наказу від 14.12.2021 № 916/2949/21, складає 718 746,42 грн. (сімсот вісімнадцять тисяч сімсот сорок шість гривень 42 коп.), з яких 215 431,42 грн. - 3 % річних, 492 693,13 грн. - інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 106 21,87 грн.
Позивач зазначає, що 15 лютого 2022 р. за вих. № 193/12-01-09/Вих Позивачем до Господарського суду Одеської області була направлена позовна заява про стягнення з Відповідача інфляційних втрат та 3% річних загальним розміром 146 716,21 грн. за договором № 15-П-БДФ-17 від 01.05.2017 р. та станом на 23.02.2022 р. ухвалою Господарського суду Одеської області відкрито провадження по справі № 916/421/22.
Господарським судом Одеської області 17 червня 2022 р. прийнято рішення по справі № 916/421/22 про задоволення позовних вимог Позивача частково. 14 липня 2022 р. Господарським судом Одеської області видано наказ № 916/421/22. Загальна сума коштів, що підлягає стягненню з Відповідача згідно наказу від 14.07.2022 № 916/421/22, складає 131 509, 61 грн. (сто тридцять одна тисяча п'ятсот дев'ять гривень 61 коп.), з яких 17 687, 59 грн. - 3 % річних, 111 341, 02 грн. - інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 481,00 грн
Позивач наголошує, у зв'язку з невиконанням Відповідачем рішення Господарського суду Одеської області від 22.11.2018 р. по справі № 916/1771/18, рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2021 р. по справі № 916/540/21, рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2021 р. по справі № 916/2949/21 та рішення Господарського суду Одеської області від 17.06.2022 р. по справі № 916/421/22, враховуючи підпункт 7.1 пункту 7 Постанови від 17.12.2013 р. № 14, за невиконання зобов'язання по сплаті заборгованості, Позивачем Відповідачу станом на 31.03.2023р. нараховані 3% річних в розмірі 102 613,10 та інфляційні втрати в сумі 758 916,87грн.
Посилаючись на вищенаведені обставини Державне підприємство "Адміністрація морський портів України" в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) звернулась до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що 3 % річних у зв'язку із невиконанням умов Договору від 01.05.2017 № 15-П-БДФ-17 щодо оплати суми боргу за періоди з 16.02.2022 по 31.03.2023, складають суму в розмірі 102 613,10 грн. Судом перевірено правильність розрахунку наданого Позивачем.
Судом встановлено, що інфляційні втрати у зв'язку невиконанням умов Договору від 01.05.2017 № 15-П-БДФ-17 щодо оплати суми боргу за періоди з 16.02.2022 по 31.03.2023, складають суму в розмірі 758 916,87 грн. Судом перевірено правильність розрахунку наданого Позивачем.
Згідно із частиною четвертою статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд враховує висновки Великої Палати викладені у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, згідно із яким Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Частиною третьою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Згідно із статтею 233 Господарського кодексу України У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Клопотання Відповідача про зменшення штрафних санкцій яке викладене у відзиві на позовну заяву, обґрунтоване тим, що на даний час ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" має значну кредиторську заборгованість у розмірі 120 328 650,76 грн. в тому числі по заробітній платі 12 686 358,49грн.
Також Відповідач зазначає, що вся незначна дохідна частина спрямовується в першу чергу на погашення заборгованості по заробітній платі, тому сплачувати такі штрафні санкції Відповідач фінансово неспроможний.
На думку Відповідача, накладення додаткових штрафних санкцій у розмірі, визначеному Позивачем, не сприятиме можливості погашення наявної заборгованості Відповідача перед Позивачем.
Суд враховує незадовільний фінансовий стан Відповідача, що підтверджується зокрема бухгалтерською довідкою від 22.03.2023р. №242/52/05-42 про наявну заборгованість, відповідно до якого підприємство має заборгованість в розмірі 120 328 650,76 грн.
Враховуючи наведене, а також відсутність у матеріалах справи доказів спричинення збитків Позивачу, і захист його майнового права та інтересу, як кредитора, шляхом компенсації інфляційних втрат, суд вважає за можливе зменшити суму 3 % річних до 51 306,55 грн.
Щодо зменшення інфляційних витрат господарський суд виходить з наступного.
По-перше, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов'язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Відповідно до п. 3.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.13 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Тобто, за загальним правилом нараховані позивачем інфляційні втрати не підлягають зменшенню господарським судом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Державне підприємство "Адміністрація морський портів України" в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, проте враховуючи зменшення 3% річних, підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Державного підприємства "Адміністрація морський портів України" (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) (67700, Одеська область, м. Білгоро-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 38728376) до Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (67700, Одеська область, м. Білгоро-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 01125689) - задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" (67700, Одеська область, м. Білгоро-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 01125689) на користь Державного підприємства "Адміністрація морський портів України" (01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Білгород-Дністровської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Білгород-Дністровського морського порту) (67700, Одеська область, м. Білгоро-Дністровський, вул. Шабська, 81, код ЄДРПОУ 38728376) 3% річних в сумі 51 306 (п'ятдесят одна тисяча триста шість)грн. 55коп., інфляційні втрати в розмірі 758 916 (сімсот п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот шістнадцять)грн. 87коп. та судовий збір в сумі 12 922 (дванадцять тисяч дев'ятсот двадцять дві)грн. 95коп.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 12 червня 2023 р.
Суддя К.Ф. Погребна