65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса:://od.arbitr.gov.ua
"08" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/928/23
Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.
при секретарі судового засідання Крайнюк А.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом за позовом Громадської спілки “Українська ліга авторських і суміжних прав” до відповідача Фізичної особи - підприємця Горячун Катерини Юріївни про стягнення 48000,00грн.
Громадська спілка «Українська ліга авторських і суміжних прав» звернулася до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача Фізичної особи підприємця Горячун Катерини Юріївни 48000,00грн.
В обґрунтування позовних вимог Громадська спілка «Українська ліга авторських і суміжних прав» посилається на порушення Фізичною особою підприємця Горячун Катериною Юріївною умов укладеного між сторонами договору про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах №КБР-23/02/22-Н від 01.02.2020р щодо сплати винагороди (Роялті).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.03.2023р відкрито провадження у справі №916/928/23, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду по суті на 23.03.2023р о 11:50.
У судовому засіданні від 23.03.2023р було оголошено перерву на 27.04.2023р о 12:50, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 23.03.2023р повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
В судовому засіданні від 27.04.2023р було оголошено перерву на 08.06.2023р о 11:30, про що зазначено у протоколі судового засідання.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.04.2023р повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.
07.06.2023р за вх.суду№18783/23 позивач звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без його участі.
В судовому засіданні від 08.06.2023р було винесено вступну та резолютивну частини рішення по справі №916/928/23.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
Як вказує позивач, 01.02.2020р між Громадською спілкою «Українська ліга авторських і суміжних прав» (позивач, Суміжна організація, ГО УЛАСП), Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав», Приватною організацією «Організація колективного управління авторськими та суміжними правами» (Авторська організація) та Фізичною особою-підприємцем Горячун Катериною Юріївною (відповідач, Користувач) було укладено договір №КБР- 23/02/22-Н про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав в публічних закладах (далі договір) відповідно до умов якого Користувач доручає ГО УЛАСП укласти від його імені та за його рахунок договори, за якими Користувач отримає одночасно дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів авторського права (творів) так і дозвіл на використання (способом публічного виконання) майнових прав щодо об'єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань) (п.1.1. договору).
Позивач зазначає, що договір про правомірне використання, що є предметом цієї позовної заяви, є таким договором, що витікає з суті правовідносин, що виникають за ним між його сторонами Отже, позивач очікує на виплату винагороди (роялті) за використання об'єктів суміжних прав від користувача (відповідача), що, згідно договору про правомірне використання, мають надходити на його рахунки.
Договір про надання дозволу на використання суміжних прав та виплату винагороди за використання об'єктів суміжних прав' укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором. Договір про надання дозволу на використання авторського права та виплату винагороди за використання об'єктів авторського права укладається строком на 1 (один) рік (із автоматичною пролонгацією) і є за своєю правовою природою ліцензійним договором (п.п. 3.1., 3.2. договору).
Відповідно до п.3.3. договору Користувач здійснює оплату за весь строк дії договору періодами, які встановлені у Додатку №3 до договору. При цьому Користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські так і за суміжні права в розмірі, що зазначений у Додатку №3 до договору (з урахуванням інших положень договору) в строк для сплати Роялті, що зазначений у Додатку №3 до договору на рахунок ГО УЛАСП.
Згідно п.3.5 договору механізм розстрочки передбачений цим договором діє наступним чином. Користувач активує механізм розстрочки шляхом здійснення першого Єдиного сукупного платежу за майнові права (роялті) в повному обсязі не пізніше 15-ти днів з дати підписання цього договору. Режим розстрочки за загальним правилом за цим Договором діє без обмеження строку. В той же час, якщо Користувач не сплачував Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права два календарних місяці поспіль, то механізм розстрочки припиняє дію достроково і розпочинають діяти умови річної оплати (умови річної оплати означають: оплату за рік у вигляді повної передоплати, причому її строк здійснення вважається таким, що настав; і це правило стосується кожного із дозволів: як стосовно авторських прав, так і стосовно суміжних прав). Підставою для оплати в цьому випадку є сам цей договір із додатками до нього.
Відповідно до п. 3.6. договору отриманий ПО УЛАСП від Користувача Єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується ПО УЛАСП на рахунок Суміжної Організації та на рахунок Авторської Організації. Пропорції щодо перерахування на Суміжну Організацію та на Авторську Організацію дотримуються ПО УЛАСП завжди в рівних частках (50% на 50%). Тобто 50% від зазначеного платежу Користувача має отримати Суміжна Організація, а інші 50% Авторська Організація».
Позивач зазначає, що єдиний щомісячний сукупний платіж за майнові права перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок ПО УЛАСП відповідно до умов основного договору (договору про забезпечення правомірного використання об'єктів авторського права і суміжних прав). Він сплачується не пізніше, ніж за п'ять днів до початку місяця за який він здійснюється. Перший платіж здійснюється не пізніше п'яти календарних днів з моменту підписання основного договору. Це ж правило застосовується у випадку пролонгації основного договору з додатками. Не зважаючи на дату укладання договору Користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено основний договір». Дата сплати єдиного щомісячного сукупного платежу за майнові права, який не було, настала 06.02.2022р. З цієї дати до дати написання позовної заяви минуло більше ніж 2 місяці. Відповідно, це означає, що механізм (режим) розстрочки є таким, що вже не діє відповідно до п.3.5. договору про правомірне використання, строк оплати для відповідача на поточний момент настав щодо 1 (одного) повного року. Оскільки, механізм (режим) розстрочки є таким, що вже не діє, відповідно до п.3.5. договору про правомірне використання, відповідач має сплатити за цей період «у вигляді повної передоплати».
Як зазначає позивач, відповідно до умов договору, відповідач має заборгованість з лютого 2022 року по січень 2023 (перший рік дії договору) та за другий рік дії договору (з лютого 2023 року по січень 2024 року включно), сума заборгованості відповідача перед позивачем складає: 4000,00грн х 12 (кількість місяців у першому році дії договору, за які не була здійснена сплата послуг) = 48000,00грн, 4000,00грн х 12 (кількість місяців у другому році дії договору, за які не була здійснена оплата послуг) =48000,00грн, отже загальна заборгованість за договором за два роки становить: 48000,00грн + 48000,00грн = 96000,00грн. Позивачеві згідно п.3.6. договору належить 50% від винагороди, що підлягає перерахуванню відповідачем на рахунок ГО УЛАСП, що дорівнює що дорівнює 48000,00грн та складається з наступного періоду дії договору: перший рік дії договору, що складається з 12 місяців, дата несплати якого настала 06.02.2022р, що складає 48000,00грн * 50% = 24000,00грн, другий рік дії договору, що складається з 12 місяців, дата несплати якого настала 27.01.2023р, що складає 48000,00грн * 50% = 24000,00грн.
Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 48000,00грн. заборгованості.
Відповідач в засідання суду не з'явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався у зв'язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) це - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.
Згідно з ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до ст. 449 Цивільного кодексу України об'єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об'єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є: а) виконання; б) фонограми; в) відеограми; г) програми (передачі) організацій мовлення.
Статтею 33 Закону України «Про авторське право і суміжні права» встановлено, що договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо). Договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про авторське право і суміжні права» допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників: а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника; б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір; в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель). Збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Одержана від уповноваженої організації винагорода розподіляється відповідною організацією колективного управління у таких пропорціях: виконавцям - 50 відсотків, виробникам фонограм (відеограм) - 50 відсотків. Розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, порядок та умови її виплати визначаються Кабінетом Міністрів України. Особи, які використовують фонограми, відеограми чи їх примірники, повинні надавати організаціям, зазначеним у частині другій цієї статті, точні відомості щодо їх використання, необхідні для збирання і розподілу винагороди.
Статтею 45 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного або через організацію колективного управління.
Згідно ч.ч.1,3,4 ст.1109 Цивільного кодексу України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
Згідно п.3.3. договору Користувач здійснює оплату за весь строк дії договору періодами, які встановлені у Додатку №3 до договору. При цьому Користувачем здійснюється оплата єдиним платежем як за авторські так і за суміжні права в розмірі, що зазначений у Додатку №3 до договору (з урахуванням інших положень договору) в строк для сплати Роялті, що зазначений у Додатку №3 до договору на рахунок ГО УЛАСП.
Відповідно до п.2 Додатку №3 до договору про правомірне використання розмір Єдиного сукупного платежу за майнові права становить 4000,00грн на місяць.
Отже, відповідно до умов договору, укладеного між сторонами, відповідач має заборгованість за період з лютого 2022 року по січень 2023 року (перший рік дії договору) та з лютого 2023 року по січень 2024 року (другий рік дії договору)
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
Згідно преамбули Закону України ,,Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” цей закон визначає правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні.
Стаття 1 Закону України ,,Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” містить визначення наведених у ньому термінів, а саме: добровільне колективне управління - колективне управління, що здійснюється організаціями колективного управління, зареєстрованими у встановленому цим Законом порядку, виключно щодо об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, включених до каталогу відповідної організації колективного управління; каталог організації колективного управління - сукупність об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, майновими правами на які управляє організація; колективне управління - діяльність зі збору, розподілу та виплати правовласникам доходу від прав, що здійснюється в інтересах більше ніж одного правовласника на умовах та з дотриманням принципів, передбачених цим Законом; організація колективного управління - громадське об'єднання зі статусом юридичної особи, зареєстроване в Установі, що не має на меті отримання прибутку, засноване виключно правовласниками, діяльність якого спрямована на колективне управління майновими правами на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав; розширене колективне управління - колективне управління майновими правами на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), у визначених цим Законом сферах, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах; Установа - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України ,,Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” колективне управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав здійснюють організації колективного управління, зареєстровані Установою у встановленому цим Законом порядку.
Організація колективного управління є неприбутковою організацією, утворюється в організаційно-правовій формі громадського об'єднання (громадська організація або громадська спілка) зі статусом юридичної особи, єдиним видом діяльності якої є виконання завдань і функцій, визначених статтею 12 цього Закону.
Згідно п.5 ч.2 ст.5 Закону України ,,Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” одним з принципів діяльності організацій колективного управління є ефективне управління, тобто організації колективного управління забезпечують збирання, розподіл та виплату доходу від прав правовласникам у найбільш швидкий, ефективний і точний спосіб та лише з обґрунтованими витратами.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України ,,Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції: 1) укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав; 2) укладають договори про партнерство, договори про представництво прав з іншими організаціями колективного управління; 3) збирають, розподіляють та виплачують дохід від прав правовласникам; 4) звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація; 5) забезпечують ведення реєстру правовласників, реєстру об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, майновими правами щодо яких управляє організація; 6) здійснюють моніторинг правомірності використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав згідно зі сферами управління правами, щодо яких зареєстровано організацію, та щодо об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, майнові права на які передані їй в управління; 7) здійснюють інші функції, визначені цим Законом та статутом.
Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України ,,Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” добровільне колективне управління майновими авторськими та суміжними правами може здійснюватися в будь-якій сфері управління правами, крім тих, у яких здійснюється розширене або обов'язкове колективне управління.
Згідно ч.5 ст.12 Закону України ,,Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав”: розширене колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами; розширене колективне управління передбачає право правовласників вилучати повністю або частково належні їм права на об'єкти авторського права і (або) суміжних прав з управління акредитованої організації колективного управління в порядку, передбаченому цим Законом; розширене колективне управління об'єктами авторського права і (або) суміжних прав здійснюється виключно в таких сферах: 1) публічне виконання музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів; 2) публічне сповіщення музичних недраматичних творів з текстом і без тексту, включно з тими творами, що включені до складу аудіовізуальних творів, крім кабельної ретрансляції; 3) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою; 4) право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне сповіщення фонограм і зафіксованих у них виконань, відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, крім кабельної ретрансляції; перелік сфер колективного управління, за якими здійснюється розширене колективне управління, визначений цією частиною, є вичерпним; за кожною сферою розширеного колективного управління визначається одна акредитована організація за умови відсутності будь-яких конфліктів інтересів між основною категорією правовласників, в інтересах якої діє така організація, та іншими категоріями правовласників, на користь яких має збиратись дохід від прав у відповідній сфері розширеного колективного управління.
Аналіз зазначених вище норм в сукупності дає підстави для висновку, що організація колективного управління може здійснювати добровільне управління майновими правами її членів у межах визначених правовласником (конкретно визначених майнових прав для управління які вносяться у відповідний каталог), а розширене колективне управління, для здійснення якого потрібна акредитація, надає право організації колективного управління управляти майновими правами членів організації без включення їх у відповідні каталоги, у межах, визначених законодавством.
Як вбачається з витягу з Реєстру організацій колективного управління, ГС ,,УЛАСП” є організацією колективного управління, акредитованою на 3 роки з 29.05.2019 р. у сфері розширеного колективного управління ,,право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою” (наказ Мінекономрозвитку від 29.05.2019 р. № 912). Вищевказана сфера розширеного колективного управління передбачена п.3 абз.3 ч.5 ст.12 Закону України ,,Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав”.
Як вбачається з преамбули Договору про надання дозволу, його укладено Користувачем, від імені якого діє ПО УЛАСП, з ГС ,,УЛАСП” (Суміжна Організація) як акредитованою організацією колективного управління, що здійснює розширене колективне управління майновими правами суб'єктів суміжних прав та інших правовласників в сфері суміжних прав.
В п.5.3 договору про надання дозволу зазначено, що у випадку втрати Суміжною Організацією статусу акредитованої організації колективного управління Суміжна Організація має право на власний вибір здійснити одну з наступних дій: залишаючись стороною як цієї Ліцензійної угоди, так і основного договору, укласти договори (будь-якого виду) з правовласниками таким чином, щоб Користувач зміг отримати дозвіл на користування правами таких правовласників (в тому числі із правовласниками, які вилучили права у нової акредитованої організації в сфері суміжних прав, якщо така буде на той час існувати); передати свої права як за цією Ліцензійної угодою, так і основним договором іншій новій акредитованій організації колективного управління у сфері суміжних прав щодо публічного виконання.
Враховуючи викладене, те, що акредитація ГС ,,УЛАСП” припинилась, та те, що Суміжна Організація не надала доказів виконання п.5.3 договору про надання дозволу в частині укладання договорів з правовласниками таким чином, щоб Користувач зміг отримати дозвіл на користування правами таких правовласників, господарський суд доходить висновку, що позивач, який не здійснює розширене колективне управління майновими правами суб'єктів суміжних прав у сфері, в якій його було акредитовано, не має права на отримання справедливої винагороди, спільної для виконавців та виробників фонограм, за їх публічне виконання Фізичною особою-підприємцем Горячун Катериною Юріївною після 28.05.2022 р.
Доводи ГС ,,УЛАСП” відносно того, що на підставі п.3-2 розд.VІ Закону України ,,Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” позивач, залишаючись організацією колективного управління, внесеною до Реєстру організацій колективного управління, має право здійснювати добровільне колективне управління на підставі наданих йому правовласниками майнових прав, а, відтак, і вимагати від ТОВ ,,АРКАДІЯ-СІТІ” здійснення платежів, не приймаються до уваги виходячи з наступного.
Згідно п.3-2 розділу VІ Закону України ,,Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” організації колективного управління, внесені до Реєстру організацій колективного управління, мають право тимчасово здійснювати добровільне колективне управління на підставі наданих їм правовласниками майнових прав у сфері розширеного колективного управління, передбаченій п.п. 1 і (або) 2 абз.3 ч.5 ст.12 цього Закону, шляхом укладання договору з користувачами на умовах тарифу, що визначається організацією колективного управління для таких договорів без застосування порядку встановлення тарифів, передбаченого статтею 20 цього Закону, щодо творів, включених до каталогу цієї організації колективного управління, але не довше ніж 60 днів з дня публікації на офіційному веб-сайті Установи оголошення Установи про встановлення тарифу у відповідній із зазначених сфер за результатами узгодження шляхом переговорів або визначеного судом.
Підставою позову є неналежне виконання договору про надання дозволу, який укладено ГС ,,УЛАСП”, будучи акредитованою організацією розширеного колективного управління у сфері, яка передбачена п.3 абз.3 ч.5 ст.12 Закону України ,,Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав”.
Таким чином, норма п. 3-2 розділу VІ Закону України ,,Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” не являється належним правовим обґрунтуванням права на отримання винагороди від Користувача після закінчення строку дії акредитації Суміжної Організації.
Щодо посилань ГС ,,УЛАСП” на те, що право отримувати з відповідача платежі не припинено з огляду на умови п.5.2 договору та відсутність повідомлень відповідача про відмову від виконання зобов'язань по внесенню платежів по договору з мотивів неналежного виконання позивачем умов угоди через втрату акредитації, господарський суд зазначає, що п.5.2 договору передбачає можливість його призупинення (або розірвання) в односторонньому порядку за рішенням ПО УЛАСП у разі втрати Суміжною Організацією статусу акредитованої організації колективного управління, не містячи будь-яких домовленостей як про продовження відповідачем платежів у випадку втрати позивачем акредитації, так і про необхідність направлення відповідачем повідомлень з відмовою від виконання зобов'язань з мотивів неналежного виконання позивачем умов угоди через втрату акредитації. Отже, п.5.2 договору не є достатньою передумовою для отримання ГС ,,УЛАСП” винагороди за відсутності акредитації у відповідній сфері розширеного колективного управління.
Враховуючи викладене, стягненню з відповідача підлягає заборгованість у сумі 16000,00грн (щомісячний платіж - 4000,00грн) за період лютий - травень 2022 року.
Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Одночасно, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).
За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Громадської спілки «Українська ліга авторських та суміжних прав» до відповідача Фізичної особи - підприємця Горячун Катерини Юріївни підлягають задоволенню частково у сумі 16000,00грн, в частині стягнення 32000,00грн суд відмовляє у задоволенні.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Судовий збір у сумі 894,58грн підлягає стягненню з відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В підтвердження наданих послуг адвокатом надані копії наступних документів: договір №22.54 від 16.02.2023р укладений між Адвокатським об'єднанням «ІНТЕЛКРАФТС» та Громадською спілкою «Українська ліга авторських та суміжних прав», наказ №22.54 від 16.02.2023р, довіреність від 01.10.2022р видану на адвокатів Гуйда Д.М., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №5428 від 03.10.2013р.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.1, 2, 3, 4, 5, 6 ст.126 ГПК України).
Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За змістом ст.30 Закону України ,,Про адвокатуру та адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 р. у справі № 910/4201/19).
Умовами договору №22.54 від 16.02.2023р укладеного між Адвокатським об'єднанням «ІНТЕЛКРАФТС» та Громадською спілкою «Українська ліга авторських та суміжних прав» встановлено вартість адвокатських послуг у розмірі 15000,00грн.
Положення п.2 ч.1, ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що позов задоволено частково, беручи до уваги передбачену в п.3 ч.4 ст.129 ГПК України пропорційність розподілу витрат у випадку часткового задоволення позову, суд доходить висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1999,80грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката (15000,00 грн, помножені на відсоток задоволених позовних вимог),
Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов Громадської спілки “Українська ліга авторських і суміжних прав” до відповідача Фізичної особи - підприємця Горячун Катерини Юріївни про стягнення 48000,00грн - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Горячун Катерини Юріївни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Громадської спілки “Українська ліга авторських і суміжних прав” (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, 5, група приміщень 57, офіс 7, код ЄДРПОУ 42502769) 16000,00грн заборгованості, 894,58грн судового збору, 1999,80грн витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.
3. У позовних вимогах Громадської спілки “Українська ліга авторських і суміжних прав” до відповідача Фізичної особи - підприємця Горячун Катерини Юріївни про стягнення 32000,00грн - відмовити.
Повне рішення складено 12 червня 2023 р.
Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Л.В. Степанова