31 травня 2023 року Справа № 915/521/23
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П. при секретарі судового засідання Степановій І.С. розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЛ-ГРУП», код 37865529 (52071, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с-ще. Дослідне, вул. Наукова, буд. 1, електронна пошта: request@neolit.ua), яка пред'явлена до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ КОР-БУД», код 34510974 (54001, м. Миколаїв, вул. Радянська, 3/1) про стягнення грошових коштів у сумі 15804,93 грн.,
Без участі представників сторін.
Рух справи.
Позивач звернувся до суду із позовом з вимогою про стягнення з відповідача грошових коштів за договором на транспортно-експедиторські послуги у внутрішньому та міжнародному сполученні № 12/07 від 12.07.2021 року у сумі 15804,93грн., з яких: 8100,00 грн. основний борг, 1620,00 грн. - штраф, 3801,45 грн. - пеня, 269,63 грн. - 3% річних, 2013,85 грн. - втрати від інфляції.
Ухвалою від 10.04.2023 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
20.04.2023 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 24.04.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрите провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання із розгляду справи по суті призначено на 31.05.2023 року. Зазначену ухвалу суду позивач отримав 08.05.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №5400501359528. Відповідач ухвалу не отримав, поштове відправлення №5400501359510 повернулося на адресу суду по причині відсутності адресата за місцезнаходженням.
31.05.2023 року сторони у судове засідання не з'явилися, за результатами судового засідання судом було оголошено про підписання вступної та резолютивної частини рішення.
Заяви і клопотання учасників справи.
17.05.2023 року на електронну пошту суду від позивача надійшла заява, в якій він зазначив, що позовні вимоги підтримує, просив розглядати справу без участі представника позивача.
Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Як вказано у ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на представлені позивачем докази на підтвердження обставин, викладених у позові, на які він посилається як на підставу своїх вимог, викладену позицію, судом встановлено наступне.
12.07.2021 року між позивачем (експедитор) та відповідачем (клієнт) було укладено договір на транспортно-експедиторські послуги № 12/07.
Згідно пункту 1.1 договору даний договір визначає порядок взаємовідносин, що виникають між сторонами при організації, здійсненні та розрахунках за транспортно-експедиційні послуги, що надаються експедитором клієнту, пов'язані з перевезенням вантажів у міжнародному та внутрішньому автомобільному сполученні.
Відповідно до п. 1.2 договору клієнт доручає, а експедитор бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок коштів клієнта організувати перевезення вантажів клієнта та здійснити розрахунки з транспортними організаціями (перевізниками) за перевезення вантажів клієнта.
Пунктом 3.1 договору експедитор організовує перевезення вантажів на підставі заявки на транспортно-експедиторські послуги, що подаються клієнтом не пізніше, ніж за 48 годин до початку завантаження.
Згідно п. 6.1 договору послуги заданим договором передаються експедитором і приймаються клієнтом за актом наданих послуг.
Відповідно до п. 6.2 договору акт наданих послуг підписується сторонами та скріплюється печатками протягом 5 банківських днів з моменту отримання акту клієнтом. У разі відмови клієнтом у підписанні акту, він надає мотивовану відмову у його підписанні. У разі відсутності мотивованої відмови від підписання акту протягом 5 банківських днів з моменту його отримання, послуги вважаються прийнятими клієнтом, а акт підписаний та підлягає оплаті в повному обсязі.
Пунктом 6.3 договору визначено, що підписаний клієнтом акт наданих послуг без зауважень підтверджує факт приймання належно наданих послуг за договором та отримання клієнтом належним чином оформлених первинних і інших документів (ТТН, СМR, рахунок та ін.) у відповідності до вимог договору та заявки.
Відповідно до п. 4.1 договору до моменту підписання акту наданих послуг, факт надання послуг підтверджується товаротранспортними документами, підписаними вантажоодержувачем.
Відповідно до п. 4.1.11 договору клієнт зобов'язаний своєчасно оплачувати вартість послуг експедитора за цим Договором.
Пунктом 5.1 договору визначено, що вартість за даним договором встановлюється та узгоджується сторонами на кожну транспортно-експедиторську послугу на підставі заявки, яка є невід'ємною частиною даного договору. Кінцева сума наданих послуг може змінюватися, виходячи зі складності виконання заявки, штрафних санкцій та інших підтверджених або узгоджених витрат і зазначається в акті наданих послуг та додаткових рахунках.
Відповідно до п. 5.2 договору розрахунки за виконання послуг здійснюється шляхом банківського переказу клієнтом грошових коштів на рахунок експедитора, якщо інше не зазначено у заявці. Сторони погодили, що рахунки передані за допомогою факсимільного зв'язку підлягають оплаті та мають силу оригіналу до моменту отримання оригіналу.
Згідно п. 5.3 договору вартість послуги включає винагороду експедитора за надані послуги, розмір якої визначається в акті наданих послуг. |
Пунктом 5.4 договору визначено, що оплата організації за перевезення та винагороди експедитора здійснюється у термін 3 днів з моменту доставки вантажу, якщо інше не зазначено у заявці.
Відповідно до п. 5.5 договору оплата штрафних санкцій здійснюється клієнтом протягом 3-х днів з моменту отримання рахунку та підтверджуючих документів, якщо інше не зазначено в заявці.
Відповідно до п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання умов виконання заявки на послуги за даним договором, сторони несуть відповідальність згідно конвенції КДПГ, конвенції МДП, чинного законодавства України і положень даного договору.
Відповідно до п. 7.18 договору за порушення термінів оплати виконаних транспортно-експедиторських послуг, змовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки не сплати платежу.
Пунктом 7.20 договору передбачається, що за порушення термінів оплати виконаних транспортно-експедиторських послуг більш ніж 30 днів, клієнт сплачує експедитору штраф у розмірі 20% від суми заборгованості.
Відповідно до п. 8.4 договору строк позовної давності за будь-якими вимогами, що випливають з Договору становить 3 (три роки).
Пунктом 11.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2021 року. При цьому закінчення терміну дії договору не звільняє сторін від виконання взятих на себе зобов'язань за даним договором, а також відповідальності за їх невиконання.
Відповідно до п. 11.2 договору, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не повідомить іншу сторону письмово про його розірвання, то термін дії договору буде автоматично продовжено на наступний календарний рік.
Згідно п. 11.5 договору сторони домовились, що всі документи стосовно даного договору, так само як і сам договір, заявка і додатки до нього, які підписані сторонами і передані за допомогою факсимільної, електронної чи іншим зв'язком, мають юридичну силу до надання оригіналів, а у випадку виникнення спорів - як належний доказ.
Пунктом 11.7 договору погоджено, що цей договір, заявки, специфікації, рахунки, первинні бухгалтерські документи, додатки, додаткові угоди та інші документи за договором можуть складатися в електронній формі та підписуватися сторонами електронними-цифровими підписами (ЕЦП) або кваліфікованими електронними підписами (КЕП) в будь-якому з таких сервісів: М.Е.Dос, «Вчасно» (vchasno.com.ua), «Paperless» (paperless.com.ua), та інші.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору та підписаної сторонами заявки на перевезення вантажу №З-000000085409 від 17.12.2022 року, позивачем були надані відповідачу транспортно-експедиційні послуги, що підтверджує відповідна транспортна накладна № 1128 від 18.02.2022 року.
Матеріали справи свідчать про те, що позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату № 85409 від 18.02.2022 року на суму 13500,00 грн. та складено акт здачі-приймання робіт (наданих послуг) № 85409 від 19.02.2022 року .
Позивачем були надані відповідачу транспортно-експедиційні послуги, які були прийняті без зауважень, що підтверджується відміткою вантажоодержувача про прийняття вантажу у товарно-транспортній накладній за № 1128 від 18.02.2022 року.
Отже, свої зобов'язання щодо надання послуг згідно договору позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується підписаним обома сторонами актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 85409 від 19.02.2022 року.
Заявкою на перевезення передбачена повна передоплата послуг відповідно до п. 5.4 договору.
Відповідачем було здійснено часткову оплату за надані транспортно-експедиційні послуги у розмірі 5400,00 грн., що підтверджується вхідним платежем № 5682 від 05.10.2022 року (призначення платежу: оплата за транспортно-експедиційні послуги зг.рах. № 85409 від 18.02.22р. в т.ч. ПДВ 20% 900.00 грн.). Отже, залишок по оплаті складає 8100,00 грн. разом із ПДВ.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог частини 1 статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Визначення договору транспортного експедирування закріплене у ст. 929 Цивільного кодексу України, ст. 316 Господарського кодексу України та частиною 1 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», відповідно до яких за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази, господарським судом встановлено, що позивачем належним чином виконані зобов'язання за договором щодо надання транспортно-експедиторських послуг, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, оплату за надані транспортно-експедиторські послуги в розмірі 8100,00 грн. не здійснив.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 8100,00 грн. заборгованості по оплаті наданих послуг підлягають задоволенню.
Окрім цього, позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 3801,45 грн. та штраф у розмірі 1620,00 грн.
За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Згідно статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Отже, на підставі ст. 549 ЦК України, ст. 230 ГК України та відповідних умов Договору позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.
Судом перевірено розрахунки пені та штрафу, заявлених позивачем до стягнення та встановлено, що відповідні нарахування проведено вірно.
За таких обставин, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3801,45 грн. пені та 1620,00 грн. штрафу задовольнити.
Крім того, з огляду на те, що невиконане відповідачем зобов'язання по оплаті товару є грошовим зобов'язанням, то на вимогу позивача підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення 269,63 грн. 3% річних та 2013,85 грн. втрат від інфляції.
Суд, перевіривши розрахунки позивача, період нарахування останнім вказаних сум інфляційних витрат та 3% річних дійшов висновку про те, що відповідні розрахунки є вірними та відповідають нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі у розмірі 269,63 грн. та втрат від інфляції у розмірі 2013,85 грн. є такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем були здійснені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 2684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №2013185058 від 31.03.2023 року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 237, 238 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДІ КОР-БУД», код 34510974 (54001, м. Миколаїв, вул. Радянська, 3/1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ІТЛ-ГРУП», код 37865529 (52071, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с-ще. Дослідне, вул. Наукова, буд. 1) грошові кошти у сумі 15804 (п'ятнадцять тисяч вісімсот чотири) грн. 93 коп., з яких: 8100 (вісім тисяч сто) грн. 00 коп. - основний борг, 1620 (одна тисяча шістсот двадцять) грн. 00 коп. - штраф, 3801 (три тисячі вісімсот одна) грн. 45 коп. - пеня, 269 (двісті шістдесят дев'ять) грн. 63 коп. - 3% річних, 2013 (дві тисячі тринадцять) грн. 85 коп. - втрати від інфляції, а також судовий збір сплачений за подачу позовної заяви у сумі 2684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).
Повний текст рішення складено та підписано 12.06.2023 року.
Суддя А.П. Алексєєв