79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
07.06.2023 Справа № 914/917/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Яворської В.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Модус, Лтд”, м. Харків
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Імекс Макс”, с. Дуліби Стрийського району Львівської області
про: стягнення заборгованості в розмірі 17 106,77 грн.
Представники сторін:
від позивача: Касілова Д.В. - представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Модус, Лтд” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Імекс Макс” про стягнення заборгованості в розмірі 17 106,77 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2023 р., справу № 914/917/23 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 27.03.2023 р., прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 26.04.2023 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.04.2023 р., розгляд справи по суті призначено на 24.05.2023 р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 24.05.2023 р., розгляд справи по суті призначено на 07.06.2023 р.
Протокольною ухвалою суду від 24.05.2023 р. задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання 07.06.2023 р. в режимі відеоконференції здійснити за допомогою системи відеоконференцзв'язку “EаsyCon” (https:/easycon.com.ua/).
Рух справи та причини відкладення розгляду справи в судових засіданнях відображено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.
07.06.2023 р. представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та поясненнях, наданих в судових засіданнях.
07.06.2023 р. представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті, яке проводилось в режимі відеоконференції, не з'явився, вимог ухвали суду від 27.03.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 82434, Львівська область, Стрийський район, с. Дуліби, Грабовецько-Дулібівська ТГ, вул. Шевченка, буд. 1Б, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який отриманий на запит суду та міститься в матеріалах справи.
Так, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта”, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414823036, ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.03.2023 р. про відкриття провадження у даній справі, відповідачем отримано 09.05.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).
Поштовий конверт з ухвалою суду від 26.04.2023 р. повернутий Укрпоштою на адресу Господарського суду Львівської області.
Крім того, судом було здійснено повідомлення на сайт Господарського суду Львівської області про те, що в провадженні Господарського суду Львівської області (с. Долінська О.З.) перебуває справа № 914/917/23 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Модус, Лтд” до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Імекс Макс” про стягнення заборгованості в розмірі 17 106,77 грн.
Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Як звернув увагу Верховний суд у складі колегії Касаційного господарського суду в постанові від 19.02.2020р. у справі №910/16409/15: “свідоме неотримання судової кореспонденції, яка направлялася за офіційною юридичною адресою, є порушенням норм процесуального права та може бути розцінено судом як дії, спрямовані на затягування розгляду справи та свідчити про зловживання процесуальними правами учасника справи, які направлені на перешкоджання здійснення своєчасного розгляду справи. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що, сторона була обізнана про розгляд справи в суді, повідомлялася про дату, час та місце судових засідань за вказаною адресою, однак не скористався правом участі у судових засіданнях, тому відсутні підстави вважати, що судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права щодо повідомлення останнього про час та місце судового розгляду”.
З огляду на вказане вище, відповідач повідомлявся завчасно та належним чином про час, дату та місце розгляду справи, проте, своїми процесуальними правами відповідач не скористався, явки представника в судові засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, відзиву не подав.
Таким чином, в розумінні ст. ст. 120, 122, 242 ГПК України, відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
При цьому, суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі, офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв'язку з чим, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
За змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.18р. у справі № 921/6/18.).
Згідно ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Беручи до уваги те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується наявними у справі доказами, не скористався своїм правом на подання відзиву, не заперечив у визначеному Законом порядку проти розгляду справи за його відсутності, справа розглядається за наявними матеріалами, у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст.81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Крім того, суд враховує, що пунктом 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази, дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір по суті й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи і те, що явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою ухвалами суду у даній справі, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/917/23.
В судовому засіданні 07.06.2023 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача.
У позовній заяві позивач зазначає про те, що 12.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Модус, Лтд” (далі - ТОВ «МОДУС,ЛТД», Позивач, Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Імекс Макс” (надалі - ТОВ «ІМЕКС МАКС», Відповідач, Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу товарів №153. Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору, Продавець зобов'язується передати Покупцю товар відповідно до рахунків Продавця, які є невід'ємною частиною цього Договору. Покупець зобов'язується прийняти й оплатити поставлений товар у строк та в порядку, встановленому цим Договором. Позивач вказує на те, що відповідно до взаємної домовленості Сторін, Продавець зобов'язується передати Покупцеві товар (виріб з оргскла на загальну суму 34 213,54 грн.), а Покупець зобов'язується здійснити оплату товару наступним чином: здійснити передплату шляхом перерахування на поточний рахунок Продавця 50 % вартості замовленого товару (17 106,77 грн.). Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів Покупця на поточний рахунок Продавця; решту вартості замовленого товару (50%, що становить 17 106,77 грн.), Покупець зобов'язується оплатити у строк до 3 календарних днів з моменту фактичної передачі Товару Покупцеві, шляхом перерахування повної вартості Товару на поточний рахунок Продавця. Датою оплати вважається дата надходження грошових коштів Покупця на поточний рахунок Продавця.
Позивач також зазначає про те, що відповідно до Акту звіряння взаємних розрахунків у період 01.01.2021-31.08.2022 та Акту звіряння взаємних розрахунків у період 01.09.2022-13.03.2023 вбачається, що 14.06.2021 Відповідач здійснив передплату в розмірі 17 106,77 грн. 25.06.2021 ТОВ «МОДУС,ЛТД» здійснило відвантаження товару (виріб з оргскла) на підставі видаткової накладної №МО-РН-00573 на загальну суму 34 213,54 грн. Проте, надалі від Відповідача оплати решти вартості товару так і не надійшло. ТОВ «МОДУС,ЛТД» зазначає, що станом на 15.03.2023 заборгованість ТОВ «ІМЕКС МАКС» на користь ТОВ «МОДУС,ЛТД» становить 17 106,77 грн. Вказаний борг підтверджується видатковою накладною, яка підписана Відповідачем без заперечень: №МО-РН-00573 від 25.06.2021 - сума боргу 17 106,77 грн. ТОВ «МОДУС,ЛТД» зазначає, що відвантажило Відповідачеві товар (виріб з оргскла) на підставі вищезазначеної видаткової накладної, яка містить підпис, а також відбиток мокрої печатки. ТОВ «МОДУС,ЛТД» зазначає, що представник ТОВ «ІМЕКС МАКС» беззаперечно підписав вищезазначену видаткову накладну та поставив відбиток мокрої печатки на вищезазначеній видатковій накладній. ТОВ «МОДУС,ЛТД» звертає увагу на те, що окрім підписаної без заперечень видаткової накладної, Відповідач прийняв податкові накладні за вищезазначеною видатковою накладною. Згідно вимог чинного законодавства України, податкову накладну треба створити на дату появи податкового зобов'язання. У загальному випадку дата визначається за правилом першої події: - дата відвантаження, фактичного надання товару, роботи послуги; - дата отримання попередньої оплати за товари, роботи, послуги. Яка подія відбулася раніше - та й буде датою, на яку треба створювати податкову накладну (згідно пункту 1 статті 187 Податкового Кодексу України, затвердженого Законом України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами). ТОВ «МОДУС,ЛТД» просить суд звернути увагу на квитанції у яких зазначено, що податкові накладні прийняті Відповідачем: Квитанція №1. Документ: J1201012 Податкова накладна №1234 від 14.06.2021. Дата виписування податкової накладної: 14.06.2021. Номер податкової накладної: 1234. Реєстраційний номер документа: 9167779779 (тобто податкова накладна на дату отримання попередньої оплати у розмірі 50% від Відповідача); Квитанція №1. Документ: J1201012 Податкова накладна №2041 від 25.06.2021. Дата виписування податкової накладної: 25.06.2021. Номер податкової накладної: 2041. Реєстраційний номер документа: 9183763 (тобто податкова накладна на дату відвантаження товару Відповідачеві). На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача 17 106,77 грн. основної заборгованості та судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.
Позиція відповідача.
В судові засідання з розгляду даної справи відповідач явки свого представника не забезпечив, вимог ухвали суду від 27.03.2023 р. не виконав, письмового відзиву на адресу суду не подав, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
Ухвали суду у даній справі скеровувались відповідачу за адресою: 82434, Львівська область, Стрийський район, с. Дуліби, Грабовецько-Дулібівська ТГ, вул. Шевченка, буд. 1Б, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який отриманий на запит суду та міститься в матеріалах справи.
Так, відповідно до відстеження з офіційного веб-сайту ПАТ “Укрпошта”, щодо результатів пошуку поштового відправлення за номером штрихового кодового ідентифікатора № 7901414823036, ухвалу Господарського суду Львівської області від 27.03.2023 р. про відкриття провадження у даній справі, відповідачем отримано 09.05.2023 р. (докази містяться в матеріалах справи).
Крім того, судом було здійснено повідомлення на сайт Господарського суду Львівської області про те, що в провадженні Господарського суду Львівської області (с. Долінська О.З.) перебуває справа № 914/917/23 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Модус, Лтд” до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Імекс Макс” про стягнення заборгованості в розмірі 17 106,77 грн.
Таким чином, відповідач повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи, в розумінні ст.ст. 120, 122, 242 ГПК України.
Відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.
Крім того, явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, як вбачається із ухвал Господарського суду Львівської області, що постановлені у даній справі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані суду докази, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення представника позивача, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.
12.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Модус, Лтд” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Імекс Макс” укладено договір купівлі-продажу товарів № 153(надалі договір купівлі-продажу товарів).
Позивач повністю виконав взяті на себе зобов'язання за укладеним договором купівлі-продажу товарів, що підтверджується видатковою накладною № МО-РН-00573 від 25 червня 2021 р. на загальну суму 34 213,54грн.
Вказана видаткова накладна підписана повноважними представниками сторін, підписи засвідчені печатками юридичних осіб та долучена позивачем до матеріалів справи.
Таким чином, позивач виконав в повному обсязі свої зобов'язання з поставки товару, зокрема, виріб з оргскла. Загальна вартість поставленого товару становила 34 213,54 грн.
Відповідач лише частково розрахувався за поставлений товар, провівши попередню оплату в розмірі 50% вартості замовленого товару в розмірі 17 106,77 грн.
Водночас, як зазначено позивачем, підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем, останнім не проведено оплати за поставлений товар, що слугувало підставою звернення в суд з даним позовом.
Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань за договором поставки не подав.
Відтак, основна сума заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений позивачем товар станом на момент пред'явлення позову становить 17 106,77 грн. (34 213,54 грн. - 17 106,77 грн.).
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ч.2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції.
Письмовими доказами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати, як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції.
Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продаж між продавцем і покупцем.
Таким чином, видаткова накладна є первинним документом, який фіксує факт отримання покупцем товару.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі №904/887/18, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована судом.
Таким чином, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і, яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2020 у справі №922/1467/19, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована судом.
Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів погашення відповідачем заборгованості сторонами суду не представлено, протилежного суду не доведено, а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем з основного боргу за поставлений товар згідно видаткової накладної № МО-РН-00573 від 25 червня 2021 р. становить 17 106,77 грн., яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.
Відповідач проти наявності зазначеної заборгованості за договором не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду.
Враховуючи те, що позивачем подано суду достатньо доказів на обгрунтування позовних вимог, а відповідачем не подано жодних доказів, які б спростовували позовні вимоги або свідчили про добровільне їх погашення, позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення і стягнення з відповідача на користь позивача в заявленій сумі, а саме: 17 106,77 грн. основної заборгованості.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами, не спростовані відповідачем і таким чином позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Судові витрати.
Позивачем при зверненні до суду з даним позовом, сплачено судовий збір в розмірі 2 684,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 633 від 15.03.2023 р. на суму 2 684,00 грн.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 684,00 грн., відповідно до ст. 129 ГПК України, необхідно покласти на відповідача.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, ст. ст. 76-79, 86, 120, 122, 123, 129, п.1 ч.3 ст. 202, ст.ст. 236-241, 242, 252, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Імекс Макс” (82434, Львівська область, Стрийський район, с. Дуліби, Грабовецько-Дулібівська ТГ, вул. Шевченка, буд. 1Б; код ЄДРПОУ №42831345) на користь позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Модус, Лтд” (61082, м. Харків, пр. Московський, буд. 144; код ЄДРПОУ № 21203457) 17 106,77 грн. основної заборгованості та 2 684, 00 грн. понесених витрат на сплату судового збору
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено 12.06.2023 р.
Суддя Долінська О.З.