просп. Науки, 5, м. Харків, 61022, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
про відкриття провадження у справі
12 червня 2023 року м.Харків Справа №13/13б/2011(913/195/23)
Провадження №5/913/195/23
Суддя Вінніков С.В., розглянувши матеріали
за позовом Виконувача обов'язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури (вул. 8 Березня, буд. 2, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93404) в інтересах держави в особі
позивача-1 - Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (бульвар Дружби Народів, буд. 32, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400)
позивача-2 - Північно-східного офісу Держаудитслужби (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під'їзд, 10 поверх, м. Харків, 61022)
до відповідача-1 - Управління освіти Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (вул. Вілєсова, буд. 10, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400)
відповідача-2 - Відкритого акціонерного товариства “Сєвєродонецьке автотранспортне підприємство 10920” (вул. Богдана Ліщини, буд. 45, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400)
про визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю за державні кошти, застосування наслідків відповідної недійсності
у межах справи №13/13б/2011 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства “Сєвєродонецьке автотранспортне підприємство 10920”,
Виконувач обов'язків керівника Луганської обласної прокуратури (далі - прокурор) 01.06.2023 (дата оформлення відповідного поштового відправлення) звернувся до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі позивача-1 - Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, та позивача-2 - Північно-східного офісу Держаудитслужби, з позовом до відповідача-1 - Управління освіти Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (далі - Управління освіти Сєвєродонецької МВА) та відповідача-2 - Відкритого акціонерного товариства “Сєвєродонецьке автотранспортне підприємство 10920” (далі - ВАТ “Сєвєродонецьке АТП-10920”) про:
- визнання недійсним рішення тендерного комітету Відділу освіти Сєвєродонецької міської ради, оформлене протоколом його засідання від 02.01.2018, про визначення ВАТ “Сєвєродонецьке АТП-10920” переможцем відкритих торгів на закупівлю 60100000-9 послуги з автомобільних перевезень (Регулярні спеціальні пасажирські перевезення автобусами учні та педагогічних працівників із селищ до шкіл і у зворотному порядку);
- визнання недійсним договору про закупівлю за державні кошти від 22.01.2018 №23, який укладений між Відділом освіти Сєвєродонецької міської ради та ВАТ “Сєвєродонецьке АТП-10920”;
- стягнення з ВАТ “Сєвєродонецьке АТП-10920” на користь Управління освіти Сєвєродонецької МВА 968 494 грн 49 коп., а з Управління освіти Сєвєродонецької МВА одержані ним за рішенням суду 968 494 грн 49 коп., стягнути в дохід держави.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що 11.12.2017 Відділом освіти Сєвєродонецької міської ради в електронній системі закупівель опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UA-2017-12-11-001551-с.
За результатами проведеної процедури закупівлі рішенням тендерного комітету, оформленого протоколом його засідання від 02.01.2018 №1 визнано переможцем ВАТ “Сєвєродонецьке АТП-10920” та укладено договір про закупівлю за державні кошти від 22.01.2018 №23.
Рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.06.2021 №70/45-р/к у справі №4/01-130-20 визнано, що ПП “Автолайн Компані” та ВАТ “Сєвєродонецьке автотранспортне підприємство 10920” вчинили порушення, передбачене ч.1 ст.50 та п.4 ч.2 ст.6 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді антиконкурентних дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки конкурентних пропозицій та участі у відкритих торгах з використанням електронної системи закупівель “Prozorro”, проведених Відділом освіти Сєвєродонецької міської ради на закупівлю: “код ДК 021:2015:60100000-9 - Послуги з автомобільних перевезень (Регулярні спеціальні пасажирські перевезення автобусами учні та педагогічних працівників із селищ до шкіл і у зворотному порядку).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.01.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.12.2022 у справі №913/566/21 відмовлено в задоволенні позову ПП “Автолайн Компані” до Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання незаконним, протиправним та скасування рішення від 08.06.2021 №70/45-р/к у справі №4/01-130-20.
Прокурор з посиланням на приписи ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України та рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2022 у справі №913/566/21 вважає рішення тендерного комітету Відділу освіти Сєвєродонецької міської ради, оформлене протоколом від 02.01.2018 №1 та договір про закупівлю за державні кошти від 22.01.2018 №23 недійсними та просить застосувати наслідки недійсності правочинів та стягнути з ВАТ “Сєвєродонецьке АТП-10920” на користь Управління освіти Сєвєродонецької МВА 968 494 грн 49 коп., а з Управління освіти Сєвєродонецької МВА одержані ним за рішенням суду 968 494 грн 49 коп. стягнути в дохід держави.
Крім того, прокурор заявив клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08.06.2023 справа передана на розгляд судді Віннікову С.В.
Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до відомостей, що містяться в автоматизованій системі документообігу Господарського суду Луганської області, у провадженні судді Віннікова С.В. перебуває справа №13/13б/2011 за заявою Фізичної особи ОСОБА_1 , до боржника Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке АТП-10920», про банкрутство.
Суд бере до уваги, що ч.ч.1, 2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 (пункти 100-102 постанови) зауважила, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи.
Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо.
Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.
Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб'єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справі про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 15.02.2021 у справі №910/11664/20).
Ураховуючи викладене розгляд даної позовної заяви має здійснюватись за правилами виключної підсудності в Господарському суді Луганської області у відокремленому провадженні в межах справи №13/13б/2011 за заявою Фізичної особи ОСОБА_1 , до боржника Відкритого акціонерного товариства «Сєвєродонецьке АТП-10920», про банкрутство.
Розглянувши матеріали позовної заяви, господарський суд приходить до висновку, що вони відповідають вимогам ст.ст.162-164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); підстав для їх повернення чи відмови у відкритті провадження не встановлено.
Згідно з ч.3 ст.4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Статтею 53 ГПК України визначено участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
За приписами ч.ч.3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Підстави для здійснення прокурором представництва держави в суді визначені у ч. 3 та 4 ст.23 Законом України “Про прокуратуру”.
Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України “Про прокуратуру” передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Приписами ч.4 ст.23 Закону України “Про прокуратуру” врегульовано, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Аналіз положень ч.3 ст.23 Закону України “Про прокуратуру” дає підстави для висновку, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
- у разі відсутності такого органу.
Перший “виключний випадок” передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно різняться.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.
“Нездійснення захисту” виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
“Здійснення захисту неналежним чином” має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
“Неналежність захисту” може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.08.2020 у справі №914/1844/18.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва Виконувачем обов'язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури інтересів держави в особі позивача-1 - Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, з наведеними позовними вимогами, господарський суд виходить з наступного.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.143 Конституції України місцеві органи самоврядування затверджують програми соціально-економічного розвитку і контролюють їх виконання, затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання.
За приписами п.п.15, 22, 23 ч.1 ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень; затвердження програм соціально-економічного розвитку відповідних адміністративно - територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування; затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.
Частиною 1 ст.62 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” визначено, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.
Відповідно до ч.4 ст.71 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” органи та посадові особи місцевого самоврядування мають право звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Враховуючи викладене, суд погоджується з твердженням прокурора що Сєвєродонецька міська рада на момент виникнення спірних правовідносин мала повноваження здійснювати контроль щодо законності проведених закупівель за бюджетні кошти, прийнятих за результатами таких закупівель рішень та контроль за ефективністю використання бюджетних коштів при укладенні господарських договорів.
Згідно з п.3 ч.1, ч.5 ст.78 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках, передбачених законами України “Про військово-цивільні адміністрації”, “Про правовий режим воєнного стану”. Повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради за наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої цієї статті, достроково припиняються з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації.
Статтею 1 Закону України “Про військово - цивільні адміністрації” передбачено, що для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації. Військово-цивільні адміністрації району, області - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом.
Згідно зі ст.4 Закону України “Про військово - цивільні адміністрації” військово - цивільні адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів; складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.
За приписами ч.9 ст.4 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” у зв'язку з утворенням військових адміністрацій населених пунктів повноваження військово-цивільних адміністрацій цих населених пунктів припиняються з дня початку здійснення відповідною військовою адміністрацією своїх повноважень. У разі утворення районних, обласних військових адміністрацій у день набрання чинності актом Президента України про їх утворення припиняються повноваження відповідних районних, обласних військово-цивільних адміністрацій.
Указом Президента України від 28.07.2020 №297/2020 “Про утворення військово-цивільної адміністрації” утворено військово - цивільну адміністрацію міста Сєвєродонецьк Луганської області.
Указом Президента України від 19.02.2021 №62/2021 “Про утворення та реорганізацію військово-цивільних адміністрацій у Луганській області” реорганізовано військово - цивільну адміністрацію міста Сєвєродонецьк Луганської області шляхом приєднання до Сєвєродонецької місткої військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.
Відповідно до розпорядження керівника Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Северодонецького району Луганської області від 11.03.2021 №39 «Про реорганізацію військово-цивільної адміністрації міста Сєверодонецьк Луганської області шляхом приєднання до Северодонецької міської військово-цивільної адміністрації Северодонецького району Луганської області» юридична особа - військово-цивільна адміністрація міста Сєверодонецьк Луганської області припиняється та реорганізується шляхом приєднання до Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєверодонецького району Луганської області.
Судом установлено, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 в Україні з 24.02.2022 введено воєнний стан.
На виконання Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Луганській області» від 24.03.2023 №181/2023 постановлено утворити на базі військово-цивільних адміністрацій населених пунктів Луганської області, утворених Указом Президента України від 19.02.2021 №62/2021 «Про утворення та реорганізацію військово-цивільних адміністрацій у Луганській області», військові адміністрації населених пунктів та, зокрема, утворено Сєвєродонецьку міську військову адміністрацію Севєродонецького району Луганської області.
Розпорядженням керівника Сєвєродонецької міської військової адміністрації від 11.04.2023 №1BA розпочато з 12.04.2023 здійснення Сєвєродонецькою міською військовою адміністрацією своїх повноважень визначених чинним законодавством України.
Пунктом 2 вказаного розпорядження визначено, що повноваження Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації припиняються з дня початку здійснення Сєвєродонецькою міською військовою адміністрацією своїх повноважень.
Таким чином, з початком роботи Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, повноваження Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області були припинені.
Згідно з ч.ч. 1, 5 ст.104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов?язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ідентифікаційний код 44083662 належить Сєвєродонецькій міській військовій адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що з моменту утворення Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, остання набула відповідних повноважень та є правонаступником Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєверодонецького району Луганської області.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України "Про оборону України", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про критичну інфраструктуру", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
Згідно з положеннями ч.2 ст. 15 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із, зокрема, складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету; управління закладами освіти, установами освіти, закладами охорони здоров'я, культури, фізичної культури і спорту, надавачами соціальних послуг, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними, підлітковими закладами за місцем проживання; організації їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення; організації надання ними послуг, у тому числі соціальних.
За приписами п.п.4-6 ст.15 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” начальник військової адміністрації є розпорядником бюджетних коштів; представляє відповідну військову адміністрацію та територіальну громаду у відносинах із державними органами, органами місцевого самоврядування, громадськими об'єднаннями, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, громадянами; звертається до суду щодо визнання незаконними актів органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територіальної громади.
На думку господарського суду з наведених положень законодавства випливає, що Сєвєродонецька міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області могла самостійно звернутися до суду з заявленими позовними вимогами.
Суд відзначає, що не зважаючи на наявність у Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області повноважень щодо звернення до суду з відповідним позовом, вона протягом тривалого часу не вжила заходів щодо звернення з позовом до суду.
Суд зауважує, що сам факт незвернення Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області з цим позовом до суду свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження відносно вжиття відповідних заходів щодо визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю за державні кошти та застосування наслідків відповідної недійсності.
Вимога щодо попереднього повідомлення Луганської обласної державної адміністрації про намір звернутися до суду за захистом інтересів держави з заявленим позовом виконана заявником, що підтверджується листами від 21.04.2023 №52-749вих-23 та від 24.05.2023 №52-984вих-23.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва Виконувача обов'язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури інтересів держави в особі позивача-2 - Північно-східного офісу Держаудитслужби, з наведеними позовними вимогами, господарський суд виходить з наступного.
Статтею 7 Закону України “Про публічні закупівлі” визначено що рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.8 Закону України “Про публічні закупівлі” моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю). Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії. Моніторинг процедури закупівлі не проводиться на відповідність тендерної документації вимогам частини четвертої статті 22 цього Закону.
Статтею 5 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель, який згідно ст.2 цього Закону є одним з головних завдань органу державного фінансового контролю, здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України “Про публічні закупівлі”, проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Відповідно до п.10 ст.10 Закону України “Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні” органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Разом з тим, згідно з пп.пп.3, 4, 9 п.4 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку право охоронюваним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.
Відповідно до наказу Державної аудиторської служби України від 02.06.2016 №23 “Про затвердження положень про офіси Держаудитслужби та їх підрозділи” Північно-східний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом.
Відповідно до ст.28 Закону України “Про центральні органи виконавчої влади” міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
На думку господарського суду з наведених положень законодавства випливає, що Північно-східний офіс Держаудитслужби міг самостійно звернутися до суду з заявленими позовними вимогами.
Суд зауважує, що сам факт незвернення Північно-східного офісу Держаудитслужби з заявленим позовом до суду свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження відносно вжиття відповідних заходів щодо визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю за державні кошти та застосування наслідків відповідної недійсності.
Вимога щодо попереднього повідомлення Північно-східного офісу Держаудитслужби про намір звернутися до суду за захистом інтересів держави з заявленим позовом виконана заявником, що підтверджується листами від 21.04.2023 №52-750вих-23 та від 26.05.2023 №52-1007вих-23.
За таких обставин господарський суд погоджується з твердженням заявника, що позивачами не вжито заходів, спрямованих на вжиття відповідних заходів щодо визнання недійсними рішення тендерного комітету, договору про закупівлю за державні кошти та застосування наслідків відповідної недійсності, та наявність у даному випадку підстав для представництва прокурором інтересів держави у відповідності до ст.23 Закону України “Про прокуратуру”.
За змістом абз.2 ч.3 ст.12 ГПК України загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч.3 ст.247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Приймаючи до уваги характер спірних правовідносин, складність справи, кількість сторін та інших учасників справи, суд вважає за необхідне розглядати дану справу за правилами загального позовного провадження.
Суд зауважує, що відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням позивача-1 є: бульвар Дружби Народів, буд. 32, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400; відповідача-1 є: вул. Вілєсова, буд. 10, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400; та відповідача-2 є: вул. Богдана Ліщини, буд. 45, м. Сєвєродонецьк Луганської області, 93400.
За інформацією, розміщеною на офіційному вебсайті Акціонерного товариства “Укрпошта” за посиланням https://index.ukrposhta.ua відділення пошти у м. Сєвєродонецьк Луганської області тимчасово не функціонують.
Отже, прокурором обґрунтовано не направлено копію позовної заяви та доданих до неї документів на адресу позивача-1 та відповідачів засобами поштового зв'язку.
Водночас заявником копію позовної заяви та доданих до неї документів направлено на адреси електронної пошти позивачів та відповідачів.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу сторін, що відповідно до п.10 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку.
Реєстрація офіційної електронної адреси в ЄСІТС дозволяє користуватися фунціоналом підсистем “Електронний кабінет” та “Електронний суд”, що забезпечують, зокрема, наступні можливості:
- процесуальні документи та докази можуть подаватися до суду в електронній формі, а процесуальні дії - вчинятися в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС з використанням власного кваліфікованого електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису, за винятком випадків, передбачених процесуальним законом;
- особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою;
- створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.
Відносно клопотання прокурора про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
У вказаному клопотанні прокурор посилається на те, що державний контроль за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції, захист інтересів суб'єктів господарювання та споживачів від його порушень здійснюється органами Антимонопольного комітету України (ч. 4 ст. 4 Закону України “Про захист економічної конкуренції”). Зазначає про те, що рішенням Адміністративної колегії Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 08.06.2021 №70/45-р/к у справі №4/01-130-20 дії ПП “Автолайн Компані” під час проведення Відділом освіти Сєвєродонецької міської ради публічних закупівель кваліфіковано як антиконкурентну узгоджену поведінку, що спотворило результати торгів, і на нього накладено штраф за таке порушення.
Прокурор вважає, що рішення суду за результатами розгляду цієї справи, може вплинути на права та обов'язки Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України як органу, уповноваженого державою на забезпечення дотримання законодавства про захист економічної конкуренції.
При цьому прокурором жодним чином не обґрунтовано як саме рішення у справі може вплинути на права та обов'язки Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України відносно позивачів. Суд також не вбачає такого впливу. Оскільки Антимонопольним комітетом України виконано свої повноваження щодо встановлення порушення, передбаченого ч.1 ст.50 та п.4 ч.2 ст.6 Закону України “Про захист економічної конкуренції” у вигляді антиконкурентних узгоджених дій. Суд вважає що рішення суду у справі жодним чином не буде підставою для виникнення у Антимонопольного комітету України нових прав чи обов'язків відносно будь-якої зі сторін у справі, зокрема, позивачів.
З огляду на викладене суд не знаходить підстав для залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, а отже у задоволенні клопотання прокурора слід відмовити.
Відповідно до п.8 ч.2 ст.176 ГПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначається строк для подання відповідачем відзиву на позов.
Частиною 8 ст.165 ГПК України встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
Керуючись ст.ст.12, 50, 120, 121, 165, 176, 177, 181, 182, 232 - 234 ГПК України, суд
1. Підтвердити підстави представництва Виконувачем обов'язків керівника Сєвєродонецької окружної прокуратури інтересів держави в особі позивача-1 - Сєвєродонецької міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та позивача-2 - Північно-східного офісу Держаудитслужби з заявленими позовними вимогами.
2. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі.
3. Справу розглядати за правилами загального позовного провадження.
4. У задоволенні клопотання прокурора про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - відмовити.
5. Підготовче засідання призначити на 10 липня 2023 року об 11 год. 00 хв.
6. Засідання відбудеться у приміщенні господарського суду за адресою: просп. Науки, буд. 5, м. Харків, у залі судових засідань №109.
7. Явку прокурора та представників сторін визнати необов'язковою.
8. Встановити відповідачам строк для подання відзиву на позов - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. У випадку подання відповідачами відзиву подати суду докази його надіслання (надання) з усіма додатками іншим учасникам справи.
9. Встановити позивачам строк для подання письмових пояснень щодо позову - протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали. У випадку подання позивачами письмових пояснень подати суду докази їх надіслання (надання) з усіма додатками іншим учасникам справи.
10. Зобов'язати прокурора невідкладно направити копію позовної заяви з додатками позивачу-2 - Північно-східному офісу Держаудитслужби на адресу: майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 4 під'їзд, 10 поверх, м. Харків, 61022. Докази направлення надати до суду.
11. Запропонувати сторонам зареєструватися в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та надати суду актуальну адресу своєї електронної пошти.
12. Довести до відома учасників справи, що відповідно до п.10 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21 адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, судові експерти, державні органи та органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС у добровільному порядку.
13. Повідомити учасників справи про наявність у суду технічної можливості забезпечення їх права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду відповідно до ст.197 ГПК України та п.п.45-50 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21.
14. Звернути увагу відповідачів, що вони повинні подати суду докази разом з поданням відзиву (ч.3 ст.80 ГПК України). У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (відповідно до ст.178 ГПК України).
15. Звернути увагу учасників судового процесу, що відповідно п.5.26 Національного стандарту України “Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2020) відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів “Згідно з оригіналом” (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.
16. Звернути увагу учасників справи на процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.46 ГПК України, зокрема в частині строків подання до суду заяв про збільшення/зменшення позовних вимог, зміни предмету або підстави позову та доказів направлення копій таких заяв та доданих до них документів іншим учасникам справи, а також щодо наслідків неподання таких доказів суду (ч.ч.2, 3, 5 ст.46 ГПК України).
17. Звернути увагу учасників справи на порядок подання доказів, встановлений у ст.80 ГПК України, та наслідки неподання їх та доказів їх направлення іншим учасникам справи. У випадку неможливості учасником справи самостійно надати докази - він вправі подати клопотання про витребування доказів судом у строки, встановлені у ч.ч.2, 3 ст.80 ГПК України (ч.1 ст.81 ГПК України).
18. Звернути увагу учасників справи, що при визначенні строків отримання ними процесуальних документів від суду та від інших учасників справи, з метою недопущення зловживанням процесуальними правами, судом враховуються Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 №958.
Ухвала набрала законної сили з моменту її підписання 12.06.2023 та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Інформацію у справі можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: https://court.gov.ua/fair/sud5014.
Суддя Сергій ВІННІКОВ