вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"05" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1139/23
Господарський суд Київської області у складі судді Гребенюк Т.Д.
за участю секретаря судового засідання Оксенюк А.О.,
розглянувши справу
за заявою боржника заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність
за участі:
боржника: ОСОБА_1
представника боржника: Мошенець Д. В.
17.04.2023 року до Господарського суду Київської області (далі - Суд) звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник) із заявою б/н від 17.04.2023 (вх.№983/23 від 17.04.2023) про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність.
Ухвалою суду від 24.04.2023 вказану заяву ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано заявнику протягом десяти днів з дня отримання ним цієї ухвали виконати належним чином вимоги ст.116 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - Кодекс).
05.05.2023 заявник подав до Суду заяву від 02.05.2023 (вх. №8769/23 від 05.05.2023) про усунення недоліків, до якої долучив документи, визначені у зазначеній ухвалі, У зв'язку з чим Суд ухвалою від 10.05.2023 року заяву ОСОБА_1 було прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 18.05.2023 року.
Від представника боржника надійшло клопотання (вх.№9479/23 від 15.05.2023) про відкладення розгляду справи на інший час для забезпечення участі представника боржника.
Ухвалою Суду від 18.05.2023 засідання було відкладене на 25.05.2023, явку ОСОБА_1 було визнано обов'язковою.
Ухвалою Суду від 25.05.2023 засідання було відкладене на 05.06.2023, явку ОСОБА_1 було визнано обов'язковою.
Під час підготовчого засідання заявник та його представник підтримали подану заяву.
Розглянувши в підготовчому засіданні надані заявником докази, заслухавши пояснення заявника та його представника щодо наявності обставин, які можуть слугувати підставами для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, Суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 113 Кодексу провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Частиною 1 ст. 119 Кодексу встановлено, що у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви.
За змістом ч. 1 ст. 115 Кодексу провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.
Підстави для відкриття провадження у справі передбачені ч. 2 ст. 115 Кодексу (в редакції на момент звернення заявника із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність), а саме, боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
4) існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
Суд зазначає, що право боржника звернутися із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не ставиться в залежність від наявності у сукупності всіх трьох підстав, передбачених ч. 2 ст. 115 Кодексу. Водночас, системний аналіз ст. 113, ч.ч. 1, 2 ст. 116, ч. 1 ст. 119 Кодексу дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у ч. 3 ст. 116 Кодексу переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст.
Отже, у підготовчому засіданні, суд перевіряє відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до ст. 116 Кодексу та з'ясовує на підставі поданих заявником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених ч. 2 ст. 115 Кодексу (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.09.2020 у справі №902/227/20, від 17.06.2021 у справі №926/2987-б/20, від 29.07.2021 у справі №909/1028/20, від 30.06.2022 у справі №914/100/20).
За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність (частина третя статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства).
За змістом ч. 4 ст. 119 КУзПБ України, господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність (п.1 вказаної частини ст.119 КУзПБ).
ОСОБА_1 в заяві, посилаючись на п. 1, 4 ч. 2 ст. 115 КУзПБ, в обґрунтування своєї неплатоспроможності зазначає, що розмір його прострочених зобов'язань перед кредиторами становить більше 30 розмірів мінімальної заробітної плати, а також, що найближчим часом не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності). У судовому засіданні 05.06.2023 боржником здійснено посилання на пункти 3 та 4 частини 2 статті 115 КУзПБ як на підставу для відкриття провадження про його неплатоспроможність, оскільки п.1 ч.2 ст.115 було виключено на підставі Закону №2971-ІХ від 20.03.2023.
Так, заявник зазначає, що у нього виникла заборгованість у загальному розмірі 5349342,80 перед наступними кредиторами (згідно конкретизованого списку):
1) ОСОБА_2 у сумі 2001700,00 грн. на підставі договору позики від 24.10.2018;
2) ОСОБА_3 у сумі 3336045,88 грн. на підставі рішення Обухівського районного суду Київської області від 31.08.2017 у справі №372/807/16-ц;
3) ГУ ДПС у Київській області у сумі 11596,92 грн. на підставі податкових повідомлень-рішень від 02.03.2021 №0500830-2409-1016, від 06.09.2022 №0224996-2412-1037.
На підтвердження зазначених обставин ОСОБА_1 надано Суду, зокрема, договір позики укладений між боржником та ОСОБА_2 від 24.10.2018 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковіною І.В., який зареєстрований в реєстрі за № 881(т. 1 а.с. 84-86); рішення Обухівського районного суду Київської області від 31.08.2017 року у справі № 372/807/16-ц про стягнення заборгованості в сумі 3336045,88 грн., за яким відкриті виконавчі провадження №56627397 та №56627577 складає 3336045,88 грн. (т.1, а.с.99-107), а також податкове повідомлення-рішення №0224996-2412-1037 від 06.09.2022 року на суму 6489 грн. 00 коп. та податкове повідомлення-рішення № 0500830-2409-1016 від 02.03.2021 року, які були винесені ГУ ДПС у Київській області (т. 1 а.с. 4).
Щодо зобов'язань перед кредитором ОСОБА_3 у сумі 3336045,88 грн.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 31.08.2017 (справа №372/807/16-ц, провадження №2-26/17) позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість за розпискою в сумі 4252500 грн. 73 коп. та сплачений судовий збір у розмірі 6890 грн. 00 коп., всього - 4259390 грн.73 коп.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 28 листопада 2017 року (справа №372/807/16-ц, провадження №22-ц/780/4883/17) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 борг з урахуванням процентів в розмірі 3106932 грн. 17 коп., 3% річних в розмірі 229 113 грн. 71 коп. та проценти в розмірі 916454 грн. 85 коп., а всього 4252500 (чотири мільйони двісті п'ятдесят дві тисячі п'ятсот) грн. 73 коп.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 6 890 (шість тисяч вісімсот дев'яносто) грн.
Постановою Верховного Суду від 20 березня 2019 року (справа № 372/807/16-ц, провадження № 61-1827св17) рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 серпня 2017 року та рішення апеляційного суду Київської області від 28 листопада 2017 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення із ОСОБА_1 процентів за період з 16 липня 2013 року по 21 березня 2016 року у сумі 916454,85 гривень скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог; зменшено загальну суму стягненої із ОСОБА_1 заборгованості з 4252500,73 гривень до 3336045,88 гривень; змінено рішення апеляційного суду Київської області від 28 листопада 2017 року в частині розподілу судових витрат, зменшено суму судового збору, стягненого на користь ОСОБА_3 , з 6890 гривень до 802,35 гривень, та стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 у відшкодування судового збору 802,35 гривень.
Суд зазначає, що вказаними судовими рішеннями встановлені обставини наявності заборгованості ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 у загальному розмірі 3336045,88грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2021 у справі №910/23627/16).
За змістом ст.1 КУзПБ, грошове зобов'язання (борг) - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України.
З огляду на наведене, у ОСОБА_1 наявні зобов'язання щодо сплати на користь ОСОБА_3 грошової суми у розмірі 3336045,88 грн. і вказане зобов'язання є грошовим зобов'язанням у розумінні наведеної норми КУзПБ.
Щодо зобов'язань перед кредитором ОСОБА_2 у сумі 2001700,00 грн.
Грошове зобов'язання перед ОСОБА_2 у сумі 2001700,00 грн. виникло на підставі Договору позики, укладеного 24.10.2018.
Зі змісту п. 13 вказаного договору вбачається, що позикодавець довів до відома позичальника, що на момент укладання цього договору перебуває у зареєстрованому шлюбі та на момент укладення договору позикодавець отримав згоду дружини - ОСОБА_4 (донька боржника) на вчинення вказаного правочину. Тобто, ОСОБА_2 є чоловіком ОСОБА_4 - доньки ОСОБА_1 .
Відповідно до пункту 2 укладеного договору позики, позикодавець надав позичальнику готівкою в момент підписання договору сторонами позику у сумі 2000000,00 грн.
Заявником у судовому засіданні 05.06.2023 надано пояснення, що вказаний правочин був укладений з метою погашення заборгованості перед ОСОБА_3 , чого в подальшому зроблено не було. Згідно пояснень ОСОБА_1 у судовому засіданні, позичені гроші були використання для підтримки бізнесу.
У зв'язку з невиконанням боржником ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором позики, 02 листопада 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковіною І.В. вчинено виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 914, за яким запропоновано стягнення з боржника - ОСОБА_1 на користь стягувача - ОСОБА_2 заборгованості за договором позики від 24.10.2018 (реєстровий №881) строк виконання зобов'язань за яким настав 01.11.2018, а саме стягнення 2000000,00 грн., а також витрати, пов'язані із вчиненням виконавчого напису нотаріуса в розмірі 1700,00 грн.
Вказаний виконавчий документ було передано на виконання. На виконанні у приватного виконавця округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича перебувало зведене виконавче провадження №59265237, за яким загальна сума заборгованості Боржника за зведеним ВП № 57663312 становила 6506200,00 грн., без урахування основної винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 61 Закону України "Про виконавче провадження" на реалізацію в межах вказаного виконавчого провадженя було передано: житловий будинок загальною площею 336.3 кв.м, житловою площею 84,8 кв.м, з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , що належить Боржнику- ОСОБА_1 та земельна ділянка площею 0.25 га, К/Н 3223110104:02:002:0152, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_2 за адресою: Київська обл., що належить ОСОБА_1 .
Постановою про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу від 10.06.2019 (ВП №57663312) постановлено в рахунок погашення заборгованості за зведеним виконавчим провадженням №59265237 - передати стягувачу - ОСОБА_2 наступне нерухоме майно, не реалізоване на третіх електронних торгах за ціною третіх електронних торгів, що складала 4532430,00 грн., а саме: житловий будинок загальною площею 336.3 кв.м, житловою площею 84,8 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 на підставі Свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 , виданого 26.04.1994 Обухівською міською радою, та земельна ділянка площею 0.25 га, К/Н 3223110104:02:002:0152, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташована за адресою: АДРЕСА_2 ,, що належить ОСОБА_1 на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер№ 110844254 від 17.01.2018; припинено чинність арешту майна боржника, переданого в рахунок часткового погашення заборгованості стягувачу за зведеним виконавчим провадженням №59265237.
Надаючи оцінку вказаним встановленим обставинам на предмет наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , Суд вважає за необхідне зазначити таке.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. З ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати і певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018 р. у справі №922/2878/17 зазначено, що «цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, доктору купівлі-продажу, і в першу чергу, з тривалою відстрочкою платежу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 р. у справі №755/17944/18 (провадження №61-1751св19) зроблено висновок, що «договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як сплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати сплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов'язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника)».
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.02.2021 р. у справі №754/5841/17 (провадження №61-17966св19) вказано, що «приватноправовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватноправового інструментарію всупереч його призначенню проявляється, зокрема в тому, що особа (особи) «використовувала/ використовували право на зло».
Здійснивши аналіз укладеного між ОСОБА_2 та боржником Договору позики від 24.10.2018, на підставі якого виникло грошове зобов'язання у сумі 2001700,00 грн., Суд констатує наступне: 1) договір укладено 24 жовтня 2018 року, тобто вже після набрання рішень судів першої та апеляційної інстанції в частині стягнення з боржника на користь ОСОБА_3 заборгованості; 2) стороною договору позики від 24.10.2018 є ОСОБА_2 , який є зятем боржника; 3) в матеріалах справи відсутні докази передачі/отримання коштів за означеним правочином.
Виходячи з добросовісності як засадничого положення цивільного законодавства, враховуючи напрацьовані судовою практикою підходи, Суд констатує, що вказані обставини свідчать про наявність ознак фраудаторного правочину та дозволяють кваліфікувати договір позики від 24.10.2018, на який ОСОБА_1 посилається в обґрунтування наявності заборгованості та, відповідно, підстав відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, як такий, що вчинений на шкоду кредитору ОСОБА_3 , та стверджувати, що у цьому випадку цивільно-правовий інструментарій - укладення договору позики - використовувався учасниками для унеможливлення виконання судових рішень про стягнення боргу на користь ОСОБА_3 .
Крім того, за інформацією, наявною у Єдиному державному реєстрі судових рішень, в Обухівському районному суді Київської області (справа № 372/2555/20; провадження № 2-197/21) перебувала справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименко Михайла Михайловича, Приватного нотаріуса Обухівського нотаріального округу Київської області Мельник Марини Володимирівни третя особа ОСОБА_1 про визнання постанови та акту приватного виконавця про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу неправомірними, скасування реєстрації права власності.
Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 24 березня 2021, зокрема визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича від 10 червня 2019 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні №57663312; визнано протиправним та скасовано акт приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича від 10 червня 2019 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні №57663312; скасовано свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів які не відбулися, щодо житлового будинку, загальною площею 336,3 кв.м., житловою площею 84,8 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3223110104:02:002:0152, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 4 532 430 гривень 00 копійок, серія та номер:1886, видане 14.06.2019 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мельник М.В. на ім'я ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ); скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47364447 від 14.06.2019 року, вчинене приватним нотаріусом Мельник Мариною Володимирівною Обухівського районного нотаріального округу Київської області.
Додатковим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 14 лютого 2022 доповнено рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименко Михайла Михайловича, Приватного нотаріуса Обухівського нотаріального округу Київської області Мельник Марини Володимирівни третя особа ОСОБА_1 про визнання постанови та акту приватного виконавця про передачу майна стягувану у рахунок погашення боргу неправомірними, скасування реєстрації права власності; визнано дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. щодо передачі житлового будинку, загальною площею 336,3 кв.м., житловою площею 84,8 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та земельної ділянки, площею 0.25 га, кадастровий номер 3223110104:02:002:0152, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 на реалізацію(прилюдні торги) протиправними та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. щодо передачі житлового будинку на реалізацію (прилюдні торги) протиправними та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка М.М. щодо передачі житлового будинку, загальною площею 336,3 кв.м., житловою площею 84,8 кв.м., який знаходиться за адресою АДРЕСА_2 та земельної ділянки, площею 0.25 га, кадастровий номер 3223110104:02:002:0152, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 на реалізацію(прилюдні торги).
Постановою Київського апеляційного суду від 29 листопада 2022 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 24 березня 2021 року та додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 14 лютого 2022 року - скасовано та ухвалено нове судове рішення; позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , Приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименко Михайла Михайловича, Приватного нотаріуса Обухівського нотаріального округу Київської області Мельник Марини Володимирівни, третя особа: ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування постанов і акту, визнання недійсним свідоцтва, скасування рішення про державну реєстрацію - задоволено; визнано дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича щодо передачі житлового будинку, загальною площею 336,3 кв.м, житловою площею 84,8 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер 3223110104:02:002:0152, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 на реалізацію (прилюдні торги) протиправними; скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича щодо передачі житлового будинку, загальною площею 336,3 кв.м, житловою площею 84,8 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки, площею 0,25 га, кадастровий номер 3223110104:02:002:0152, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 на реалізацію (прилюдні торги); визнано протиправною та скасувано постанову приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича від 10 червня 2019 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні №57663312; визнано протиправним та скасувано акт приватного виконавця виконавчого округу Київської області Трофименка Михайла Михайловича від 10 червня 2019 року про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу у виконавчому провадженні №57663312; визнано недійсним свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів, які не відбулися, щодо житлового будинку, загальною площею 336,3 кв.м, житловою площею 84,8 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,25 га, кадастровий номер 3223110104:02:002:0152, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 4 532 430 грн., серія та номер: 1886, видане 14 червня 2019 року приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Мельник Мариною Володимирівною на ім'я ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ; скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47364447 від 14 червня 2019 року, вчинений приватним нотаріусом Мельник Мариною Володимирівною Обухівського районного нотаріального округу Київської області та номер запису про право власності: 32009283, час державної реєстрації 14 червня 2019 року 13:12:52, власник ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Щодо зобов'язань перед кредитором - ГУ ДПС у Київській області у сумі 11596,92грн.
Боржником зазначено, що у нього наявна заборгованість перед ГУ ДПС у Київській області у сумі 11596,92 грн. на підставі податкових повідомлень-рішень від 02.03.2021 №0500830-2409-1016, від 06.09.2022 №0224996-2412-1037.
Так, за змістом податкового повідомлення-рішення від 02.03.2021 №0500830-2409-1016 боржникові визначено суму податкового зобов'язання, а саме податок за нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фіз. особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, податковий період 2020 на суму 5107,92,00 грн. Податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки нарахований на майна за адресою: АДРЕСА_2 , площею 336,3 кв.м. (а.с.109).
Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 06.09.2022 №0224996-2412-1037, боржникові визначено суму податкового зобов'язання, а саме податок за нерухоме майна, відмінне від земельної ділянки, сплачений фіз. особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, податковий період 2021 на суму 6489,00 грн. Податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки нарахований на майна за адресою: АДРЕСА_2 , площею 336,3 кв.м. (а.с.108).
Податок на нерухоме майно- це частина комплексного податку на майно (до нього ще належать плата за землю та транспортний податок, ст. 265 ПКУ).
Статтею 266.1 ПКУ визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Матеріали справи свідчать і підтверджується ОСОБА_1 у судовому засіданні, що впродовж 2020 та 2021 років, які визначені як податкові періоди у податкових повідомленнях-рішеннях, ОСОБА_1 не був власником нерухомого майна, а саме будинку за адресою: АДРЕСА_2 , площею 336,3 кв.м.
Вказані обставини не дозволяють кваліфікувати зобов'язання з податку на нерухоме майно перед ГУ ДПС у Київські області у сумі 11596,92 грн., як грошові зобов'язання особи, що можуть слугувати підставою для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Надаючи правову оцінку встановленим і наведеним вище обставинам наявності заборгованості ОСОБА_1 перед зазначеними ним кредиторами як підставам відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, Суд зазначає, що до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої КУзПБ установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 ЦК України).
Добросовісність є запорукою досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов'язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність: надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог. Згідно п.3 ч.2.ст.116 КузПБ боржник зобов'язаний повідомити про всі обставини, що стали підставою для звернення до суду про неплатоспроможність, надати всю актуальну та документальну інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів( кредитодавця, позикодавців), підстав виникнення зобов'язань, строку їх виконання та її структури.
Реалізація обов'язку фізичної особи, яка звернулася до суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов'язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).
Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.
Дослідивши Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність за 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік, Судом встановлено, що заявником у відповідних рядках декларацій, а саме - «донька « ОСОБА_4 » зазначено «Члени сім'ї інформації не надав».
Подання декларації про майновий стан боржника полягає у необхідності підтвердження наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, зазначених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур
банкрутства.
Ризики зазначення неповної інформації у декларації покладаються саме на боржника, позаяк спеціальним законом, яким є Кодекс України з процедур банкрутства, такої підстави ненадання інформації про майновий стан члена сім'ї не передбачено, натомість у частині п'ятій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства імперативно визначено, що декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
Подання декларації про майновий стан надає можливість не лише встановити перелік та вартість майна, стан доходів та витрат на відповідну дату, а й динаміку розміру активів за відповідний період. Поряд з цим, ця декларація повинна містити відомості, що можуть свідчити про ухилення боржника від погашення боргу перед кредиторами.
Крім того, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №316794794 від 05.12.2022, ОСОБА_1 на праві власності належать наступні об'єкти нерухомого майна: житловий будинок, загальною площею 336,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ; будинок, за адресою: АДРЕСА_4 ; квартира за адресою: АДРЕСА_5 . Заявником вказані відомості про наявність у нього означеного майна в деклараціях за 2020-2022 роки не відображена. У судовому засіданні 05.06.2023 року, ОСОБА_1 та його представник пояснили, що інформація, яка відображена у Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (№316794794 від 05.12.2022) здійснена за параметром пошуку «частковим співпадінням», а також, що вказаний житловий будинок та квартира йому не належать.
Суд вважає, що не зазначення заявником ОСОБА_1 у деклараціях за 2020, 2021, 2022 роки повної інформації стосовно членів своєї сім'ї з посиланням на те, що член сім'ї не надав інформації, а також подання доказів, які носять суперечливий характер (щодо наявності чи відсутності на праві власності іншої житлової нерухомості - будинку та квартири) - свідчать про неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків як заявника у справі про неплатоспроможність та є проявами недобросовісної поведінки.
Ці обставини у сукупності з іншими обставинами підлягають врахуванню при з'ясуванні наявності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Крім того, Суд зазначає, що зі змісту проекту плану реструктуризації вбачається, що боржник визначає порядок виконання ним своїх зобов'язань шляхом розстрочки на 3 місяці за рахунок коштів залучених від третьої особи в розмірі 1500000,00 грн. на підставі договору позики, який буде укладений між боржником на виконання плану реструктуризації. (а.с. 45).
Як вбачається із Пояснювальної записки до проекту Кодексу України з процедур банкрутства, метою прийняття Кодексу України з процедур банкрутства, в тому числі, є врегулювання відносин щодо відновлення платоспроможності фізичних осіб, які опинилися в скрутній фінансовій ситуації та потребують допомоги з боку Держави.
Проте потенційна можливість у боржника погашення боргів шляхом укладання договору позики із третіми особами (у судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що такою особою може бути ОСОБА_2 ), може свідчити про зловживання боржником правом на звернення до суду з заявою про свою неплатоспроможність, оскільки створює підстави, які надають боржнику, отримавши, до відкриття справи про неплатоспроможність, від установ та осіб кошти будь - якого розміру, не сплачувати їх, а звернутися до суду про свою неплатоспроможність, та реструктуризувати борги перед кредиторами через їх часткове прощення, що не узгоджується з загальними положеннями Книги четвертої КУзПБ щодо відновлення платоспроможності фізичної особи та не є для боржника тією скрутною фінансовою ситуацією, яка потребує допомоги з боку Держави, через процедури банкрутства. Навпаки, такі обставини наводять на думку про бажання боржника уникнути здійснення розрахунків з кредитором/кредиторами.
Будучи загально правовим принципом, добросовісність як стандарт поведінки особи, яка заявляє про свою неплатоспроможність, має характеризувати всі її дії. А інститут відновлення платоспроможності фізичної особи - є певною пільгою, що надана законодавцем, для створення можливості для такої фізичної особи врегулювати свої правовідносини з кредиторами.
З огляду на наведене, Суд констатує про недоведеність ОСОБА_1 як заявником інших обставин, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе (чи навпаки - зможе?) виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності) як підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, що передбачена п.4 ч.2 ст.115 КУзПБ.
Крім того, у судовому засіданні 05.06.2023 заявник як на підставу про відкриття провадження про його неплатоспроможність посилався на п. 3 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
За змістом вказаної норми, підставою для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність є та обставина, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України « Про виконавче провадження» заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частинами 3, 4 ст. 74 ГПК України передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа ОСОБА_1 не надав Суду докази відсутності майна, на яке може бути звернено стягнення, доказів здійснення виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходів щодо розшуку такого майна, а також доказів, які підтверджують, що такий розшук виявився безрезультатними.
Таким чином, з урахуванням обставин викладених вище, Суд дійшов висновку про відсутність підстав у розумінні п. 3 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства для відкриття провадження у справи про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Щодо посилання заявника як на підставу для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на існування простроченої заборгованості боржника перед кредиторами, яка перевищує 30 розмірів мінімальної заробітної плати, Суд вважає за необхідне зазначити таке.
Заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність б/н від 17.04.2023 подана ОСОБА_1 до Суду - 17.04.2023 та зареєстрована за вх.№983/23, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Господарського суду Київської області (а.с.1).
Згідно статті 1 Указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» установлено, що закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Офіційними друкованими виданнями є: "Офіційний вісник України"; газета "Урядовий кур'єр". Офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіційне оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України, є також газета "Голос України", "Відомості Верховної Ради України". Офіційним друкованим виданням, в якому здійснюється офіційне оприлюднення законів, актів Президента України, є також інформаційний бюлетень "Офіційний вісник Президента України" (далі - "Офіційний вісник Президента України").
Згідно статті 15-1 «Про доступ до публічної інформації» офіційні друковані видання забезпечують доведення до відома громадськості законів України та інших нормативно-правових актів.
Згідно пунктів 71 Розділу І Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 20.03.2023 № 2971-IX внесено до Кодексу України з процедур банкрутства такі зміни, зокрема: у частині другій статті 115 пункт 1 виключено.
За змістом п. 1 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 20.03.2023 № 2971-IX, Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Вказаний вище закон обліковано у газеті "Голос України" від 14.04.2023 №75.
Враховуючи вищезазначене, що пункт 1 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, на який заявником здійснено посилання як на підставу для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, з 15.04.2023 виключено з Кодексу України з процедур банкрутства, відтак зміст вказаної статті із відповідної дати і надалі у зазначеному нормативно-правовому акті відсутній.
Таким чином, Суд дійшов висновку, що зазначені вище обставини унеможливлюють посилання заявником на п.1 ч. 2 ст. 115 КУзПБ як на підставу для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Враховуючи те, що у цьому випадку заявник не довів наявності зазначених ним підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Посилання заявника на значний розмір наявної заборгованості та неможливість її погашення інакше ніж через процедуру неплатоспроможності у зв'язку із відсутністю відповідних доходів, не спростовують наведених вище висновків Суду щодо відсутності підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність з викладених міркувань.
Керуючись ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 115, 119 Кодексу України з процедур банкрутства,
Відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність за заявою боржника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ).
Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття (проголошення) та може бути оскаржена в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 254-256 ГПК України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.
Повний текст ухвали складено 12.06.2023р.
Суддя Т.Д. Гребенюк