Рішення від 01.06.2023 по справі 911/4610/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2023 р. м. Київ Справа № 911/4610/15 (911/886/23)

Господарський суд Київської області у складі головуючого судді Янюк О.С. за участю секретаря судового засідання Стрикун Д.В. розглянувши у судовому засіданні справу

за позовною заявою Державного підприємства «Регіональні електричні мережі», м. Київ

до Державного підприємства «Торецьквугілля», м. Торецьк Донецької області

про стягнення грошових коштів

у межах справи №911/4610/15

про банкрутство Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (04080, м.Київ, Подільський р-н, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код 32402870)

Учасники справи у судове засідання не з'явились

1. Стислий виклад позицій учасників справи (заяви по суті справи)

1.1. 24.03.2023 засобами поштового зв'язку до Господарського суду Київської області (далі - суд) звернулось Державне підприємство «Регіональні електричні мережі» (далі - ДП «РЕМ», відповідач) із позовною заявою №04/581 від 23.03.2023 (вх. №770/23 від 27.03.2023) до Державного підприємства «Торецьквугілля» (далі - ДП «Торецьквугілля», відповідач) про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 182 399 973,29грн, з яких: 100 251 951,70грн - основний борг; 49 736 745,31грн - пеня; 28 163 079,47грн - інфляційні втрати; 4 248 196,81грн - 3% річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 939 400,00грн.

Позовну заяву обґрунтовує ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), ст.ст. 525-526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та вказує на неналежне виконання відповідачем умов відповідного договору в частині оплати за послуги з розподілу електричної енергії за період з листопада 2020 року по лютий 2023 року.

1.2. Відповідач скористався правом, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та 23.05.2023 надав відзив (вх. №10027/23 від 23.05.2023), в якому визнав позову заяву у повному обсязі. При цьому, просив суд зменшити розмір пені на 50%.

2. Процесуальні дії суду та результати вирішення заяв (клопотань) учасників справи з процесуальних питань

2.1. У провадженні суду перебуває справа №911/4610/15 про банкрутство ДП «РЕМ» на стадії судової процедури - розпорядження майном боржника.

2.2. Ухвалою суду від 03.04.2023 на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема: прийнято позову заяву №04/581 від 23.03.2023 до розгляду в межах справи про банкрутство ДП «РЕМ»; відкрито провадження у справі №911/4610/15 (911/886/23) та постановлено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 08.05.2023.

2.3. За результатами підготовчого засідання суд закрив підготовче провадження у справі та призначив останню до розгляду по суті на 01.06.2023 (ухвала від 08.05.2023).

У судове засідання представники позивача та відповідача не з'явились, проте, подали до суду клопотання (вх. №10028/23 від 23.05.2023; №10649/23 від 01.06.2023) про розгляд справи без їх участі, які суд у відповідності до ст. 42 ГПК України вважає за можливе задовольнити та розглянути зазначену справу без участі останніх.

2.4. 01.06.2023 за результатами судового засідання судом ухвалено рішення.

3. Фактичні обставини, встановлені судом, із посиланням на докази

3.1. 27.07.2020 між ДП «РЕМ» (оператор системи) та ДП «Торецьквугілля» (споживач) укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №17/05-1/15/ДСР (далі - Договір), відповідно до п. 2.1 якого, зокрема, оператор системи надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії (т. 1 а.с. 13-25).

Споживач оплачує за розподіл електричної енергії згідно з умовами глави 5 цього договору та інші послуги оператора системи згідно з додатком 4 «Порядок розрахунків» (п. 2.3 Договору).

Згідно із п. 12.8 вказаного Договору його невід'ємними частинами є, зокрема, додаток №4 «Порядок розрахунків».

Цей договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднанні. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 11.1 Договору).

Так, за змістом п. 5 Додатку №4 «Порядок розрахунків» (далі - Додаток №4) до 7 числа щомісячно оператор системи згідно з умовами цього договору визначає обсяги та розраховує вартість послуги з розподілу за фактичними показниками приладів обліку за минулий розрахунковий місяць та надає споживачу оформлені належним чином документи, а саме: рахунок на оплату послуг з розподілу електричної енергії; акт прийому-передачі наданих послуг з розподілу (для юридичних осіб); акт звірки між оператором системи та споживачем (для юридичних осіб).

Термін оплати рахунків споживачем не має перевищувати 5 робочих днів від дня виставлення рахунку, що зазначається в рахунку на оплату послуг з розподілу. Оплата всіх послуг, наданих оператором системи споживачу здійснюється на поточний рахунок оператора системи. За дату оплати рахунка приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок оператора системи (п.п. 9, 10 Додатка №4).

3.2. На виконання умов Договору між оператором системи та споживачем підписано без зауважень акти прийняття-передавання послуги з розподілу електричної енергії, а саме: №3378 від 30.11.2020 на суму 4 212 847,85грн (за листопад 2020 року); №3522 від 31.12.2020 на суму 4 500 178,07грн (за грудень 2020 року); №3642 від 31.01.2021 на суму 5 643 417,11грн (за січень 2021 року); №3786 від 28.02.2021 на суму 5 041 256,86грн (за лютий 2021 року); №3918 від 31.03.2021 на суму 5 475 272,94грн (за березень 2021 року); №4059 від 14.04.2021 на суму 2 200 265,28грн (за квітень 2021 року); №4230 від 31.05.2021 на суму 4 773 643,20грн (за травень 2021 року); №4301 від 30.06.2021 на суму 4 994 529,72грн (за червень 2021 року); №4479 від 31.07.2021 на суму 5 302 691,33грн (за липень 2021 року); №4627 від 31.08.2021 на суму 5 037 724,37грн (за серпень 2021 року); №4824 від 30.09.2021 на суму 5 319 255,02грн (за вересень 2021 року); №4944 від 31.10.2021 на суму 5 314 391,15грн (за жовтень 2021 року); №5042 від 30.11.2021 на суму 5 308 573,32грн (за листопад 2021 року); №5228 від 31.12.2021 на суму 5 712 514,19грн (за грудень 2021 року); №5472 від 28.02.2022 на суму 5 331 281,58грн (за лютий 2021 року); (т. 1 а.с. 26-39, 41). Усього на суму 74 167 841,99грн.

Водночас, у матеріалах справи наявні відповідні акти, які складені та підписані ДП «РЕМ» відповідно до п.5 Додатку №4, а саме: №5347 від 31.01.2022 на суму 6 005 637,92грн (за січень 2022 року); №5569 від 31.03.2022 на суму 5 156 143,44грн (за березень 2022 року); №5674 від 30.04.2022 на суму 5 042 357,04грн (за квітень 2022 року); №5800 від 31.05.2022 на суму 4 941 989,84грн (за травень 2022 року); №6028 від 31.07.2022 на суму 1 013 507,57грн (за липень 2022 року); №6093 від 31.08.2022 на суму 725 486,53грн (за серпень 2022 року); №6198 від 30.09.2022 на суму 1 414 148,26грн (за вересень 2022 року); №6300 від 31.10.2022 на суму 1 333 498,62грн (за жовтень 2022 року); №6481 від 30.11.2022 на суму 1 248 940,79грн (за листопад 2022 року); №6549 від 31.12.2022 на суму 1 214 716,91грн (за грудень 2022 року); №6630 від 31.01.2023 на суму 1 648 583,34грн (за січень 2022 року); №6721 від 28.02.2023 на суму 1 460 858,78грн (за лютий 2023 року) (т. 1 а.с. 40, 42-52). Усього 31 205 868,95грн.

3.3. Водночас, як зазначив ДП «РЕМ» у своєму позові, відповідачем частково оплачено надані позивачем послуги на суму 5 121 759,24грн, у зв'язку із чим залишок заборгованості ДП «Торецьквугілля» становить 100 251 951,70грн (74 167 841,99 + 31 205 868,95 - 5 121 759,24 = 100 251 951,70).

3.4. Інших доказів на підтвердження тих чи інших обставин справи учасники справи суду не надали.

4. Висновки суду із посиланням на норми права, які застосовано

4.1. Так, відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулює Закон України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про надання послуг з розподілу.

Частиною 4 ст. 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» встановлено, що оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.

Згідно п. 1.2.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ, станом на момент укладення Договору №1) оператор системи укладає договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, зміст якого визначається оператором системи на основі Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії, який є додатком 3 до цих Правил, з кожним споживачем, електроустановки якого приєднані до мереж на території діяльності оператора системи, а також виробником, резервне живлення якого забезпечується від електричних мереж оператора системи, та споживачем (основним споживачем), електроустановки якого приєднані до електричних мереж такого виробника, та їх субспоживачами.

За змістом п.п. 56, 84 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності; споживач - юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.

Отже, у розумінні вказаного Закону ДП «РЕМ» є оператором системи розподілу, а ДП «Торецьквугілля» - споживачем.

На виконання відповідних положень законодавства, між сторонами укладений Договір, який недійсним у судовому порядку не визнавався, у зв'язку з чим, у відповідності до ст. 629 ЦК України, він є обов'язковим для виконання сторонами. Доказів протилежного учасниками справи не надано.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу зобов'язаний надавати послуги з розподілу електричної енергії з дотриманням встановлених показників якості надання послуг.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Так, на виконання умов Договору позивачем надані відповідачу послуги із розподілу електричної енергії у період з листопада 2020 року по лютий 2023 року на загальну суму 105 373 710,99грн, які, як зазначає позивач, оплачені ДП «Торецьквугілля» частково у розмірі 5 121 759,24грн. Доказів, оплати заборгованості у розмірі 100 251 951,70грн (105 373 710,99 - 5 121 759,24 = 100 251 951,70) учасниками справи суду надано не було.

Водночас, як указано вище відповідач у своєму відзиві визнав заборгованість за надані позивачем послуги із розподілу електричної енергії на суму 100 251 951,70грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГПК України, зокрема, відповідач має право визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Ураховуючи викладене та те, що своєчасна оплата відповідних послуг є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається Договором та законом, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ДП «Торецьквугілля» заборгованості у розмірі 100 251 951,70грн. (105 373 710,99 - 5 121 759,24 = 100 251 951,70).

4.2. Водночас, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань позивач просить стягнути з ДП «Торецьквугілля» 3% річних у розмірі 4 248 196,81грн за період з 06.12.2020 по 23.03.2023 та інфляційні втрати у розмірі 28 163 079,47грн за період з грудня 2020 по лютий 2023 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів встановлений договором або законом.

Як установлено судом у п. 4.1 рішення, відповідач порушив своє договірне зобов'язання в частині вчасної оплати наданих позивачем послуг, а відтак, суд дійшов висновку, про наявність у ДП «РЕМ» підстав вимагати сплати ДП «Торецьквугілля» відповідні нарахування у порядку вищевказаних положень ЦК України.

Як зазначалось вище, у своєму відзиві відповідач визнав також нараховані позивачем 3% річних у розмірі 4 248 196,81грн та інфляційні втрати у розмірі 28 163 079,47грн. Будь-яких заперечень щодо періоду нарахування та заявленого розміру відповідачем у своєму відзиві не зазначено, й відповідного контрозрахунку або заяви/клопотання про зменшення зазначених нарахувань суду надано не було.

З огляду на викладене та приписи ч. 1 ст. 191 ГПК України, суд дійшов висновку про стягнення з ДП «Торецьквугілля» на користь ДП «РЕМ» 3% річних та інфляційних втрат у заявленому ним розмірі.

4.3. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 49 736 745,31грн за період з 06.12.2020 по 23.03.2023 - за неналежне виконання зобов'язань за Договором. З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України).

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, за змістом п. 8.5 Договору, зокрема, за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених додатком 4 до цього договору, споживач сплачує оператору системи пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на день порушення, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Проаналізувавши зазначені умови Договору у поєднанні із положеннями ч. 6 ст. 232 ГК України, суд зазначає, що сторонами не урегульовані їх правовідносини в частині стягнення пені за період прострочення грошового зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано.

4.3.1. Водночас, Указом Президента України від 13.03.2020 №87/2020 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.03.2020 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та постановою КМУ від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із відповідними змінами та доповненнями), з метою попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19, з 12.03.2020 до 30.06.2023 на всій території України установлено карантин.

02.04.2020 набрав чинності Закон України №540-IX від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким Розділ Прикінцеві положення ГК України доповнений пунктом 7 такого змісту: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Отже, укладаючи відповідний Договір - 20.07.2020 після внесення змін до чинного законодавства, сторони усвідомлювали можливість нарахуванням пені понад 6ти місячний строк.

Як встановлено судом у п. 4.1 рішення, відповідач порушив своє договірне зобов'язання в частині вчасної оплати наданих позивачем послуг, а відтак, суд дійшов висновку, про наявність у ДП «РЕМ» підстав вимагати сплати ДП «Торецьквугілля» пені.

4.3.2. Так, у своєму відзиві відповідач визнав нараховані позивачем штрафні санкції у розмірі 49 736 745,31грн за період нарахування з 06.12.2020 по 23.03.2023. Будь-яких заперечень щодо строку виникнення простроченого зобов'язання та розміру, заявлених до стягнення сум, відповідачем не висловлювались.

Водночас, судом береться до уваги положення ч. 1 ст. 191 ГПК України відповідно до якого, зокрема, визнання відповідачем позову не повинно суперечить закону.

Так, із змісту наданого позивачем розрахунку вбачається, що при визначені періоду нарахування пені ДП «РЕМ» не взято до уваги постанову НКРЕКП від 26.04.2022 № 413, із змісту якої вбачається, що у зв'язку із введенням Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 (із відповідними змінами) в Україні воєнного стану з 24.02.2023 по 18.08.2023 на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування, зокрема, зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.

Разом із цим, суд вважає вірним здійснений позивачем розрахунок:

1) за актом №3378 від 30.11.2020 з 06.12.2020 по 23.02.2022 на суму 444 278,12грн;

2) за актом №3522 від 31.12.2020 з 06.01.2021 по 23.02.2022 на суму 798 812,39грн;

3) за актом №3642 від 31.01.2021 з 06.02.2021 по 23.02.2022 на суму 944 228,73грн;

4) за актом №3786 від 28.02.2021 з 06.03.2021 по 23.02.2022 на суму 796 932,94грн;

5) за актом №3918 від 31.03.2021 з 06.04.2021 по 23.02.2022 на суму 805 090,12грн;

6) за актом №4056 від 14.04.2021 з 20.04.2021 по 23.02.2022 на суму 312 075,98грн;

7) за актом №4230 від 31.05.2021 з 06.06.2021 по 23.02.2022 на суму 584 869,39грн;

8) за актом №4301 від 30.06.2021 з 06.07.2021 по 23.02.2022 на суму 550 356,12грн;

9) за актом №4479 від 31.07.2021 з 06.08.221 по 23.02.2022 на суму 514 724,26грн;

10) за актом №4627 від 31.08.2021 з 06.09.2021 по 23.02.2022 на суму 420 546,47грн;

11) за актом №4824 від 30.09.2021 з 06.10.2021 по 23.02.2022 на суму 370 307,59грн;

12) за актом №4944 від 31.10.2021 з 06.11.2021 по 23.02.2022 на суму 293 237,92грн;

13) за актом №5042 від 30.11.2021 з 06.12.2021 по 23.02.2022 на суму 218 742,31грн;

14) за актом №5228 від 31.12.2021 з 06.01.2022 по 23.02.2022 на суму 148 681,87грн;

15) за актом №5347 від 31.01.2022 з 06.02.2022 по 23.02.2022 на суму 59 233,69грн.

Таким чином, сума пені, яка є правильно становить 7 262 117,90грн.

Ураховуючи зазначене та те, що заява про визнання позову в частині нарахування пені на суму 42 474 627,41грн суперечить закону, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її прийняття.

4.3.3. Водночас, як зазначалось вище, відповідачем заявлено суду клопотання про зменшення розміру пені, у зв'язку із чим суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 911/4610/15 (911/1751/21)).

При цьому, суд зазначає, що обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.03.2023 у справі № 904/934/22).

Крім того, судом береться до уваги правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, яка полягає у тому, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Так, в обґрунтування свого клопотання відповідач вказує на те, що: в Україні триває воєнний стан; м. Торецьк розташоване на лінії зіткнення в Донецькій області, де російські окупаційні війська щоденно проводять обстріли, чим загрожують руйнуванню ДП «Торецьквугілля»; на відокремлених підрозділах відповідача - «Шахта «Центральна» та «Шахта Торецька» внаслідок обстрілів сталось затоплення електричного обладнання головного водовідливу, руйнування будівель та їх займання, у зв'язку із чим неможливо здійснювати роботи із видобутку вугілля та забезпечення підземної частини підприємства; відповідач перебуває у скрутному матеріальному становищі, оскільки збитки підприємства за 2022 рік склали 267 276тис.грн. Доказів протилежного ДП «РЕМ» суду не надав.

На підтвердження викладених у клопотанні обставин, відповідачем надано суду баланси (звіт про фінансовий результат), станом на 31.12.2022; звіт про рух грошових коштів (за прямим методом) за 2022 рік; розшифровку кредиторської заборгованості станом на 01.03.2023.

Проаналізувавши наявні матеріали справи та докази надані на підтвердження обставин, викладених у відповідному клопотанні, зважаючи на те, що ДП «РЕМ» не доведено у встановленому ГПК України порядку понесення ним втрат, у зв'язку із невиконанням ДП «Торецьвугілля» своїх договірних зобов'язань, суд, з огляду на дію в Україні воєнного стану та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, дійшов висновку про необхідністю зменшення розміру пені на 50%.

За таких обставин, сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача становить 3 626 058,95грн ( 7 252 117,90 х 50% = 3 626 058,95).

5. Щодо судових витрат.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ДП «РЕМ», то судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 7, 20, 42, 73-74, 77-80, 86, 126, 129, 236-238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» (85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Дружби, буд. 19, ідентифікаційний код 33839013) на користь Державного підприємства «Регіональні електричні мережі» (04080, м.Київ, Подільський р-н, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код 32402870) 100 251 951,70грн (сто мільйонів двісті п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят одна грн 70 коп.) заборгованості за послуги з розподілу електричної енергії; 3 626 058,95грн (три мільйони шістсот двадцять шість тисяч п'ятдесят вісім грн 70 коп.) пені; 28 163 079,47грн (двадцять вісім мільйонів сто шістдесят три тисячі сімдесят дев'ять грн 47 коп.) інфляційних втрат; 4 248 196,81грн (чотири мільйони двісті сорок вісім тисяч сто дев'яносто шість грн 81 коп.) 3% річних; 720 646,32грн (сімсот двадцять тисяч шістсот сорок шість грн 32 коп.) судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 12.06.2023.

Станом на 12.06.2023 рішення законної сили не набрало.