ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.05.2023Справа № 910/898/23
За позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (м. Київ)
до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (м. Київ)
про стягнення 61.469.111,87 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін:
Від позивача: Прилєпов О.А.
Від відповідача: Герасименко І.В.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення 61.469.111,87 грн, з яких: 51.524.915,41 грн заборгованості за отриману електричну енергію для регулювання небалансів за період з березня 2021 року по березень 2022 року за Договором №0545-01024 від 26.09.2019, 689.431,93 грн пені, 3.722.785,06 грн штрафу, 4.789.525,19 грн інфляційних втрат та 742.454,28 грн 3 % річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2023 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.02.2023.
17.02.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав його необґрунтованості. До відзиву також додано клопотання про призначення експертизи.
21.02.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 21.03.2023.
02.03.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив.
09.03.2023 відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.
21.03.2023 від позивача надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині основного боргу в розмірі 5.000.800,00 грн.
21.03.2023 до суду надійшли заперечення позивача на клопотання відповідача про призначення експертизи.
Судом встановлено, що подане позивачем клопотання про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 5.000.800,00 грн не підлягає задоволенню у зв'язку з відсутністю в даному випадку передбачених ст. 231 ГПК України підстав, зокрема, такої підстави як відсутність предмету спору між сторонами.
У зв'язку з цим протокольною ухвалою від 21.03.2023 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про закриття провадження у справі.
Клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи судом залишено без задоволення у зв'язку з його невідповідністю вимогам ст. 99 ГПК України.
21.03.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 11.04.2023.
11.04.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 16.05.2023.
16.05.2023 суд без виходу до нарадчої кімнати постановив ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 23.05.2023.
Представник позивача у судовому засіданні 23.05.2023 підтримав позовні вимоги. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві.
У судовому засіданні 23.05.2023 суд, по виходу з нарадчої кімнати, проголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у строк, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Між позивачем та відповідачем шляхом подання ПрАТ "АК "Київводоканал" відповідної заяви від 31.05.2019 і приєднання до умов Договору про врегулювання небалансів електричної енергії (далі - Договір), відповідно до п. п. 1.1., 1.2. якого він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії сторони, відповідальної за баланс (далі - СВБ), у тому числі її балансуючої групи. Цей Договір є договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою Стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого Договору в цілому. На підставі цього Договору Сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.
Згідно з п. п. 1.3., 1.4. Договору СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до балансуючої групи. ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку, затвердженими постановою КРЕКП від 14.03.2018 №307 (далі - Правила ринку).
У період виникнення спірних правовідносин діяли редакції договору про врегулювання небалансів затверджені наказами НЕК "УКРЕНЕРГО" від 01.06.2021 №303, від 31.01.2022 №58, від 21.04.2022 №161, від 16.05.2022 №176.
Відповідно до п. 1.5. Договору врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку.
Главою 2 Договору передбачено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку.
Оплата платежів відповідно до цього Договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.
Згідно з п. 5.1 Договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору.
Відповідно до п. 1.1.2 глави 1.1., п. 1.11.1 та п. 1.11.8 глави 1.1. розділу І Правил ринку, система управління ринком - програмно-інформаційний комплекс, що включає низку підсистем, що забезпечують управління всіма необхідними базами даних, реєстрами та виконання розрахунків, що визначені цими Правилами. За допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, виконанням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів.
Система управління ринком забезпечує, серед іншого, проведення розрахунків за небаланси електричної енергії. АР надає кожному учаснику ринку через його персональний кабінет доступ до записів даних розрахунків, що створив АР щодо цього учасника ринку, відповідно до інструкції з користування системою управління ринком.
Згідно з п. 5.28.1 глави 5.25. Розділу V Правил ринку, щоденні звіти про розрахунки та остаточні щомісячні звіти про розрахунки надаються через систему управління ринком кожному ППБ та СВБ і включають детальну інформацію щодо індивідуального зарахування і списання коштів ППБ та СВБ. Форма і зміст початкових та остаточних звітів про розрахунки описані в цьому розділі.
Подання платіжних документів здійснюється Сторонами відповідно до Правил ринку (п. 5.6. Договору).
Відповідно до п. 7.3.1. Правил ринку (в редакції, що діяла на період спірних правовідносин) АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов'язана сплатити АР, або суми, що АР зобов'язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.
Згідно з п. 7.7.3. глави 7.7. розділу VII Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа.
Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим у державних стандартах або технічних умовах.
Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії" від 13.04.2017 (далі - Закон).
Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 4 Закону учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 56 Закону постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Позивач через систему управління ринком Market Management System надсилав відповідачу платіжні документи (рахунки-фактури) за електричну енергію з метою врегулювання небалансів із зазначенням суми, що СВБ зобов'язано сплатити АР.
Відповідно до ч. 7 ст. 68 Закону України "Про ринок електричної енергії "за результатами роботи балансуючого ринку за відповідну добу на підставі даних оператора системи передачі та адміністратора комерційного обліку адміністратор розрахунків розраховує платежі оператора системи передачі та постачальників послуг з балансування за електричну енергію, ціни небалансу електричної енергії, а також обсяги небалансів електричної енергії учасників ринку і відповідні платежі за них та виставляє відповідні рахунки у порядку, визначеному правилами ринку.
Як вказує позивач, на виконання умов Договору та Правил ринку, НЕК "Укренерго" виставлено рахунки за електричну енергію для врегулювання небалансів, які розміщені ОСП в системі управління ринком, на загальну суму 53.182.643,71 грн, з яких відповідачем було оплачено лише 1.657.728,30 грн. За доводами позивача, розмір заборгованості відповідача за Договором становить 51.524.915,41 грн.
На підтвердження таких доводів позивачем надано до матеріалів справи, зокрема, акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, з відповідними актами коригування до них: від 30.06.2021 №ВН/21/06-№0545, від 31.08.2021 №ВН/21/08-0545, від 30.11.2021, №ВН/21/11-0545 від 31.12.2021 №ВН/21/12-0545, від 31.01.2022 №ВН/22/01-0545, від 28.02.2022№ВН/22/02-0545, від 31.03.2022 №ВН/22/03-0545.
Судом встановлено, що позивач, враховуючи положення Закону, Правил ринку та умови Договору, виконав розрахунки обсягу та вартості небалансів і направив сформовані рахунки-фактури у системі управління ринком (ММБ) до ПрАТ "АК "Київводоканал".
Проте, ПрАТ "АК "Київводоканал" не сплатило кошти за рахунками на загальну суму 51.524.915,41 грн, що зумовило звернення позивача до суду з даною позовною заявою.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти визначеного позивачем розміру заборгованості в сумі 51.524.915,41 грн та зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов'язань ПрАТ "АК "Київводоканал" за Договором про врегулювання небалансів електричної енергії від 01.09.2019, укладеного з позивачем, АТ "Банк Альянс" (Гарант) видав на користь НЕК "Укренерго" (Бенефіціар) безумовну і безвідкличну гарантію виконання зобов'язань від 30.11.2021 №15387-21/1 на суму 5.000.000,00 грн зі строком дії Гарантії до 30.11.2022.
Згідно з п.7, пп.10.1. п. 10 Гарантії відповідач (гарант), у разі порушення зобов'язань ПрАТ "АК "Київводоканал" (принципала) за Договором, протягом 2 банківських днів після дня отримання Вимоги бенефіціара сплачує позивачу (бенефіціару) кошти в межах суми Гарантії, відповідно до умов Гарантії та за першою Вимогою без подання ним будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов (Гарантія є безумовною).
Оскільки ПрАТ "АК "Київводоканал" (принципал) своєчасно не виконав свої зобов'язання щодо сплати коштів за Договором, позивач (бенефіціар) звернувся до АТ "Банк Альянс" (гаранта) з вимогою від 04.04.2022 № 01/13357 про сплату коштів за Гарантією в сумі 5.000.000,00 грн.
Відмова відповідача задовольнити цю вимогу позивача щодо сплати коштів за Гарантією в сумі 5.000.000,00 грн стало підставою звернення останнього до суду з відповідним позовом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі №910/3528/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023, стягнуто з Акціонерного товариства "Банк Альянс" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" кошти за банківською гарантією в розмірі 5.000.000,00 грн та судовий збір у розмірі 75.000,00 грн.
Частиною 4 ст. 75 ГПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно із ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.
Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 563 ЦК України вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 04.08.2022 у справі №910/3528/22 стягнуто з Акціонерного товариства "Банк Альянс" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" кошти за банківською гарантією в розмірі 5.000.000,00 грн у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, відповідно, розмір заборгованості відповідача зменшився на вказану суму та становить 46.524.915,41 грн.
Доказів відсутності цієї заборгованості або іншого її розміру сторонами до матеріалів справи не надано.
Заперечуючи проти позову, відповідач також зазначає, що ним не були підписані акти коригування до актів купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, у зв'язку із наявними розбіжностями з обсягами розподілу електроенергії, тож надані позивачем докази не підтверджують суму позовних вимог.
Дослідивши зібрані у матеріалах справи докази, суд погоджується з доводами позивача про те, що за умовами п. 5.1. Договору, п. 7.7.3. глави 7.7. розділу VII Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку учасника ринку на банківський рахунок АР здійснюється протягом двох робочих днів з дати направлення платіжного документа, при чому наявність сумнівів в обсягах електричної енергії не є підставою для несплати виставлених позивачем рахунків.
Крім суми основного боргу, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача також 689.431,93 грн пені, 3.722.785,06 грн штрафу, 4.789.525,19 грн інфляційних втрат та 742.454,28 грн 3 % річних.
Пунктом 4.2. Договору сторони погодили, що в разі несвоєчасного виконання грошових зобов'язань після підписання сторонами Акта купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів винна Сторона сплачує іншій стороні пеню в розмірі 0,01 % за кожний день прострочення від суми простроченого платежу, але не більше розміру облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив їх правильність та арифметичну вірність.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ГК України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ст. 417 ГК України у період дії воєнного стану, введеного на території України або в окремих місцевостях, правовий режим господарської діяльності визначається на основі закону про оборону України, інших законодавчих актів щодо забезпечення обороноздатності держави та законодавства про режим воєнного стану.
Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
При цьому Торгово-промислова палата України з метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин, відповідно до якого ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години З30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Відтак ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Дослідивши зібрані в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість і недоведеність тверджень відповідача про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язань за Договором на підставі ст. 617 ЦК України.
Відтак суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 689.431,93 грн пені, 4.789.525,19 грн інфляційних втрат та 742.454,28 грн 3 % річних є обґрунтованими, доведеними, не спростованими належним чином і у встановленому порядку відповідачем, тож підлягають задоволенню.
Позивачем також пред'явлено вимогу про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 3.722.785,06 грн, який нараховано на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.
Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. ч. 1, 2 ст. 217 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За наведеними вище положеннями ГК України господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов'язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов'язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов'язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.
Нормативно-правове забезпечення сфери господарювання є однією з форм здійснення державою регулювання господарської діяльності. Водночас за змістом статті 1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності є спрямованою, зокрема, на зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, та здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Так, за пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.
Таким чином, тлумачення умов укладеного сторонами справи договору щодо підстав застосування відповідальності за порушення відповідачем грошового зобов'язання має здійснюватися у системному взаємозв'язку з положеннями чинного законодавства, які регулюють загальні засади та умови настання такої відповідальності у господарських правовідносинах.
Стаття 231 ГК України регулює випадки та розмір штрафних санкцій, встановлених ГК України щодо окремих видів зобов'язань. Тобто визначений розмір штрафних санкцій, зміна яких за погодженням сторін не допускається.
У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов'язань, зазначених у частині другій цієї статті.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Розмір штрафних санкцій, що застосовуються у внутрішньогосподарських відносинах за порушення зобов'язань, визначається відповідним суб'єктом господарювання - господарською організацією.
З аналізу положень статті 231 ГК України вбачається, що нею передбачено можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору.
Так, частина друга статті 231 ГК України визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов'язання) у господарському зобов'язанні, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором. Частина третя цієї статті передбачає можливість законодавчого встановлення розміру штрафних санкцій і за інші види правопорушень у окремих видах господарських зобов'язань, перелічених у частині другій статті 231 ГК України.
У свою чергу частина четверта статті 231 ГК України наділяє сторін правом застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору, а також надає сторонам право встановлювати різні способи визначення штрафних санкцій, - у відсотковому відношенні до суми зобов'язання (виконаної чи невиконаної його частини) або у певній визначеній грошовій сумі, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Положення частини шостої статті 231 ГК України регулюють виключно правовідносини сторін щодо їх відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, передбачаючи їх встановлення у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. На відміну від, наприклад, частини другої статті 231 ГК України, у частині шостій цієї статті не вказано про застосування штрафної санкції у певному розмірі, а йдеться про спосіб її визначення.
Разом з тим частина друга статті 231 ГПК України, на яку посилається позивач в обґрунтування розміру штрафу, не встановлює розмір штрафних санкцій за порушення саме грошового зобов'язання, а визначає уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов'язання) у господарському зобов'язанні, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.
При цьому правова природа спірних правовідносин грошова, вказані порушення пов'язані з договором приєднання (який не є державним контрактом), сплачувати кошти має суб'єкт господарювання, відтак до спірних правовідносин не може бути застосована у даному випадку частина друга статті 231 ГК України для визначення розміру штрафу і як підстава для стягнення цієї неустойки.
Така правова позиція неодноразово висловлювалась і Верховним Судом, зокрема, постанові від 23.08.2022 у справі №910/9375/21, від 04.05.2023 у справі №910/21298/21.
За таких обставин, у задоволенні вимог про стягнення з відповідача штрафу слід відмовити у зв'язку з їх безпідставністю.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.10. у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв'язку з відсутністю елементів складу цивільного правопорушення: неправомірні дії або бездіяльність відповідача; безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями відповідача, і самою шкодою; вина відповідача.
Інші доводи і твердження учасників справи до уваги судом не прийняті як такі, що не відносяться до предмету доказування у даному спорі та не спростовують вищенаведених висновків суду.
З огляду на вказане в сукупності суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код 03327664) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 25; ідентифікаційний код 00100227) 46.524.915 (сорок шість мільйонів п'ятсот двадцять чотири тисячі дев'ятсот п'ятнадцять) грн 41 коп. заборгованості, 689.431 (шістсот вісімдесят дев'ять тисяч чотириста тридцять одну) грн 93 коп. пені, 4.789.525 (чотири мільйони сімсот вісімдесят дев'ять п'ятсот двадцять п'ять) грн 19 коп. інфляційних втрат, 742.454 (сімсот сорок дві тисячі чотириста п'ятдесят чотири) грн 28 коп. 3 % річних та 791.194 (сімсот дев'яносто одну тисячу сто дев'яносто чотири) грн 90 коп. судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено 09.06.2023.
Суддя Т.М. Ващенко