Рішення від 31.05.2023 по справі 910/15043/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.05.2023Справа № 910/15043/21 (910/1077/21)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Аква-Холдинг" (49044, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 5)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського, будинок 3)

про стягнення 1 185 756,25 грн.

в межах справи №910/15043/21

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Вінстар" (04074, м. Київ, вул. Резервна, 8, оф. 13, ідентифікаційний номер 44630056)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,3, ідентифікаційний номер 30160757)

про банкрутство

Суддя Мандичев Д.В.

Секретар судового засідання Судак С.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Опанасик В.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/15043/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Буддевелопмент Київ" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс".

До Господарського суду м. Києва з позовом звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Аква-Холдинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про стягнення заборгованості за договором поставки (миючих та дезінфікуючих засобів) № 270/2016/КАМ/О від 25.04.2016 р. у сумі 1 185 756,25 грн.

Позов обґрунтований тим, що відповідач порушив умови договору поставки № 270/2016/КАМ/О від 25.04.2016 р., в частині своєчасної сплати вартості поставленого товару, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у сумі 1 185 756,25 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 (суддя Головіна К.І.) за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, сторонам надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2021 справу № 910/1077/21 передано для розгляду в межах справи № 910/10741/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс".

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.08.2021 матеріали справи № 910/10741/21 (910/1077/21) передано на розгляд судді Чеберяку П.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2021 прийнято справу № 910/1077/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Аква-Холдинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про стягнення 1 185 756,25 грн. до розгляду в межах справи № 910/10741/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" та зупинено провадження у справі № 910/10741/21 (910/1077/21) до повернення матеріалів справи № 910/10741/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 (суддя Чеберяк П.П.) вирішено Поновити провадження у справі № 910/10741/21 (910/1077/21) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Аква-Холдинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про стягнення 1 185 756,25 грн. Передати матеріали справи № 910/10741/21 (910/1077/21) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Аква-Холдинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про стягнення 1 185 756,25 грн. для розгляду в межах справи Господарського суду міста Києва № 910/15043/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2022 прийнято справу №910/1077/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Будинок "Аква-Холдинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" про стягнення 1 185 756,25 грн. до розгляду в межах справи №910/15023/21. Підготовче засідання призначено на 14.12.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2022 відкладено підготовче засідання на 25.01.2023.

25.01.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про розгляд справи без участі представника.

25.01.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про відкладення судового засіданні.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.01.2023 відкладено підготовче засідання у справі на 22.02.2023.

21.02.2023 до суду надійшло клопотання відповідача про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2023 відкладено підготовче засідання на 29.03.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2023 закрито підготовче засідання, по суті розгляд справи призначено на 26.04.2023.

21.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшли письмові пояснення відповідача.

25.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2023 відкладено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 31.05.2023.

До судового засідання 31.05.2023 представник позивача не з'явився, проте про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Крім того, судовм встановлено, що позивачем направляли клопотання про розгляд справи безу участі представника.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Аква-Холдинг» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс-Агромарс» (покупець) укладено договір поставки (миючих та дезінфікуючих засобів) № 270/2016/КАМ/О, згідно з умовами якого постачальник зобов'язувався поставити товар та передати його у власність покупця, а покупець зобов'язувався своєчасно оплатити поставлений постачальником товар.

У пункті 3.2 договору зазначено, що предметом даного договору є поставка миючих та дезінфікуючих засобів (надалі - «Товар»), перелік, асортимент, ціна за одиницю яких визначені рахунками-фактурами до даного Договору за товаро-супровідними документами на кожну окрему партію товару.

Згідно з пунктом 5.1 договору поставка товару здійснюється постачальником на умовах терміну DAP -(DELIVERED AT PLACE) за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, с. Гаврилівна.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що поставка товару по даному договору відбувається на підставі замовлення покупця засобами телефонного зв'язку. В разі погодження замовлення постачальник в телефонному режимі дає згоду на поставку товару.

Строк поставки товару складає 5 (п'ять) робочих днів з моменту отримання письмової заявки від покупця та виставлення рахунку-фактури (пункт 5.3 договору).

Згідно з пунктами 5.8, 5.9 договору право власності на товар, що поставляється, переходить від постачальника до покупця в момент фактичної передачі товару покупцю та підписання сторонами видаткових накладних. Датою поставки вважається дата підписання сторонами видаткових накладних.

Загальна кількість товару визначається рахунком-фактурою, яка є невід'ємною частиною даного договору (пункт 6.1 договору).

Відповідно до пункту 6.5 договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюється у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах 100% після оплати за товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця та підписання видаткових накладних.

У пункті 7.4 договору претензії за кількістю та/або асортиментом товару можуть бути заявлені покупцем як в момент прийняття товару, так і протягом 30 робочих днів з моменту поставки товару.

До вказаного договору сторонами укладені специфікації від 25.04.2016 № 1, від 25.05.2016 № 2, від 21.09.2016 № 3.

У період дії вказаного договору сторонами укладені численні додаткові угоди. Так, 19.09.2020 між сторонам укладено додаткову угоду № 42 до договору поставки (миючих та дезінфікуючих засобів) № 270/2016/КАМ/О від 25.04.2016, за умовами якої сторони встановили та підтвердили, що станом на дату підписання даної додаткової угоди сума боргу покупця перед постачальником за поставлений товар по договору становить 540 926,32 грн., у тому числі ПДВ, за наступними видатковими: від 25.06.2020 № 737 на суму 153 771,90 грн., від 25.06.2020 № 738 на суму 184 301,46 грн., від 25.06.2020 № 739 на суму 50 470,73 грн., від 25.06.2020 № 761 на суму 70 493,27 грн., від 25.06.2020 № 762 на суму 70 740,09 грн., від 25.06.2020 № 763 на суму 11 148,87 грн.

Згідно з пунктом 2 додаткової угоди № 42 сторони погодили, що заборгованість покупця перед постачальником у сумі 540 926,32 грн. та підлягає оплаті покупцем шляхом безготівкового перерахування за наступним графіком: 15.10.2020 у сумі 274 982,72 грн., 06.11.2020 у сумі 265 943,60 грн.

Як зазначив позивач, залишок заборгованості відповідача за додатковою угодою від 19.09.2020 № 42 становить 266 190,42 грн.

20.10.2020 між сторонами укладено додаткову угоду № 43 до договору, в пункті 1 якої зазначено, що сторони встановили та підтвердили, що станом на дату підписання даної додаткової угоди сума боргу покупця перед постачальником за поставлений товар по договору становить 323 661,22 грн. з ПДВ, за наступними видатковими накладними: від 31.07.2020 № 910 на суму 42 778,43 грн., № 911 на суму 9 316,00 грн., № 912 на суму 5 729,63 грн., № 913 на суму 2 875,00 грн., № 914 на суму 2 875,00 грн., № 915 на суму 187 823,77 грн., № 916 на суму 72 263,39 грн.

У пункті 2 додаткової угоди № 43 вказано, що заборгованість покупця перед постачальником у сумі 323 661,22 грн. підлягає оплаті покупцем шляхом безготівкового перерахування за наступним графіком: 187 823,77 грн. до 13.11.2020, 135 837,45 грн. до 27.11.2020.

Разом із цим, відповідач не сплатив залишок заборгованості за додатковою угодою від 20.10.2020 № 43 на суму 135 837,45 грн.

Із матеріалів справи слідує, що на виконання умов договору позивачем також постановлено відповідачу товар за видатковими накладними: № 1415 від 29 жовтня 2020р. на загальну суму 69 891,68 грн., №1414 від 29 жовтня 2020р. на загальну суму 193285,59 грн.; №1371 від 21 жовтня 2020р. на загальну суму 2300,00 грн.; №1370 від 21 жовтня 2020р. на загальну суму 2875,00 грн.; №1369 від 21 жовтня 2020р. на загальну суму 2300,00 грн.; №1263 від 30 вересня 2020р. на загальну суму 137634,31 грн.; №1261 від 30 вересня 2020р. на загальну суму 56121,80 грн.; №1080 від 31 серпня 2020р. на загальну суму 72263,39 грн.; №1079 від 31 серпня 2020р. на загальну суму 187823,77 грн.; №1078 від 31 серпня 2020р. на загальну суму 10608,00 грн.; №1077 від 31 серпня 2020р. на загальну суму 48874,73 грн.; №916 від 31 липня 2020р. на загальну суму 72263,39 грн.; №915 від 31 липня 2020р. на загальну суму 187823,77 грн.; №914 від 31 липня 2020р. на загальну суму 2875,00 грн.; №913 від 31 липня 2020р. на загальну суму 2875,00 грн.; №913 від 31 липня 2020р. на загальну суму 5729,63 грн.; №911 від 31 липня 2020р. на загальну суму 9316,00 грн.; №910 від 31 липня 2020р. на загальну суму 42778,43 грн. №737 від 25 червня 2020р. на загальну суму 153 771,90грн., №738 від 25 червня 2020р. на загальну суму 184 301,46 грн., №739 від 25 червня 2020р. на загальну суму 50 470,73 грн., №761 від 25 червня 2020р. на загальну суму 70 493,27 грн., №762 від 25 червня 2020р. на загальну суму 70 740,09 грн., №763 від 25 червня 2020р. на загальну суму 11 148, 87 грн.

Дані видаткові накладні підписані обома сторонами та до них долучені довіреності відповідача на прийняття товару. Крім того, на деяких видаткових накладних наявний відбиток печатки «Комплекс Агромарс заввет аптекою Купрієнко А.С.».

У поясненнях на позовну заяву відповідач вказав, що позивачем не долучено до матеріалів справи письмових заявок відповідача на поставку товару, рахунків-фактур, сертифікатів якості, товарно-транспортних накладних, податкових накладних. При цьому відповідач наголосив, що строк оплати товару визначається рахунком-фактурою, які позивачем не надані. Також відповідач зауважив на неналежному оформленні видаткових накладних, що не містять, зокрема, посади представника на отримання товару та відтиску печатки.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 ЦК України).

Виходячи зі змісту статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що між сторонами підписано та скріплено печатками обох сторін, зокрема, додаткові угоди від 19.09.2020 № 42, від 20.10.2020 № 43, в яких визначено перелік видаткових накладних та суму боргу за ними.

Положеннями статті 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, матеріали справи не містять доказів визнання в судовому порядку додаткових угод від 19.09.2020 № 42, від 20.10.2020 № 43 до договору від 25.04.2016 № 270/2016/КАМ/О недійсними.

Таким чином, підписавши додаткові угоди від 19.09.2020 № 42, від 20.10.2020 № 43 до договору, відповідач визнав заборгованість у відповідному розмірі.

Жодних доказів на спростування наявності за відповідачем заборгованості за вказаними додатковими угодами відповідачем до матеріалів справи не долучено.

Щодо заперечень відповідача з приводу не долучення позивачем до матеріалів справи письмових заявок відповідача на поставку товару, рахунків-фактур, сертифікатів якості, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, що передбачені пунктами 5.3-5.5 договору, суд зауважує наступне.

Відповідно до пункту 5.3 договору строк поставки товару складає 5 (п'ять) робочих днів з моменту отримання письмової заявки від покупця та виставлення рахунку-фактури.

Згідно з пунктом 5.4 договору в момент поставки на кожну партію товару постачальник надає покупцю наступні документи: сертифікат якості, товарно-транспортну накладну, видаткову накладну, оригінал рахунку-фактури та інші супровідні документи згідно діючого законодавства.

Разом із цим, обов'язок боржника оплатити вартість поставленого йому товару виникає в силу закону (статті 655, 692, 712 ЦК України, частина 1 статті 265 ГК України) та не залежить від факту виставлення рахунку на оплату вартості здійсненої поставки товару.

Відтак, судом відхиляються заперечення боржника щодо не виставлення рахунків-фактур, проте за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.04.2020 у справі №915/641/19.

При цьому, як слідує з пункту 5.4 договору, саме у відповідача мають знаходитися оригінали рахунків-фактури на товар, у той час як відповідач не надав жодних пояснень та відповідних доказів щодо відсутності в нього таких рахунків. Натомість, заперечення відповідача ґрунтувалися лише на тому, що відповідні документи не надані позивачем до матеріалів справи.

Одночасно судом прийнято до уваги, що згідно з пунктами 5.8, 5.9 договору право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту передачі товару та підписання сторонами видаткових накладних.

Із матеріалів справи вбачається, що спірні видаткові накладні містять підписи обох сторін, а на деяких накладних також наявний відбиток печатки «Комплекс Агромарс заввет аптекою Купрієнко А.С.».

До того ж, відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час оформлення відповідних накладних) суб'єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб'єктом господарювання печатки не є обов'язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Таким чином, відповідач підтвердив прийняття товару за кількістю, внаслідок чого до відповідача перейшло право власності на відповідний товар.

За таких обставин, не надання позивачем до матеріалів справи заявок відповідача на поставку товару, а також сертифікатів якості, товарно-транспортних та податкових накладних не спростовує отримання відповідачем товару за спірними видатковими накладними.

Суд також приймає до уваги, що відповідачем згідно з пунктами 7.4-7.6 договору не виставлялися позивачу претензії за кількістю, асортиментом чи якістю поставленого товару.

Відповідно до вимог абзацу 9 частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" видаткові накладні містять такі обов'язкові реквізити, як дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документи і якому здійснюється поставка за цими накладними; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особисті підписи в графі "від постачальника" та "отримав (ла)".

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9).

У статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час, коли оформлювалися спірні накладні) наведено визначення поняття «господарська операція» - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; «первинний документ» - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин): господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів (абзац другий пункту 2.1); первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017); первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац перший пункту 2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017); документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абзац перший пункту 2.5); первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників (пункт 2.15).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Ураховуючи вищевикладене, дослідивши надані обома сторонами докази, приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 1 185 756,25 грн.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Щодо заявлених позивачем до відшкодування 118 575,60 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до частини 2 статті 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

До матеріалів справи надано договір про надання правничої допомоги від 11.01.2021 № б/н, за умовами якого ТОВ «ТД «Аква-Холдинг», як клієнт, доручає адвокату Бойко П.Ю., а останній бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з пунктом 4.1 договору отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару успіху в розмірі 10 % від суми задоволених судом майнових позовних вимог клієнта протягом 30 календарних днів з дати прийняття рішення про задоволення позовних вимог.

20.02.2021 до вказаного договору складено звіт про надання послуг з правничої допомоги та акт приймання-передачі наданих послуг, підписаний обома сторонами.

Відповідно до вказаних доказів адвокатом надано клієнту наступну правничу допомогу: інтерв'ювання клієнта, збір та правовий аналіз інформанті, що стосується суті виниклого господарського спору - 2 год., вивчення та правовий аналіз первинної бухгалтерської документації, збір додаткової необхідної для надання правничої допомоги інформації та документації, розроблення правової стратегії, аналіз рішень Верховного Суду в подібних правовідносинах - 2 год., підготовка і складення від імені клієнта позову, оформлення письмових матеріалів, що додаються до позовної заяви, організація процедури сплати клієнтом судового збору, направлення від імені та в інтересах клієнта процесуальних документів (позовної заяви з додатками) відповідачу - 9 год.

При цьому, згідно частини 6 статті 126 ГПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом із цим, відповідне клопотання відповідачем про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката не заявлялося.

Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. Дана правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 18.12.2018 р. у справі №910/4881/18.

Беручи до уваги надані докази на підтвердження надання професійної правничої допомоги адвокатом та відсутність клопотання про зменшення розміру відповідних витрат, суд дійшов висновку, що подана заява підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (02094, м. Київ, вул. Пожарського,3, ідентифікаційний номер 30160757) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Аква-Холдинг» (49044, м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 5, ідентифікаційний номер 32713652) 1 185 756 (один мільйон сто вісімдесят п'ять тисяч сімсот п'ятдесят шість) грн. 25 коп. заборгованості, витрати по сплаті судового збору у розмірі 17 786 (сімнадцять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн. 35 коп. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 118 575 (сто вісімнадцять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 60 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено 12.06.2023

Суддя Д.В. Мандичев