ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.06.2023Справа № 910/2222/23
Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику справу
За позовом Фізичної оcоби-підприємця Мазурика Богдана Володимировича
АДРЕСА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМП-2000"
вул. Є. Коновальця 29, м. Київ, 01133
про стягнення 71 497,97 грн.
Фізична особа - підприємець Мазурик Богдан Володимирович (надалі - «Позивач») звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» (надалі - «Відповідач») про стягнення основної заборгованості за договором-заявкою на перевезення вантажу № 2454 від 10.01.2022 (далі - Договір) у розмірі 56 101, 00 грн, інфляційних втрат у розмірі 13 806, 17 грн. та 3% річних у розмірі 1 590, 80 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором - заявкою на перевезення вантажу №2454 від 10.01.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2023 позовну заяву Фізичної особи-підприємця Мазурика Богдана Володимировича залишено без руху.
23.02.2023 від Фізичної особи-підприємця Мазурика Богдана Володимировича надійшла заява про усунення недоліків у позовній заяві.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/2222/23 постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
18.04.2023 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд зменшити розмір інфляційних втрат та 3% річних, оскільки суми зазначених нарахувань є надмірно великими порівняно з розміром боргу, з урахуванням тієї обставини, що стягнення відбувається у період дії воєнного стану, що введений 24.02.2022 указом президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
24.04.2023 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, в котрій позивач заперечує проти доводів відповідача щодо неспівмірності та зменшення розміру нарахувань інфляційних втрат та 3% річних.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
10.01.2022 року між Фізичною особою - підприємцем Мазуриком Богданом Володимировичем (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» (Замовник) було укладено Договір - заявку на перевезення вантажу №2454, за яким узгоджено: дата навантаження 12.01.2022, адреса завантаження: Remeniny Nr. 99 FURA, перевезення вантажу з терміном доставки з 17.01.2022 року по 17.01.2022, фрахтова сума 1750 євро (по курсу НБУ на дату розвантаження), митний перехід - Ужгород, автомобіль BJ 763 CR, причіп АО 0941.
Умови оплати - безготівкова форма на умовах 100% оплати протягом 30-40 календарних днів з дня розвантаження автомобіля на підставі копії рахунку переданого Виконавцем за допомогою факсимільного зв'язку, з подальшим отриманням оригіналу рахунка, товарно-транспортної накладної (CMR/TTH) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта приймання-передачі наданих послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору - заявки на перевезення вантажу №2454 від 10.01.2022 Позивач надав послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Remeniny Nr. 99 FURA (Словаччина) - м/п Ужгород - Київ (Україна), а Відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується Актом здачі - приймання робіт №18 від 18.01.2022 на суму 56 101, 00 грн..
25.11.2022 року Позивач надіслав на адресу Відповідача лист з вимогою сплатити заборгованість у загальному розмірі 1 876 965, 74 грн., зокрема, за Договором-заявкою на перевезення вантажу №2454 від 10.01.2022, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 25.11.2022, фіскального чеку, накладної, роздруківки за відстеженням поштового відправлення про вручення.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач всупереч умовам Договору не здійснив оплату за надані послуги у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед Фізичною особою - підприємцем Мазуриком Богданом Володимировичем в розмірі 56 101, 00 грн. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» інфляційні втрати у розмірі 13 806, 17 грн., 3% річних у розмірі 1 509, 80 грн.
Внаслідок укладення Договору - заявки на перевезення вантажу №2407 від 13.12.2021 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно з приписами ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору - заявки на перевезення вантажу №2407 від 13.12.2021 року Позивач надав послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Remeniny Nr. 99 FURA (Словаччина) - м/п Ужгород - Київ (Україна), а Відповідач в свою чергу прийняв надані послуги, що підтверджується Актом здачі - приймання робіт №18 від 18.01.2022 року на суму 56 101,00 грн., який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками та скріплений мокрими печатками без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, а також міжнародною товарно - транспортною накладною (CMR) № SK 2022005 по виконанню перевезень з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу.
Умови оплати - безготівкова форма на умовах 100% оплати протягом 30-40 календарних днів з дня розвантаження автомобіля на підставі копії рахунку переданого Виконавцем за допомогою факсимільного зв'язку, з подальшим отриманням оригіналу рахунка, товарно-транспортної накладної (CMR/TTH) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта приймання-передачі наданих послуг.
25.11.2022 року Позивач надіслав на адресу Відповідача лист з вимогою сплатити заборгованість у загальному розмірі 1 876 965, 74 грн., зокрема, за Договором-заявкою на перевезення вантажу №2454 від 10.01.2022, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 25.11.2022, фіскального чеку, накладної, роздруківки за відстеженням поштового відправлення про вручення.
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи вищенаведені умови Договору - заявки на перевезення вантажу №2454 від 10.01.2022 року обов'язок Відповідача з оплати наданих й прийнятих послуг з перевезення вантажу автомобільним транспортом за маршрутом Remeniny Nr. 99 FURA (Словаччина) - м/п Ужгород - Київ (Україна) в розмірі 56 101, 00 грн. виник 19.01.2022.
Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» перед Фізичною особою - підприємцем Мазуриком Богданом Володимировичем за Договором - заявкою на перевезення вантажу №2454 від 10.01.2022 року становить 56 101,00 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти вимог позивача та зазначає, що суми нарахувань позивачем інфляційних втрат та 3% річних є надмірно великими порівняно з розміром боргу з урахуванням тієї обставини, що стягнення відбувається в період дії воєнного стану, що введений 24.02.2022 указом президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», та посилається на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022.
Відповідач також звертає увагу суду на те, що з початку військової агресії Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» зазнало різкого зниження об'єму виробничих потужностей та платоспроможності. Відповідач не мав можливості виконувати грошові зобов'язання належним чином.
Відносно доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин, спричинених воєнними діями на території України, суд зазначає наступне.
Приписами частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Аналогічне визначення форс-мажорних обставин міститься у Регламенті засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5) (далі - Регламент). Форс-мажорними можуть бути визнані ті обставини, які не зазначені у вищенаведеному переліку, проте, відповідають критеріям форс-мажорних згідно з положеннями пункту 6.9 цього Регламенту, не суперечать законодавству України і узгоджені сторонами у договорі, контракті, угоді як такі, що звільняють їх від цивільно-правової відповідальності.
Пунктом 6.9 Регламенту передбачено, що надані заявником документи для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) мають свідчити про: надзвичайність таких обставин (носять винятковий характер і знаходяться за межами впливу сторін); непередбачуваність обставин (їх настання або наслідки неможливо було передбачити, зокрема на момент укладення відповідного договору, перед терміном настанням зобов'язання або до настання відповідного обов'язку); невідворотність (непереборність) обставин (неминучість події/подій та/або її/їх наслідків); причинно-наслідковий зв'язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов'язань (за договором, контрактом, угодою, законом, нормативним актом, актом органів місцевого самоврядування тощо).
У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17 викладені висновки про те, що:
- статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що такі обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання;
- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Отже, виходячи з наведених норм законодавства та висновків Верховного Суду, відповідачем не доведений вплив форс-мажорних обставин на виконання зобов'язання зі здійснення розрахунків.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд зазначає, що вони не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Фізичній особі - підприємцю Мазурику Богдану Володимировичу в розмірі 56 101, 00 грн.
Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих й прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 56101,00 грн. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
При зверненні до суду позивач просив стягнути з відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 28.02.2022 по 08.02.2023 у розмірі 1 590, 80 грн. та інфляційні втрати у розмірі 13 806, 17 грн.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року).
Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки відповідачем сплати за надані послуги за загальний період прострочки з 28.02.2022 по 08.02.2023 у розмірі 1 590,80 грн. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню в повному обсязі.
Позов в частині стягнення інфляційних втрат обґрунтований, проте підлягає задоволенню частково у розмірі 13 806,17 грн інфляційних втрат за уточненим розрахунком суду, який здійснений відповідно до вимог закону та з урахуванням вимог статті 692 Цивільного кодексу України щодо періоду нарахування.
Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» на користь Фізичної особи - підприємця Мазурика Богдана Володимировича підлягає стягненню заборгованість у розмірі 56101,00 грн., 3% річних 1590,80 грн., інфляційні у розмірі 13 461,12 грн.
Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач, посилаючись на ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, просить суд у резолютивній частині рішення, ухваленого за результатом розгляду даної справи, зазначити про нарахування заборгованості з 3 % річних до моменту фактичного виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Правовий аналіз положень ст.ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.
За змістом ч. 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з ч. 11, 12 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в цій частині та зазначити у резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, інфляційних втрат та 3% річних на суму саме основного боргу у розмірі 56101,00 грн починаючи з 28.02.2022 до моменту виконання вказаного рішення, з урахуванням приписів законодавства України.
Перерахунок основного боргу, вказаного у рішенні суду та у виконавчому документі, для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, має здійснюватися за наступною формулою: 3% річних : «Борг х Кількість днів прострочення х 3 / 100% / 365 днів», та інфляційних збитків за формулою: «Сума збитку (за 1 місяць) = Сума боргу х Індекс інфляції / 100% - Сума боргу; загальна сума інфляційних збитків визначається шляхом додавання щомісячних сум збитків»
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних та інфляційні втрати нараховуються на залишок заборгованості, що залишився за визначеною вище формулою.
Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем також заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. 00 коп.
Відповідно до ст. 19 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є: надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування в кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адмінвідповідальності під час розгляду справи про адмінправопорушення; надання правової допомоги свідку в кримінальному провадженні; представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адмінправопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача в кримінальному провадженні; представництво інтересів фіз- і юросіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших держорганах, перед фіз- та юрособами; представництво інтересів фіз- і юросіб, держави, органів держвлади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо іншого не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВРУ; надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Водночас, в Акті виконаних робіт (наданих послуг) до Договору № 014/06/2023 про надання професійної правничої допомоги та представництво інтересів від 06.02.2023 та Додаткова угода № 1 від 07.02.2023 «Перелік та вартість виконаних робіт (послуг) у справі за позовом ФОП Мазурик Б.В. до ТОВ «ТЕМП-2000» про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних за договором-заявкою № 2454 від 10.01.2022 зазначені наступні види правової допомоги: 1) аналіз та вивчення матеріалів, доказової бази з метою пред'явлення позову ФОП Мазурик Б.В. до ТОВ «ТЕМП-2000» про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних за договором - заявкою № 2454 від 10.01.2022; 2) Аналіз діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини та аналіз висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та визначення найбільш оптимального способу захисту права Клієнта; 3) надання правової допомоги Клієнту у підготовці позовної заяви, визначення переліку додатків до позову, оформлення документів для надіслання їх стороні по справі та суду.
Суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст.126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Верховний Суд також зазначив, що у такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (наприклад, рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, п.269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Вказану правову позицію викладено у постанові від 17.09.2019 Верховного Суду по справі №910/4515/18.
Враховуючи наведене, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Зважаючи на предмет позову у даній справі, її нескладність та незначний обсяг доказів, які підлягають дослідженню та були подані позивачем, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення з відповідача розмір адвокатських витрат не пропорційний до предмета спору, не відповідає критеріям розумності їх розміру, дійсності та необхідності їх понесення (у заявленому розмірі), а визначений позивачем розмір адвокатських витрат не є неминучим та розумним, що є підставою не покладати у повному обсязі понесені позивачем витрати на правову допомогу адвоката на відповідача.
Суд зазначає, що виконані позивачем роботи з проведення аналізу та вивчення матеріалів, доказової бази з метою пред'явлення позову ФОП Мазурик Б.В. до ТОВ «ТЕМП-2000» про стягнення заборгованості, інфляційних втрат, 3% річних за договором - заявкою № 2454 від 10.01.2022 та з аналізу діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини та аналіз висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та визначення найбільш оптимального способу захисту права Клієнта фактично стосуються надання одного і того самого виду правової допомоги.
При цьому, судом встановлено, що до переліку наданих послуг правничої допомоги, зазначених в детальному описі робіт, включено послугу компенсації витрат адвоката на оформлення документів для надіслання їх суду та стороні, що не є витратами на правничу допомогу та не потребує професійних знань адвоката у галузі права.
Згідно з правовою позицією, викладеною в ухвалі Верховного Суду від 04.11.2019 по справі № 9901/264/19, такі вчинені адвокатом дії як оформлення копій письмових доказів, підготовка повного пакета документів для подачі до суду, надсилання документів поштою (представництво інтересів клієнта в поштовому відділенні) або подання їх до суду через канцелярію не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення заяви в частині компенсації витрат адвоката на оформлення документів для надіслання їх суду та стороні, що не є витратами на правничу допомогу.
За таких обставин, суд дійшов висновку частково задовольнити прохання Фізичної особи-підприємця Мазурика Богдана Володимировича та стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» витрати на правову допомогу у сумі 6 000,00 грн.
Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача витрат за переклад міжнародної товарно - транспортної накладної у розмірі 400 грн. 00 коп.
Відповідно до статті 127 ГПК України до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, також належать витрати, пов'язані, зокрема із залученням перекладачів.
Згідно з частинами 5 - 7 статті 127 ГПК України розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з Актом виконаних робіт № 17 від 10.02.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтурист-Рівне» здійснено переклад з словацької/англійської мови на українську мову товарно-транспортної накладної (CMR), вартість 400, 00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції №2117 від 10.02.2023 позивачем сплачено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтурист - Рівне» 1600 грн.
Отже, заявлений розмір судових витрат підтверджено належними доказами, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Фізичної особи - підприємця Мазурика Богдана Володимировича задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» (вул. Є. Коновальця 29, м. Київ, 01133, ідентифікаційний номер 31111758) на користь Фізичної особи - підприємця Мазурика Богдана Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) заборгованість у розмірі 56 101,00 грн., 3% річних у розмірі 1590,80 грн, інфляційні у розмірі 13 461,12 грн, судовий збір у розмірі 2 656,19 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн та витрати за переклад у розмірі 400,00 грн.
3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
4. Органу (особі), що проводитиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2023 у справі №910/2222/23 здійснювати нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на суму основного боргу у розмірі 56101,00 грн., яка підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМП-2000» на користь Фізичної особи - підприємця Мазурика Богдана Володимировича, з 28.02.2022 до моменту виконання вказаного рішення, за формулою: 3% річних : «Борг х Кількість днів прострочення х 3 / 100% / 365 днів», та інфляційних збитків за формулою: «Сума збитку (за 1 місяць) = Сума боргу х Індекс інфляції / 100% - Сума боргу; загальна сума інфляційних збитків визначається шляхом додавання щомісячних сум збитків»
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов