ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.05.2023Справа № 910/10799/22
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Інформаційного агентства
до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРКУРІЙ ЕКСПРЕС"
про стягнення 49227,79 грн
представники сторін:
від позивача: Зінчук А.М.
від відповідача: не з'явився
Короткий зміст позовних вимог
Інформаційне агентство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРКУРІЙ ЕКСПРЕС" про стягнення 49227,79 грн заборгованості за договором №64 від 30.11.2021 про закупівлю періодичних видань за державні кошти, з яких 39350,88 грн основного боргу, 7 122,35 грн пені та 2754,56 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору №64 про закупівлю періодичних видань за державні кошти в частині повної та своєчасної доставки періодичних видань.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.10.2022 дану позовну заяву залишено без руху.
02.11.2022 та 14.11.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи на виконання ухвали суду від 25.10.2022.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10799/22, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).
08.12.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
19.12.2022 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про продовження строків для подання відповіді на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 у задоволенні клопотання Інформаційного агентства про продовження строку для подання відповіді на відзив відмовлено.
22.12.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив.
04.01.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2023 постановлено перейти до розгляду справи №910/10799/22 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 09.02.2023.
02.02.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРКУРІЙ ЕКСПРЕС" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
09.02.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 09.03.2023.
09.03.2023 від позивача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
У зв'язку з перебуванням судді Турчина С.О. у відпустці, судове засідання, призначене до розгляду Господарським судом міста Києва на 09.03.2023, не відбулось.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 підготовче засідання призначено на 30.03.2023.
24.03.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яке задоволено ухвалою суду від 29.03.2023.
30.03.2023 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Протокольними ухвалами від 30.03.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, задоволено клопотання позивача про відкладення розгляду справи, відкладено підготовче засідання на 20.04.2023 та задоволено усне клопотання відповідача про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
17.04.2023 від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Протокольною ухвалою від 20.04.2023 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з його необґрунтованістю та відсутністю підстав для відкладення підготовчого засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.05.2023, задоволено усне клопотання відповідача про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
18.05.2023 від позивача надійшли пояснення на ухвалу суду від 30.01.2023.
Протокольними ухвалами від 18.05.2023 залишено без розгляду пояснення позивача, подані 18.05.2023, оскільки позивачем не надано доказів направлення зазначених пояснень та доданих до них документів на адресу відповідача.
У судовому засіданні 18.05.2023 суд протокольною ухвалою від 18.05.2023 відмовив у задоволенні усного клопотання позивача про повернення на стадію підготовчого провадження, з огляду на те, що судом не встановлено вагомих обставин для прийняття рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття або необхідності вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження для повернення.
Також у судовому засіданні 18.05.2023 суд задовольнив усне клопотання відповідача про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції.
Протокольною ухвалою від 18.05.2023 оголошено перерву в судовому засіданні по суті на 25.05.2023.
25.05.2023 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів пояснень на ухвалу суду від 30.01.2023. До клопотання позивачем долучено докази направлення пояснень на ухвалу суду від 30.01.2023.
У судовому засіданні 25.05.2023 суд задовольнив клопотання позивача та долучено відповідні пояснення до матеріалів справи.
Представник позивача у судовому засіданні 25.05.2023 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача не зміг взяти участі у судовому засіданні 25.05.2023, у зв'язку з відсутністю у суді технічної можливості провести засідання в режимі відеоконференції, про що складено відповідний акт.
Відповідно до ч. 5 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв'язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
У судовому засіданні 25.05.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція позивача
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору №64 від 30.11.2021 про закупівлю періодичних видань за державні кошти, 14.12.2021 перераховано відповідачу попередню оплату в сумі 39350,88 грн, на підтвердження чого надано платіжне доручення № 1101 від 14.12.2021.
Відповідачем були порушені істотні умови договору, зокрема розділ 5 договору, п. 6.3, 6.3.1,6.3.2, 6.3.3. та не були доставлені періодичні друковані видання у першому півріччі 2022.
04.07.2022 на адресу позивача надійшли акти поставки періодичних друкованих видань, в яких міститься недостовірна інформація щодо надання послуг, а акти за березень та квітень 2022 взагалі не надані.
Таким чином, позивач вважає, що відповідачем послуги не надані у повному обсязі.
15.08.2022 на адресу відповідача було направлено претензію вих № 522/514 від 12.08.2022 з вимогою сплатити грошові кошти у розмірі 49227,79 грн.
Позивач зазначає, що у строки, встановлені законодавством, відповідь на претензію не надійшла.
Посилаючись на порушення відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, позивачем заявлені вимоги про стягнення 39350,88 грн основного боргу, 7 122,35 грн пені та 2754,56 грн штрафу.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що відповідачем не надано жодного акту поставки періодичних видань, що унеможливило перевірку надання послуг у строки, встановлені договором. Умовами договору визначено, що послугу має бути надано у першому півріччі 2022 року.
Відповідач не повідомляв про неможливість виконання своїх зобов'язань взагалі, а на листи, які були направлені Інформаційним агентством до ТОВ "Меркурій Експрес" у квітні (копію листа надано до позовної заяви), не було надано жодної відповіді.
Позивач також просить суд взяти до уваги наказ від в.о. директора "Офіційного вісника України" "Про припинення випуску друкованої версії інформаційного бюлетеня "Офіційний вісник України" № 118-1Д від 01.12.2021 року, в якому він зазначає про припинення випуску та розповсюдження за передплатою друкованої версії періодичного видання інформаційного бюлетеня "Офіційний вісник України" з 01.01.2022, однак, відповідач ніяк не відреагував на даний наказ, а гроші, які були сплачені за передплату цього інформаційного бюлетеня згідно додатку №1 до договору не повернув.
Щодо нарахування штрафних санкцій позивач зазначив, що першим днем прострочення є 01.01.2022 року.
Позиція відповідача
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на такі обставини:
- обов'язок відповідача за договором щодо доставки періодичних видань пов'язаний із фактом надходження таких періодичних видань з типографії до місця розповсюдження відповідачем у м. Києві таких періодичних видань;
- за період з 01.01.2022 року по 24.02.2022 року включно відповідач належним чином здійснював доставку замовленого обсягу періодичних видань. В період з 25.02.2022 по 15.05.2022 доставка періодичних видань не здійснювалась через: активні бойові дії в м. Києві та Київській області, товариство не мало доступу до орендованого приміщення, де здійснювалося сортування та фасування періодичних видань, а більшість редакцій припинили свою роботу з початком введення воєнного стану. З 16.05.2022 було відновлено доставку;
- умовами Додатку № 1 не передбачений чіткий строк доставки виконавцем замовлених періодичних видань позивачем, свої зобов'язання відповідач повинен виконувати з урахуванням п. 5.3. договору (доставка протягом 24 годин з часу отримання видань з типографії) протягом строку дії договору, тобто до 31.12.2022 року;
- станом на день подання відзиву відповідачем на адресу позивача доставлено періодичних видань на загальну суму 22887,91 грн. На суму 16462,97 грн ще не доставлено замовлені періодичні видання через їх невихід з друку.
Докази на підтвердження вказаних доводів зокрема, маршрутні листи, акти виконаних робіт, докази їх надіслання з листами відповідями відповідачем додано до відзиву.
Також відповідач заперечив проти задоволення вимог про стягнення пені та штрафу.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що неодноразово направляв позивачу акти, які підтверджують виконання умов договору, однак позивач не підписує та не повертає отримані акти.
Також відповідач зазначає, що після спливу першого півріччя 2022 позивач приймав доставлені йому періодичні видання без заперечень та не повернув жодного доставленого періодичного видання.
30.11.2021 між Інформаційним агентством (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕРКУРІЙ ЕКСПРЕС" (далі - виконавець) укладено договір №64 про закупівлю періодичних видань за державні кошти (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого (в редакції додаткової угоди №1 від 30.11.2021) виконавець зобов'язується оформити передплату і до 30.06.2022 доставляти замовникові періодичні видання для Генерального штабу Збройних Сил України на І півріччя 2022 року (далі продукція) за ДК 021:2015 код 22212000-9 (періодичні видання).
Продукцію виконавець зобов'язується поставити у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток № 1), замовник - прийняти і оплатити таку продукцію. Ціна, кількість перелік періодичних видань надається згідно з замовленням наданого замовником - додатку № 1 до даного договору (п. 1.2 договору).
Згідно з п. 3.1 договору ціна договору становить 39350,88 грн.
Відповідно до п. 5.1 договору послугу має бути надано у І півріччі 2022 року.
Адреси доставки періодичних видань вказуються Замовником у заявці (п. 5.2 договору).
У п. 5.3 договору сторони погодили, що доставка періодичних видань до передплатників здійснюється виконавцем за адресами, зазначеними замовником, з часу надходження періодичних видань з типографії до пункту, з якого у місті Києві відбувається розповсюдження відправлення протягом: 24 годин - по м. Києву.
Щомісяця сторони підписують акт поставки періодичних друкованих видань станом на останній робочий день (п.5.5 договору).
У п.6.3.1 договору встановлений обов'язок виконавця забезпечити якісне виконання послуг у строки, встановлені цим договором.
Відповідно до п. 7.3.1 договору за порушення строків поставки продукції, виконавець сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка ціни договору, з якого допущено прострочення виконання зобов'язання за кожен день прострочення, а за прострочення поставки продукції понад 30 днів виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.
Цей договір набуває чинності з дати підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором (п. 10.1. договору).
У додатку № 1 до договору сторони погодили перелік періодичних друкованих видань для передплати на І півріччя 2022 року, який містить інформацію про назву періодичних видань, кількість його примірників, кількість адресатів, ціна передплати одного примірника та загальна сума передплати за весь період, що становить 39350,88 грн.
На виконання умов договору платіжним дорученням № 1101 від 14.12.2021 позивач перерахував відповідачу попередню оплату у розмірі 39350,88 грн.
Позивач зазначає, що відповідачем не були виконані договірні зобов'язання та не доставлені періодичні друковані видання для Генерального штабу Збройних Сил України у першому півріччі 2022.
Позивач зазначає, що звертався до відповідача із листом від 28.04.2022 вих. № 522/241, в якому просив надати інформацію щодо стану виконання умов договору № 64 від 30.11.2021 та у разі невиконання умов договору просив повернути кошти.
Позивач звернувся до відповідача з листом від 15.07.2022 вих № 522/438, у якому зазначив, що на адресу Інформаційного агентства надійшли акти виконаних робіт, однак інформація, зазначена в актах, не відповідає дійсності, оскільки в них зазначена доставка тих друкованих видань та номерів, які не випускались. З урахуванням викладеного позивач просив надати правдиву інформацію та акти поставки періодичних видань помісячно, а також маршрутні листи по доставці.
У відповідь на вказаний лист відповідач листом від 04.08.2022 вих. № 01/04/0822 повідомив що додатково перевірить інформацію та підготує детальний звіт.
15.08.2022 позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 522/514 від 12.08.2022, у якій вимагав повернути грошові кошти в розмірі 39350,88 грн, а також сплатити штраф та пеню.
У відповідь на вказану претензію відповідач направив лист вих. № 32-К від 12.09.2022, у якому не визнав вимоги, викладені в претензії, зазначивши, що станом на 01.09.2022 доставлено періодичних видань на суму 22550,22 грн, залишок непоставлених видань - 16800,66 грн. До вказаного листа відповідачем додані копії маршрутних листів про доставку періодичних видань за договором, акти наданих послуг для підпису.
Позивачем не заперечується факт отримання вказаного листа з додатками, оскільки сам лист з додатками долучений до позовної заяви.
Спір у справі виник у зв'язку із тим, що, на переконання позивача, відповідачем не надані оплачені позивачем послуги на суму 39350,88 грн. Позивачем також нараховані 7 122,35 грн пені та 2754,56 грн штрафу.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою договір №64 від 30.11.2021 про закупівлю періодичних видань за державні кошти є договором про надання послуг.
Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Положення частини першої статті 901 ЦК України вказує на те, що договір про надання послуг є складним зобов'язанням, що складається з двох органічно поєднаних між собою зобов'язань: по-перше, правовідношення, в якому виконавець повинен надати послугу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов'язку; по-друге, правовідношення, в якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.
Згідно із ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судом, позивач платіжним дорученням № 1101 від 14.12.2021 перерахував відповідачу попередню оплату у розмірі 39350,88 грн.
На підтвердження часткового виконання взятих на себе зобов'язань за договором відповідачем долучені до матеріалів справи копії маршрутних листів та акти виконаних робіт: № F21000161365 від 31.01.2022 на суму 4134,09 грн, № F21000162217 від 28.02.2022 на суму 4944,67 грн, № F21000164658 від 31.05.2022 на суму 5070,32 грн, № F21000166492 від 30.06.2022 на суму 6305,96 грн, № F21000168714 від 29.07.2022 на суму 861,57 грн, №F21000168767 від 31.08.2022 на суму 426,30 грн, № F21000169770 від 30.09.2022 на суму 1145,04 грн, всього на суму 22887,91 грн.
Відповідач зазначає, що у період з 25.02.2022 по 15.05.2022 доставка періодичних видань не здійснювалась, у зв'язку з такими обставинами: активними бойовими діями в м. Києві та Київській області, відсутністю доступу до орендованого приміщення, де здійснювалося сортування та фасування періодичних видань, припиненням більшістю редакцій роботи з початком введення воєнного стану.
На підтвердження вказаних фактів відповідачем долучено до матеріалів справи листи видавництв, зокрема: лист від 28.04.2022 ТОВ "ВИДАВНИЦТВО УКРАЇНСЬКИЙ МЕДІА ДІМ", лист ТОВ "СЕК'ЮРІТІ МЕДІА ПАБЛІШІНГ ГРУП "ШАНС", лист АС Видавнича група № 886-02Y22 від 28.02.2022, лист ТОВ "НВП "ФАКТОР" № 1032022 від 01.03.2022, лист ГОЛОС УКРАЇНИ № 201 від 30.08.2022, лист ДП "Преса" вих. № 09-233 від 06.09.2022, лист ГК "Медіа-Про", лист ТОВ "ВД "Медіа-ДК" № 29-06 від 29.06.2022, наказ ДП "ЦЕНТР ОЦІНИКИ ТА ІНФОРМАЦІЇ" від 01.12.2021 №118-1/д, лист ТОВ "Фокус Медія" вих. № 26 від 01.03.2022.
Крім того, в матеріалах позовної заяви міститься Наказ відповідача від 28.02.2022 про оголошення простою не з вини працівників з 01.03.2022 по 31.03.2022.
У той же час, позивач зазначає про невиконання договору у повному обсязі.
Однак, надаючи оцінку обставинам повного/часткового невиконання відповідачем умов договору, судом встановлено таке.
Відповідно до листа Військової частини НОМЕР_1 від 20.07.2022 вих. № 604/842, який долучений самим позивачем до позовної заяви, повідомлено, що на виконання договору № 64 від 30.11.2021 виконавець здійснював доставку періодичних видань з 01.01.2022 по 24.02.2022, у період з 25.02.2022 по 15.05.2022 доставка періодичних видань не здійснювалась, з 16.05.2022 відновлено доставку кореспонденції до12.07.2022.
З листа Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України від 16.02.2023 вих. № 354/3/665 вбачається, що головне управління щотижнево з 01.01.2022 по 24.02.2022 отримувало періодичні видання "Урядовий кур'єр" та "Голос України".
Головне оперативне управління Генерального штабу Збройних Сил України листом від 14.02.2023 повідомило, які періодичні видання отримувало у першому півріччі 2022 року.
Отже, з доказів, наданих самим позивачем, вбачається часткове виконання відповідачем умов спірного договору, а твердження про повне невиконання договору є необґрунтованим та спростовується вказаними вище доказами.
Так, у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що ним було здійснено доставку періодичних видань на суму 22887,91 грн.
При цьому, за твердженням відповідача, відсутнє порушення ним умов договору, оскільки додатком № 1 до договору не визначені конкретні строки доставки періодичних видань, а строк дії договору - до 31.12.2022, то виконавець міг виконувати договір 31.12.2022.
Поряд з цим відповідач вказує, що після 30.06.2022 періодичні видання приймались позивачем без заперечень.
Надаючи оцінку вказаним доводам відповідача, суд зазначає таке.
Сторонами в п. 1.1 договору чітко погоджено, що виконавець зобов'язується оформити передплату і до 30.06.2022 доставляти замовникові періодичні видання для Генерального штабу Збройних Сил України на І півріччя 2022 року.
Пунктом 5.1 договору також визначено, що послугу має бути надано у І півріччі 2022 року.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, з огляду на погоджені сторонами умови договору, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний був доставити у строк до 30.06.2022 замовлену та оплачену позивачем продукцію.
В той же час суд зазначає, що оскільки у п. 10.1 договору сторони погодили, що діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором, а позивач після 30.06.2022 не заявляв односторонньої відмови від договору, суд дійшов висновку, що відповідач мав право виконувати свої зобов'язання за договором і після 30.06.2022 за відсутності заперечень позивача.
Однак, продукція (періодичні видання), що поставлялась відповідачем після 30.06.2022 є такою, що поставлена відповідачем з порушенням строку, встановленого договором.
При цьому, суд враховує, що з листа Військової частини НОМЕР_1 від 20.07.2022 вих № 604/842 вбачається прийняття продукції в липні 2022 року.
Щодо доводів відповідача про те, що ним було здійснено доставку періодичних видань на суму 22887,91 грн, суд зазначає таке.
На вказану суму відповідачем долучені акти виконаних робіт: № F21000161365 від 31.01.2022 на суму 4134,09 грн, № F21000162217 від 28.02.2022 на суму 4944,67 грн, № F21000164658 від 31.05.2022 на суму 5070,32 грн, № F21000166492 від 30.06.2022 на суму 6305,96 грн, № F21000168714 від 29.07.2022 на суму 861,57 грн, №F21000168767 від 31.08.2022 на суму 426,30 грн, № F21000169770 від 30.09.2022 на суму 1145,04 грн.
Відповідно до п. 5.5. договору щомісяця сторони підписують акт поставки періодичних друкованих видань станом на останній робочий день.
Матеріали справи не містять актів, підписаних обома сторонами.
В той же час, як встановлено судом вище, 15.08.2022 позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 522/514 від 12.08.2022, у якій вимагав повернути грошові кошти в розмірі 39350,88 грн.
У відповідь на вказану претензію відповідач повідомив, що станом на 01.09.2022 доставлено періодичних видань на суму 22550,22 грн, залишок непоставлених видань - 16800,66 грн. До вказаного листа відповідачем додані акти наданих послуг для підпису, зокрема: № F21000161365 від 31.01.2022 на суму 4134,09 грн, № F21000162217 від 28.02.2022 на суму 4944,67 грн, № F21000164658 від 31.05.2022 на суму 5070,32 грн, № F21000166492 від 30.06.2022 на суму 7353,55 грн, № F21000168714 від 29.07.2022 на суму 1047,59 грн.
Факт отримання позивачем вказаного листа та актів підтверджується матеріалами, оскільки сам позивач долучив вказані докази до матеріалів справи.
Суд зазначає, що отримавши вказані акти, позивач не надав вмотивованої відмови від їх підписання, не заперечив щодо обсягу послуг, визначених у актах та не спростував вартості доставлених періодичних видань, що зазначені в цих актах.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.
За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч.3 ст. 13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
З урахуванням викладеного, враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено, а позивачем не спростовано часткове виконання відповідачем договору щодо поставки періодичних видань на суму 22550,22 грн.
При цьому, суд зазначає, що доводи відповідача про те, що ним виконані зобов'язання на суму 22887,91 грн відхиляються судом, оскільки акти за серпень та вересень 2022 року направлялись позивачу 29.11.2022, тобто вже під час розгляду справи в суді, суд позбавлений можливості встановити факт прийняття позивачем періодичних видань, зазначених в цих актах.
Отже, суд дійшов висновку, що на виконання умов договору відповідачем здійснено доставку періодичних видань на суму 22550,22 грн, доставка видань на суму 16800,66 грн. здійснена не була.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач всупереч умов договору не виконав взяті на себе зобов'язання та не здійснив доставку позивачу періодичних видань на суму 16800,66 грн, у зв'язку з чим, вимоги позивача про повернення оплачених та не наданих послуг підлягають частковому задоволенню.
Щодо заявлених позовних вимог про стягнення 7122,35 грн пені та 2754,56 грн штрафу, суд зазначає таке.
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом з ч.2 ст.217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 ГК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як встановлено судом вище, у п. 7.3.1 договору сторони погодили, що за порушення строків поставки продукції, виконавець сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка ціни договору, з якого допущено прострочення виконання зобов'язання за кожен день прострочення, а за прострочення поставки продукції понад 30 днів виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.
Позивачем в позовній заяві не наведено розрахунку пені. У відповіді на відзив позивач вказав, що першим днем прострочення є 01.01.2022.
Суд враховує, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №911/19/19, від 16.12.2020 у справі №912/1433/16 від 16.12.2020, від 10.11.2020 у справі № 903/802/18.
Оскільки позивачем не вказано періоди з яких здійснювалось нарахування пені, з яких сум позивач виходив під час здійснення ним такого нарахування, враховуючи, що відповідач допустив прострочення не з 01.01.2022, а з 30.06.2022, а нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 7 122,35 грн.
Перевіривши розрахунок штрафу у розмір 7% суд дійшов висновку, що вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 1176,05 грн (16800,66 грн (загальна сума невиконаних відповідачем зобов'язань) х 7% = 1176,05 грн).
Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Господарський суд, при вирішенні даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позовних вимог, а з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у цій справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
ВИСНОВКИ СУДУ.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Інформаційного агентства до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРКУРІЙ ЕКСПРЕС", а саме в частині стягнення 16800,66 грн основного боргу та 1176,05 грн штрафу.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕРКУРІЙ ЕКСПРЕС" (03056, місто Київ, вулиця Гетьмана Вадима, будинок 27, офіс 420, ідентифікаційний код 39320758) на користь Інформаційного агентства (01015, м. Київ, вул. Московська, 45/1, корпус 33, ідентифікаційний код 26622615) заборгованість у сумі 16800,66 грн, штраф у сумі 1176,05 грн та витрати зі сплати судового збору 906,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано: 12.06.2023.
Суддя С. О. Турчин