номер провадження справи 34/15/22
06.06.2023 Справа № 908/549/22
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Проскуряков К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дніпрометцентр" № 23/05/23-1 від 23.05.2022 (вх. № 11245/08-08/23 від 24.05.2022) на бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича при примусовому виконанні наказу господарського суду Запорізької області від 01.06.2022 по справі № 908/549/22
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дніпрометцентр", ідентифікаційний код юридичної особи 42686992 (49000, Дніпропетровська область, м. Дніпро, пр. Мануйлівський, буд. 11, прим. 32, офіційна електронна адреса dneprometcentr@gmail.com.)
до відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код ВП 19355964)
про стягнення 446 954 грн. 15 коп.,
орган виконання: Шевченківського відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (вул. Саксаганського, буд. 110, м. Київ, 01032; код ЄДРПОУ 34967593)
За участю представників сторін:
Від позивача (стягувача, заявника): не з'явився
Від відповідача (боржника): не з'явився
Від органу виконання: не з'явився
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.05.2022 по справі № 908/549/22 (суддя Науменко А.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дніпрометцентр" 380 686,03 грн., основного боргу, 16 253,83 грн. 3% річних, 50 014,29 грн. інфляційних втрат та 6 704,31 грн. судового збору.
На виконання вищевказаного рішення 01.06.2022 видано відповідний наказ.
24.05.2023 до Господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дніпрометцентр" надійшла скарга № 23/05/23-1 від 23.05.2022 (вх. № 11245/08-08/23 від 24.05.2022) на бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука Костянтина Петровича при примусовому виконанні наказу господарського суду Запорізької області від 01.06.2022 по справі № 908/549/22.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2023, на підставі перебування судді Науменка А.О. у відпустці, скаргу ТОВ "НВП "Дніпрометцентр" для розгляду розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 26.05.2023 прийнято скаргу до розгляду, судове засідання призначено на 06.06.2023 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) учасників справи та головного державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука К.П.
Ухвалою від 31.05.2023р. судом відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Дніпрометцентр" про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 06.06.2023 о 12:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи "EasyCon".
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
У зв'язку з неявкою представників сторін та органу виконання судове засідання 06.06.2023р. здійснювалося без проведення технічних засобів фіксації судового процесу.
05.06.2023р. від скаржника надійшло клопотання про розгляд скарги за відсутності його представника.
Відповідач (боржник) надіслав 31.05.2023р. свої пояснення по суті скарги та просив розглянути скаргу за відсутності його представника.
Представник органу виконання про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали суду.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 342 ГПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Як вбачається зі змісту скарги Позивач (стягувач) просить суд визнати незаконною бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) К.П. Савчука, яка полягає у не перерахуванні Стягувачу коштів в сумі 453658,46 грн., стягнутих з Боржника при примусовому виконанні наказу №908/549/22 від 01.06.2022р., приєднаного до зведеного виконавчого провадження №68517235, а також зобов'язати головного державного виконавця Шевченківського відділу Державної; виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) К.П. Савчука та відповідальних осіб Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Києві) перерахувати вказані кошти на рахунок ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Дніпрометцентр».
Відповідач (боржник) проти скарги заперечив зазначивши у відзиві, наданому в системі "Електронний суд", що 20.07.2022 державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС у місті Києві Центрального Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Борисюком Р.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №69456368 з примусового виконання вказаного вище наказу. Крім того, державним виконавцем Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) винесено постанови про стягнення виконавчого збору в розмірі 45 365,84 грн. та мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 400,00 грн. 20.02.2023 виконавче провадження №69456368 з примусового виконання наказу №908/549/22 приєднано до зведеного виконавчого провадження №68517235, яке веде Шевченківський ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ). 21.02.2023 головним державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) К.П. Савчуком при примусовому виконанні наказу №908/549/22 винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/ або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ДП «НАЕК «Енергоатом», у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження 63 645 905,70 грн. 22.02.2023 з банківського рахунку ДП «НАЕК «Енергоатом» в АТ «Укрексімбанк», в порядку примусового виконання рішень, на депозитний рахунок Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) були стягнуті кошти у розмірі 63 645 905,70 грн. Тож, за договором №167(7)20УК/53-121-01-20-09339 від 24.04.2020 заборгованість в розмірі 453 658,46 грн. сплачено на користь ТОВ «НВП «Дніпрометцентр» шляхом примусового стягнення. За даними бухгалтерського обліку заборгованість між ТОВ «НВП «Дніпрометцентр» та ВП ЗАЕС за вищевказаним договором відсутня. За загальним правилом, передбаченим частиною першою ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» з урахуванням вимог ст.ст. 447, 448 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), ст.ст. 339, 340 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, зазначена скарга розглядається судом, який ухвалив вказане рішення, за правилами цивільного судочинства, а якщо скарга подається на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення за правилами господарського судочинства, відповідно. Разом з тим ні в ЦПК України, а ні в ГПК України не врегульовано порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судових рішень при вчиненні таких дій у зведеному виконавчому провадженні. Вказана прогалина в законодавстві на даний момент компенсована висновками Верховного Суду, у тому числі висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.03.2018 у справі № 660/612/16-ц. Оскільки у зведеному виконавчому провадженні №68517235 об'єднано виконавчі провадження щодо виконання рішень господарських судів, загальних судів, постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору і мінімальних витрат виконавчого провадження, дана справа належить до юрисдикції адміністративного суду. Просить закрити провадження у справі з огляду на те, що скарга не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Орган виконання надав відзив на скаргу в системі "Електронний суд", у якому просив у задоволенні скарги відмовити, підтримавши доводи відповідача відносно того, що згідно з позицією Верховного Суду щодо підвідомчості оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, скарга ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Дніпрометцентр" підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Разом з відзивом надіслав копії матеріалів виконавчого провадження.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути скаргу по суті.
Розглянувши матеріали справи № 908/549/20, скаргу та додані до неї документи, суд встановив наступне.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.05.2022 у справі № 908/549/22 (суддя Науменко А.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Дніпрометцентр" 380 686,03 грн., основного боргу, 16 253,83 грн. 3% річних, 50 014,29 грн. інфляційних втрат та 6 704,31 грн. судового збору.
На виконання вищевказаного рішення 01.06.2022 видано відповідний наказ.
Стягувач 10.07.2022р. звернувся до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Києві) з заявою від 08.07.2022р. про примусове виконання рішення суду, яким 20.07.2022 року відкрито виконавче провадження № 69456368 на підставі вказаного наказу №908/549/22 від 01.06.2022р.
02.12.2022р. Стягувач звертався до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Києві) з заявою від 02.12.2022р. вих. №02/12/22-2 про накладення арешту на кошти, в якій повідомив, що борг Боржником не погашений у повному обсязі.
Постановою від 20.02.2023р. прийнятою головним державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Києві) Савчуком К.П. виконавче провадження №69456252 приєднано до зведеного виконавчого провадження №69456368.
20.02.2023 виконавче провадження №69456368 з примусового виконання наказу №908/549/22 приєднано до зведеного виконавчого провадження №68517235, яке ведеться Шевченківським ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ).
21.02.2023 головним державним виконавцем Шевченківського відділу ДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) К.П. Савчуком при примусовому виконанні наказу №908/549/22 в межах зведеного виконавчого провадження №68517235 винесено постанову про накладення арешту на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/ або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ДП «НАЕК «Енергоатом», у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження 63 645 905,70 грн.
Також, 21.02.2023 державним виконавцем на підставі статті 1071 ЦК України та у відповідності до статей 3, 18, 48, 52, 56 Закону до АТ "Ощадбанк", АТ "Укрексімбанк", АБ «УКРГАЗБАНК», АТ "ТАСкомбанк", АТ "ОТП БАНК", АТ "СЕНС БАНК" направлено платіжні інструкції щодо примусового списання коштів із рахунків боржника в розмірі 63 645 905,70 грн. та 120 517,89 євро.
22.02.2023 з банківського рахунку ДП «НАЕК «Енергоатом» в АТ «Укрексімбанк», в порядку примусового виконання рішень, на депозитний рахунок Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) були стягнуті кошти у розмірі 63 645 905,70 грн.
27.03.2023 державним виконавцем, керуючись статтями 45, 46 Закону, пунктом 15 розділу VII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, складено розрахунок розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням № 68517235, який містить загальну суму стягнених коштів, суму, що залишилась після відрахування витрат виконавчого провадження, перелік стягувачів кожної черги, визначених статтею 46 Закону, та суму коштів, яка перераховується кожному стягувачу, суму стягненого виконавчого збору.
В подальшому до Відділу надійшла ухвала Шевченківського районного суду міста Києва № 761/14227/23 про надання дозволу на проведення обшуку службового приміщення Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та вилучення матеріалів виконавчого провадження про стягнення коштів з ДП «НАЕК «Енергоатом».
На виконання вказаної ухвали детективами Бюро економічної безпеки України в рамках кримінального провадження № 7202300220000011 проведено обшук у приміщенні Відділу та частково вилучено матеріали зведеного виконавчого провадження № 68517235 про стягнення коштів з ДП «НАЕК «Енергоатом», зокрема оригінал постанови про арешт коштів боржника від 21.02.2023, оригінал платіжної інструкції від 21.02.2023, оригінал розрахунку розподілу стягнутих з боржника сум для задоволення вимог стягувачів за зведеним виконавчим провадженням про стягнення коштів з ДП НАЕК «Енергоатом», що підтверджується протоколом обшуку від 28.04.2023р.
У відповідь на запит стягувача від 05.05.2023р. про надання інформації про хід виконавчого провадження Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом № 24712/27.10-23 від 18.05.2023р. повідомив стягувачу про вказані обставини, а також роз'яснив, що подальше виконання виконавчого документу буде організовано у відповідності до вимог Закону. Строки вчинення виконавчих дій, які визначені Законом, станом на дату відповіді перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану в України.
Оцінюючи доводи учасників виконавчого провадження суд враховує наступне.
За змістом статей 1, 2, 5 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Відповідно ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Частиною 1 ст. 340 ГПК України передбачено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
У частині першій статті 447 та частині першій статті 448 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Аналіз правових норм, передбачених частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, з урахуванням вимог статей 447, 448 ЦПК України та статей 339, 340 ГПК України у редакціях від 03 жовтня 2017 року, дає підстави зробити висновок, що в разі оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання судового рішення при виконані рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, зазначена скарга розглядається судом, який ухвалив вказане рішення за правилами цивільного судочинства, а якщо скарга подається на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає відповідний господарський суд, який ухвалив таке рішення за правилами господарського судочинства, відповідно.
Разом з тим ні в ЦПК України, ні в ГПК України не урегульовано порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС щодо виконання судових рішень при вчиненні таких дій у зведеному виконавчому провадженні.
Спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, є чинний Закон № 1404-VIII, за правилами якого передбачено особливості виконання рішень у разі відкриття кількох виконавчих проваджень щодо одного боржника, відповідно до вимог статті 30 якого виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.
Проаналізувавши вказані норми, можна зробити висновок, що при виконанні судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів.
Також існує лише одна підстава для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження - це наявність підстав для завершення виконавчого провадження. При цьому таким правом наділений лише виконавець, який ухвалює відповідну постанову, що є його дискреційним повноваженням.
Суд такими повноваженнями не наділений.
Закон не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій.
Як вбачається з матеріалів зведеного виконавчого провадження № 68517235 в ньому в одне провадження об'єднані виконавчі документи видані судами різних юрисдикцій: як господарськими так і загальними.
При цьому суд враховує, що за зведеним виконавчим провадженням виконавець вчиняє виконавчі дії щодо виконання усіх судових рішень, незалежно від того, за правилами якої юрисдикції і якими судами вони ухвалені.
Розгляд судом скарги лише в частині, яка стосується виконання саме рішення у справі № 908/549/22, ухваленого у порядку господарського судочинства, закріпив би правову невизначеність щодо порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця при виконанні зведеного виконавчого провадження і зобов'язував би учасників виконавчого провадження одні й ті самі рішення, дії чи бездіяльність ДВС, виконавця чи приватного виконавця оскаржувати в судах різних юрисдикцій. При цьому було б порушено єдність зведеного виконавчого провадження, вилучено б було окремо виконавчі документи, оскільки вони розглядалися б окремо від зведеного виконавчого провадження, а такі дії можливі лише за наявності підстав для завершення виконавчого провадження і є компетенцією виконавця, у провадженні якого перебуває зведене виконавче провадження.
Водночас статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу ДВС, приватного виконавця.
Відповідно до частини першої цієї статті учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Разом з тим у частині п'ятій вказаної статті передбачено, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
Тобто частина п'ята статті 287 КАС України передбачає загальне правило оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС щодо виконання ними рішень до того суду, який ухвалив вказане рішення, якщо таке виконання не обтяжене об'єднанням з виконанням рішень, ухвалених судами за правилами іншої юрисдикції.
Оскільки чинним законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, суд дійшов висновку, що в такому випадку потрібно застосовувати частину першу статті 287 КАС України і вказану скаргу слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Аналогічну правову позицію висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, якою в тому числі зазначено, що оскільки Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про необхідність оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об'єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, у порядку адміністративного судочинства, скарга не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Статтею 231 ГПК України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Підсумовуючи викладене, з огляду на принципи диспозитивності та рівності сторін перед законом і судом, скарга ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Дніпрометцентр" № 23/05/23-1 від 23.05.2022 на бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука К.П. при примусовому виконанні наказу господарського суду Запорізької області від 01.06.2022 у справі № 908/549/22, виконання якого відбувається в межах зведеного виконавчого провадження №68517235, яке ведеться Шевченківським ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ), не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а провадження у справі за цією скаргою - закриттю.
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 231, 233-235, 339-345 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Провадження з розгляду скарги ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Дніпрометцентр" № 23/05/23-1 від 23.05.2022 на бездіяльність головного державного виконавця Шевченківського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Савчука К.П. при примусовому виконанні наказу господарського суду Запорізької області від 01.06.2022 у справі № 908/549/22, виконання якого відбувається в межах зведеного виконавчого провадження №68517235, яке ведеться Шевченківським ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) - закрити.
2. Копію ухвали суду направити відповідачу (боржнику) та до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в системі "Електронний суд", а скаржнику - на вказану ним офіційну електронну адресу: dneprometcentr@gmail.com.
3. Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до статті 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до п. 25 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця. Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.