вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
12.06.2023м. ДніпроСправа № 904/1794/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод", м. Дніпро
про стягнення 4 352,78 грн., -
Суддя Бажанова Ю.А.
Без виклику (повідомлення) учасників
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення 87 749,19 грн, з яких: 84 876,00 грн - основна заборгованість, 992,22 грн - пені, 1 880,97 грн - інфляційних втрат. Судові витрати просить стягнути з відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору про закупівлю №22140 від 12.05.2022 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами.
19.04.2023 відповідач подав до суду заяву з запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якій просить суд розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження., у разі відмови у задоволенні клопотання в подальшому розглядати справу з викликом у судовому засіданні.
20.04.2023 позивачем подано до суду зауваження щодо заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в яких просить залишити без задоволення заяву відповідача із запереченнями проти розгляду справи №904/1794/23 за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2023 у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з викликом сторін відмовлено.
01.05.2023 від Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшов відзив в якому зазначає, що відповідно до п. 4.2. договору, відповідач здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 90 календарних днів з дня поставки товару та на підставі отриманого від позивача оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання позивачем належним чином оформленого рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, документів щодо якості на товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД. В товарно-транспортних накладних, які були долучені позивачем до матеріалів справи, не зазначається код товару згідно УКТ ЗЕД, що є недотримання з боку позивача належного оформлення документ", а саме товарно-транспортних накладних, а тому у відповідача не почався строк відтермінування для оплати поставленого товару.
Щодо стягнення інфляційних втрат зазначає, що позивач та відповідач в договорі врегулювали питання відповідальності за порушення грошового зобов'язання (інфляційних витрат) на власний розсуд. А тому позивач не має підстав для стягнення інфляційних витрат з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки неможливість цього прямо передбачена в п. 11.1. договору.
Також відповідач звертає увагу суду та те, що до позовної заяви позивачем не надано, а в матеріалах справи відсутні, будь-які документи які б підтверджували дату реєстрації податкових накладних. Долучені позивачем в якості додатків до позовної заяви квитанцій № 1 - підтверджують лише дату та факт подання податкових накладних на реєстрацію, проте не їх фактичну реєстрацію у податковій.
Відповідач зазначає й на тому, що правильними датами, з яких повинен проводить розрахунок пені та інфляційних витрат, за прострочення оплати відповідачем за поставлений товар, є: за видатковою накладною №40 від 31.08.2022 - з 30.11.2022; за видатковою накладною №41 від 16.09.2022 - з 16.12.2022.
04.05.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про уточнення (збільшення та зменшення) позовних вимог, згідно з якою просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" заборгованість у сумі в загальному розмірі 4 352,78 грн. , з яких: 1 170,46 грн. - пені, 3 182,32 грн. - інфляційних нарахувань.
Заява мотивована повною сплатою відповідачем суми основного боргу (тому зменшення вимоги на суму 84 876,00 грн) та нарахування пені за період прострочення заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2023 прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.
12.05.2023 від Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява (вх.23164/23 від 12.05.2023) в якій посилається на те, що представник відповідача не є учасником по справі №904/1794/23, а тому направлення представнику відповідача процесуальних документів по справі не є підтвердженням виконання з боку позивача процесуальних вимог законодавства щодо направлення таких документів відповідачу.
Вважає, що ототожнювати представника з його клієнтом також заборонено чинним законодавством України, оскільки клієнт не користується правом та/або обов'язками свого представника, а використання системи електронний суд є саме правом/обов'язком представника.
На підставі вище викладеного представник Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" просить суд постановити ухвалу якою зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" направити на адресу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" заяву про зменшення (збільшення) позовних вимог по справі №904/1794/23.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2023 Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" запропоновано надати пояснення /заперечення у строк до 30.05.2023 на заяву Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (вх.23164/23 від 12.05.2023) та докази відправлення на адресу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" заяви про зменшення (збільшення) позовних вимог по справі №904/1794/23.
30.05.2023 через систему "Електронний суд" від позивача надійшли докази направлення заяви про зменшення (збільшення) позовних вимог по справі №904/1794/23 (опис вкладення та фіскальний чек від 25.05.2023).
12.06.2023 від представника позивача надійшла заява, в якій представник відповідача посилається на те, що отримані ним заява про зменшення (збільшення) позовних вимог та відповідь на відзив не містить власноручного підпису представника позивача.
Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
12.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (замовник) укладено договір про закупівлю № 22140, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити (передати) у власність замовника Товар найменування, марка й кількість якого вказується в специфікації (Додаток №1), які є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.
Найменування (асортимент) Товару: Електрообладнання до тепловозів 2ТЕ116. Кількість Товарів: згідно специфікації (пункти 1.2., 1.3. договору).
Ціна товару, що поставляється за договором, вказана в специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору (пункт 1.4. договору).
Відповідно до пункту 1.5. договору право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі або ушкодження товару переходить від Постачальника до Замовника в момент, коли товар поставлений відповідно до умов договору.
Пунктом 3.1. договору сторони погодили, що загальна сума договору складає 2 446 425,60 грн. в т.ч. 20% ПДВ 407 737,60 грн. (з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 1 від 26.09.2022).
Ціна цього договору може бути змінена за взаємною згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди (пункт 3.2 договору).
Згідно з пунктом 4.1. договору розрахунки провадиться у безготівковому порядку на рахунок постачальника, вказаний в договорі, в національній валюті України - гривні.
Відповідно до пункту 4.2. договору замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 90 календарних днів із дня поставки товару та на підставі отриманого від Постачальника оригіналу рахунку, але не раніше реєстрації податкової накладної, при умові своєчасного надання Постачальником належним чином оформлених рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, документів щодо якості на товар. У документах, а саме: рахунку-фактурі, видатковій накладній, товарно-транспортній накладній, податковій накладній повинен бути код товару згідно УКТ ЗЕД.
За приписами пункту 5.1. договору поставка Товарів здійснюється партіями, не пізніше 5 календарних днів з дня отримання Постачальником письмової заявки Замовника (за допомогою факсимільного зв'язку, телеграмою, або шляхом передачі через e-mail пошту Постачальника, яка зазначена в розділі 15 договору). Кількість та асортимент партії товару визначається в заявці Замовника.
Передача товару замовнику здійснюється за видатковою накладною, в якій сторони зазначають найменування товару, що постачається, кількість в одиницях вимірювання узгоджену ціну товару та загальну вартість партії товару, що постачається. На загальну вартість товару нараховується ПДВ за ставкою, встановленою чинним законодавством України. Разом з видатковою накладною постачальник зобов'язується надати замовнику 1 (один) екземпляр товарно-транспортної накладної, документи визначені п. 2.2 договору, та за необхідності документи визначені п. 6.3.6 даного договору (пункт 5.2 договору).
Замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлені товари (пункт 6.6.1 договору).
Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 10.1 договору).
Специфікацією № 1 від 12.05.2022 до договору сторони визначили найменування товару, його технічні характеристики, ДСТУ, виробника, одиницю виміру, кількість, ціну та вартість товару яка загалом складає 5 203 854,00 грн. з ПДВ (а.с. 20-25, том 1).
26.09.2022 між сторонами підписано додаткову угоду № 1, відповідно до пункту 1 якої поставка за договором про закупівлю № 22140 від 12.05.2022 згідно специфікації № 1 (Додаток № 1) виконана на 2 446 425,60 грн., в т.ч. ПДВ 20% 407 737,60 грн. і подальшому виконанню не підлягає (а.с. 19, том 1).
На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" здійснило поставку Приватному акціонерному товариству "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" товару на суму 84 876,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 40 від 31.08.2022 на суму 20 700,00 грн., № 41 від 18.09.2022 на суму 64 176,00 грн. та товарно-транспортними накладними №40 від 31.08.2022 та №41 від 16.09.2022.
На оплату поставленого товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" виставлені Приватному акціонерному товариству "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" рахунки на оплату: №0831-01 від 31.08.2022 на суму 20 700,00 грн., №0916-01 від 16.09.2022 на суму 64 176,00 грн.
Також Товариством з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" оформлені та зареєстровані податкові накладні №5 від 31.08.2022 та №1 від 16.09.2022.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" посилається на неналежне виконання Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" зобов'язань за договором про закупівлю № 22140 від 12.05.2022 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар згідно видаткових накладних № 40 від 31.08.2022 та № 41 від 18.09.2022 у сумі 84 749,19 грн., проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.
04.05.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про уточнення (збільшення та зменшення) позовних вимог, згідно з якою просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" заборгованість у сумі в загальному розмірі 4 352,78 грн. , з яких: 1 170,46 грн. - пені, 3 182,32 грн. - інфляційних нарахувань.
Заява мотивована повною сплатою відповідачем суми основного боргу (тому зменшення вимоги на суму 84 876,00 грн) та нарахування пені за період прострочення заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2023 прийнято заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.
Таким чином, предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 1 170,46 грн. пені, 3 182,32 грн. інфляційних нарахувань.
Предметом доказування у справі є обставини укладання договору про закупівлю № 22140 від 12.05.2022, строк його дії, факт поставки товару, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджується, що Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" здійснило оплату Товариству з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" за поставлений товар за договором про закупівлю № 22140 від 12.05.2022 в загальній сумі 84 876,00 грн. 28.04.2023, що підтверджується повідомленням про зарахування коштів (платіжними інструкціями) №13 27 на суму 20 700,00 грн. та 1328 на суму 64 176,00 грн.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки (стаття 611 Цивільного кодексу України).
У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до пункту 7.5 договору у разі порушення строків оплати, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,01% від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем (з урахуванням поданої заяви про уточнення (збільшення та зменшення) позовних вимог) нараховані та заявлені до стягнення 1 170,46 грн. пені за загальний період з 30.11.2022 по 28.04.2023, 3 182,32 грн. інфляційних нарахувань за період з грудня 2022 року по березень 2023 року.
Відповідач (з урахуванням поданої позивачем заяви про уточнення (збільшення та зменшення) позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду) контррозрахунку не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача, які ґрунтуються на недоведені позивачем факту настання строку для оплати товару, оскільки згідно умов пункту 4.2. договору, замовник здійснює оплату поставленого товару з відтермінуванням 90 (шістдесят) календарних днів із дня поставки товару. Тобто, сторони договору встановили конкретний строк виконання зобов'язання, зі спливом якого, відповідач має оплатити товар.
Відповідач факт здійснення поставки товару, який підтверджено належним чином оформленими первинними документами (видатковою накладною) не спростував, строк відтермінування оплати товару сплив, а відтак, обов'язок відповідача щодо оплати товару настав.
Умови пункту 4.2 договору, які визначають такі підстави для здійснення оплати, як отримання рахунку, реєстрація податкової накладної, а також вимоги щодо змісту видаткової накладної, товарно-транспортної та податкової накладних, по суті не змінюють умов в частині строку виконання зобов'язання, а отже, наявність або відсутність таких документів не звільняє відповідача від обов'язку оплати за поставлений товар та не виключають його відповідальності за порушення цього зобов'язання.
Заперечення відповідача з посиланням на умови пункту 11.2 договору, яким встановлено, що прострочені замовником грошові зобов'язання, передбачені даним договором, повинні виконуватися без урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, тобто розмір процентів та інфляція прирівнюються до нуля відсотків, судом до уваги не приймаються, адже, положення статті 625 Цивільного кодексу України щодо нарахування інфляційних втрат на суму простроченого грошового зобов'язання, мають імперативний характер та не можуть бути змінені сторонами договору.
Щодо заяви представника відповідача про те, що отримані ним заява про зменшення (збільшення) позовних вимог та відповідь на відзив не містить власноручного підпису представника позивача господарський суд зазначає наступне.
Вказані документи подані представником позивача через систему "Електронний суд", що також підтверджується і поданими представником відповідача копіями вказаних заяв до своєї заяви від 12.06.2023.
Відповідно до частини 6 статті 42 Господарського процесуального кодексу України процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника) (частина 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, подані представником позивача заява про зменшення (збільшення) позовних вимог та відповідь на відзив підписані електронним підписом представника позивача адвокатом Лихопьок Денисом Павловичем.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4 352,78 грн. (1 170,46 грн. пеня + 3 182,32 грн. інфляційні втрати).
В позовній заяві позивачем поданий попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та планує понести у зв'язку із розглядом справи, в тому числі й 8 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
В заяві про уточнення (збільшення та зменшення) позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Згідно зі статтею 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами: - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 цього Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. рішення ЄСПЛ у справі "East/West" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West., заява №19336/04, § 268)).
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн., позивачем подано до матеріалів справи договір № 39414945-23 від 03.04.2023 про надання правової допомоги, тарифи щодо надання правової допомоги за договором про надання правової допомоги № 39414945-23 від 03.04.2023 (додаток № 1 від 03.04.2023), зміст правової допомоги за договором про надання правової допомоги № 39414945-23 від 03.04.2023 (додаток № 2/1 від 03.04.2023), акт про надання послуг - правової допомоги за додатком 2/1 до договору № 39414945-23 від 01.05.2023, рахунок №2-1/1 від 05.04.2023, платіжна інструкція № 39 від 20.04.2023 на суму 2 000,00 грн., рахунок №2-1/1 від 05.04.2023, платіжна інструкція № 27 від 06.04.2023 на суму 5 000,00 грн., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ДП №0954 від 19.12.2018 видане Лихопьок Д.П., ордер серії АЕ №1185477 від 06.04.2023.
Відповідно до п. 5.1 договору оплата правової допомоги бюро, яка надається клієнту, визначається згідно з додатком № 1 "Тарифи" до договору.
За результатами надання правової допомоги бюро передає клієнту акт про надання послуг - правової допомоги (пункт 4.1 договору).
В акті відображається зміст наданої правової допомоги (у разі необхідності - витрачений час на її надання); розмір винагороди.
Відповідно до акту про надання послуг-правової допомоги бюро було надано наступні послуги - правову допомогу:
- консультування з питань стягнення заборгованості (0,5 год.) - 1 000,00 грн.;
- складання та подання до Господарського суду Дніпропетровської області позовної заяви про стягнення боргу (2,0 год.) - 4 000,00 год.;
- підготовка зауважень щодо заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження по справі № 904/1794/23 (0,5 год.) - 1 000,00 грн.;
- підготовка відповіді на відзив по справі № 904/1794/23 (0,5 год.) - 1 000,00 грн.;
- підготовка заяви про уточнення (збільшення та зменшення) позовних вимог по справі № 904/1794/23 (0,5 год.) - 1 000,00 грн.
Відповідно оплаті підлягають 4 (чотири) години фактичного надання правової допомоги, що згідно з умовами договору про надання правової допомоги № 39414945-23 від 03.04.2023 складає 8 000,00 грн.
З урахуванням авансування послуг правової допомоги 06.04.2023 у сумі 5 000,00 грн. та 20.04.2023 та 20.04.2023 у сумі 2 000,00 грн. оплаті підлягає 1 000,00 грн.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Оцінюючи зазначені докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем доведено розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.
Частинами 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 3 названої статті для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 5 названої статті передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Отже, суд вправі покласти лише ті судові витрати, які є обґрунтованими, неминучими, співмірними та розумними (розумно необхідними).
Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, суд зазначає, що дане питання необхідно розглядати в двох площинах: по-перше, це договірні відносини позивача з адвокатом (адвокатами) стосовно надання юридичних послуг і, по-друге, це вимога про оплату наданих послуг відповідачем.
Стосовно першого аспекту суд виходить із основоположного принципу цивільного права - принципу свободи договору. Позивач має право на свій розсуд оцінити вартість послуг адвоката, навіть у розмірі ціни позову.
Стосовно другої площини розглядуваного питання суд зазначає, що положення Господарського процесуального кодексу України про стягнення вартості послуг адвоката по-суті є оплатою відповідачем наданих позивачеві послуг з правничої допомоги. І в цьому аспекті оцінка вартості послуг позивачем не має беззаперечного статусу.
Право на справедливий суд, передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та положення ст. 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно рівності сторін є гарантією захисту прав, у даному випадку відповідача, від покладення на нього обов'язку відшкодування необґрунтованої вартості послуг адвоката внаслідок різних причин, зокрема, помилки позивача в оцінці вартості таких послуг, отримання і оплата позивачем послуг, що не були необхідні для розгляду даної справи або ж навіть навмисного завищення позивачем та адвокатом вартості таких послуг з метою отримання неправомірної вигоди за рахунок відповідача.
Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові КГС ВС від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (п. 22). Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (п.27.2.)
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовувати.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2021 у справі №910/7520/20.
Відповідач жодних заперечень стосовно розміру заявленої до стягнення суми витрат на оплату правничої допомоги не наддав.
Господарський суд зазначає, що позивачем доведено розмір понесених ним витрат на професійну правничу допомогу.
При цьому господарський суд враховує, що дана справа не є складною для професійного адвоката, справа не містить складних розрахунків, з урахуванням уточнення позовних вимог (зменшення та збільшення позовних вимог) сума позову склала 4 352,78 грн., що є вдвічі більшою від заявленого розміру витрат на правничу допомогу (при цьому господарський суд враховує, що зменшення позовних вимог відбулось після погашення суми основної заборгованості відповідачем у процесі розгляду справи).
На підставі викладеного, враховуючи право суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, беручи до уваги баланс інтересів сторін у даному питанні, суд вважає адекватним розміром правничої допомоги, яка може бути покладена на відповідача 2 500,00 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" про стягнення 4 352,78 грн. задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (49038, м. Дніпро, вул. Академіка Белелюбського, 7, код ЄДРПОУ 00659101) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа Сінержи" (49101, м. Дніпро, вул. Володимира Антоновича, 10Б/184, код ЄДРПОУ 39414945) 1 170,46 грн. пені, 3 182,32 інфляційних втрат, 2 684,00 грн. витрат зі сплати судового збору, 2 500,00 грн. витрати на правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 12.06.2023
Суддя Ю.А. Бажанова